Постанова

від 12.12.2012 по справі 5015/3094/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.12 Справа № 5015/3094/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвська М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу корпорації "Основа", м.Дрогобич № 07-03/1-10

на рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2012р.

у справі № 5015/3094/12

за позовом: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м.Львів

до відповідача: корпорації "Основа", м.Дрогобич

про стягнення в сумі 19 339,73 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Білий Н.Ю.-представник

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 1 ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.09.2012 р. у справі № 5015/3094/12 (суддя Яворський Б.І.) позов задоволено частково: стягнено з корпорації "Основа", м.Дрогобич на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м.Львів 15 803,98 грн -основного боргу, 2 375,36 грн -пені, 578, 04 грн -з % річних за користування чужими коштами та 1 609,50 грн -судового збору; у решті позовних вимог відмовлено.

Корпорацією "Основа", м.Дрогобич подано апеляційну скаргу № 07-03/1-10, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2012 р. за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м.Львів до корпорації "Основа", м.Дрогобич в частині стягнення штрафних санкцій: пені - на суму 2 375,36 грн, з % річних -на суму 578,04 грн., посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що акт звірки взаємних розрахунків від 07.01.2012р. складений сторонами, яким встановлено, що заборгованість корпорації «Основа»становить 15 803,98грн. та яким керувався суд при винесенні рішення, підписаний не на день подання позову і брати його за підставу до задоволення позову не має підстав. Також, скаржник зазначає, що незважаючи на всі пояснення представника відповідача про важке матеріальне становище підприємства, судом стягнено з корпорації «Основа»штрафні санкції, а саме: 2 375,36грн. пені, 578,04грн. трьох відсотків річних за користування чужими коштами.

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скарну без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні суд встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи, між ПАТ "Львівгаз" (облгаз) та корпорацією "Основа" (споживач) 31.12.2010р., укладено договір з постачання природного газу №0363 (а.с.8-9).

Договір набирає чинності з 01 січня 2011 року і діє в частині надання послуг до 31 грудня 2011 року, а в частині проведення розрахунків -до їх повного здійснення. Термін дії даного договору може бути продовжений додатковою угодою до даного договору. Договір за погодженням сторін може бути розірваним достроково. (п.10.1 договору).

Предметом договору є постачання облгазом природного газу споживачу та здійснення споживачем оплати згідно умов цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.1.4 договору споживач зобов'язується здійснювати оплату за природний газ згідно договору.

Оплата за надання послуг здійснюється споживачем шляхом оплати грошовими коштами на рахунок облгазу в наступному порядку: 100% від запланованих обсягів надання послуг - до 25 числа місяця, що передує звітному; остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітним. (п.5.1 договору).

В ході розгляду справи в суді апеляційної інста6нції встановлено, що позивач поставив відповідачу газ на загальну суму 15 803,98грн., що підтверджується матеріалами справи.

04.05.2011р. позивач направив на адресу відповідача претензію №3 про сплату заборгованості з постачання природного газу у сумі 15 803,98 грн. (а.с.12) Листом від 24.06.2011р. відповідач гарантував проплату суми заборгованості в розмірі 15 803,98 грн. до кінця серпня поточного року (а.с.13).

01.07.2012р. між сторонами складено акт звірки розрахунків, яким встановлено, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 15 803,98 грн. (а.с.14).

Станом на день розгляду справи в суді першої інстанції доказів проплати заборгованості в сумі 15 803,98грн. сторонами не подано.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплати за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно із ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

У статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем не виконано взятих договірних зобов'язань по оплаті товару, позивачем, на підставі ст.625 ЦК України, нараховано відповідачу три відсотки річних за користування чужими коштами у розмірі 578,04 грн.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі закону та договору.

Згідно із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.2 договору за порушення строків виконання зобов'язань зазначених у розділі 5 договору, споживач сплачує на користь облгазу, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за користування чужими коштами за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно із вимогами ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.6.2 договору позивач нарахував відповідачу 2'957,71 грн. пені (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із п.8.4 договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором припиняється через 12 (дванадцять) місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно перераховано пеню, оскільки позивач в порушення вимог п.8.4 договору нарахував пеню за період, більший, ніж 12 місяців.

Отже сума, яка підлягає стягненню становить 2 375,36грн.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості скаржника перед позивачем, проте скаржник не надано суду доказів оплати вартості поставленого природного газу та штрафних санкцій.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі, зокрема, щодо необгрунтованого розміру стягуваної пені, оскільки посилання скаржника в апеляційній скарзі на важке фінансове становище, не визнається судовою колегією підставою для відмови в стягненні пені чи зменшення штрафних санкцій, оскільки таке становище склалося внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу об'єктивних обставин, які б унеможливили виконання договірних зобов'язань. Оскільки товариство здійснює господарську діяльність, зокрема, шляхом укладення договорів, то повинно нести й обов'язки за цими угодами, а саме, вчасно розраховуватись відповідно до умов договору та чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2012 р. у справі № 5015/3094/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.12.2012р.

Головуючий-суддя Галушко Н.А

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.