Ухвала

від 11.02.2013 по справі 2а-7452/12/0170/18

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7452/12/0170/18

11.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "СП Беркут"- Сигловий Володимир Романович, довіреність № б/н від 08.02.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

директор, Приватного підприємства "СП Беркут"- Щербаков Сергій Миколайович,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І.) від 23.10.12 у справі № 2а-7452/12/0170/18

за позовом Приватного підприємства "СП Беркут" (вул. Вокзальне шосе, 61 Б, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98303)

до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко, 40, місто Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2012 адміністративний позов Приватного підприємства "СП Беркут" задоволено: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 21.06.2012 №0000572201 та №0000582201,вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Приватне підприємство "СП Беркут" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі- відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000572201 від 21.06.2012та №0000582201 від 21.06.2012.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те,що при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані повідомлення-рішення, відповідач дійшов неправильних, необґрунтованих та недостовірних висновків щодо заниження позивачем податку на прибуток та правильності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи 21.06.2012 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000582201 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 20607,25 грн., з яких за основним платежем 17615,00 грн., за штрафними санкціями сумою 2992,25 грн. та № 0000572201 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 17306,00 грн.

Передумовою прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став акт від 14.06.2012 №400/22-01/35394496 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків приватного підприємства "Антарес-К" за червень, липень, серпень 2011 року та січень 2012року, та з питань нарахування податку на додану вартість відносно операції умовного продажу залишків товарних запасів по декларації з податку на додану вартість за березень 2012року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим необґрунтовано занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 17615,25 грн; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.19 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 17306,00 грн.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

До податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивач (Замовник) мав господарські відносини з ПП "Антарес-К" (Виконавець) на підставі договору №26 від 01.04.2011 про надання юридичних послуг.

Предметом даного Договору є те, що "Замовник" доручає, а "Виконавець" бере на себе обов'язки надання юридичної допомоги в об'ємі та на умовах цього договору.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що до договору були складені акти № 5 на виконані роботи від 30.01.2012 на загальну суму 15400, 00 грн. та №15 на виконані роботи від 30.06.2011 на суму 33900,00 грн. На виконання умов договору ПП "Антарес-К" (ЄДРПОУ 35168001) були виписані рахунок №000027 від 31.01.2012 за юридичні послуги у розмірі 15400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -2566,67 грн. та рахунок №000281 від 30.06.2011 на суму 33900,00 грн. у тому числі податок на додану вартість- 5650,00 грн., на загальну суму 46733, 33 грн. у тому числі податок на додану вартість- 8216,67 грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивачем було сплачено надані послуги на загальну суму 46733, 33 грн. у тому числі податок на додану вартість -8216,67 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №435 від 07.02.2012, № 306 від 03.08.2011, №327 від 03.08.2011, №315 від 03.08.2011. Зазначена сума податку на додану вартість була сплачена позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних послуг та була перерахована на розрахунковий рахунок виконавця - ПП "Антарес-К".

Слід зазначити, що по факту надання послуг ПП "Антарес-К" виписані податкові накладні № 27 від 31.01.2012 на суму 15400,00 грн. у тому числі податок на додану вартість- 2566, 67 грн. та №176 від 30.06.2011 на суму 33900,00 грн. у тому числі податок на додану вартість -5650,00 грн., отже на загальну суму 46733, 33 грн. у тому числі податок на додану вартість- 8216,67 грн.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те,що позивачем зазначені суми податку на додану вартість за вищевказаним договором були включені у склад податкового кредиту у тих звітних періодах, у яких були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Як свідчать матеріали справи у періоді, що перевірявся, позивач (Замовник) мав господарські відносини з ПП "Антарес-К" (Виконавець) на підставі договору №26 від 01.04.2011 щодо надання автотранспортних послуг.Предметом даного Договору є те, що "Замовник" доручає, а "Виконавець" бере на себе обов'язки щодо надання автотранспортних послуг.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що до договору були складені акти здачі-приймання робіт №00020 від 29.07.2011 на суму 33391,50 грн. у тому числі податок на додану вартість -5565,25 грн., №0000155 від 31.08.2011на суму 23000,00 грн. у тому числі податок на додану вартість- 3833,33 грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що на виконання умов договору ПП "Антарес-К" були виписані рахунок №000388 від 31.08.2011 за послуги у розмірі 23000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 3833,33 грн. та рахунок №000332 від 29.07.2012 на суму 33391,50 грн. у тому числі податок на додану вартість - 5565,25 грн., на загальну суму 56391,50 грн. у тому числі податок на додану вартість-9398,58 грн.

Слід зазначити, що згідно платіжних доручень: №339, №340, №351 позивачем було сплачено надані послуги на загальну суму 56391,50 грн. у тому числі податок на додану вартість-9398,58 грн. Зазначена сума податку на додану вартість була сплачена позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних послуг та була перерахована на розрахунковий рахунок виконавця -ПП "Антарес-К".

Заявником апеляційної скарги не враховано, що по факту надання послуг ПП "Антарес-К" виписані податкові накладні № 262 від 31.08.2011 та №217 від 29.07.2011 на загальну суму 56391,50 грн. у тому числі податок на додану вартість-9398,58 грн. Отже, позивачем зазначені суми податку наи додану вартість вищевказаним договором були включені у склад податкового кредиту у тих звітних періодах, у яких були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судова колегія зазначає, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання послуг у ПП "Антарес-К" в червні, липні, серпні, 2011 та січні 2012 року. Постачальник послуг, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість, на момент вчинення відповідної господарської операції (червень, липень, серпень 2011року та січень 2012року) був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100053751 та мав право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом червня, липня, серпня 2011року та січня 2012 року, у зв'язку з придбанням послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.

Тому помилковими вважаються доводи апеляційної скарги про те, податковий кредит за січень 2012року сформовано за рахунок постачальника, який не був платником податку на додану вартість, що свідчить про неправомірність формування податкового кредиту у позивача. Крім того згідно ухвали про забезпечення адміністративного позову від 30.11.2011 по справі №2а-14226/11/0170/23 клопотання ПП "Антарес-К" про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову було задоволено, а саме до набрання рішенням у справі №2а-14226/11/0170/23 законної сили зупинено дію рішення Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №30/29-0 від 11.10.2011ПП "Антарес-К". Рішення по даній справі Окружним адміністративним судом було винесено 26.03.2012. Таким чином, при виписки ПП "Антарес-К"податкових накладних у січні 2012року рішення Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №30/29-0 від 11.10.2011 було зупинено до набрання законної сили рішення по справі №2а-14226/11/0170/23, а тому ПП "Антарес- К" був зареєстрований платником податку на додану вартість та мав право виписувати податкові накладні.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2 квартал 2011року та 3 квартал 2011року у зв'язку з наступним.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу(пункт 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України).

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуться на даних бухгалтерського обліку.

Згідно приписів пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що суми включені до складу собівартості реалізованих послуг, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування податку за 2 квартал 2011року в сумі 28250,00 грн. та 3 квартал 2011 року в сумі 46992,92 грн. вірно та на підставі первинних документів, а тому відповідачем неправомірно зроблено висновок в акті перевірки щодо заниження податку на прибуток в сумі 17306,00 грн. за 2,3 квартал 2011року.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на нікчемність угоди позивача з контрагентом у зв'язку з неможливістю підтвердження фактичного здійснення отримання приймання-передачі, оприбуткування товарно-матеріальних цінностей в квітні, травні, червні 2011року від ТОВ "Еспекар" до ПП "Антарес- К" та їх подальшої реалізації по ланцюгу від ПП "Антарес-К" до контрагентів-покупців через наступне.

Слід зазначити, що позивач та його контрагент -ПП "Антарес-К" є суб'єктами господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина перша статті 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом. Отже, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Недоречними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на порушення вимог закону при здійсненні господарських операцій за ТОВ "Еспекар", оскільки відповідачем не надано жодного доказу того, що ТОВ "Еспекар" є "ланкою" у ланцюгу постачання саме тих послуг, які є предметом договору позивача із ПП "Антарес-К". Предметом договірних відносин позивача із ПП "Антарес-К" є надання послуг юридичних та автотранспортних, а в акті перевірки жодним чином не роз'яснено впливу правочинів ПП "Антарес-К" із ТОВ "Еспекар" на можливість виконання договірних зобов'язань ПП "Антарес-К" із позивачем у справі. Достатнім доказом того, що правочин з наданням товарів (послуг) ПП "Антарес-К" позивачу підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними, ці первинні документи підтверджують фактичне придбання позивачем послуг.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Тому у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17615,25 грн. та суми грошового зобов'язання з податку на прибуток 17306,00 грн.

Оскільки судом встановлено помилковість визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17615,25 грн. за наслідками документальної перевірки позивача то і застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні фінансових санкції з податку на додану вартість слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, не надано доказів того, що правочини між позивачем та ПП "Антарес-К", були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а надані позивачем письмові пояснення, зокрема, правочин з наданням товарів (послуг) ПП "Антарес-К" позивачу підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними, ці первинні документи підтверджують фактичне придбання позивачем послуг, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкових повідомлень- діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2012 у справі № 2а-7452/12/0170/18 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко