Рішення

від 16.10.2012 по справі 2-6063/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді : Гордійчук С.О.

суддів : Василевича В.С., Шеремет А.М.

секретар судового засідання : Панас Б.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 03 вересня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 03 вересня 2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволено частково.

Стягнуто в порядку реституції солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок повернення одержаного ними на виконання нікчемного правочину -Попереднього договору від 22 липня 2008 року, грошові кошти у виді завдатку в сумі 344 209 грн. 50 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1 820 грн.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що попередній договір від 22.07.2008 року є нікчемним, не створює юридичних наслідків, а тому не може підтверджувати отримання від ОСОБА_3 40 000 доларів США. Крім того, наявний у неї примірник відрізняється від наданого суду позивачем і не вказує на те, що позивач передавав грошові кошти.

Додаткова угода від 26.01.2009 року також не підтверджує отримання завдатку в розмірі 40 000 доларів США.

ОСОБА_3 підтвердив, що грошові кошти їй не передавав, свого чоловіка ОСОБА_4 вона не уповноважувала на отримання будь-яких грошових коштів від ОСОБА_3

Надані позивачем розписки також не підтверджують отримання коштів, оскільки

---

Провадження № 22-ц1790/1805/2012 Головуючий суддя 1 інстанції: Кухарець В.М.

Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.

не стосуються попереднього договору від 22.07.2008 року, підписуючи розписки вона діяла від свого імені, а не як представник ОСОБА_2, крім того, розписки були видані ОСОБА_6, який також діяв від свого імені, а не від імені позивача.

Просить рішення в частині задоволення позову скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на його незаконність з тих самих підстав, що і ОСОБА_1, крім того, вказує, що в матеріалах справи також відсутні будь-які докази передачі ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 3 007,00 грн. або їх сплати в рахунок погашення заборгованості за використану електроенергію та газ.

Також, суд не врахував, що ОСОБА_3 вказував, що передавав грошові кошти ОСОБА_4, який не був уповноважений ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на представлення їх інтересів при укладенні та виконанні попереднього договору.

Крім того, суд не врахував, що відповідно до попереднього договору від 22.07.2008 р. продавцями в ньому були ОСОБА_2 щодо житлового будинку та ОСОБА_7 щодо земельної ділянки. ОСОБА_3 у своїх показах вказав, що грошові кошти він передавав як за житловий будинок, так і за земельну ділянку. У суді першої інстанції не було встановлено і ОСОБА_3 не було доведено, яка сума грошових коштів призначалася в якості оплати за житловий будинок, а яка за земельну ділянку. Отже, стягнення всіх грошових коштів з ОСОБА_2 є безпідставним. Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішення не обґрунтував підстави солідарного зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за попереднім договором від 22.07.2008 р.

Суд безпідставно відмовив в клопотаннях при виклик свідків ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які могли повідомити обставини, які мають значення для справи.

Суд першої інстанції стягнув грошові кошти у виді завдатку в сумі 344 209,50 грн., що є порушенням ч.2 ст. 548 ЦК України.

В порушення ст. 41 ЦПК України суд першої інстанції допустив до участі в справі в якості представника ОСОБА_3 ОСОБА_6 не зважаючи на те, що ОСОБА_6 у даній справі діяв як свідок.

Просить рішення в частині задоволення позову скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржене, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1, яка діяла в інтересах довірителів ОСОБА_2 і ОСОБА_7 та ОСОБА_3 був укладений Попередній договір від 22 липня 2008 року.

Оскільки договір був укладений без дотримання форми, яка встановлена законом для даної категорії договорів він є нікчемним, що підтверджується також рішення Рівненського міського суду від 22 листопада 20120 року (а.с.31-33), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 30 серпня 2011 року (а.с.34-35).

З урахуванням положень статті 216 ЦК у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Як встановлено судом на виконання п. 5.1 Попереднього договору від 22 липня 2008 року позивачем 22 липня 2008 року представнику ОСОБА_1 в інтересах довірителів ОСОБА_2 і ОСОБА_7 передано 40 000 доларів США.

Вказаний факт підтверджується Попереднім договором від 22 липня 2008 року, в редакції наданій позивачем, в п.5.1 якого вказано, що до підписання цього договору, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу садиби та своєї платіжної спроможності, покупець передав, а представник продавців отримав суму завдатку у розмірі 40 000 доларів США.

Зазначений договір був підписаний представником продавців ОСОБА_1 та позивачем, які визнали факт передачі та одержання вказаної суми саме ними та використання її як завдаток для іншого договору.

26 січня 2009 року між сторонами Попереднього договору від 22 липня 2008 року була укладена додаткова угода, згідно якої сума завдатку була збільшена і ОСОБА_1 додатково отримала від ОСОБА_3 3007 грн., надалі за розписками (а.с.16-19) на виконання умов договору були передані грошові кошти в загальній сумі 1 500 грн. та 2 500 доларів США., вказані суми також підлягають поверненню позивачу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дійсно мав місце факт передачі коштів в сумі 344 209 грн. 50 коп., які мають бути повернені позивачу.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційних скарг про те, що попередній договір від 22.07.2008 року є нікчемним, не створює юридичних наслідків, а тому не може підтверджувати отримання від ОСОБА_3 40 000 доларів США не заслуговують на увагу, оскільки договір є нікчемним через недотримання форми, яка встановлена законом для даної категорії договорів, а тому він може підтверджувати факт отримання грошей.

Також, не заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг про те, що наявний у відповідачів примірник відрізняється від наданого суду позивачем і не вказує на те, що позивач передавав грошові кошти з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду від 12.06.2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (стаття 60 ЦПК) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребовує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо).

Оскільки позивач надав суду оригінал примірника Попереднього договору, що був взятий за основу в рішенні суду першої інстанції, а відповідачі свій оригінал примірника договору суду не подали, інших доказів, які спростовують оспорюваний документ (примірник, який був наданий позивачем), і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів відповідачі суду не подали і судом їх не здобуто.

Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про покладення на ОСОБА_1 солідарної відповідальності по поверненню грошових коштів позивачу, оскільки ОСОБА_1 не є стороною договору, а лише представляла інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_7, а тому правові підстави для покладення на неї солідарної відповідальності з іншим відповідачем по поверненню коштів відсутні.

Відповідно до роз'яснень п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст. 216 ЦК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 03 вересня 2012 року в частині покладення солідарної відповідальності про стягнення в порядку реституції з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 344 209 грн. 50 коп. скасувати.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовити.

Рішення в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий :

Судді :