Рішення

від 25.09.2012 по справі 5015/3094/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.12 Справа №5015/3094/12

за позовом : Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м.Львів

до відповідача: Корпорації «Основа», м.Дрогобич Львівської області

про стягнення в сумі 19'339,73 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Романів В.Я.

Представники:

від позивача: Білий Н.Ю. -юрист (дов.№06-3195 від 15.05.2012р., діє до 15.05.2013р.);

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»подано позов до Корпорації «Основа»про стягнення в сумі 19'339,73 грн.

Ухвалою суду від 26.07.2012р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 15.08.2012р. Ухвалою суду від 15.08.2012р. розгляд справи відкладався на 04.09.2012р. через неявку в судове засідання представника відповідача та невиконання сторонами всіх вимог ухвали суду. У судовому засіданні 04.09.2012р. оголошувалася перерва до 25.09.2012р.

В судовому засіданні 25.09.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 19'339,73грн. (в т.ч. 15'803,98 грн. -основного боргу, 2'957,71 грн. -пені, 578,04грн. -трьох відсотків річних за користування чужими коштами) та судові витрати.

В судове засідання 25.09.2012р. відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подав, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та за відсутності відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено таке.

31.12.2010р. між Публічним акціонерним товариством «Львівгаз»(Облгаз) - позивач по справі та Корпорацією «Основа»(Споживач) - відповідач по справі, було укладено договір з постачання природного газу №0363 (надалі по тексту -договір).

Договір набирає чинності з 01 січня 2011 року і діє в частині надання послуг до 31 грудня 2011 року, а в частині проведення розрахунків -до їх повного здійснення. Термін дії даного договору може бути продовжений додатковою угодою до даного договору. Договір за погодженням сторін може бути розірваним достроково. (п.10.1 договору).

Предметом договору є постачання Облгазом природного газу Споживачу та здійснення Споживачем оплати згідно умов цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.1.4 договору споживач зобов'язується здійснювати оплату за природний газ згідно договору.

Оплата за надання послуг здійснюється Споживачем шляхом оплати грошовими коштами на рахунок Облгазу в наступному порядку: 100% від запланованих обсягів надання послуг - до 25 числа місяця, що передує звітному; остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітним. (п.5.1 договору).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачу газ на загальну суму 15'803,98 грн.

04.05.2011р. позивач направив на адресу відповідача претензію №3 про сплату заборгованості з постачання природного газу у сумі 15'803,98 грн. Листом від 24.06.2011р. відповідач гарантував проплату суми заборгованості в розмірі 15'803,98 грн. до кінця серпня поточного року.

01.07.2012р. між сторонами складено акт звірки розрахунків, яким встановлено, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 15'803,98 грн.

Проте, станом на день розгляду справи доказів такої проплати сторонами не подано.

Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті товару, тому позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував три відсотки річних за користування чужими коштами у розмірі 578,04 грн.

Відповідно до п.6.2 договору за порушення строків виконання зобов'язань зазначених у розділі 5 договору, Споживач сплачує на користь Облгазу, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за користування чужими коштами за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно з вимогами ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 10.01.2002р. та п.6.2 договору позивач нарахував відповідачу 2'957,71 грн. -пені (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Щодо нарахованої суми пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Пунктом 8.4 договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором припиняється через 12 (дванадцять) місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, позивач в порушення вимог п.8.4 договору нарахував пеню за період, більший, ніж 12 місяців. Суд, здійснивши перерахунок пені, встановив, що її сума становить 2'375,36 грн.

Доказів погашення заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплати за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

У статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, проте відповідач не оплатив вартості поставленого природного газу та штрафних санкцій.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 25.09.2012р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 26.09.2012р.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати, сплачені позивачем, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 193, ч.2 ст.218, ч.6 ст.232, ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 610, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 66, 67, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Корпорації «Основа»(82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Павлика, буд.64, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34672629) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»(79039, м.Львів, вул.Золота, буд.42, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03349039) 15'803,98 грн. -основного боргу, 2'375,36 грн. -пені, 578,04 грн. -трьох відсотків річних за користування чужими коштами та 1'609,50 грн. -судового збору

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.