Рішення

від 11.09.2012 по справі 5015/2960/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.12 Справа №5015/2960/12

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», м.Дніпропетровськ

до відповідача : Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ренесанс», м.Львів

про стягнення 9'706,47 грн. у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування,

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Романів В.Я.

Представники:

від позивача: Деркач Ю.Ю. -представник (дов.№Э.37.7.0.0/ Д-441 від 18.11.2011р., діє до 17.11.2014р.);

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах»подано позов до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ренесанс»про стягнення 9'706,47 грн. у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 20.07.2012р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 08.08.2012р. Ухвалою суду від 08.08.2012р. розгляд справи відкладався на 29.08.2012р. через невиконання позивачем вимог ухвали від 20.07.2012р. та клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, неявку в судове засідання відповідача. Ухвалою суду від 29.08.2012р. розгляд справи відкладався на 11.09.2012р. через неявку в судове засідання представників сторін, невиконання ними ухвали суду.

В судовому засіданні 11.09.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача 9'706,47 грн. у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування та судові витрати у сумі 1'609,50 грн.

В судове засідання 11.09.2012р. відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, вимог ухвали від 20.07.2012р. не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та за відсутності відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено таке.

02.10.2007р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ»(Страховик) та Коровкіним Андрієм Анатолійовичем (Страхувальник) був укладений договір страхування наземного транспорту №DNABAK00000004 (надалі по тексту -договір).

Відповідно до п.5.1 договору об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням транспортним засобом Chery TIGGO, 2007р.в., АІ3952ВЕ.

Згідно п.8 договору страховий платіж складає 4'325,00 грн. (чотири тисячі триста двадцять п'ять грн. 00 коп.), у разі пролонгації договору розмір платежу щорічно зменшується на 4,4% від попереднього страхового платежу.

Договір діє 12 місяців (один рік) з 02.10.2007р. по 01.09.2008р. включно (але не більше ніж сплачуємий період п.10.1). У разі сплати страхового платежу, зазначеного у п.8, договір вважається щорічно продовженим на відповідний строк, за який здійснена сплата страхового платежу (п.9 договору).

Матеріалами справи не підтверджено, позивачем не подано доказів, які б у відповідності до п.8, 9 договору свідчили про продовження строку дії договору після 01.09.2008р.

04.08.2009р. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю зазначеного вище автомобіля та автомобіля ГАЗ д/н 4428КХТ під керуванням Матюкіна Дмитра Миколайовича, якого було визнано винним у скоєнні ДТП, відповідно до Постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.08.2009р. У постанові суду зазначено, що Матюкін Д.М. в м.Бровари по вул.Енгельса, 11, керував автомобілем «ГАЗ-330210»д.н.4428КХТ та під час руху заднім ходом не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Чері»д.н.АІ3952ВЕ.

14.09.2012р. позивачем було проведено виплату страхового відшкодування Коровкіну А.А. у сумі 9'706,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13945.

Керуючись ст.27 Закону України «Про страхування»та ст.993 Цивільного кодексу України позивач вважає свої права порушеними, адже він свої зобов'язання за договором майнового страхування виконав у повному обсязі, виплативши страхувальнику суму страхового відшкодування і з цього моменту та в межах фактичних затрат, тобто, в межах виплаченої суми страхового відшкодування, має право вимоги до відповідальної особи, якою є відповідач. Вимоги Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»позивачем були виконані шляхом направлення претензії (заяви), однак, в порушення строків та порядку, встановленого законом, відповідач не прийняв рішення про виплату або про відмову у здійсненні такої на користь позивача. Про результати розгляду зазначеної претензії (заяви) не повідомлялося. З огляду на це, позивач стверджує, що відповідач прийняв та визнав регресну вимогу повною та достатньою.

Проте, з даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004р. обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника.

Згідно ст.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004р. об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодування особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньої-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (ч.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004р.).

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування»та ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, у правовідносинах, що існують, обов'язок відшкодувати шкоду лежить на страховику, в якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність заподіювач шкоди.

Матеріалами справи не підтверджено, позивачем не подано належних та допустимих доказів, які підтверджують те, що саме Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «Ренесанс»(відповідач) є страховиком цивільно-правової відповідальності Матюкіна Дмитра Миколайовича, який заподіяв шкоду Коровкіну Андрію Анатолійовичу.

Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявна в матеріалах справи копія довідки №8460873 про дорожньо-транспортну пригоду, в якій зазначено що у водія ГАЗ 3302, номерний знак 4428КХТ Матюкіна Дмитра Миколайовича (заподіювача шкоди) наявний поліс ОСЦПВВНТЗ виданий Закритими акціонерним товариством «Страхова компанія «Ренесанс»не може бути допустимим доказом страхування цивільно-правової відповідальності саме у відповідача, оскільки згідно п.1.8 ст.8 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004р. єдиною формою внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору, є страховий поліс.

Отже, підтвердженням страхування цивільно-правової відповідальності у конкретного страховика є виданий ним відповідний поліс страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу. Проте, в матеріалах справи відповідний поліс відсутній.

У позовній заяві позивач зазначив, що немає можливості надати суду копію відповідного поліса винної особи, адже не перебуває з ним у жодних правових відносинах та не є стороною за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. В поданому клопотанні до позовної заяви позивач просив направити судовий запит на адресу Моторного (страхового) бюро України про надання інформації щодо полісу, за яким є забезпеченим автомобіль д/н 4428КХТ станом на дату ДТП 04.08.2009р. із обов'язковим зазначенням розміру франшизи, лімітів відповідальності за полісом страховика та страхувальника чи інших осіб, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, типу договору та строку його дії, а також інформацію про забезпечений транспортний засіб.

В ухвалі про порушення провадження у справі від 20.07.2012р. суд зобов'язав позивача надати суду докази звернення за інформацією до Моторного (транспортного) страхового бюро України та неможливості отримання запитуваної інформації, як цього вимагає ст.38 ГПК України та п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011р. Проте, позивачем докази такого звернення та підтвердження неможливості отримання запитуваної інформації не подано, чим не дотримано вимог ст.38 ГПК України щодо порядку витребування господарським судом доказів.

Таким чином, в матеріалах справи відсутній єдиний допустимий доказ страхування цивільно-правової відповідальності заподіювача шкоди -страховий поліс.

Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 11.09.2012р., судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 12.09.2012р.

На підставі викладеного та керуючись п.1.8 ст.8, ст.ст. 3, 5, ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.27 Закону України «Про страхування», ст. 993 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову відмовити.

Суддя Яворський Б.І.