Рішення

від 10.11.2011 по справі 2-5378/11

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-5378/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2011 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючий суддя - Калініченко О.Б.

при секретарі - Войцеховській М.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка 21.07.2011 року звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно з дня пред'явлення позову до її повноліття, а в подальшому - до закінчення терміну навчання - 2013 року, посилаючись на те, що донька продовжує навчатися і є студенткою ІІІ курсу Київського коледжу будівництва, архітектури та дизайну денної форми навчання, не працює і доходу не має, потребує коштів для навчання та забезпечення нормального життєвого рівня, а самостійно утримувати себе вона не має змоги.

Враховуючи, що відповідач знаходиться у працездатному віці, не є інвалідом, працює та отримує грошові кошти, тому має можливість утримувати свою повнолітню доньку, яка потребує матеріальної допомоги. Крім того, враховуючи, що в серпні 2010 року відповідач подав позовну заяву до Солом'янського районного суду м. Києва про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку її та їх спільних доньок, тобто порушив домовленість про надання їм права після розлучення проживати у його квартирі, в зв'язку з чим вона змушена звертатися до суду про стягнення з останнього на її користь аліментів на отримання доньки.

Відповідач в свою чергу заперечуючи проти пред'явленого до нього позову, 28.09.2011 року звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить стягнути з позивачки ОСОБА_1 на його користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму до закінчення дитиною навчання.

Свої вимоги мотивує тим, що з 22.02.1990 року він перебував у зареєстрованому з позивачкою шлюбі від якого вони мають двох доньок: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте, враховуючи, що у позивачки чотири роки тому з'явився новий чоловік, то за її ініціативою рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24.02.2009 року шлюб між ними було розірвано. Так, після розірвання шлюбу між ними була домовленість, що остання буде проживати з новим чоловіком та буде утримувати дітей, а він в свою чергу сплачувати комунальні та інші платежі по утриманню квартири, в якій залишилися жити обидві доньки. Однак позивачка не дотримала свого слова, квартиру не залишила, з реєстраційного обліку не знялася, при цьому за комунальні послуги на чотирьох зареєстрованих осіб у квартирі, що складає понад 700,00 грн. продовжує сплачувати саме він.

Крім того, доньки і позивачка проживають у його квартирі, яка належить йому та його пристарілій матері на правах спільної власності, та користуються його речами, майном, та продуктами які він купує, оскільки з його сторони нічого не ховається.

Також ним було зазначено, що він не в змозі утримувати вже повнолітніх доньок, оскільки його заробітна плата складає близько 2000,00 грн., а на його утримання є ще 2 особи, а саме його дружина та пристаріла мати.

Позивачка в судовому засіданні первісний позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, а зустрічний позов залишити без задоволення зважаючи на те, що жодної матеріальної допомоги дітям він не надає, а навпаки вчиняє протиправні дії проти неї і доньок, які проявляються в неодноразових конфліктах та намаганні їх виселити.

Крім того, нею було зазначено, що посилання на утримання відповідачем своєї матері є безпідставне, оскільки остання проживає окремо і всі ці роки, включаючи роки подружнього життя, не зверталася за матеріальною допомогою.

Також враховуючи, що в їхній квартирі відповідач проживає з новою дружиною і вони обидва отримують заробітну плату, на відміну від позивачки, яка на свою заробітну плату вимушена утримувати і себе і двох доньок, тому вважає вимоги відповідача про стягнення аліментів на його користь безпідставними.

Відповідач в судовому засіданні, підтримуючи вимоги за зустрічним позовом, проти первісного позову заперечував, просив в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 підтримала первісний позов, зазначивши, що проживає з матір'ю, яка утримує її та піклується про неї. Сама вона лише отримує стипендію, що складає 400 грн. Батько ніколи матеріальної допомоги не надавав, а навіть намагається позбавити їх права проживання в належній йому квартирі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, відповідно до ст.ст.181,183,184 СК України аліменти за рішенням суду присуджуються у частці від доходу матері, батька або при нерегулярному, мінливому доході, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, - у твердій грошовій сумі.

Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Так, згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.02.1990 року до 24.02.2009 року. Від цього шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на час подання позову була неповнолітньою та продовжує навчатися і є студенткою ІІІ курсу Київського коледжу будівництва, архітектури та дизайну денної форми навчання, у зв'язку з чим позовні вимоги були заявлені щодо стягнення аліментів як на неповнолітню дитину, так і як на доньку, що продовжує навчання.

Отже, враховуючи те, що відповідач як батько зобов'язаний утримувати доньку, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку дитину, починаючи з дня подачі позову 21.07.2011 року до досягнення нею повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_5.

Крім того, відповідно до ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу, відповідно до ст.ст.181, 183, 184 СК України аліменти за рішенням суду присуджуються у частці від доходу матері, батька або при нерегулярному, мінливому доході, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, - у твердій грошовій сумі.

Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Щодо посилання відповідача на неспроможність сплачувати аліменти на утримання доньки, то слід зазначити, що якщо доходи батьків з урахуванням необхідних витрат забезпечують їм прожитковий мінімум, вони можуть визнаватися таким, що здатні надавати матеріальну допомогу.

Так, як вбачається з наданих пояснень відповідача та довідки про його доходи з місця роботи, виданої Національною бібліотекою імені В.І. Вернадського 24.10.1011 року, то його середній заробіток на місяць за останні пів року складає 1950-2000 грн., що у двічі більше прожиткового мінімуму, який згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»з 01.10.2011 року для працездатних осіб становить 985 грн.

Стягнень по іншим аліментним зобов'язанням відповідач немає.

Суд критично відноситься на посилання відповідача утримання належного йому житла та зарахування цих витрат як виконання аліментного обов'язку, оскільки обов'язок по утриманню жила власником має відмінний правих характер від аліментних обов'язків і не можуть бути зарахований, а спір щодо їх виконання вирішується в іншому порядку.

Крім того, слід зазначити, що доводи відповідача щодо неможливості сплачувати аліменти на утримання доньки в зв'язку з утримання своєї дружини та матері не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки жодних доказів, щодо надання матеріальної допомоги матері, та безробіття дружини позивачем надані не були. Також суд не вважає перешкодою для задоволення позовних вимог посилання відповідача на неможливість працевлаштування його дружини за відсутності у неї реєстрації в м. Києві, оскільки немає заборони щодо працевлаштування іногородніх.

Щодо доводів відповідача про хворобливий стан здоров'я його дружини, то надані відповідачем витяги з амбулаторної картки свідчать тільки про звичайні обстеження лікарями, а не наявність хронічної хвороби, яка потребувала значних витрат на лікування.

Тоді як донька сторін ОСОБА_2 має слабке здоров'я, перебуває на диспансерному обліку з діагнозом дискінезія жовчовивідних шляхів, що потребує витрачання грошових коштів на лікування, повноцінне харчування та оздоровлення.

Виходячи з обставин справи та стосунків, які складись між сторонами, суд вважає, що відповідач намагається використати ці обставини лише як маніпулятивний інструмент, за допомогою якого він намагається уникнути цивільно-правової відповідальності по сплати аліментів на утримання доньки.

Враховуючи згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів як стан здоров'я та матеріальне становище дитини, так і стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення, суд дійшов висновку, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу доньці, яка навчається і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, та зобов'язаний утримувати її до досягнення ним двадцяти трьох років нарівні з позивачкою, оскільки закон покладає обов'язок щодо утримання повнолітньої доньки рівною мірою на обох батьків.

При цьому, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, тому суд виходить з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.

Разом з цим, суд вважає за належне роз'яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.

Керуючись ст. ст. 180-184, 191, 199, 200 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку дитину, починаючи з дня подачі позову 21.07.2011 року до досягнення нею повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_5.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 11.09.2011 року протягом навчання до досягнення нею двадцяти трьох років.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про стягнення аліментів залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 держмито в розмірі 51 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: