Постанова

від 23.10.2012 по справі 2а-7452/12/0170/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

23 жовтня 2012 р. (17:08 год.) Справа №2а-7452/12/0170/18

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Карпенко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "СП Беркут"

до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

представники сторін:

від позивача - Щербаков Сергій Миколайович, паспорт серії НОМЕР_3

від позивача - Сигловий Володимир Романович, свідоцтво НОМЕР_4

від відповідача - Шутенко Катерина Павлівна, довіреність №9709/10/10-00 від 18.07.2012р.;

від відповідача - Серікова Олександра Вікторівна, довіреність №5136/10/10-00 від 16.05.2012р.

Суть справи: Приватне підприємство "СП Беркут" (далі- Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000572201 від 21.06.12р. та №0000582201 від 21.06.12р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані повідомлення -рішення, відповідач дійшов неправильних, необґрунтованих та недостовірних висновків щодо заниження позивачем податку на прибуток та правильності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, позивач зазначив, що податковим органом невірно застосовані норми Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що податковим органом нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з виключенням суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Антарес-К". Позивач підкреслює, що висновки відповідача про нікчемність правочину, укладеному між позивачем та постачальником позивача, не відповідає фактичним обставинам справи, реальність господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наступним використанням отриманого товару в господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку, тому спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.07.2012 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 23.10.2012 р. наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити. Правова позиція викладена відповідачем у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.110-112). Відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржувані рішення прийняті ним на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача норм Податкового кодексу України, обґрунтовано та з додержанням вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "СП Беркут" є юридичною особою (ЄДРПОУ 35394496), зареєстровано Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим є платником податків і зборів, в тому числі податку на додану вартість.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "СП Беркут" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків приватного підприємства "Антарес - К" за червень, липень, серпень 2011 року та січень 2012р., та з питань нарахування податку на додану вартість відносно операції умовного продажу залишків товарних запасів по декларації з ПДВ за березень 2012р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 14.06.2012 р. № 400/22-01/35394496 (а.с.8-26).

З висновків акту перевірки (а.с.26) вбачається, що відповідачем у ході перевірки позивача були встановлені порушення, у тому числі:

- п. 198.3., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, у зв'язку з чим необґрунтовано занижений ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 17615,25 грн.: за червень 2011р. - 5650,00 грн., за липень 2011 р. - 5565,25 грн., за серпень 2011р. - 3833,33 грн., за січень 2012р. - 2566,67 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 17306,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011р. - у розмірі 6497,50 грн., за 3 квартал 2011р. - у розмірі 10808,50 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 21.06.2012р. № 0000582201 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 20607,25 грн., з яких за основним платежем 17615,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 2992,25 грн. (а.с.30) та від 21.06.2012р. № 0000572201 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 17306,00 грн. (а.с.29).

Перевіряючи обґрунтованість визначення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та грошового зобов'язання з податку на прибуток за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям таких повідомлень -рішень, якими позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції та з податку на прибуток.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Перевіряючи реальність виконання договорів №26 від 01.04.2011р. про надання юридичних послуг та №26 від 01.04.2010р. щодо надання автотранспортних послуг, укладених між позивачем та ПП "Антарес-К" (ЄДРПОУ 35168001), суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач (Замовник) мав господарські відносини з ПП "Антарес-К" (Виконавець) на підставі договору №26 від 01.04.2011 р. про надання юридичних послуг.

Предметом даного Договору є те, що "Замовник" доручає, а "Виконавець" бере на себе обов'язки надання юридичної допомоги в об'ємі та на умовах цього договору.

Згідно п. 4.1 Договорe за роботу, виконану "Виконавцем" , "Замовник" перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок відповідно виписаному розрахунку.

П. 5.1 Договор набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2011р.

До договору були складені акти № 5 на виконані роботи від 30.01.2012 на загальну суму 15400, 00 грн. та №15 на виконані роботи від 30.06.2011р. на суму 33900,00 грн.

На виконання умов договору ПП "Антарес-К" (ЄДРПОУ 35168001) були виписані рахунок №000027 від 31.01.2012р. за юридичні послуги у розмірі 15400,00 грн., у т. ч. ПДВ - 2566,67 грн. та рахунок №000281 від 30.06.2011р. на суму 33900,00 грн. у т.ч. ПДВ - 5650,00 грн., на загальну суму 46733, 33 грн. у т.ч. ПДВ 8216,67 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжних доручень №435 від 07.02.2012р. на суму 15400,00 грн. у т. ч. ПДВ - 2566,67 грн., № 306 від 03.08.2011р. на суму 9000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 1500,00 грн., №327 від 03.08.2011р. на суму 14900,00 грн. у т.ч. ПДВ - 24833,33 грн., №315 від 03.08.2011р. на суму 10000,00 грн. у т.ч. 1666,67 грн., позивачем було сплачено надані послуги на загальну суму 46733, 33 грн. у т.ч. ПДВ 8216,67 грн.

Судом вбачається, що зазначена сума податку на додану вартість була сплачена позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних послуг та була перерахована на розрахунковий рахунок виконавця - ПП "Антарес-К".

По факту надання послуг ПП "Антарес-К" виписані податкові накладні № 27 від 31.01.2012 р. на суму 15400,00 грн. у т.ч. ПДВ - 2566, 67 грн. та №176 від 30.06.2011р. на суму 33900,00 грн. у т.ч. ПДВ 5650,00 грн., отже на загальну суму 46733, 33 грн. у т.ч. ПДВ 8216,67 грн.

Таким чином, позивачем зазначені суми ПДВ за вищевказаним договором були включені у склад податкового кредиту у тих звітних періодах, у яких були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач (Замовник) мав господарські відносини з ПП "Антарес-К" (Виконавець) на підставі договору №26 від 01.04.2011 р. щодо надання автотранспортних послуг.

Предметом даного Договору є те, що "Замовник" доручає, а "Виконавець" бере на себе обов'язки щодо надання автотранспортних послуг.

Згідно п. 3.1 Договору оплата послуг виконується по передоплаті у розмірі 100% від суми Договору. У момент укладання Договору "Замовником" вноситься не менш 50 % від суми Договору. Остання сума вноситься до закінчення місяця, у якому був укладений договір.

П.5.1 Договір набирає чинності з моменту укладання і діє до його повного виконання зобов'язань двома сторонами.

До договору були складені акти здачі-приймання робіт №00020 від 29.07.2011р. на суму 33391,50 грн. у т.ч. ПДВ - 5565,25 грн., №0000155 від 31.08.2011р. на суму 23000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 3833,33 грн.

На виконання умов договору ПП "Антарес-К" (ЄДРПОУ 35168001) були виписані рахунок №000388 від 31.08.2011 р. за послуги у розмірі 23000,00 грн., у т. ч. ПДВ - 3833,33 грн. та рахунок №000332 від 29.07.2012 р. на суму 33391,50 грн. у т.ч. ПДВ - 5565,25 грн., на загальну суму 56391,50 грн. у т.ч. ПДВ9398,58 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжних доручень №339 від 22.08.2011 р. на суму 15000,00 грн. у т. ч. ПДВ - 2500,00 грн., № 340 від 25.08.2011 р. на суму 18391,50 грн. у т.ч. ПДВ - 3065,25 грн., №351 від 23000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 3833,23 грн., позивачем було сплачено надані послуги на загальну суму 56391,50 грн. у т.ч. ПДВ9398,58 грн.

Судом вбачається, що зазначена сума податку на додану вартість була сплачена позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних послуг та була перерахована на розрахунковий рахунок виконавця -ПП "Антарес-К".

По факту надання послуг ПП "Антарес-К" виписані податкові накладні № 262 від 31.08.2011 р. на суму 23000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 3833,33 грн. та №217 від 29.07.2011 р. на суму 33391,50 грн. у т.ч. ПДВ 5565,25 грн., отже на загальну суму 56391,50 грн. у т.ч. ПДВ9398,58 грн.

Таким чином, позивачем зазначені суми ПДВ за вищевказаним договором були включені у склад податкового кредиту у тих звітних періодах, у яких були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання послуг у ПП "Антарес-К" в червні, липні, серпні, 2011 та січні 2012 року.

Стосовно твердження відповідача в акті перевірки що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань ПП "Антарес - К" та податкового кредиту з податку на додану вартість ПП "СП Беркут" встановлено розбіжності, які виникли за результатами проведеної звірки по наступної причині: ПП "Антарес- К" на дату виписки податкової накладної не був платником ПДВ, свідоцтво платника ПДВ анульоване 11.10.2011р. Таким чином в ході перевірки встановлено, що податковий кредит за січень 2012р. сформовано за рахунок постачальника, який не був платником ПДВ, що свідчить про неправомірність формування податкового кредиту у ПП "СП Беркут".

Суд зазначає, що відповідно ухвали про забезпечення адміністративного позову від 30.11.2011р. по справі №2а- 14226/11/0170/23 клопотання ПП "Антарес- К" про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову було задоволено, а саме до набрання рішенням у справі №2а-14226/11/0170/23 законної сили зупинено дію рішення ДПІ в м. Керчі АРК про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №30/29-0 від 11.10.2011р. ПП "Антарес - К". Рішення по даній справі Окружним адміністративним судом було винесено 26.03.2012р.

Отже, як вбачається судом, при виписки ПП "Антарес- К"податкових накладних у січні 2012р. рішення ДПІ в м. Керчі АРК про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №30/29-0 від 11.10.2011р. було зупинено до набрання законної сили рішення по справі №2а-14226/11/0170/23, а тому ПП "Антарес- К" був зареєстрований платником податку на додану вартість та мав право виписувати податкові накладні.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник послуг, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (червень, липень, серпень 2011р. та січень 2012р.) був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100053751 (а.с. 97) та мав право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом червня, липня, серпня 2011р. та січня 2012 року, у зв'язку з придбанням послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2 квартал 2011р. та 3 квартал 2011р., суд вказує наступне.

Знано до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі ПК України), об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуться на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (п.1). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2).

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

З матеріалів справи вбачається, що у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, були створені документи: видаткові накладні та податкові накладні, які вказані вище. Дані документи в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій

Як вбачається з акту перевірки сам факт взаємовідносин між позивачем та ПП "Антрес-К" податкова інспекція не спростовує. ДПІ в акті перевірки не встановлено порушень при складанні та ведені вказаних документів.

Тому суд робить висновок про те, що суми включені до складу собівартості реалізованих послуг, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування податку за 2 квартал 2011р. в сумі 28250,00 грн. та 3 квартал 2011 р. в сумі 46992,92 грн. вірно та на підставі первинних документів, які є в матеріалах справи, а тому відповідачем неправомірно зроблено висновок в акті перевірки щодо заниження податку на прибуток в сумі 17306,00 грн. за 2,3 квартал 2011р.

Також в акті перевірки відповідача встановлено, що Броварською ОДПІ було складено акт від 26.09.2011р. №48/232/35611991 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Еспекар", за результатами якого задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит за січень - липень 2011р. зменшено до 0,00 грн." В акті перевірки Броварської ОДПІ від 09.02.2012р. №20/242/356119911 зроблено висновок, що у ТОВ "Еспекар", відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, угоди укладені ТОВ "Еспекар" з контрагентами є нікчемними.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що не вбачається можливим підтвердити фактичне здійснення отримання приймання-передачі, оприбуткування товарно-матеріальних цінностей в квітні, травні, червні 2011р. від ТОВ "Еспекар" до ПП "Антарес- К" та їх подальшої реалізації по ланцюгу від ПП "Антарес -К" до контрагентів - покупців. В зв'язку з чим, угоди позивача з контрагентом є нікчемними.

Однак ці доводи відповідача не мають жодного відношення до спірних правовідносин.

Суд, зауважує, що під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагент -ПП "Антарес-К" є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Також, суд зазначає, що посилання податкового органу на порушення вимог закону при здійсненні господарських операцій за ТОВ "Еспекар"(ЄДРПОУ 35611991) не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні спору, оскільки відповідачем не надано жодного доказу того, що ТОВ "Еспекар" є "ланкою" у ланцюгу постачання саме тих послуг, які є предметом договору позивача із ПП "Антарес-К". Також суд звертає увагу відповідача на те, що предметом договірних відносин позивача із ПП "Антарес-К" є надання послуг юридичних та автотранспортних, а в акті перевірки жодним чином не роз'яснено впливу правочинів ПП "Антарес-К" із ТОВ "Еспекар" на можливість виконання договірних зобов'язань ПП "Антарес-К" із позивачем у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.

Відповідач, всупереч вимогам ч.ч.1, 2 ст. 72 КАС України, не надав суду доказів того, що правочини між позивачем та ПП "Антарес-К", були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Разом з тим, відповідач, визнаючи існування договірних відносин, вважає, що правочин порушує публічний порядок і на цій підставі, керуючись ст. 228 ЦК України, визнав його недійсним (нікчемним).

Твердження відповідача про фактичну відсутність господарських операцій за договорами, укладеними між ПП "Антарес-К" і позивачем спростовуються як поясненням позивача, так і документами, що знаходяться у матеріалах справи, які свідчать про фактичне виконання правочину, фактичну наявність його результатів та використання отриманих за цим правочином ТМЦ у господарській діяльності позивача.

А саме суд зазначає, що достатнім доказом того, що правочин з наданням товарів (послуг) ПП "Антарес-К" позивачу підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними, ці первинні документи підтверджують фактичне придбання позивачем послуг.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17615,25 грн. та суми грошового зобов'язання з податку на прибуток 17306,00 грн.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

У зв'язку зі складністю справи судом 23.10.2012 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 29.10.2012 року постанову складено у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби від 21.06.2012 р. №0000572201 та №0000582201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "СП Беркут" 350, 00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.