Ухвала

від 13.09.2012 по справі 2а-11613/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11613/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" вересня 2012 р. м. Київ

Справа № 2-а-11613/11/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого -судді Вівдиченко Т.Р.

Суддів Ключковича В.Ю.

Федорової Г.Г.

За участю секретаря Кравчук МВ.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн»звернувся з позовом до суду до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000534040 від 02 серпня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на недоведеність фіктивності або безтоварності операцій по поставці зернових, проведеної між позивачем та його контрагентами ТОВ «Компанія Універсал -НК», ТОВ «Транском -Юг», ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд», ПП «Трансагрогрупп».

З такими висновками суду колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» з питань відображення в податковому обліку фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ПП «Трансагрогрупп», ПП «Ространсагро», ТОВ «Щедро-Ком», ТОВ «Агромарин М», ТОВ «Транском-Юг», ТОВ «Холдингова Компанія Агротехтрейд», ТОВ «Компанія Універсал НК», ТОВ «Е-Восток», ТОВ «Елфа Дисплей»за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за підсумками якої складено Акт від 19 липня 2011 року №565/40-40/30577181 та виявлені порушення п.п. 7.7.1., 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000534040 від 02 серпня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 348517,15 грн.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, колегія суддів зважає на таке.

З матеріалів справи вбачається, а саме: акту перевірки, що підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім зернових культур від ТОВ «Компанія Універсал -НК», ТОВ «Транском -Юг», ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд», ПП «Трансагрогрупп»за договорами, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемним, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками проведення перевірок названих контрагентів позивача, податковими органами встановлено, що зазначені підприємства не мають необхідних трудових ресурсів, не мають складських ресурсів та за місцем реєстрації не знаходяться, внаслідок чого неможливо перевірити правильність нарахування та сплати ними податків і зборів. Окрім того, на обґрунтування таких висновків, податковим органом зазначено, що серед контрагентів контрагентів позивача також виявлено підприємства, за наслідками перевірки яких встановлено документальне придбання товару та послуг у підприємств, у яких відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення операцій купівлі -продажу та які задіяні в схемах мінімізації податків шляхом відображення в податковій звітності сумнівних угод придбання товарно-матеріальних цінностей, безтоварних операцій та формуванні штучного кредиту інших суб'єктів господарської діяльності, які ухиляються від слати податків в особливо великих розмірах. Оскільки названі підприємства фактично не здійснювали операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей / послуг, то і реалізувати їх на адресу контрагентів позивача не мали можливості. Тому, зазначеним позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми з податку на додану вартість за серпень 2010 року, сформовані за рахунок вищевказаних підприємств.

Виявлення зазначених обставин і стало підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивачу у розмірі 348517,15 грн., яка сформована в результаті виконання договірних відносин позивачем та ТОВ «Компанія Універсал - НК», ТОВ «Транском - Юг», ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд», ПП «Трансагрогрупп».

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на наступне..

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся контролюючим органом на адресу позивача від ТОВ «Компанія Універсал -НК», ТОВ «Транском -Юг», ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд», ПП «Трансагрогрупп»надійшов товар, а саме ячмінь для кормових цілей 3 класу та кукурудза 3 класу.

Факт поставки та отримання позивачем названих зернових підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також розписками зернового терміналу про прийняття зерна на зберігання та складськими квитанціями зернового терміналу МСП «Ніка-Тера».

Проведення розрахунків позивачем за придбаний товар підтверджується платіжними дорученнями на проведення перерахування грошових коштів постачальникам.

Окрім того, колегія суддів зважає на ту обставину, що відповідач в акті перевірки не заперечує та визнає товарність угод, укладених між позивачем та названими контрагентами.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні ТОВ «Компанія Універсал -НК», ТОВ «Транском -Юг», ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд», ПП «Трансагрогрупп», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, колегія суддів зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також, колегія суддів вважає помилковими висновки податкового органу щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з тих підстав, що контрагенти його контрагентів не виконали своїх зобов'язань щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява N 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Окрім того, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач не надав жодних доказів однопредметності договорів, укладених між суб'єктами господарювання, зазначеними у актах перевірки та ТОВ «Компанія Універсал -НК», ТОВ «Транском -Юг», ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд», ПП «Трансагрогрупп»та між останніми і позивачем, нікчемність характеру перших з яких стали підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що актом перевірки не встановлені обставини, які б позбавляли позивача права на отримання бюджетного відшкодування, визначені в п.п. 7.7.11 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність зменшення суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 348517,15 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяТ.Р. Вівдиченко Судді В.Ю. Ключкович Г.Г. Федорова

Повний текст ухвали виготовлено 19 вересня 2012 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ключкович В.Ю.

Федорова Г. Г.