Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а-10489/12/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2012 р. (10:26) Справа №2а-10489/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магері М.В., представників

позивача - Мухамадєєва С.О.,

відповідача - Палюх О.В., довіреність №3310/3/10 від 18.05.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Алуштабуд»

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Алуштабуд» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003841503 від 06.09.2012р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з земельного податку у сумі 21942,28 грн., у тому числі за основним платежем 17553,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4388,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно зробив висновок про те, що позивач є платником земельного податку, оскільки позивач згідно Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», п.297.1 ст.297, пункту 1 підрозділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України не є платником такого податку, оскільки застосовує спрощену систему оподаткування та звітності.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.09.2012р. відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що позивачем у податкових розрахунках земельного податку на 2010 та 2011 роки нараховано земельний податок без урахування рішення Ізобільненської сільської ради від 08.10.2010р. №88/201, яким ТОВ «Алуштабуд» передана в користування земельна ділянка, площею 0,1816га.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з додатковою відповідальністю є юридичною особою, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.11), перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Алушті АР Крим.

Посадовими особами ДПІ у м. Алушті проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТДВ «Алуштабуд» з питань достовірності визначення показників декларацій з плати за землю (земельний податок) за період з 08.10.2010 до 31.12.2011року.

За результатами перевірки складено акт №388/15-3/19189715 від 20.08.2012 (а.с.6-8), в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТДВ «Алуштабуд» вимог п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України у частині повноти нарахування земельного податку, згідно рішення Ізобільненської сільської ради від 08.10.2010 №88/201.

Висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України ґрунтується на тому, що ТДВ «Алуштабуд» є землекористувачем земельної ділянки площею 0,1816га, що передана йому рішенням Ізобільненської сільської ради від 08.10.2010 №88/201 та повинне сплачувати земельний податок за таку ділянку.

На підставі акту перевірки №388/15-3/19189715 від 20.08.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003841503 від 06.09.2012р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з земельного податку у сумі 21942,28 грн., у тому числі за основним платежем 17553,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4388,46 грн. (а.с.5).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із вимогою про визнання його протиправним та скасування.

В ході судового розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність нарахування основних зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій і встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про плату за землю" (чинного до 01.01.2011р., використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Частиною 2 цієї статті було передбачено, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

З 01.01.2011року набрав чинності Податковий кодекс України.

Згідно ст.269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв)(пп.269.1.1.); землекористувачі (пп.269.1.2.).

Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності(ст.270 ПК України).

Судом встановлено, що позивач є користувачем земельної ділянки площею 0,1816га., на якій знаходяться нежитлові приміщення які є власністю позивача, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягом(а.с.29,30).

При цьому, договір оренди земельної ділянки між позивачем та Ізобільненською селищною радою на земельну ділянку площею 0,1816га, для розміщення та обслуговування складських приміщень, не укладено.

Як вбачається з матеріалів справи у 2010 та 2011 роках позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та був платником єдиного податку (а.с. 9,10).

Пунктом 6 частини 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998 року було встановлено вичерпний перелік податків та зборів, які не сплачуються суб'єктами підприємницької діяльності - платниками єдиного податку.

Так, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, плати (податку) на землю.

Вказаний Указ Президента України втратив чинність з 01.01.2012р. на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» N 4014-VI від 04.11.2011р.

За таких обставин, позивач протягом 2010р. та 2011року не був платником земельного податку.

Суд також враховує, що пунктом 1 підрозділу 8. Розділу ХХ Перехідних положень ПК України визначені особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку.

Зокрема, з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) застосовуються з урахуванням таких особливостей, а саме платники єдиного податку не є платниками земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності.

Із наведеної норми слідує, що платники єдиного податку не є платниками земельного податку, за виключенням земельних ділянок, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одним з видів діяльності позивача є здавання в оренду власного нерухомого майна (КВЕД 70.20.0) (а.с.22).

Позивачем укладено договору оренди від 01.02.2010 року та 01.02.2011 року (а.с.23,24), з яких вбачається, що в оренду позивачем передано площадку, розташовану за адресою м. Алушта, с. Ізобільне, вул. Нова, б.41.

На вказаній земельній ділянці знаходяться складські приміщення, які належать позивачу на праві власності, що підтверджується відповідним свідоцтвом.

Крім того, представник позивача пояснив, що на земельній ділянці, розташованій за адресою м. Алушта, с. Ізобільне, вул. Нова, б.41, складські приміщення використовуються для зберігання майна ТДВ «Алуштабуд», необхідного для здійснення господарської діяльності.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка використовується саме в господарській діяльності позивача, а тому він в даному випадку не є платником земельного податку.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям правомірності, які визначені ч.3 ст.2 КАС України, зокрема щодо їх законності та обґрунтованості, а відтак позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновок про задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Під час судового засідання, яке відбулось 25.10.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 30.10.2012 року.

Керуючись ст. ст. 11, 94,122, 160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0003841503 від 06.09.2012 року про збільшення Товариству з додатковою відповідальністю «Алуштабуд» грошових зобов'язань з податку на землю у сумі 21 942,28грн., у тому числі за основним платежем 17553,82грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4388,46грн.

Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (код ЄДР 23191936, АР Крим, м. Алушта, вул. Леніна, 22-а) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Алуштабуд»(код ЄДР 19189715) судові витрати у розмірі 219(двісті дев'ятнадцять) грн. 43 коп.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.