Рішення

від 29.10.2012 по справі 19/17-4739-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2012 р.Справа № 19/17-4739-2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Вітава"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайт"

про стягнення 38 442,73 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Некряч Н.В., згідно довіреності від 10.01.2012р.

Від відповідача: не з`явився

В засіданні 29.10.2012р. приймали участь представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Трейд Лайт" на користь ТОВ „Компанія „Вітава" 38 442,73 грн., в т.ч. суму основного боргу за договором поставки №68/09 від 02.11.2011р. у розмірі 33 927,68 грн., 2865,11 грн. пені, 1095,41 грн. індексу інфляції, 554,53 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 15.11.2011р. (суддя Петренко Н.Д.) порушено провадження у справі №19/17-4739-2011. Ухвалою суду від 16.01.2012р. вказану справу, на підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 16.01.2012р., прийнято до провадження суддею Малярчук І.А.

Ухвалою суду від 15.03.2012. повернуто зустрічний позов ТОВ «Трейд Лайт»без розгляду.

Ухвалою суду від 16.03.2012р. строк розгляд справи, за клопотанням позивача від 05.03.2012р. вх.№7043/2012, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, було продовжено до 30.03.2012р.

Ухвалами суд від 21.03.2012р., від 12.04.2012р., від 04.07.2012р. провадження у справі зупинялось, у зв'язку з розглядом скарг ТОВ «Трейд Лайт»на ухвалу суду від 15.03.2012р. у апеляційній та касаційній інстанціях, за результатами чого постановою ВГСУ від 30.08.2012р. ухвала ОАГС від 09.07.2012р., якою повернуто апеляційну скаргу ТОВ «Трейд Лайт»залишена без змін. Справу повернуто до господарського суду Одеської області, у зв'язку з чим ухвалою суду від 09.10.2012р. провадження у справі було поновлено.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, надав уточнення до позовної заяви від 06.02.2012р. за вх.№3744/2012, обґрунтування від 06.02.2012р. за вх.№3743/2012, пояснення по справі від 05.03.2012р. за вх.№7044/2012, де зазначає, що 02.11.2009р. між ТОВ „Трейд Лайт" та ТОВ „Компанія „Вітава" було укладено договір поставки №68/09 за умовами якого позивач поставив відповідачу продукцію. Однак, відповідач не здійснив повну оплату вартості поставленої продукції, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 33 927,68 грн. У зв'язку з несвоєчасною оплатою вартості товару позивач нарахував на суму боргу пеню, індекс інфляції та три відсотки річних, які просить суд стягнути з відповідача. При цьому, позивач пояснив, що план відвантаження, передбачений п.4.2. договору від 02.11.2009р. на 2011 рік із відповідачем не погоджувався, відвантаження продукції проводилось лише за заявками дистриб'ютора, які подавались за погодженням між сторонами за допомогою „Інтернет" на електронну адресу менеджера зі збуту позивача, рахунки-фактури передавались відповідачу по електронній пошті, а оригінали передавались разом із товаром та іншими документами на товар. З приводу видаткової накладної №ВИ-т86 від 28.01.2011р. позивач пояснив, що під час підготовки позовної заяви працівниками бухгалтерії були надані для ксерокопіювання первинні документи, для надання їх копій до суду. Помилково до суду було надано ксерокопію видаткової накладної, яка потім була замінена, так як вона була підписана неналежною особою. Відсутність підпису на накладній №ВИ-т90 від 31.01.2011р. позивач поясним тим, що другий екземпляр підписаної накладної дистриб'ютор повертає постачальнику поштою.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв`язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін та наявні в матеріалах справи документи, суд встановив наступне:

02.11.2009р. між ТОВ „Компанія „Вітава" (постачальник) та ТОВ „Трейд-Лайт" (дистриб'ютор) було укладено договір поставки №68/09 (дистриб'юторський) на умовах відстрочки платежу, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а дистриб'ютор прийняти та оплатити продукцію для наступної реалізації клієнтам. Найменування, кількість, асортимент продукції визначаються сторонами в заявці, ними погодженій, що надається не пізніше ніж до 13 години дня, що передує дню поставки, за цінами, зазначеними у прайс-листах постачальника, які є невід'ємною частиною даного договору. Поставка продукції за договором здійснюється відповідно до квартального плану відвантаження по цінам, вказаним у прайс-листах постачальника, що є невід'ємною частиною цього договору (п.п.1.1., 1.2., 1.3. договору).

Відповідно до умов п.п.3.1., 3.3., 3.4. договору №68/09 від 02.11.2009р. ціна продукції для дистриб'ютора визначається в гривнях. Вартість кожної партії продукції, що поставляється дистриб'ютору, зазначається у видатковій накладній. Продукція за даним договором поставляється з відстрочкою платежу. Оплата кожної партії поставленої продукції проводиться в повному обсязі протягом 14 календарних днів з моменту поставки. Розрахунок за даним договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, з обов'язковим посиланням на цей договір у платіжному документі Оплата проводиться в національній валюті України. Поставка продукції здійснюється на умовах само вивозу зі складу постачальника, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Віскозна,32. Датою (моментом) поставки продукції вважається дата, вказана в супровідних документах, що передаються дистриб'ютору у момент відвантаження продукції зі складу і відповідає фактичній даті передачі продукції.

Згідно п.6.5. договору №68/09 від 02.11.2009р. за кожний день прострочення в здійсненні розрахунків за поставлену продукцію, дистриб'ютор сплачує неустойку в розмірі 0,5% від вартості неоплаченої продукції.

В підтвердження поставки товару відповідачу позивач надав суду видаткові накладні №ВИ-m86 від 28.01.2011р. на суму 10 250,40 грн. (рахунок-фактура №ВИ-m103 від 14.01.2011р.), №ВИ-m90 від 31.01.2011р. на суму 11 066,40 грн. (рахунок-фактура №ВИ-m106 від 14.01.2011р.), №ВИ-m139 від 08.02.2011р. на суму 11 066,40 грн. (рахунок-фактура №ВИ-m440 від 07.02.2011р.), №ВИ-m227 від 23.02.2011р. на суму 4812,48 грн. (рахунок-фактура №ВИ-m666 від 18.02.2011р.).

При цьому, видаткова накладна №ВИ-m90 від 31.01.2011р. не містить ані підпису уповноваженої на отримання товару особи, ані печатки підприємства одержувача.

Як вбачається із поданих до справи довіреностей №14 від 27.01.2011р., №15 від 27.01.2011р., №29 від 08.02.2011р., №44 від 22.02.2011р. на отримання товару згідно рахунків-фактур №ВИ-m103 від 14.01.2011р., №ВИ-m106 від 14.01.2011р., №ВИ-m440 від 07.02.2011р., №ВИ-m666 від 18.02.2011р. ТОВ „Трейд Лайт" було уповноважено відповідно Кушнір В.В., Шрамок А.В., Карлов Д.В.

Крім того, позивач додав до позову виписку по рахунку у Відділенні №90 АТ „УкрСиббанк" від 28.07.2011р., яка містить відомості щодо перерахування відповідачем на рахунок позивача 3268 грн. за накладною №ВИ- m1474 від 28.01.2011р., яка як вбачається із позову позивача ніякого відношення до спірних правовідносин не має, отже не може слугувати доказом часткової сплати заборгованості за поставками по накладних №ВИ-m86 від 28.01.2011р., №ВИ-m90 від 31.01.2011р., №ВИ-m139 від 08.02.2011р., №ВИ-m227 від 23.02.2011р.

Також, на підтвердження здійснення поставки за видатковими накладними №ВИ-m86 від 28.01.2011р., №ВИ-m90 від 31.01.2011р. позивач надав суду лист ДПІ у м. Славутич Київської області №256/10/15-079 від 29.02.2012р. з випискою із „Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" по взаємовідносинах з ТОВ „Трейд Лайт" за січень 2011р., із якої вбачається, що ТОВ „Трейд Лайт" задекларувало податкових зобов'язань по взаємовідносинах із ТОВ „Компанія „Вітава" на загальну суму 3552,80 грн., однак, по яких саме зобов'язаннях не вбачається і з огляду на докази оплати відповідачем 3268 грн. за накладною №№ВИ- m1474 від 28.01.2011р., суд вважає імовірним зазначення в листі ДПІ у м. Славутич Київської області №256/10/15-079 від 29.02.2012р. декларування саме даної суми в податковому обліку ТОВ „Трейд Лайт".

Разом з цим, подані позивачем до матеріалів справи податкові накладні від 28.01.2011р., від 31.01.2011р. є документами податкового обліку ТОВ „Компанія „Вітава" та не є первинними документами в розумінні вимог чинного законодавства, в яких знаходить своє підтвердження факт поставки відповідачем, тому до уваги як належні та допустимі докази судом не приймаються.

Судом прийнято до уваги, надані позивачем роздруківки електронної пошти від Михайла Чернишова, Ірини Архіпової, зазначеної менеджером відділу логістики ТОВ „Трейд Лайт" до Оксани Лановенко із замовленнями на світильники та приладдя до них від 14.01.2011р., від 07.02.2011р., від 18.02.2011р., однак, це не свідчить про фактичну поставку товару за договором №68/09 від 02.11.2009р.

Так, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладену ними правову позицію, суд, вважає заявлені ТОВ «Компанія «Вітава»позовні вимоги щодо стягнення з відповідача оплати вартості поставленого товару в сумі 26 129,28 грн. правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи та підлягають задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663, пп. 1), 2) ч.1 п.1 ст. 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином, суд, дослідивши договір №68/09 від 02.11.2009р., видаткові накладні №ВИ-m86 від 28.01.2011р., №ВИ-m90 від 31.01.2011р., №ВИ-m139 від 08.02.2011р., №ВИ-m227 від 23.02.2011р., рахунки-фактури №ВИ-m103 від 14.01.2011р., №ВИ-m106 від 14.01.2011р., №ВИ-m440 від 07.02.2011р., №ВИ-m666 від 18.02.2011р., довіреності №14 від 27.01.2011р., №15 від 27.01.2011р., №29 від 08.02.2011р., №44 від 22.02.2011р., дійшов висновків про підтвердження факту отримання відповідачем поставленого позивачем товару саме за накладними №ВИ-m86 від 28.01.2011р., №ВИ-m139 від 08.02.2011р., №ВИ-m227 від 23.02.2011р. на суму 26 129,28 грн. Вбачається недоведеною поставка відповідачу товару за накладною №ВИ-m90 від 31.01.2011р. на суму 11 066,40 грн., з підстав відсутності підпису відповідальних осіб дистриб'ютора на вказаній накладній.

Враховуючи викладене, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 33 927,68 грн. суми основного боргу за договором поставки №68/09 від 02.11.2011р. підлягає частковому задоволенню в сумі 26 129,28 грн., з огляду ще й на відсутність у матеріалах справи доказів часткової оплати поставленого товару.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2865,11 грн. пені, в т.ч. по видаткових накладних №ВИ-m86 від 28.01.2011р. на суму 787,88 грн. за період з 11.02.2011р. по 10.08.2011р., №ВИ-m90 від 31.01.2011р. на суму 850,60 грн. за період з 15.02.2011р. по 14.08.2011р., №ВИ-m139 від 08.02.2011р. на суму 850,60 грн. за період з 22.02.2011р. по 21.08.2011р., №ВИ-m227 від 23.02.2011р. на суму 376,03 грн. за період з 10.03.2011р. по 09.09.2011р.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п. 1, 3. ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зі змісту п.п. 1,2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, з врахуванням встановлення судом відсутності факту поставки товару за накладною №ВИ-m90 від 31.01.2011р., а отже і заборгованості за цією накладною, відсутні підстави і для нарахування пені в сумі 850,60 грн.

Таким чином, суд встановив, що нарахування позивачем до стягнення з відповідача пені в сумі є правомірним лише в сумі 2014,51 грн., яка і підлягає судом задоволенню.

Також, позивач заявив до стягнення з відповідача 1095,41 грн. індексу інфляції, в т.ч. по видаткових накладних №ВИ-m86 від 28.01.2011р. на суму 358,76 грн. за період з 11.02.2011р. по 10.08.2011р., №ВИ-m90 від 31.01.2011р. на суму 387,32 грн. за період з 15.02.2011р. по 14.08.2011р., №ВИ-m139 від 08.02.2011р. на суму 243,46 грн. за період з 22.02.2011р. по 21.08.2011р., №ВИ-m227 від 23.02.2011р. на суму 105,87 грн. за період з 10.03.2011р. по 09.09.2011р.

Одночасно позивачем заявлено до стягнення з відповідача 554,53 грн. три проценти річних, в т.ч. по видаткових накладних №ВИ-m86 від 28.01.2011р. на суму 152,49 грн. за період з 11.02.2011р. по 10.08.2011р., №ВИ-m90 від 31.01.2011р. на суму 164,63 грн. за період з 15.02.2011р. по 14.08.2011р., №ВИ-m139 від 08.02.2011р. на суму 164,63 грн. за період з 22.02.2011р. по 21.08.2011р., №ВИ-m227 від 23.02.2011р. на суму 72,78 грн. за період з 10.03.2011р. по 09.09.2011р.

У відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки позивача індексу інфляції та трьох процентів річних, встановив, що неправомірним є нарахування санкцій по ст.625 ЦК України на суму, визначену у накладній №ВИ-m90 від 31.01.2011р., по якій встановлено відсутність заборгованості відповідача, отже задоволенню судом не підлягає вимога позивача про стягнення з відповідача 387,32 грн. індексу інфляції та 164, 63 три проценти річних. Звідси, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 708,09 грн. індексу інфляції та 389,90 грн. три проценти річних.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає 26 129,28 грн. основного боргу, 2014,51 грн. пені, 708,09 грн. індексу інфляції, 389,90 грн. три проценти річних. В решті частині заявлених позивачем позовних вимог суд відмовляє.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються 1411,50грн. судового збору.

Керуючись ст. ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайт»(65058, Одеса, пр-т Шевченка,31, код 31630900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Вітава" (07100, Київська область, м. Славутич, проспект Ентузіастів,8, код 30239245) 26 129 (двадцять шість тисяч сто двадцять дев'ять) грн. 28коп. грн. основного боргу, 2014 (дві тисячі чотирнадцять) грн. 51 коп. пені, 708 (сімсот вісім) грн. 09 коп. індексу інфляції, 389 (триста вісімдесят дев'ять) грн. 90 коп. три проценти річних, 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50коп. судового збору.

3. Відмовити в решті частині заявлених позивачем позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.10.2012р.

Суддя Малярчук І.А.