Постанова

від 06.07.2012 по справі 4-810/12

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №4-810/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2012 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого - судді Слюсарчук Н.Ф.

з участю секретаря с/з ОСОБА_1

з участю прокурора Даракчі О.Г.

захисників ОСОБА_2,

розглянув подання старшого слідчого ОВС СУ ДПС у Житомирській області капітана податкової міліції ОСОБА_3 по кримінальній справі № 12/169003 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся з поданням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. ст. ч.3 ст. 212, ч. 1, ч.3, ч.4 ст. 358 КК України .

В поданні слідчий зазначає, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5.П. та ОСОБА_6, в період 2008 - 2009 років, з метою ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, шляхом незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку з доходів фізичних осіб, безпідставно включив до податкового кредиту та витрат суми податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб по податковим накладним, отриманим від підприємств, які мають ознаки фіктивності, а саме: ПП «Онікс ЛС» (код СДР 35396865), ПП «Варнус» (код СДР 35544501), ПП «Граніт-торг» (код СДР 35984599), ПП «Арнікс ВЛ» (код СДР 36161358), ТОВ «КФ МКС-Промтех» (код СДР 36366145), ПП «Директорія Д» (код 36440919), в результаті чого, умисно ухилився від сплати податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 2 062 954,00 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах. 22.05.2012 року СУ ДПС у Житомирській області, порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_4, за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.З ст.212, ч.2 ст. 28 ч.2 та ч.З ст.358 КК України. 22.05.2012 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст.115 КПК України, по підозрінню у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 28 ч.2 та ч.З ст.358 КК України. Слідчий зазначає докази, якими доводиться вина підозрюваного ОСОБА_4 в інкримінованих йому злочинах.

Враховуючи, що ОСОБА_4 вчиняє умисні дії по перешкоджанню органам досудового слідства у встановлені істини по кримінальній справі, при проведенні слідчих дій приховує достовірні відомі йому обставини вчинення злочину, що свідчить про бажання останнього ухилитись від кримінальної відповідальності, вчинив умисний злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, перебуваючи на волі ОСОБА_4, може зашкодити встановленню істини по справі, здійснювати тиск на свідків, впливати на хід досудового слідства, а також може переховуватись від органів досудового слідства та суду, своїми злочинними діями завдав державі збитків на суму понад 2 млн. грн., слідчий просить обрати ОСОБА_4 міру запобіжного заходу тримання під вартою.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину в пред’явленому не визнав повністю. Просив не обирати йому запобіжний захід - взяття під варту, а обрати - заставу.

Заслухавши слідчого, пояснення обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінальної справи, з урахуванням думки прокурора, який підтримав подання, та адвоката, з урахуванням доказів, що зібрані досудовим слідством, враховуючі характеризуючі дані, суд приходить до висновку, що подання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Вимоги ст. 150 КПК України передбачають, що при вирішенні питання про обрання міри запобіжного заходу або про продовження строків тримання особи під вартою судом враховується, крім тяжкості, вчиненого підозрюваним діяння ще й наявність достатніх підстав вважати, що він буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність, а також вік особи, її стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Відповідно до положень п.п. 10, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства від 25.04.2003 року № 4 із змінами і доповненнями, з’ясовуються дані про попередні судимості, соціальні зв’язки особи, її схильності ( чи вживає наркотики, алкогольні напої тощо), спосіб життя, поведінку під час провадження в цій або іншій кримінальній справі (чи не ухилялася раніше особа від слідства, суду або виконання судових рішень, чи не вчинювала злочини проти правосуддя). Дослідженню підлягають і відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов’язків та не займатиметься злочинною діяльністю.

Як вбачається зі змісту подання, основною підставою необхідності обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий вважає вчинення останнім дій, направлених на перешкоджання встановленню істини у справі. Зокрема, з цього приводу в поданні зазначається, що 31 грудня 2011 року ОСОБА_4 звернувся до правоохоронних органів з заявою про нібито викрадення з салону його автомобіля серед іншого майна бухгалтерської документації ПП ОСОБА_4 за 2005-2011 роки в той час? коли в подальшому 21 березня 2012 року в ході проведення обшуку у володінні ОСОБА_4 ця документація була виявлена.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що зазначена обставина - приховування від слідства бухгалтерської документації, була використана слідчим в поданні як мотивація необхідності обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальній справі № 12/169002. Цією обставиною була вмотивована постанова Богунського районного суду м. Житомира від 22 березня 2012 року по цій справі про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, орган досудового слідства одну і ту ж обставину - дії ОСОБА_4 по приховуванню від слідства бухгалтерської документації своєї підприємницької діяльності, використав як мотивацію для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальній справі № 12/169002 так і по даній справі.

У цій частині матеріали кримінальної справи свідчать, що протягом чотирьох з половиною місяців з моменту порушення 23 лютого 2012 року першої проти ОСОБА_4 кримінальної справи, всі можливі бухгалтерські документи підприємницької діяльності ПП ОСОБА_4 вилучені. Зокрема, із акту № 142/01-208/32/17-20/54/НОМЕР_1 від 20.04.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП ОСОБА_4В.», яким слідство обґрунтовує в поданні доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, вбачається, що в розпорядженні працівників податкової служби були достатні документи для проведення перевірки по всім суб’єктам господарювання, з якими ПП ОСОБА_4 знаходився в підприємницьких стосунках.

На думку прокурора, що приймає участь по справі, дана обставина не може бути в даний час врахована, оскільки прокуратурою м. Новоград-Волинська порушена кримінальна справа, яка знаходиться в провадженні та слідство по якій не закінчено.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, рід занять, одружений, позитивно характеризується має родину, дитину. Крім того, має ряд хронічних захворювань, що підтверджуються медичними довідками та які загострюються під час досудового слідства, в зв’язку з недостатнім та неналежним лікуванням. Довідки та висновки медичних установ про стан його здоров'я не дають достатніх підстав вважати, що він буде намагатися ухилитися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі.

Судом встановлено, що в матеріалах справи будь-які конкретні дані та достовірні докази про намагання ОСОБА_4 ухилятись від слідства і суду, а також будь-які дані про намагання обвинуваченого вплинути на свідків, або в будь-який інший незаконний спосіб перешкоджати роботі органів досудового слідства відсутні. Матеріали оперативної перевірки стосуються періоду листопада 2011 року - лютого 2012 року, тобто задовго до порушення даної кримінальної справи, коло свідків яких на той час ще не могло бути визначеним та будь-які слідчі дії по даній справі не проводилися. З дня порушення даної кримінальної справи ніяких оперативних доказів органами до судового слідства не надано Більше того, починаючи з 21.03.2012 року по 25.05.2012 року обвинувачений знаходився під вартою, а відтак ніяким чином не міг здійснювати тиск на свідків, або іншим чином впливати на хід слідства, оскільки дана справа на той час не була взагалі порушена.

Запобіжний захід взяття під варту є найсуворішим запобіжним заходом та застосовується у виключних випадках.

Питання щодо сприяння органу слідства у встановленні істини по справі не можна ставити в залежність до обраного запобіжного заходу, оскільки це є правом підозрюваного, закріпленим законодавчо, а не його обов’язок .

З досліджених матеріалів встановлено, що достовірні докази про намагання обвинуваченого ухилятись від слідства і суду та даних про продовження злочинної діяльності в матеріалах справи відсутні. Крім того, обвинувачений зобов’язується своєчасно з’являтися до слідчого та суду з метою встановлення істини у кримінальній справі та для виконання процесуальних дій. Вищенаведене свідчить про існування у обвинуваченого обставин, котрі будуть стримувати його від порушення покладених на нього обов’язків. Доводи слідчого про можливість переховування, перешкоджанню слідству та тиску на свідків, а також про продовження злочинної діяльності містять ймовірний характер та ґрунтуються фактично на нічим не підтверджених припущеннях, є передчасними та голослівними.

Вирішувати питання про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виходячи лише з санкції статті, за якою підозрюється особа, неприпустимо. Сам факт звинувачення у вчиненні злочину без зазначених вище підстав не є достатньою підставою для обрання міри запобіжного заходу - взяття під варту, а аргументів того, що застосування більш м’яких заходів не забезпечить процесуальної поведінки підозрюваного судом не встановлено.

Обов'язковою умовою взяття особи під варту є обґрунтована впевненість суду в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного або обвинуваченого. З урахуванням наданих доказів, такої впевненості не виникає, що дає підстави для обрання інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою.

Суд приходить до висновку про недоцільність застосування щодо обвинуваченого такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, як крайньої міри запобіжного заходу, оскільки на думку суду більш м'які заходи стримування можуть забезпечити його належну процесуальну поведінку з урахування вищевикладених обставин, а відтак у задоволенні подання слід відмовити.

В матеріалах справи на даний час відсутні медичні дані про те, що обвинувачений може утримуватися в умовах СІЗО, оскільки після отримання попередніх медичних висновків, обвинувачений з 25.05.2012 року по 26.06.2012 року знаходився на стаціонарному лікуванні у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності», яким введено в дію ч. 6 ст. 165 КПК України : у справах про злочини, за які передбачено основне покарання у виді штрафу понад 3 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, до обвинуваченого може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або взяття під варту у випадках та в порядку, передбачених Главою 13 КПК України.

Відповідно до ст. 154-1 КПК України застава обирається з метою забезпечення належної поведінки особи, її явки до органу дізнання, слідчого, прокурора або до суду, а також виконання інших покладених на неї обов’язків, передбачених ст. 149-1 цього кодексу, з умовою звернення внесених коштів в дохід держави в разі невиконання цих обов’язків.

Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин справи, майнового стану та інших даних про підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Розмір застави визначено у межах, встановлених ч. 4 ст. 154-1 КПК України. У всіх випадках розмір застави не може бути меншим від розміру цивільного позову, розміру майнової шкоди, завданої злочином, або розміру отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, обґрунтованих достатніми доказами.

Разом з тим, законодавець визначив право судді, суду, при установленні, що особа підозрюється, обвинувачується у вчиненні злочину у співучасті і її роль у його вчиненні є незначною, визначити щодо неї розмір застави відповідно вимог ч. 4 ст. 154-1 КПК України без врахування розміру цивільного позову, розміру майнової шкоди, завданої злочином, або розміру отриманого внаслідок вчинення злочину доходу.

Разом з тим, за результатами вивчення матеріалів справи, суд вважає, що заявлений по справі цивільний позов не може вважатися таким, що є обґрунтований достатніми доказами, так-як існуючі у ньому доводи про заподіяння обвинуваченим державі майнової шкоди шляхом умисного ухилення від сплати податків, не ґрунтуються на вимогах закону. Так, ст. 28 КПК України передбачено, що цивільний позов по справі може бути пред»явленим лише за наявності заподіяної матеріальної шкоди. Зміст диспозицій ст.212 КК України не передбачає наявність кваліфікуючої ознаки - заподіяння майнової шкоди. При цьому, з огляду на даний закон, суми податків, від сплати яких має місце умисне ухилення, законодавець, як заподіяння майнової шкоди, не вважає. Така шкода може бути встановленою лише після набрання обвинувальним вироком законної сили, та складається з суми штрафних, фінансових санкцій і пені.

Крім того, суд вважає, що обвинувачений не є тією особою, до якої, по даній категорії справ повинен, пред’являтися цивільний позов з урахуванням наступного.

Відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Сулу України від 31 березня 1989 року № 3, із змінами внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.1992р., № 12 від 03.12.1997р. „Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майнаВ» , при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК України, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК України.

Така судова практика повністю узгоджується з податковим законодавством - Податковим кодексом України.

Зокрема, стягнення несплачених сум податкових зобов’язань, що виявлені контролюючим органом, нараховується та стягується контролюючим органом не шляхом позовного провадження, а шляхом вручення платнику податків податкового повідомлення-рішення, що передбачені вимогами ст. 54, 58 Податкового кодексу України.

Таким чином, правові норми різних законів у своїй сукупності чітко регламентують, що конкретні суми грошових зобов’язань, що виникають у сфері податків і зборів та встановлюються розслідуванням кримінальних справ, приймаються до уваги лише з вироків суду, що набрали законної сили або з постанов про закриття кримінальних справ з нереабілітуючих підстав.

За таких обставин, вважати вказану в постанові про притягнення ОСОБА_4 як обвинуваченого, суму несплачених податків 2062954 грн,. як обґрунтовану достатніми доказами сумою заподіяних державі збитків, підстав немає. Остаточно така сума повинна бути визначена вироком суду, що повинен набрати законної сили.

Проте, суд вважає, що визначаючи розмір шкоди, необхідно взяти до уваги те, що цивільний позов в матеріалах справи, що надані для дослідження в томі №1 без нумерації аркушів справи та опису не заявлений, є передчасним. Розмір реальних збитків не підтверджений будь-якими доказами по справі, зокрема проведеною експертизою, або іншими висновками спеціалістів в галузі економічний знань.

Зважаючи на вказані обставини, суд визначає розмір застави, як щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину згідно вимог п. 2 ч. 4 ст. 154-1 КПК України у максимальному розмірі чотирьох тисяч п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 76500 грн, що буде достатнім стримуючим фактором та буде забезпечувати реальне виконання ним процесуальних обов’язків.

Одночасно, суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого обов’язки, передбачені ст. 149-1 КПК України.

Керуючись ст.ст.148, 149-1, 150, 154-1, 156, 165-1, 165-2 КПК України, Постановою №4 від 25.04.2003 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" (з подальшими змінами та доповненнями), суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання про обрання міри запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_4 відмовити.

Обрати відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, міру запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 76500 грн.

Покласти на ОСОБА_4 обов’язки, передбачені ст. 149-1 КПК України:

- з'являтися на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа;

- повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз’яснити ОСОБА_4, що у разі невиконання покладених на нього судом обов’язків, застава буде звернена в дохід держави та судом буде обраний запобіжний захід у вигляді застави у більшому розмірі або інший запобіжний захід.

На постанову суду до апеляційного суду Житомирської області протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція.

Суддя:

З постановою ознайомлений, роз’яснена

Наслідки, передбачені ст.ст. 149-1, 154-1 КПК України роз’яснені та зрозумілі

Копію постанови отримав