Постанова

від 04.02.2013 по справі 5015/2960/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.13 Справа № 5015/2960/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою б/н від 21.09.2012 р. (вх. № 1816 від 02.10.2012 р.) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м. Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду Львівської області від 11 вересня 2012 року

у справі № 5015/2960/12 (суддя Б.І.Яворський),

порушеній за позовом

Позивача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м. Дніпропетровськ,

До відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Ренесанс", м. Львів,

Про стягнення 9706,47 грн. в рахунок відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування та стягнення судового збору.

Представники сторін в судове засідання не прибули.

Права та обов'язки сторін, визначені у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП "Документообіг господарських судів " від 02.10.2012р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Зварич О.В.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2012р. у склад колегії для розгляду справи № 5015/2960/12 господарського суду Львівської області введено суддів - Хабіб М.І. та Якімець Г.Г.(том І, а. с. 112).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року прийнято апеляційну скаргу б/н від 21.09.2012 р. (вх. № 1816 від 02.10.2012 р.) ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах " до провадження та розгляд скарги призначено на 05.11.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

В процесі розгляду справи в апеляційному поряду, розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 135 від 02.11.2012 р. справу за № 5015/2960/12 призначено для повторного автоматичного розподілу справ (у звязку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Зварич О.В.) (том І, а. с. 137).

02.11.2012 р. автоматизованою системою документообігу справу за № 5015/2960/12 розподілено до розгляду судді - доповідачу Бонк Т.Б.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 р. в склад колегії для розгляду справи № 5015/2960/12 введено суддів Бойко С.М., Костів Т.С. (том І, а. с. 138).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 р. розгляд справи відкладався на 04.12.2012 р., про що сторін було повідомлено про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією.

В ході розгляду справи, розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 197 від 03.12.2012 р. справу за № 5015/2960/12 призначено для повторного автоматичного розподілу справ (у звязку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Бонк Т.Б.) (том І, а. с. 142).

03.12.2012 р. автоматизованою системою документообігу суду справу за № 5015/2960/12 розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2012р. в склад колегії для розгляду справи № 5015/2960/12 введено суддів Давид Л.Л., Юрченко Я.О. (том І, а. с. 143).

Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (введення нового складу суду) розгляд даної справи з 03.12.2012 р. почався спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення").

З підстав зазначених в ухвалах суду від 04.12.2012 р. та від 03.01.2013 р. розгляд справи було відкладено, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою.

04.02.2013 р. представник апелянта/позивача в судове засідання не прибув, про причини не прибуття не повідомив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією. У судовому засіданні, яке відбулося 03.01.2013р. за участю представника апелянта, представник просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовільнити повністю з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, повторно, не прибув, про причини не прибуття не повідомив, відзиву (заперечення) на апеляційну скаргу не подав (не надіслав), поштова кореспонденція, яка була надіслана на адресу відповідача: п. і. 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, повернулась з поштовою відміткою працівника поштового відділення, яке обслуговує відповідача: «Вибули».

Однак, як вбачається з оригіналу Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виданого станом на 28.02.2012р., серії АА № 814177, та спеціального витягу про юридичну особу, місцезнаходженням відповідача у даній справі є: 79008, Львівська область, місто Львів, Галицький район, площа Галицька, будинок, 15 (том І, а.с. 74-75, та а.с. 98-99).

Юридична особа вважається створеною і набуває права юридичної особи (правосуб'єктності) з дня її державної реєстрації у порядку визначеному чинним законодавством України, що визначено статтею 89 Цивільного кодексу України.

Статтею 56 Господарського кодексу України (аналогічною є ст. 87 ЦК України) визначено порядок утворення суб'єкта господарювання, вимоги до установчих документів, визначено у статті 57 ГК України (ст. 88 ЦК України), а набрання чинності установчих документів, визначено у статті 58 Господарського кодексу України.

Юридична особа діє з моменту її державної реєстрації (ст. 89 ЦК України). До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також відомості, встановлені законом (ч. 4 ст. 89 ЦК України).

Зміни до установчих документів юридичної особи, в т.ч. зміни місцезнаходження, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни.

Діяльність незареєстрованого суб'єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється.

Статтею 91 ЦК України передбачено цивільну правоздатність юридичної особи, а одночасно з правоздатністю у юридичної особи виникає дієздатність, відповідно до статті 92 ЦК України, і цивільна правоздатність (відповідно до частини 2 статті 91 ЦК України) може бути обмежена лише за рішенням суду.

Частиною 4 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції чинній на час виникнення спору), передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи. Статтею 29 вищевказаного Закону, передбачено державну реєстрацію змін до установчих документів, яка здійснюється за процедурами передбаченими частинами першою-п'ятою статті 25 та частинами другою - третьою статті 27 цього Закону для проведення державної реєстрації юридичної особи, отже, і в цьому випадку, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації змін до статуту юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, судом не встановлено, що відповідач, у встановленому законом порядку, вніс до єдиного державного реєстру відомості про зміну місцезнаходження юридичної особи - відповідача, відтак юридичною адресою відповідача належить вважати адресу зазначену у ЄДРЮО-ФОП: і.н. 79008, Львівська обл., м. Львів, Галицький р-н, пл. Галицька, будинок, 15.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про те, що відповідач є таким, що припинив свою юридичну діяльність, ліквідований у порядку встановленому законом, виключений як юридична особа з державного реєстру.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Крім того, повернення поштової кореспонденції, яка була надіслана на адресу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Ренесанс" не є доказом того, що вищезазначене товариство там не знаходиться, оскільки згідно Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 11.07.2012р. (том І, а.с. 74-75) та станом на 28.08.2012 р. (том І, а.с. 98-99) підтверджується юридична адреса (місцезнаходження) відповідача: 79008, Львівська обл., м. Львів, Галицький район, площа Галицька, буд. 15.

У п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. № 01-8/164 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році", зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5015/2960/12.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2012р. по справі № 5015/2960/12 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю, стягнути з відповідача на користь позивача 9706,47 грн. страхового відшкодування та 1609,50 грн. судового збору, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11 вересня 2012 року у справі № 5015/2960/12 (суддя Б.І.Яворський) у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Інгосстрах" до відповідача: Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Ренесанс" про стягнення 9706,47 грн. в рахунок відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування та стягнення судового збору - відмовлено (том І, а. с. 103-106).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ПрАТ „Страхова компанія „Інгосстрах" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Львівської області скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Як вважає апелянт, свої зобов'язання за договором майнового страхування Страховик (апелянт/позивач) виконав у повному обсязі, виплативши Страхувальнику суму страхового відшкодування, а відтак має право вимоги до відповідальної особи тобто відповідача, оскільки у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди Броварським міськрайонним судом Київської області визнано винним Матюкіна Дмитра Миколайовича, цивільно-правова відповідальність якого у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди застрахована у Приватному акціонерному товаристві „Страхова компанія „Ренесанс", що підтверджується розширеною довідкою ДАІ. Крім того, зазначає що місцевим судом порушено норми матеріального права, оскільки позивач виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, а відтак межах фактичних затрат переходить право вимоги до відповідальної особи, якою є Відповідач, до якого скаржником було направлено претензію, однак претензія залишена відповідачем без реагування, відтак вважає, що Відповідач прийняв та визнав регресну вимогу повністю та достатньою.

Щодо порушення норм процесуального права зазначив, що місцевий суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог посилався на ст. 33 ГПК України, однак скаржник такі посилання вважає хибними, оскільки відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані. Також посилається на судову практику Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. (п. 2.1). Крім того, вважає, що Відповідачем позовні вимоги не заперечені, вважає, що місцевий суд повинен був витребувати усі необхідні докази для повного, всебічного розгляду справи по-суті.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ПрАТ „СК„Інгосстрах" подано позов до ПрАТ „СК„Ренесанс" про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 9706,47 грн. (том І, а. с. 5-8).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі Договору № DNABAK00000004 від 02.10.2007р., внаслідок настання страхової події: дорожньо-транспортної пригоди (далі за текстом - ДТП), виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля „Chery Tiggo", реєстраційний номер АІ3952ВЕ, а тому у позивача відповідно до положень статті 27 Закону України „Про страхування" та статей 993, 1191 ЦК України, виникло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Колегією суду встановлено, що Позивач: Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Інгосстрах" на підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.04.2011 р. (Протокол № 1/2011)(том І, а.с. 76-77) змінив найменування з Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Інгосстрах" на Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Інгосстрах" (далі - ПрАТ „СК" „Інгосстрах") є правонаступником ЗАТ „Страхова компанія „Інгосстрах", юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ: 33248430, місцезнаходження юридичної особи: 49094, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 404130, Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААБ № 483559, Довідкою з ЄДРПОУ Серії АА № 445533 (том І, а. с. 78, 79-80, 81-82).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Ренесанс" (далі - ПрАТ „СК„Ренесанс") є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ: 32553838, місцезнаходження юридичної особи: 79008, Львівська обл., м. Львів, Галицький район, площа Галицька, буд. 15, що підтверджується спеціальним Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 11.07.2012р. (том І, а.с. 74-75 та а.с. 98-99).

Місцевим судом встановлено, що 02.10.2007р. ПрАТ „СК„Інгосстрах" (Страховик) та Коровкіним Андрієм Анатолійовичем (Страхувальник) був укладений Договір № DNABAK00000004 добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-страхової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами (далі за текстом - Договір страхування)(том І, а. с. 21).

Зазначений Договір страхування укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, що є належним правочином в розумінні статті 204 ЦК України.

Відповідно до приписів статті 352 ГК України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування) (ч. 2 ст. 353 ГК України).

В нашому випадку має місце добровільне страхування на основі договору.

Відповідно до ст. 354 ГК України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснювати страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договору № DNABAK00000004 страхування наземного транспорту (далі - Договір страхування, том І, а. с. 21) Страховик, зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування Страхувальнику або Вигодонабувачеві, а Страхувальник зобов'язується своєчасно сплачувати страхові платежі та використовувати інші умови правил страхування.

Відповідно до п. 7.1. Договору страхування, до страхових випадків (ризиків) відносяться: пошкодження застрахованого транспортного засобу (надалі - ТЗ) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) за його участю; незаконне заволодіння ТЗ (угон); пошкодження ТЗ внаслідок противоправних дії третіх осіб; пошкодження ТЗ внаслідок стихійних явищ, падіння предметів, нападу тварин; пошкодження ТЗ внаслідок пожежі, вибуху, самозаймання.

Місцевим судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04.08.2009р. в місті Бровари по вул. Енгельса, 11, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „ГАЗ-330210" (далі - „ГАЗ"), д.н.з. 4428КХТ, під керуванням Матюкіна Дмитра Миколайовича та автомобіля „Чері Тіго ", д.н.з. АІ3952ВЕ, яким керував страхувальник Коровкін Андрій Анатолієвич.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з розширеної Довідки № 8460873 ДАІ, цивільна відповідальність власника (Матюкін Дмитро Миколайович) транспортного засобу „ГАЗ", номерний знак № 4428КХТ застрахована у ПрАТ „СК „Ренесанс", згідно Полісу № ОСЦПВВНТЗ або наземний сертифікат «зелена карта» серія ВВ1727043 з терміном дії до 19.02.2010 р.

Дорожньо-транспортна пригода мала місце в результаті порушення водієм Матюкіним Д.М. вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.08.2009р. у справі № 3-4222/09 р. (том І, а.с. 28), відповідно до якої, Матюкіна Дмитра Миколайовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 350 (триста п'ятдесят) гривень.

Броварським міськрайонним судом Київської області у постанові від 20.08.2009р. по справі № 3-4222/09 р. встановлено, що гр. Матюкін Д.М., 04.08.2008р., керуючи транспортним засобом „Газ-330210", номерний знак 4428КХТ, в м. Бровари по вул. Енгельса, 11, рухаючись заднім ходом, не звернувся за допомогою до інших осіб, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем „Чері", номерний знак АІ3952ВЕ, заподіявши технічні пошкодження зазначеному автомобілю.

Постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.08.2009р. у справі № 3-4222/09 р. набрала законної сили, є обов'язковою до виконання на всій території України відповідно до ст. 124 Конституції України.

Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

ПрАТ „СК„Інгосстрах" на підставі Акту огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектної відомості) від 06.08.2009р. (том І, а.с. 70-71), заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 06.08.2009р. (том І, а.с. 22-23) з описом обставин настання події, складено Страховий акт з розрахунком страхового відшкодування (том І, а. с. 24-25).

З оцінки вищевказаних документів, позивачем зазначене ДТП, яке відбулося 04.08.2008 р. о 10 год. 30 хв., визнано страховим випадком, що підтверджується Страховим актом № И-11876 від 14.09.2009 р. (том І, а. с. 24-25).

Вартість відновлюваного ремонту (з урахуванням коефіцієнта зносу - 0,17) згідно Звіту № 001-3318 от 01.09.2009 р. (том І, а.с. 32-46) про проведення оцінки вартості пошкодження, завданого внаслідок ДТП, автомобілю Chery T11 Tiggo, н.д.з АІ3952ВЕ, 2007 р. випуску, номер шасі VIN:LVVDB14B17D171510, колір - чорний, власник Коровкін А.А. (DN 34041030), становить 10138,97 грн.

Відповідно до страхового акту № И-11876 від 14.09.2009р. вартість франшизи становить 432,50 грн.

Відтак, Позивачем розраховано суму страхового відшкодування за мінусом 432,50 грн. франшизи та визначено для виплати страхувальнику суму страхового відшкодування 9706,47 грн.

Суму 9706,47 грн. страхового відшкодування було виплачено страхувальнику 14.09.2009 р., що підтверджується платіжним дорученням № 13945 від 14.09.2009 р. (том І, а.с. 26).

Відповідно до частини 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України „Про страхування", до страховика, який виплаті страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме: з розширеної Довідки № 8460873, цивільно-правова відповідальність гр. Матюкіна Д.М., була застрахована ПрАТ „СК „Ренесанс" на підставі Полісу ОСЦПВВНТЗ або наземний сертифікат «зелена карта» серія ВВ1727043, термін дії якого до 19.02.2010 р. (транспортний засіб «ГАЗ-3302", номерний знак 4428КХТ, номер кузова (шасі) 001194).

Колегією суду встановлено, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, не взяв до уваги розширену довідку ДАІ № 8460873, посилаючись на п. 1.8 ст. 8 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 р., єдиною формою внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору, є страховий поліс, так як в матеріалах справи страховий поліс відсутній.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції колегією суддів з метою повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин даної справи, здійснено запити про надання доказів, які мають значення для вирішення спору у даній справі до Броварського міськрайонного суду Київської області, Моторного (транспортного) страхового бюро України та до УДАІ ГУМВС України в Київській області ВДАІ по обслуговуванню Броварського району.

Відповідно до вищенаведеного, на адресу суду від УДАІ ГУМВС України в Київській області ВДАІ по обслуговуванню Броварського району було надіслано лист № 1267 від 17.12.2012 р. (вх. № 7845 вд 21.12.2012 р.), в якому було додано рапорт старшого інспектора ВДАІ Броварського МВ ГУМВС України в Київській області та пояснення гр. Матюкіна Дмитра Миколайовича, який зазначив: «В дорожньо-транспортні пригоди я потрапляв двічі, а саме: 04.08.2009 р. в. м. Бровари на автомобілі „ГАЗ" н. з. 4428КХТ та 13.04.2010 р. в. м. Бровари на автомобілі „ГАЗ" н. з. 022-60КМ. Страховий поліс в мене відсутній надати не можу. Також будь які документи чи копії по фактах ДТП в мене відсутні.» (том ІІ, а. с. 1-4).

Крім того, на адресу суду з Моторного (транспортного) страхового бюро України було надіслано лист № 32975/7-3-11 від 18.12.2012 р. (вх. № 7852 від 24.12.2012 р.) з додатками, а саме: Інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, в якому зазначено, серію полісу ВВ № 1727043, назву страхової компанії ЗАТ „СК „Ренесанс", адресу страхової компанії: м. Львів, пл. Галицька, 15, дата початку дії Полісу: 20.02.2009р., дата закінчення дії полісу 19.02.2010 р., тип договору 1 (том ІІ, а. с. 6-7).

Вчиняючи запити, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вказана правова позиція визначена у постанові Вищого господарського суду України від 22 січня 2013р. по справі № 5027/496/2012.

Колегією суду встановлено та вбачається з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність гр. Матюкіна Д.М., була застрахована ПрАТ „СК „Ренесанс", тобто у відповідача, на підставі Полісу, серії ВВ1727043, термін дії якого до 19.02.2010 р. (транспортний засіб „ГАЗ-3302", номерний знак 4428КХТ, номер кузова (шасі) 001194 )(том І, а.с. 11).

Відповідно до положення с. 25 Закону України „Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначена страховиком.

Відповідно до умов Договору добровільного страхування № DNABAK00000004 від 02.10.2007р., укладеного між позивачем та Коровкіним А.А., позивач, як страховик, відшкодовує збиток, що виник внаслідок страхового випадку (грошову компенсацію або витрати на відновлювальний ремонт).

Страхове відшкодування виплачується при частковому пошкодженні ТЗ у розмірі, що визначається наступним чином: до вартості ремонтно-відновлювальних робіт додається вартість необхідних для ремонту матеріалів та складових частин, що підлягають заміні під час ремонту, та вираховується франшиза. Страхове відшкодування виплачується без врахування експлуатаційного (амортизаційного) зносу запасних частин, деталей і обладнання, що підлягають заміні.

Отже, визначений позивачем розмір страхового відшкодування в сумі 9706,47 грн. (за мінусом франшизи) на підставі Звіту № 001-3318 від 01.09.2009 р. (том І, а.с. 32-46), Страхового акта № И-11876 від 14.09.2009 р. (том І, а. с. 24-25) Розрахунку суми страхового відшкодування від 01.09.2009 р. відповідає умовам вищевказаного Договору страхування.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, письмовими доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, юридичною адресою (місцезнаходженням) відповідача: ПрАТ „СК „Ренесанс" є : 79008, Львівська обл., м. Львів, Галицький район, площа Галицька, буд. 15.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про страхування" (далі - Закон № 85-96ВР) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяні збитки.

Пунктом 37.4. статті 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961) (у редакції чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Страховики, згідно з підпунктом 1.2. статті 1 Закону № 1961, це страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України „Про страхування".

Слід зазначити, що норма підпункту 33.1.2. пункту 33.1. статті 33 Закону № 1961 не містить підстав для відмови у задоволенні вимог страховика, який виплатив страхове відшкодування, згідно договору майнового страхування, до особи, відповідальної за збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією в цій частині, викладеною у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012р. у справі № 4/17-3520-2011, від 28 серпня 2012р. у справі № 23/279, від 12 березня 2012р. у справі № 53/128 та постанові ВГС України від 22.01.2013р. у справі № 5027/496/2012.

Статтею 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, ПрАТ „СК„Інгосстрах" отримало право вимагати від ПрАТ „СК„Ренесанс" відшкодування матеріальної шкоди у розмірі виплаченого страхового відшкодування у розмірі 9706,47 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивач, 01.02.2010р. направляв відповідачу претензію № Є.37.7.0.0/127 з вимогою сплатити страхове відшкодування (в порядку регресу) в сумі 9706,47 грн. (том І, а. с. 19-20).

Претензія скаржника/позивача залишена відповідачем без реагування.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002р. № 15-рп/2002, кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм ПрАТ „СК„Інгосстрах" може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду (постанова Верховного Суду України від 28 серпня 2012 року у справі № 23/279 ).

Згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом, розмір відшкодування шкоди встановлюється законом або за домовленістю сторін.

Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 ЦК України, крім того, відповідні роз'яснення надано в постанові Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992р. № 6, відповідно до яких при визначенні розміру шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або зниження матеріальних благ (рівня життя, здоров'я тощо), які відшкодовуються потерпілому в повному обсязі відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6).

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що автомобіль „Chery Tiggo", державний реєстраційний номер АІ3952ВЕ, з володіння власника не вибував. Інших доказів скаржником/позивачем не подано.

Вина Матюкіна Д,М. - власника транспортного засобу „ГАЗ 330210" номерний знак № 4428КХТ, згідно довідки підрозділу Державтоінспекції МВС, а протиправна поведінка встановлена власника цього транспортного засобу у судовому порядку та підтверджується постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.08.2009р. у справі № 3-4222/09 р., яка набрала законної сили (докази - у справі).

Матеріалами справи підтверджено, зазначено вище у цій постанові, що вартість відновлювального ремонту автомобіля „Chery Tiggo", державний реєстраційний номер АІ3952ВЕ, становить 10138,97 грн., розмір франшизи складає 432,50 грн. Отже, розмір страхового відшкодування = 9706,47 грн. (10138,97 грн. - 432,50 грн.).

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу ПрАТ „Страхова компанія „Інгосстрах" задовольнити, рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2012р. у справі № 5015/2960/12 - скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 32 - 34, 35, 44 - 49, 98, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Інгосстрах" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2012р. у справі № 5015/2960/12 - скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Ренесанс" (п. і. 79008, м. Львів, Галицький район, площа Галицька, буд. 15, код ЄДРПОУ 32553838) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Інгосстрах" (п. і. 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, офіс 402, код ЄДРПОУ 33248430) 9706,47 грн. - основного боргу, 1609,50 грн. - судового збору.

5. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку в сумі 804,75 грн. покласти на відповідача.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.