Постанова

від 26.10.2012 по справі 2а-11279/12/0170/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2а-11279/12/0170/18 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013 ПОСТАНОВА Іменем України м. Сімферополь 26 жовтня 2012 р. (15:40 год.) Справа №2а-11279/12/0170/18 Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Карпенко Л.П.., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу       за позовом   Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК           до   Фірми "Пілот"               про стягнення 20140,70грн. представники сторін: не з'явились. Суть справи: Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Фірми "Пілот" (далі - Відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 20140,70грн. зі сплати фінансових санкцій та пені, нарахованих за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду. Позивач  явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, на адресу суду 23.10.2012 р. надіслав клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заперечення на позов не надав. Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів. Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд     ВСТАНОВИВ: Фірма  "Пілот" є юридичною особою (іден. код 24876984), зареєстрований в Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК (реєстраційний номер - 15-02-1809). Таким чином, відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідно до ст. 1 Закону України № 1058 від 09.07.2003 р. “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в редакції на час прийняття спірного рішення, який регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17, ч. 6 ст. 20 Закону України № 1058 в редакції, що діяла на час вчинення правопорушення, страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Відповідно до п. 2 ч. 9  ст. 106 Закону України № 1058 в редакції на час вчинення правопорушення на страхувальників за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 11.06.2012 р. Управлінням Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058 прийнято рішення № 282 про застосування фінансових санкцій та пені  за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким до відповідача застосовано 1721,56  грн. штрафу та 18419,14 грн. пені. Зазначене рішення отримане відповідачем 25.06.2012 року, про що свідчить особистий підпис представника відповідача.   Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Рішення №282 від 11.06.2012 р. про застосування фінансових санкцій було прийнято 11.06.2012 р., тобто в той час, коли норма п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратила чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України від 08.07.2010 р. № 2464 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”. Рішення відповідача не містить посилання на будь-яку іншу норму права. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій. Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності. На момент прийняття спірного рішення пункт 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  № 16 від 14.01.1998 р. Пенсійний фонд України відноситься до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Так, відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  № 16 від 14.01.1998 р. залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Згідно ч. 1 ст. 14 Основ законодавства страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами. Відповідно до ст. 6 Основ законодавства України № 16 страховиками є цільові страхові фонди з: пенсійного страхування; медичного страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; страхування на випадок безробіття. До 01.01.11, тобто до набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.11р. Відповідно, з 01.01.11р. втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Відтак органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.11р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”. Проте органи пенсійного фонду з 01.01.11 р. не вправі за порушення, вчинені до 01.01.11р., нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11 р. суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”. Застосування позивачем при винесенні оскаржуваного рішення недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу. Дискреційні повноваження органів державної влади та спосіб їх здійснення повинні полягати виключно в межах принципу законності із застосуванням правових норм, що мають законну силу під час притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб за вчинене правопорушення. Недотримання цього принципу призводить до негативних наслідків у вигляді руйнування правових підвалин функціонування механізму органів державної влади як окремих ланок у системі останньої, зокрема у даному випадку - сфери загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Отже Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим при застосуванні фінансових санкцій до відповідача за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків неправомірно винесло рішення № 282 від 11.06.2012 р. на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який було виключено з 01.01.2011 р. відповідно до Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. Позивачем не доведено законність винесення рішення № 282 від 11.06.2012 р. про застосування фінансових санкцій у сумі 20140,70  грн. З наведених підстав, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд      ПОСТАНОВИВ: У задоволенні адміністративного позову відмовити. Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.    Суддя                                                     Панов О.І.