Рішення
від 31.10.2008 по справі 10/289/08
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Запорізької

області

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 

31.10.08                                                                                       

Справа №  10/289/08

 

Суддя   Алейникова Т.Г.

 

За позовом :

1.   ОСОБА_1, м. Оріхів Запорізька область

2.          ОСОБА_2, м. Оріхів Запорізька область

3.          ОСОБА_3, м. Оріхів Запорізька область

4.          ОСОБА_4, м. Оріхів Запорізька область

5.          ОСОБА_5, м. Оріхів Запорізька область

6.          ОСОБА_6, м. Оріхів Запорізька область

7.         ОСОБА_7, м. Оріхів Запорізька область

8.          ОСОБА_8, м.

Оріхів Запорізька область

9.          ОСОБА_9, м. Оріхів Запорізька область

10.          ОСОБА_10, м. Оріхів Запорізька

область

11.          ОСОБА_11, м. Оріхів Запорізька

область

12.          ОСОБА_12, м. Оріхів Запорізька

область

13.         ОСОБА_13, м. Оріхів Запорізька область

До відповідачів: 1.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Центр”, м. Оріхів

2. Голови зборів Товариства з

обмеженою відповідальністю “Центр” Козир Л.І., м. Оріхів

 

про визнання рішення загальних зборів від 20.03.08

недійсним

 

                                                                               

 Суддя    Алейникова Т.Г.

 

Позивачі (ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

ОСОБА_12,ОСОБА_13, ОСОБА_5) звернувся з позовом про визнання Рішення Загальних

зборів учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ „ЦЕНТР” недійсним

(надалі -Рішення), оформлених Протоколом Загальних зборів учасників № 24 від

20.03.2008 р. (надалі -Протокол).

Ухвалою від від 30.05.08

провадження у справі було зупинено до розгляду 

справі             № 20/280/08 за

позовом Позивачів про визнання недійсними заяв про вихід з учасників (співзасновників)

Товариства. Ухвалою від  24.10.2008 р.

провадження у справі поновлено.

Позивачі у позовній  заяві посилаються на наступні обставини.

Рішенням загальних зборів учасників було порушено передбачене ст. 147 ЦК

України право Позивачів продати частки у складеному капіталі Товариства.

Рішення загальних зборів про прийняття до відома виходу позивачів не відповідає

їх бажанню. Заяви про вихід учасника з товариства згідно ст. 210 ЦК України та

ст. 7 Закону України „Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. №

1576-XII, зі змінами і доповненнями, є дійсними з моменту їх державної

реєстрації. Загальними зборами учасників товариства були порушенні вимоги п. 12

Статуту Товариства, щодо необхідності одностайності учасників при  вирішення питання про затвердження річних

результатів діяльності  товариства та

річних звітів. Загальними зборами не було прийнято пропозицію про продаж

нерухомого майна за більшою ціною, ніж була визначена незалежним оцінювачем.

При прийнятті рішення про продаж об'єкту нерухомості, який належить Товариству,

було порушено закріплене п. 17 Статуту Товариства права учасника на переважне

отримання продукції, робіт, послуг, що виробляється Товариством та закріплене

ст. 10 Закону України „Про господарські товариства” право учасника на отримання

прибутку.

Відповідач -ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ „ЦЕНТР” позов не визнав, вказавши на наступні обставини, в

якості своїх заперечень. Чинним законодавством не передбачено правових

можливостей відкликати заяви про вихід, після здійснення виходу учасника з

Товариства. Всіма Позивачами були подані відповідні заяви до Товариства, при

цьому, вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням

зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства.

Загальні збори учасників Товариства, які відбулися 20.03.2008 р. вирішувалося

питання які пов'язанні з наслідками виходу з Товариства учасників. Посилання

Позивачів в якості обґрунтування своїх вимог на п.п. „м” п. 12 Статуту

Товариства, є безпідставним, у зв'язку з тим, що виключення учасників зі складу

Товариства не мало місце, Позивачі самостійно на підставі свого волевиявлення

виходили з Товариства (п.п. „в” ч.1 ст. 10, ст. 54 Закону України „Про

господарські товариства”, ст. 148 ЦК України). Твердження Позивачів про

порушення Загальними зборами вимог п. 12 Статуту Товариства, щодо порядку

вирішення питання про затвердження річних результатів діяльності  товариства та річних звітів, не відповідають

дійсності, так як згідно протоколу проти по цьому питанню проголосували 6,41 %

голосів учасників, які були присутні на зборах. Рішенням загальних зборів

учасників про відчуження об'єкту нерухомості не визначався покупець, а

вирішувалося питання про продаж нерухомого майна та визначалися лише загальні

умови його продажу. В позові не міститься доказів, що ціна продажу об'єкта

нерухомості яка була визначена Загальними зборами учасників є збитковою, і що

за наслідками здійснення правочину з відчуження нерухомості Відповідач не

отримає прибутку. При цьому, в Позові відсутнє нормативно-правове обґрунтування

вказаних доводів Позивачів та неможливості вирішення цього питання загальними

зборами виходячи з ринкової кон'юнктури та 

ринкової ціни на подібні об'єкти нерухомості (для визначення якої

залучався незалежний оцінювач). Учасник товариства (згідно ст. 116 ЦК України,

ст. 10 Закону України „Про господарські товариства”) має лише право брати

участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

При цьому, право одержати частину прибутку (дивіденди) від участі в

господарському товаристві не може бути реалізовано без волевиявлення вищого

органу товариства. Громадянин ОСОБА_14 на якого посилаються Позивачі, не був

представником учасників Товариства, з огляду на те, що у якості підтвердження

своїх повноважень ним були надані довіреності від осіб (зокрема, Позивачів),

які на момент проведення зборів вийшли із (складу учасників) Товариства. Про

даний факт було зроблено запис Головою та Секретарем зборів у Реєстраційному

листі учасників Загальних зборів, що є додатком до Протоколу від 20.03.2008 р.

Відповідачка -Голова зборів

Товариства ОСОБА_15 в судові засідання не з'являлася, відзив не надала.

III. Проаналізувавши норми

законодавства, оцінивши доказі, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не

підлягають з наступних підстав.

У ч. 5 ст. 98 ЦК України

передбачено право учасника товариства на оскарження рішення загальних зборів до

суду, проте чинним законодавством, на відміну від правових норм, що регулюють

правочини, не встановлено підстав для визнання рішення загальних зборів

недійсними. Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів

учасників господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або

установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів

товариства;

- учасник товариства був позбавлений

можливості взяти участь у загальних зборах;

- рішення загальних зборів порушує

права чи законні інтереси учасника товариства.

При цьому, суд виходить з того, що

не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення

загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними

прийнятих на них рішень. Для визнання недійсним рішення загальних зборів

товариства обов'язковому встановленню підлягає факт порушення цим рішенням прав

та законних інтересів учасника товариства, у випадку якщо за результатами

розгляду справи такого порушення не встановлено, відсутні підстави для

задоволення позову.

Оскільки загальні збори згідно ст.

58 Закону України „Про господарські товариства” та ч. 1 ст. 145 ЦК України є

вищим органом товариства, то їх рішення мають розцінюватися як рішення самого

товариства, а не окремих учасників товариства. Тому, відповідачем у спорах про

визнання недійсним рішення загальних зборів може бути лише товариство.

Безпідставним з огляду на предмет позову та повноваження вказаної особи, є

визначення Позивачами в якості Відповідачці голови зборів Товариства. До того

ж, Позивачі не висувають будь-яких вимог до вказаної особи.

У зв'язку з тим, що викладені

Позивачами обставини, на які вони посилається як на підставу своїх позивних

вимог не стосуються порушень законодавства під час скликання загальних зборів

товариства, суд вважає, що вказані факти не є спірними.

20.03.2008 р. відбулися загальні

збори учасників Товариства (Протоколом Загальних зборів учасників № 24 від

20.03.2008 р.). Правомочність загальних зборів учасників визначається виключно

за результатами реєстрації, якою встановлюється кількість учасників, які беруть

участь у зборах, належні їм голоси (ч. 2 ст. 60 Закону України „Про

господарські товариства”). Так, вказана норма Закону встановлює, що учасники

зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості

голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем

зборів. На засіданні зборів учасників були присутні учасники, що володіють

64,57 відсотками статутного капіталу Товариства. Загальні збори учасників

вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники

учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів (ч. 1 ст.

60 Закону, п. 13 Статуту Товариства). За приписом ст. 59 вказаного Закону

рішення загальних зборів учасників приймаються простою більшістю голосів, а з

питань, зазначених у пунктах „а”, „б” статті 41 Закону, а також при вирішенні

питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо

за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50

відсотками загальної кількості голосів учасників товариства (ч. 2 ст. 59  Закону у редакції  Закону України від 07.03.2002 р. № 3095-III).

На загальних зборах учасників

Товариства були прийнятті рішення з чотирьох питань порядку денного.

                    По

першому питанню, прийняли до відома факти виходу учасників зі складу

Товариства. Вирішили здійснити в порядку та строки визначені чинним

законодавством (ст. 54 Закону України „Про господарські товариства”) виплатити

учасникам, що вийшли, вартість частини майна Товариства, пропорційну частці

вказаних учасників у статутному  фонді

(складеному  капіталі) та належну їм

частку прибутку, одержаного Товариством в даному році до моменту їх виходу,

визначили, що вартість частини майна, що пропорційна частці кожного з учасника

у статутному фонді (складеному капіталі) виходячи з власного капіталу

Товариства (активів підприємства за вирахуванням його зобов'язань), показник

якого відображається в розділу І пасиву Балансу (рядок 380). Доручили голові

Товариства та директору Товариства підготувати відповідні зміни до установчого

документу (статуту Товариства).

                    По другому питанню порядку

денного прийнято рішення про затвердження річних результатів діяльності

Товариства у 2007 р., затверджено річні звіти та бухгалтерські баланси.

По третьому питанню порядку денного

загальні збори затвердили звіти ревізійної комісії про діяльність товариства у

2007 році. 

По четвертому питанню порядку

денного прийнято рішення здійснити відчуження об'єкту нерухомого майна

Товариства, за ціною 650000,00 грн. (шістсот п'ятдесят тисяч

гривен). 

Виходячи зі змісту позовної заяви,

при обґрунтуванні предмету позову Позивачі посилаються лише на неправомірність

рішення вищого органу Товариства з першого, другого та четвертого питання

порядку денного.

В обґрунтування своїх вимог

Позивачі посилаються на те, що вони (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_13)

20.03.2008 р. через свого представника звернулися із заявою про свій намір

продати частки у складеному капіталі Товариства. Також Позивачі зазначають, що

їх представник довів до відома голови товариства (зборів) інформацію про те що

Позивачі відкликають заяви про вихід з Товариства на інших умовах, ніж

заявлених на загальних зборах 20.03.2008 р., але голова зборів не зняла з

порядку денного питання про розгляд заяв про вихід з Товариства, чим було

порушено на думку Позивачів їх право закріплене ст. 147 ЦК України.

У відповідності до ст. 32 ГПК

України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких

господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи

відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також

інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського

спору. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності

(ст. 129 Конституції України, ст. 4 - 3 ГПК України). Кожна сторона згідно з ч.

1 ст. 33 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень.

При оцінці вказаних доводів суд

виходить з того, що Позивачами або їх представником доказів звернення Позивачів

з заявою про намір продати частки у складеному капіталі товариства та  доказів про відкликання раніше поданих заяв

про вихід із складу Товариства, не представлено. При цьому, чинне законодавство

не передбачає можливості осіб, які вийшли на підставі поданих ними заяв з

Товариства, відкликати вказані заяви. Рішенням Господарського суду Запорізької

області від 19.06.2008 р. у справі № 20/280/08 в задоволені позову про визнання

недійсними зазначених заяв Позивачів про вихід з учасників (співзасновників)

Товариства було відмовлено. 

Згідно п. „в” ч. 1 ст. 10 Закону,

п. 3 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасник має право вийти у встановленому порядку з

товариства.  У відповідності до

законодавства право учасника вийти із товариства з обмеженою відповідальністю є

безумовним і не може бути обмежено. Учасник товариства з обмеженою

відповідальністю має право в будь-який час вийти з товариства, повідомивши

товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший

строк не встановлений статутом (ч. 1 ст. 148 ЦК України). Реалізація права

учасника вийти зі складу учасників товариства не пов'язується з рішенням зборів

учасників, відповідно у Загальних зборів учасників Товариства не було правових

підстав для вирішення питань про вихід Позивачів з Товариства. Відповідно,

загальними зборами учасників Товариства вирішувалося питання які пов'язанні з

наслідками виходу з Товариства учасників.

Посилання Позивачів в якості

обґрунтування своїх вимог на п.п. „м” п. 12 Статуту Товариства, згідно з яким

до виключної компетенції Загальних зборів учасників відноситься питання про

виключення учасника (учасників) Товариства, є безпідставним. Позивачами (або їх

Представником) змішуються різні встановленні законодавством юридичні факти, з

якими правові нормі пов'язують зміну складу учасників Товариства. Так, чинним

законодавством встановлено наступні правові підстави для зміни складу учасників

Товариства:

- вихід учасника з Товариства (п.п.

„в” ч.1 ст. 10, ст. 54 Закону України „Про господарські товариства”, ст. 148 ЦК

України);

- виключення з Товариства (ст. 64

Закону України „Про господарські товариства”, ч. 3 ст. 100 ЦК України);

- перехід частки (частини) учасника

у статутному капіталі (п.п. „д” ч. 1 ст. 10, ст. 53 Закону України „Про

господарські товариства”, ст. 147 ЦК України) згідно договорів;

- реорганізації юридичної особи,

учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства,

вступу (відмові від вступу) до Товариства правонаступників (спадкоємців) або

відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) (ст. 55

Закону України „Про господарські товариства”, ч. 5 ст. 147 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 64

Закону України „Про господарські товариства” учасника товариства з обмеженою

відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує

обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути

виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що

володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів

учасників товариства.

Отже, рішення про виключення

учасників з Товариства загальними зборами учасників не приймалися та й не

могли, виходячи з фактичних обставин правовідносин та вимог законодавства, бути

прийнятими.

Виходячи з того що вихід є

безумовним правом учасника і не залежить від волі інших учасників, не має

правових підстав пов'язувати дату (момент виходу) з прийняттям Загальними

зборами рішення про затвердження змін до установчих документів у зв'язку з

виходом учасника, яке повинно бути прийнято за фактом (який вже відбувся)

такого виходу. Факти подання Позивачами заяв про вихід з Товариства на протязі

2001-2004 років та 2008 року, ними та їх представником не заперечуються. Крім

того, вони є встановленими під час розгляду справи за позовом Позивачів  про визнання недійсними їх заяв про вихід з

учасників (співзасновників) Товариства (Рішенням Господарського суду

Запорізької області від 19.06.2008 р. у справі № 20/280/08). У відповідності до

ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час

розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких

беруть участь ті самі сторони.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону України

„Про господарські товариства”, саме зміни які сталися в установчих документів (затверджені

загальними зборами учасників) підлягають державній реєстрації. Товариство

зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про

зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до

державного реєстру (ч. 2 ст. 7 Закону).

Тобто, державній реєстрації

підлягають зміни, по-перше, які вже відбулися у Товаристві, по-друге, які

належним чином оформленні.

Посилання Представника Позивачів на

норму ст. 210 ЦК України, яка встановлює момент вчинення правочину, який

підлягає державній реєстрації, є безпідставним, з огляду на те, що державній

реєстрації підлягають згідно ст. 29 Закону України „Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” від 15.05.2003 р. № 755-IV із

змінами і доповненнями, не заяви учасників про вихід з Товариства, а зміни які

сталися в установчому документу (статуту) Товариства. Зміни до установчого

документу не є за своєю правовою природою правочином.

Частиною п'ятою статті  89 ЦК України встановлено, що зміни до установчих

документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб (тобто інших

учасників господарського (цивільного) обігу) з дня їх державної реєстрації, а у

випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює

державну реєстрацію, про такі зміни.

Твердження Позивачів про порушення

загальними зборами вимог п. 12 Статуту Товариства, щодо порядку вирішення

питання про затвердження річних результатів діяльності  товариства та річних звітів, не відповідають

дійсності та законодавству.

Згідно протоколу, проти, з цього

питання, проголосували 6,41 % голосів учасників, які були присутні на зборах.

При цьому, положення п. 12 Статуту, яке вимагає одностайність учасників при

вирішені вищевказаного питання, суперечить ч. 2 ст. 59 Закону України „Про

господарські товариства” (в редакції Закону України „Про внесення змін до

Закону України „Про господарські товариства” від 07.03.2002 р. № 3095-III). При

наявності такої обставини, положення Статуту, в частині, що суперечить

законодавству не діє. Тому, до приведення Статуту Товариства у

відповідність  із  Законом 

застосуванню підлягають  положення

діючої редакції Статуту у частині, що не суперечать законодавству.

          Позивачі безпідставно пов'язують

продаж об'єкту нерухомості, який належить Товариству,  з встановленим п. 17 Статуту Товариства

правом учасника на переважне отримання продукції, робіт, послуг, що

виробляється Товариством.

Суд виходить з того, що рішенням

загальних зборів учасників Товариства не визначався покупець, а вирішувалося

питання про продаж нерухомого майна та визначалися лише загальні умови його

продажу.

Позивачі в порушення ст. 33 ГПК

України не представили доказів, що ціна продажу об'єкта нерухомості яка була

визначена загальними зборами учасників є збитковою, і що за наслідками

здійснення правочину з відчуження нерухомості Відповідач не отримає прибутку.

При цьому, Позивачі не надали нормативно-правове обґрунтування вказаних

доводів. Вказане рішення було прийнято загальними зборами учасників. Позивачами

недоведена неможливість вирішення цього питання загальними зборами, виходячи з

ринкової кон'юнктури та  ринкової ціни на

подібні об'єкти нерухомості. Для визначення ринкової ціни нерухомого майна

залучався незалежний оцінювач. Згідно звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого

майна, суб'єктом оціночної діяльності була визначена ринкова вартість об'єкту

нерухомості, дата оцінки 11.03.2008 р. Оцінка майна, майнових прав визначається

у ст. 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну

діяльність в Україні” від 12.07.2001 р. № 2658-III, як процес визначення їх

вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими

актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної

діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Ринкова вартість це вартість, за яку

можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за

угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного

маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і

без примусу (п. 3 Національного стандарту № 1 „Загальні засади оцінки майна і

майнових прав”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від

10.09.2003 р. № 1440).

Крім того, суд звертає увагу, на те

що норми чинного законодавства та положення статутних документів Товариства не

містять обмежень, щодо здійснення ним права власності на майно, зокрема, права

розпоряджатися майном на власний розсуд, вчиняти щодо майна будь-які правочини

(угоди), які не суперечать закону і статуту товариства, самостійно визначаючи

ціну у договорі (ст. 6, ч. 2 ст. 67 ГК України).

Учасник товариства (згідно ст. 116

ЦК України, ст. 10 Закону України „Про господарські товариства”) має лише право

брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

При цьому, право одержати частину прибутку (дивіденди) від участі в

господарському товаристві не може бути реалізовано без волевиявлення вищого

органу товариства, тобто цьому праву безпосередньо не кореспондується обов'язок

товариства з виплати дивідендів до моменту доки загальними зборами учасників

товариства (з обмеженою відповідальністю) не буде прийнято відповідне

рішення.  Згідно ч. 4 ст. 145 ЦК України

(п. „д” ч. 5 та ч. 6 ст. 41, ст. 59 Закону України „Про господарські

товариства”) вирішення питання про розподіл прибутку товариства належить до

виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою

відповідальністю.

Тому, твердження Позивачів про

порушення їх права на отримання прибутку від операції продажу не можна вважати

обґрунтованим.

Представник Позивачів (громадянин

ОСОБА_14) на якого посилаються Позивачі, не міг згідно ст. 58 Закону України

„Про господарські товариства” брати участь у загальних зборах та бути

представником учасників Товариства, з огляду на те, що у якості підтвердження

своїх повноважень ним були надані довіреності від осіб (зокрема, Позивачів),

які на момент проведення зборів вийшли із (складу учасників) Товариства. Про

даний факт було зроблено запис Головою та Секретарем зборів у Реєстраційному листі

учасників Загальних зборів, що є додатком до Протоколу від 20.03.2008 р. При

цьому, Товариством правомірно враховувалося що відповідно до вимог чинного

законодавства, учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у

будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників, що вихід

зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників,

ні з внесенням змін до установчих документів товариства, тому моментом виходу

учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій

особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку (Лист

Верховного суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” від

01.08.2007 р.).

Відповідно, виходячи з фактів

подання Позивачами Товариству (посадової особі Товариства) заяв про вихід,

судом встановлено, що на момент проведення загальних зборів (20.03.2008 р.),

Позивачі не були учасниками Товариства, і прийняті зборами учасників рішення не

можуть зачіпати їх права та інтереси, за виключення рішення прийнятого по

першому питанню порядку денного щодо правових наслідків їх виходу з Товариства.

З наведених вище підстав, суд

вважає недоведеними, факт протиправності Рішень загальних зборів учасників

Товариства та факт порушення вказаним рішеннями прав чи законних інтересів

Позивачів.

Таким чином, позовні вимоги

Позивачів є безпідставними, не підтверджується матеріалами справи, і

відповідно, не можуть бути задоволені.

 

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84

Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя                                                            

Т.Г. Алейникова

 

Рішення підписане 14.11.08

СудГосподарський суд Запорізької області
Дата ухвалення рішення31.10.2008
Оприлюднено14.01.2009
Номер документу2696976
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —10/289/08

Рішення від 31.10.2008

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Алейникова Т.Г.

Постанова від 17.06.2008

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Горобченко Д.М.

Ухвала від 08.05.2008

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Горобченко Д.М.

Ухвала від 06.05.2008

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Горобченко Д.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні