Рішення

від 25.01.2012 по справі 65/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 65/202 25.01.12

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного підприємства "ТРІО", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", м. Київ

про зобов'язання вчинити дії

за участю представників:

від позивача : Голоцван І.О. - представник за довіреністю б/н від 22.11.2011 р. від відповідача :Береговий І.В. -представник за довіреністю б/н від 10.06.2011 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Приватне підприємство "ТРІО" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про зобов'язання вчинити дії по перерахунку грошових коштів в розмірі 269 000,00 дол. США.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору банківського рахунку, з метою виконання рішення суду, ПП "ТРІО" звернулось до відповідача з платіжним дорученням № 14 від 23.11.2011 р. на здійснення валютної операції в іноземній валюті нерезиденту-кредитору ТОВ «Галеон»за межі України. Відповідач відмовив позивачу у здійсненні такої операції у зв'язку з відсутністю у нього індивідуальної ліцензії на здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті.

У позові Приватне підприємство "ТРІО" просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" перерахувати грошові кошти у сумі 269 000,00 дол. США з поточного рахунку Приватного підприємства "ТРІО", відкритого у Публічному акціонерному товаристві "Діамантбанк", на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю, командитного товариства "Галеон", що є юридичною особою за законодавством Республіка Польща, за межі України.

У судовому засіданні 25.01.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на відсутність у Приватного підприємства "ТРІО" індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

02.04.2008 року між Приватним підприємством "ТРІО" та Товариством з обмеженою відповідальністю, командитним товариством "Галеон", який є суб'єктом господарювання за законодавством Республіки Польща, був укладений договір поруки, за яким поручитель (ПП «ТРІО») поручається перед кредитором (ТОВ «Галеон») за виконання обов'язків боржником (ТОВ «Капрі-експорт»), що випливають із основного договору поставки (Контракту № 1/G від 02.04.2008 року).

У вересні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю, командитне товариство "Галеон" звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства "ТРІО" про стягнення 2 435 200, 00 грн. заборгованості за вказаним договором поруки від 02.04.2008 року, у зв'язку із невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Капрі-Експорт" зобов'язань за контрактом № 1-G.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2009 року у справі № 31/302 стягнуто з Приватного підприємства "ТРІО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю, командитне товариство "Галеон" 3 060 000, 00 грн. заборгованості, 25 500, 00 грн. державного мита та 315, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

04.03.2010 року ухвалою господарського суду міста Києва у вказаній справі затверджено мирову угоду на стадії виконавчого провадження.

Також судом встановлено, що 11.04.2008 року між Приватним підприємством "ТРІО" як клієнтом та Акціонерним банком "Діамант" був укладений договір банківського рахунку № 08-04-11-000048, відповідно до якого банк зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок № 26008303320 , приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з поточного рахунка та проведення інших операцій за поточним рахунком, передбачених чинним законодавством України.

16.03.2010 року з метою добровільного виконання мирової угоди позивач у даній справі - Приватне підприємство "ТРІО" звернувся до обслуговуючого банку -Акціонерного банку "Діамант" із заявою про закупівлю 27 900, 00 дол. США.

11.05.2010 року відповідач повідомив позивача про відмову в купівлі валюти на МВР на підставі наданих підприємством заяви. Так, 27.04.2010 року у відповідь на запит, відповідачем отримано роз'яснення від Національного банку України, відповідно до якого підстави для купівлі останнім іноземної валюти на МВР відсутні, оскільки ухвала суду про затвердження мирової угоди не відповідала вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, посилаючись на абз. 3 підпункту г пункту 1 глави 3 розділу ІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 року № 281, банк вказував на заборону купівлі іноземної валюти поручителем (гарантом) за зобов'язаннями боржника-резидента перед нерезидентом, а тому підприємство повинно було виконувати свої зобов'язання за рахунок власних (не куплених, не залучених у формі кредиту) коштів в іноземній валюті.

Рішенням господарського суду міста Києва № 27/206 від 18.10.2011 р., що набрало законної сили, визнано право Приватного підприємства "ТРІО" на купівлю іноземної валюти через Акціонерний банк "Діамант" на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 04.03.2010 року у справі № 31/302, зобов'язано Акціонерний банк "Діамант" купити іноземну валюту за заявою Приватного підприємства "ТРІО" № 2 від 16.03.2010 року на загальну суму 223 479, 00 грн. та перерахувати її на поточний рахунок в іноземній валюті Приватного підприємства "ТРІО" № 26008303320.840, відкритий в Акціонерному банку "Діамант", МФО 320854.

23.11.2011 р. Приватне підприємство "ТРІО" подало до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" платіжне доручення № 14 на здійснення операції з платежу в іноземній валюті в сумі 269 000,00 дол. США з поточного рахунку останнього на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю, командитного товариства "Галеон" за межі України.

24.11.2011 року відповідач відмовив у виконанні позивачу вказаного платіжного доручення, посилаючись на те, що платіж позивача за межі України в іноземній валюті, що здійснюється на підставі договору поруки та мирової угоди за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрі-Експорт", не підпадає під випадки, щодо яких не поширюється режим індивідуального ліцензування.

Суд вважає таку відмову банку необґрунтованою, виходячи з наступного.

За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет КМУ). Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Згідно ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:

вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України;

вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя;

платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;

платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден, що справляється Європейською організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль) відповідно до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів, вчиненої в м. Брюсселі 12 лютого 1981 року, та інших міжнародних договорів;

б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 3 цього Декрету;

в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;

д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком: відкриття фізичними особами - резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном; відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками; відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 цього Декрету;

е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину.

Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Відповідач вважає, що платіж в іноземній валюті позивачем за межі України, який здійснюється на підставі договору поруки та мирової угоди за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрі-Експорт", не підпадає під пп. "а" ч. 4 ст. 5 Декрету, оскільки в даному випадку він не є розрахунками між нерезидентом-кредитором та резидентом-поручителем щодо оплатної передачі цим кредитором поручителю майнових прав до боржника, а є виконанням поручителем - солідарним боржником свого обов'язку за договором поруки.

Суд не приймає до уваги дані твердження відповідача з огляду на таке.

Як вже зазначалось відповідно до пп. "а" ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" індивідуальної ліцензії не вимагають платежі в іноземній валюті, які здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами страхування життя).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для перерахування грошових коштів за межі України є договір поруки від 02.04.2008 року, укладений на виконання відповідного зовнішньоекономічного контракту.

У відповідності до п. 2.2 договору поруки поручитель (ПП "ТРІО") відповідає перед кредитором (ТОВ "Галеон") за виконання обов'язків боржника (ТОВ "Капрі-експорт") , що випливають із основного договору (Контракту № 1/G від 02.04.2008 року), зокрема, в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Як вже встановлено у судовому засіданні, ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2010 року у справі № 31/302 про затвердження мирової угоди та рішенням господарського суду міста Києва № 27/206 від 18.10.2011 р. обов'язок по оплаті поставленого товару покладено саме на позивача, а тому доводи відповідача про те, що ПП «ТРІО»не несе прямого обов'язку щодо оплатної передачі майнових прав за зовнішньоекономічним контрактом, а є лише поручителем (солідарним боржником), який має право заявити регресні вимоги до боржника, суд не приймає.

Пунктом 1.5 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою НБУ від 08.02.2000 р. № 49, передбачено, що майнові права -це права вимоги особи за зобов'язаннями, за якими воно є кредитором.

Відповідно до ст. 509 ЦКУ зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки між ПП "ТРІО" та ТОВ "Галеон" за зовнішньоекономічним контрактом та вищевказаними судовими рішеннями виникли зобов'язання, у яких позивач повинен сплатити гроші за поставлений товар, суд вважає, що платіж в іноземній валюті в сумі 269 000,00 дол. США з поточного рахунку останнього на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю, командитного товариства "Галеон" за межі України, є оплатою майнових прав кредитора.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що відмова банку, викладена у листі від 24.11.2011 року, про здійснення платежу за умови дотримання вимог, зазначених в даній відповіді, є необґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивильного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 3 ст. 1066 ЦК України встановлено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно з ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, суд задовольняє позовні вимоги та зобов'язує Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" вчинити дії по перерахуванню грошових коштів у сумі 269 000 дол. США 00 центів з поточного рахунку Приватного підприємства "ТРІО", відкритого у Публічному акціонерному товаристві "Діамантбанк", на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю, командитного товариства "Галеон", що є юридичною особою за законодавством Республіка Польща, за межі України.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "ТРІО" до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про зобов'язання вчинити дії по перерахунку грошових коштів в розмірі 269 000,00 дол. США. задовольнити.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" (04070, м. Київ, Контрактова площа, 10-А, ідентифікаційний код 23362711) вчинити дії перерахувати грошові кошти у сумі 269 000 (двісті шістдесят дев'ять тисяч) дол. США 00 центів з поточного рахунку Приватного підприємства "ТРІО" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 32, ідентифікаційний код 25592510), відкритого у Публічному акціонерному товаристві "Діамантбанк", на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю, командитного товариства "Галеон", що є юридичною особою за законодавством Республіка Польща, за межі України.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (04070, м. Київ, Контрактова площа, 10-А, ідентифікаційний код 23362711) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства "ТРІО" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 32, ідентифікаційний код 25592510) витрати по сплаті судового збору в розмірі 985 (дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 25 січня 2012 р.

Повний текст рішення підписаний 30.01.2012 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна