Рішення

від 25.10.2012 по справі 5006/47/2/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.10.12 р. Справа № 5006/47/2/2012

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого Фурсової С.М.,

суддів Архипенку О.М., Сажневої М.В.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (83001, місто Донецьк, проспект Театральний, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 03361081)

до Донецького фізико-технічного інституту імені О.О. Галкіна НАН України (83114, місто Донецьк, вулиця Рози Люксембург, будинок № 72; код ЄДРПОУ - 05420497)

про стягнення 185 482,03 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Пеліхос Є.М., який діє на підставі довіреності № 266 від 19.12.2011

Шапошник Р.О., який діє на підставі довіреності № 358 від 22.02.2012

від відповідача: Ракітянський О.І., який діє на підставі довіреності б/н від 25.05.2012

Кожушко Т.П., яка діє на підставі довіреності б/н від 07.03.2012

від НКРЕ: Піскунов А.В., який діє на підставі довіреності б/н від 01.06.2012

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» зв?ернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з Донецького фізико-технічного інституту імені О.О. Галкіна НАН України заборгованість за постачання природного газу у розмірі 170 816,76 гривень, пеню у розмірі 10 991,21 гривень, три відсотки річних у розмірі 2 136,71 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 1 537,35 гривень, а всього 185 482,03 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 60-Б від 29 січня 2011 року та додатків, що є його невід'ємними частинами, та нормативно обґрунтовує свої вимоги статтями 509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15 травня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 28 травня 2012 року.

28 травня 2012 року, до початку судового засідання від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з посиланням, зокрема на те, що дії позивача щодо нарахування позивачу поставленого у листопаді 2011 року природного газу за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання суперечать пункту 5.13.3 Правил обліку газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Мінпалива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 за № 67/11941, тобто приписам чинного законодавства, яким передбачено, що у разі отримання позитивних результатів позачергової або експертної перевірки ЗВТ у всіх випадках об'єм протранспортованого газу за період відсутності ЗВТ розраховується за середньогодинними або середньодобовими даними попередніх п'яти аналогічних періодів. При цьому позивач застосував в своїх розрахунках максимальний режим роботи котла та витрати газу, що є неправомірним донарахуванням непідтвердженої кількості спожитого природного газу.

Вказаний відзив прийнятий судом до уваги та долучений до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28 травня 2012 року розгляд справи відкладено до 06 червня 2012 року у зв'язку із зобов'язанням сторін здійснити звірку взаємних розрахунків по заборгованості, яка є предметом спору у даній справі.

05 червня 2012 року від позивача через відділ діловодства суду надійшло заперечення на відзив відповідача на позовну заяву, в якому зазначено, що твердження відповідача, викладені у відзиві, не заслуговують уваги в зв'язку з тим, що ПАТ «Донецькміськгаз» правомірно та у повній відповідності до приписів чинного законодавства України та договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 60-Б від 29 січня 2011 року провело нарахування використаного відповідачем природного газу, за період з 01 листопада 2011 року по 16 січня 2011 року, а саме номінальною потужністю встановленого та необладнаного ЗВТ газового обладнання з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача.

Заперечення прийнято судом до уваги та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06 червня 2012 року розгляд справи відкладено до 21 червня 2012 року у зв'язку із викликом в судове засідання представника НКРЕ для дачі пояснень з виниклих питань.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21 червня 2012 року розгляд справи відкладено до 04 липня 2012 року у зв'язку з неявкою представника НКРЕ.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04 липня 2012 року розгляд справи відкладено до 12 липня 2012 року у зв'язку з повторною неявкою представника НКРЕ.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12 липня 2012 року за клопотанням представника позивача строк вирішення спору було продовжено на 15 днів, та розгляд справи відкладено до 24 липня 2012 року у зв'язку з необхідністю надання часу представнику НКРЕ для підготовки пояснень з виниклих питань та витребуванням у позивача обґрунтованого розрахунку спірної заборгованості.

24 липня 2012 року, до початку судового засідання від відповідача через відділ діловодства суду надійшли уточнення до відзиву на позовну заяву, в яких відповідач зазначає, що у зв'язку з допущеною помилкою при визначенні сторін у цій справі в абзацах 1-2, 4-6, 8-13, 16-17 пункту 4 наданого відзиву на позовну заяву від 25 травня 2012 року, він просить замінити слова «позивач» на «відповідач», та навпаки, слова «відповідач» на «позивач».

Уточнення відповідача прийняті судом до уваги та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24 липня 2012 року розгляд справи відкладено до 27 липня 2012 року у зв'язку з необхідністю надання часу для підготовки позивачем деталізованого розрахунку заборгованості за протоколом аварійної ситуації.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 26 липня 2012 року призначено колегіальний розгляд справи № 5006/47/2/2012 у складі: головуючого судді Фурсової С.М., суддів Величко Н.В., Шилової О.М.

За змістом пункту 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі зміни складу суді (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

27 липня 2012 року, до початку судового засідання від позивача через відділ діловодства суду надійшло заперечення на відзив відповідача, в якому позивач зазначає, що підставою стягнення заборгованості відповідача на користь позивача є укладений між ними договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 60-Б від 29 січня 2011 року, та підписані сторонами без зауважень акти приймання-передачі природного газу за листопад, грудень 2011 року. В зв'язку з тим, що наведений договір і акти приймання-передачі природного газу були підписані сторонами без зауважень, то вони підлягають виконанню. Натомись відповідач в своєму відзиві заперечує проти стягнення заборгованості, яка підтверджується первинними обліковими документами. В даному випадку позивачу незрозуміло, чому відповідач погоджувався з нарахованими йому об'ємами поставленого природного газу при підписанні актів приймання-передачі, а на даний момент відповідач з незрозумілих причин почав заперечувати проти правильності здійснених позивачем нарахувань.

Заперечення прийнято судом до уваги та долучено до матеріалів справи.

27 липня 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 16 серпня 2012 року.

30 липня 2012 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що надані позивачем копії протоколу аварійних ситуацій, роздруковані вперше 14 лютого 2012 року та вдруге 25 липня 2012 року, суттєво відрізняються один від одного та суперечать звіту за контрактний місяць - листопад 2011 року. Відповідачу невідомо, де і коли та у який спосіб були зроблені роздрукування обох протоколів аварійних ситуацій, оскільки позивач не звертався до нього з цього приводу.

Пояснення прийнято судом до уваги та долучено до матеріалів справи.

14 серпня 2012 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що обґрунтованість правової позиції ПАТ «Донецькоблгаз» щодо нарахування об'єму спожитого природного газу відповідачем у період з 01 листопада 2011 року по 16 листопада 2011 року відповідно до пункту 5.13.2 Правил обліку газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання підтверджується тим, що згідно абзацу 3 пункту 5.13.1 зазначених Правил у разі аварійної ситуації, перелік яких наведеного у пункті 8.2 цих Правил і які зареєстровані у роздрукованих звітах обчислювачів та обчислювачів коректорів, перерахунки здійснюються за період з моменту виникнення аварійної ситуації до моменту її усунення.

Пояснення прийнято судом до уваги та долучено до матеріалів справи.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 16 серпня 2012 року у зв'язку із знаходженням у відпустці члена колегії суддів Шилової О.М., здійснено заміну судді Шилової О.М. на суддю Архипенка О.М..

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16 серпня 2012 року розгляд справи відкладено до 30 серпня 2012 року у зв'язку з необхідністю надання часу для підготовки НКРЕ висновку стосовно детального розрахунку позивача.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 30 серпня 2012 року у зв'язку із знаходженням у відпустці члена колегії суддів Величко Н.В., здійснено заміну судді Величко Н.В. на суддю Сажневу М.В.

Так, відповідно до приписів пункту 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», перебіг строку вирішення спору почато заново.

30 серпня 2012 року, 04 жовтня 2012 року, 10 жовтня 2012 року та 18 жовтня 2012 року в судовому засіданні оголошувалась перерва.

25 жовтня 2012 року, до початку судового засідання від відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання, яке прийнято судом до уваги та долучено до матеріалів справи.

Представники позивача Пеліхос Є.М. та Шапошник Р.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові та додаткових письмових поясненнях.

Представники відповідача Ракітянський О.І. та Кожушко Т.П. в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяві та додаткових письмових поясненнях.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту сьомого статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, 29 січня 2011 року між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (далі - позивача або продавець) та Донецьким фізико-технічним інститутом імені О.О. Галкіна Національної академії наук України (далі - відповідач або покупець) було укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 60-Б (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцеві природний газ, отриманий від постачальника, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному пунктом 1.2 цього Договору.

На виконання положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI здійснено реорганізацію організаційно-правової форми відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» на публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 715665 від 07.04.2011 (том № 1, а.с. 28).

Відповідно до пункту 10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, а у разі, якщо сторони при укладенні цього договору керуються положеннями Закону України «Про здійснення державних закупівель» не раніше ніж через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались з 01 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що продавець передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 949 тисяч кубометрів. Одиницею виміру кількості природного газу при його обліку відповідно ГОСТ 2939-63 встановлюється один кубічний метр, приведений до стандартних умов при температурі 293,15 градусів Кельвіна (20 градусів Цельсія) і тиску 101,325 кПа (766 мм ртутного стовпчика).

Якість газу узгоджена сторонами розділом 2 Договору.

Ціна природного газу без урахування податку на додану вартість, цільової надбавки до ціни газу, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання становить 2 282,00 гривень за 1000 м3. Загальна вартість природного газу складає 3 115,2480 гривень за 1000 м3, де: 2 738,40 гривень (у тому числі ПДВ - 456,40 гривень) - ціна природного газу, відповідно до постанови НКРЕ від 27.12.2010 № 1965; 54,7680 гривень (у тому числі ПДВ - 9,1280 гривень) - цільова надбавка на природний газ; 147,84 гривень (у тому числі ПДВ - 24,64 гривень) - тариф на транспортування природного газу розподільчими трубопроводами для ВАТ «Донецькміськгаз», встановлений постановою НКРЕ від 30.07.2010 № 960; 41,28 гривень (у тому числі ПДВ - 6,68 гривень) - тариф на постачання природного газу для ВАТ «Донецькміськгаз», встановлений постановою НКРЕ від 30.07.2010 № 1007; 132,96 гривень (у тому числі ПДВ - 22,16 гривень) - тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, встановлений постановою НКРЕ від 30.07.2010 № 1007. Загальна вартість цього Договору на дату його укладання становить 2 956 370,35 гривень, у тому числі ПДВ - 492 728,39 гривень

Так, додатковою угодою від 07 лютого 2011 року до Договору сторони домовились, зокрема про наступне:

1. Пункт 3.1 Договору доповненими абзацом наступного змісту: «З 01.02.2011 ціна природного газу без урахування податку на додану вартість, цільової надбавки до ціни газу, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання становить 2 282,00 гривень за 1000 м3. Загальна вартість природного газу складає 3 115,2480 гривень за 1000 м3».

2. Викласти назву Договору у наступній редакції «Договір на постачання та транспортування природного газу для бюджетних організацій».

3. Пункт 1.3 та пункт 6.2.3 з тексту Договору виключити.

4. Викласти пункт 3.2 Договору у наступній редакції «Загальна вартість цього Договору складається із сум вартості щомісячних поставок газу».

5. Викласти пункт 10.1 Договору у наступній редакції «Цей Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє у частині постачання та транспортування природного газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення».

6. Інші пункти Договору залишаються незмінними та є обов'язковими для сторін.

7. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання сторонами і розповсюджується на правовідносини, які виникли між сторонами з 01.01.2011.

Додатковою угодою від 17 березня 2011 року до Договору сторони домовились, зокрема про наступне:

1. Абзац 1 пункту 4.1 викласти в наступній редакції: «Оплата за природний газ для установ та організацій, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, здійснюється грошовими коштами, шляхом перерахування на рахунок продавця вартості газу за поточний місяць відповідно до виданого рахунку продавцем».

2. Інші пункти Договору залишаються незмінними та є обов'язковими для сторін.

3. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання сторонами і розповсюджується на правовідносини, які виникли між сторонами з 01.01.2011.

Додатковою угодою від 11 квітня 2011 року до Договору сторони домовились, зокрема про наступне:

1. Пункт 3.1 доповнити абзацом наступного змісту: «З 01.04.2011 ціна природного газу без урахування податку на додану вартість, цільової надбавки до ціни газу, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання становить 2 553,20 гривень за 1000 м3 . Загальна вартість природного газу складає 3 483,9168 гривень за 1000 м3».

2. Інші пункти Договору залишаються незмінними та є обов'язковими для сторін.

3. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання сторонами і розповсюджується на правовідносини, які виникли між сторонами з 01.01.2011.

Додатковою угодою від 22 квітня 2011 року до Договору сторони домовились, зокрема про наступне:

1. По тексту договору слова «Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» замінити словами «Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз».

2. Решта умов цього Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

3. Пункт 1 даної додаткової угоди поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 07 квітня 2011 року і діє протягом дії Договору.

Додатковою угодою від 01 липня 2011 року до Договору сторони домовились, зокрема про наступне:

1. Пункт 3.1 доповнити абзацом наступного змісту: «З 01.07.2011 ціна природного газу без урахування податку на додану вартість, цільової надбавки до ціни газу, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання становить 3 023,50 гривень за 1000 м3 . Загальна вартість природного газу складає 4 089,924 гривень за 1000 м3».

2. Інші пункти Договору залишаються незмінними та є обов'язковими для сторін.

3. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання сторонами і розповсюджується на правовідносини, які виникли між сторонами з 01.01.2011.

Додатковою угодою від 30 вересня 2011 року до Договору сторони домовились, зокрема про наступне:

1. Пункт 3.1 доповнити абзацом наступного змісту: «З 01 жовтня 2011 року на підставі Постанов НКРЕ від 29.09.2011 № 1654 «Про затвердження тарифів на транспортування природного газу розподільчими трубопроводами і постачання природного газу за регульованим тарифом для ПАТ «Донецькміськгаз», № 1700 «Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу», № 1647 «Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів», ціна природного газу без урахування податку на додану вартість, цільової надбавки до ціни газу, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання становить 3 382,00 гривень за 1000 м3 . Загальна вартість природного газу складає 4 549,4880 гривень за 1000 м3».

2. Інші пункти Договору залишаються незмінними та є обов'язковими для сторін.

3. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами, розповсюджується на правовідносини, які виникли між сторонами з 01.10.2011 та діє протягом дії Договору, є невід'ємною частиною Договору.

Договір та усі додаткові угоди до нього, підписані обома сторонами без розбіжностей та скріплені їх печатками.

Отже, зазначені зобов'язання сторін є чинними та в силу положень статей 525, 526 ЦК України обов'язковими до виконання.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за Договором, підписаних уповноваженими особами та скріплених їх печатками, у листопаді 2011 року, позивач передав, а відповідач прийняв природній газ в обсязі 175254 м3 (а.с. 21), у грудні 2011 року в обсязі 66057 м3 (а.с. 22).

Отже, послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актами приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги спожитого газу.

Згідно абзаців 2-4 пункту 4.1 Договору, оплат вважається здійсненою покупцем з моменту надходження коштів на розподільчий рахунок продавця. Остаточний розрахунок здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за звітним відповідно до актів приймання-передачі та актів виконаних робіт. При невиконанні покупцем вимог, у пункті 4.1 цього Договору, продавець має право припинити постачання газу покупцеві з 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (пункт 5.2.1 Договору).

Згідно умов Договору відповідач (покупець) зобов'язався: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ; прийняти газ від продавця в обсягах зазначених в пункті 1.2 Договору; підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки (пункти 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3 Договору).

Позивач (продавець) зобов'язався: забезпечити поставку газу у строки, встановлені Договором; забезпечити поставку газу, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ Договору (пункти 6.3.1, 6.3.2 Договору).

Пунктом 2.1 Додатку № 1 від 29 січня 2011 року до Договору сторони визначили, що облік газу ведеться згідно Правил обліку газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Мінпалива та енергетики України від 27.12.2005 № 618.

Відповідно до акту на заняття пломби та відновлення газопостачання від 01 листопада 2011 року майстром РЕМ Ворошиловського району ПАТ «Донецькміськгаз» знято пломбу із засувної арматури котельної відповідача для відновлення газопостачання котельної Донецького фізико-технічного інституту у зв'язку з початком опалювального сезону. Показники вимірювальних приладів обліку газу на момент зняття пломби складали 675057 (том № 1, а.с. 80).

Так, як вбачається з матеріалів справи, 07 листопада 2011 року до позивача від відповідача надійшла телефонограма про неполадки у роботі вузла обліку газу.

08 листопада 2011 року представником ПАТ «Донецькміськгаз» було складено акт перевірки вузла обліку газу із зауваженням про періодично виниклу аварійну ситуацію по датчику температури газу. Пломба з датчику температури була знята для усунення несправності та здачі датчику до ремонту. А отже, за результатами перевірки вузол газу визнаний непридатний до подальшої експлуатації відповідно до положень Правил обліку газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Мінпалива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 за № 67/11941 (далі - Правила № 618), оскільки вузол обліку газу не було обладнано датчиком температури.

15 листопада 2011 року на адресу позивача було надіслано телефонограму про опломбування датчику температури після його державної повірки.

16 листопада 2011 року представником ПАТ «Донецькміськгаз» було здійснено опломбування датчику температури у зв'язку з чим, вузол обліку газу відповідача був визнаний придатним до подальшої експлуатації, що підтверджується копією відповідного акту (том № 1, а.с. 81).

Пунктом 5.13 Правил № 618 передбачено, що перерахунки об'єму протранспортованого газу проводяться у випадках:

- тимчасової відсутності ЗВТ (зняття ЗВТ на періодичну, позачергову, експертну повірки та ремонт);

- непридатності до застосування (несправності) ЗВТ за результатами перевірки технічного стану комерційного вузла обліку газу;

- наявності аварійних ситуацій, що зареєстровані у роздрукованих звітах обчислювачів та обчислювачів коректорів (несправність ЗВТ).

Відповідно до абзацу 3 пункту 5.13.1 Правил № 618 у разі аварійної ситуації, перелік яких наведено в пункті 8.2 вказаних Правил, і які зареєстровані у роздрукованих звітах обчислювачів та обчислювачів коректорів, перерахунки здійснюються згідно з підпунктом 5.13.2 Правил № 618, за період з моменту виникнення аварійної ситуації до моменту її усунення.

За змістом пункту 5.13.2 Правил № 618, якщо власником комерційного вузла обліку газу є споживач, перерахунок об'єму протранспортованого газу за період відсутності (несправності) засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) здійснюються обліковою організацією за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача.

З матеріалів справи та пояснень представників позивача вбачається, що перерахунок використаного відповідачем газу був зроблений позивачем у період з 01 листопада 2011 року (дата пуску газу) по 09 листопада 2011 року (дата зняття датчику температури) за номінальною потужністю газового обладнання лише за час, коли датчик температури показував наявність аварійної ситуації. В той час, в межах зазначеного періоду, коли датчик температури наявність аварійної ситуації не показував, визначення об'єму використаного відповідачем газу здійснювалось за показниками ЗВТ, і лише у період з 09 листопада 2011 року по 16 листопада 2011 року (дата опломбування датчику температури і визнання вузла обліку газу придатним до подальшої експлуатації) визначення об'єму використаного відповідачем газу здійснювалось за номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання з урахуванням кількості годин, коли був відсутній облік використання відповідачем газу.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача у відзиві на необхідність нарахування об'єму використаного природного газу відповідно до пункту 5.13.3 Правил № 618, є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на те, що відповідно до зазначеного пункту Правил, об'єм протранспортованого газу за період відсутності ЗВТ розраховується за середньогодинними або середньодобовими даними п'яти аналогічних періодів лише у разі отримання позитивних результатів позачергової або експертної повірки ЗВТ.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», до державного метрологічного контролю належать, зокрема, повірка засобів вимірювальної техніки.

Статтею 28 цього Закону визначено, що ЗВТ, які перебувають в експлуатації, випускаються з серійного виробництва, ремонту та у продаж, видаються напрокат, на які поширюється державний метрологічний нагляд, підлягають повірці. Повірка ЗВТ проводиться територіальними органами, уповноваженими на її проведення. У разі якщо територіальні органи через відсутність відповідних еталонів не можуть провести окремих типів ЗВТ, повірка цих засобів проводиться метрологічними центрами, уповноваженими на її проведення. Повірка здійснюється посадовими особами територіальних органів і метрологічних центрів - державними повірниками, атестованими у порядку, встановленому нормативно-правовим актом ЦОВМ. Повірка та оформлення її результатів проводяться у порядку, встановленому нормативними документами з метрології ЦОВМ.

Відповідачем суду не надано, та матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що датчик температури як частина ЗВТ проходив позачергову або експертну повірку. При цьому лист відповідача № 93-01/401 від 08 листопада 2011 року на ім'я заступника генерального директора ДП «Донецькстандартметрологія», не містить ані прохання провести експертну повірку, ані мети та причини, що спричинила її проведення, а тому, повірку, яку було здійснено ДП «Донецькстандартметрологія», ні в якому разі не можливо вважати експертною.

Вищенаведене свідчить про те, що позивач не мав законних підстав для нарахування відповідачу об'єму використаного природного газу відповідно до пункту 5.13.3 Правил № 618, тобто за середньогодинними або середньодобовими даними попередніх п'яти аналогічних періодів за час відсутності ЗВТ.

Фактична кількість поданого газу покупцю визначається контрольно-вимірювальними приладами покупця по показниках або запису головного (основного) контрольно-вимірювального комерційного приладу, встановленого у покупця з введенням необхідних поправок, передбачених Держстандартом України. Показники цих приладів є обов'язковими як для продавця, так і для покупця, і є відправними для складання двосторонніх актів на послуги з постачання природного газу, відповідальними особами сторін. Відповідальність за достовірність даних несе покупець. Зазначені акти є підставою для проведення розрахунків по Договору (пункт 2.5 Додатку № 1 від 29 січня 2011 року до Договору).

Пунктами 2.6.2, 2.7 Додатку № 1 від 29 січня 2011 року до Договору встановлено, що якщо власником комерційного вузла обліку газу є покупець, перерахунки об'єму поставленого газу у період відсутності (несправності) ЗВТ, починаючи з дати проведення останньої перевірки комерційного вузла обліку газу або з дати зняття ЗВТ до моменту встановлення повірених ЗВТ, з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання покупця. За нетривалої несправності приладів обліку природного газу у покупця кількість використаного природного газу визначається газозбутовими організаціями по номінальній потужності неопломбованого газового обладнання і кількості годин роботи обладнання за період несправності цих приладів.

Водночас, є необґрунтованими посилання відповідача про порушення позивачем умов 2.7 Договору, оскільки даний пункт надає ПАТ «Донецькміськгаз» право визначити кількість використаного газу по проектній номінальній потужності неопломбованого газового обладнання і кількості годин роботи обладнання за період несправності цих приладів за нетривалої несправності приладів обліку газу, не дає тлумачення поняттю «нетривала несправність» і не визначає скільки часу підпадає під це поняття.

Господарським судом встановлено, що перерахунок спожитого відповідачем газу був проведений відповідно до пункту 5.13 Правил № 618, від дати пуску газу (01.11.2011) по дату усунення аварійної ситуації (16.11.2011), за номінальним споживанням котла ДКВР 10/13 № 3 Q=365 м3/год. Тривалість аварійної ситуації за період з 01 листопада 2011 року по 16 листопада 2011 року склала 269,13 годин.

Позивачем кількість спожитого відповідачем природного газу розраховується за наступною формулою: 365 м3/год * 269,13год = 98 232 м3.

На підтвердження здійсненого розрахунку, позивачем надано звіт аварійних об'ємів, протокол аварійних ситуацій (том № 1 а.с. 140-144) та деталізацію розрахунку об'єму спожитого природного газу (том № 2, а.с. 5-7).

Таким чином, при розрахунку був здійснений перерахунок використаного газу з 01 листопада 2011 року по 16 листопада 2011 року у кількості 98 323м3 відповідно до вимог пункті 5.13.1, 5.13.2 Правил № 618, за номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання (котел ДКВР 10/13 № 3) відповідно до режимної карти - 365 м3/год за час наявності аварійної ситуації у ЗВТ та за кількістю годин, коли був відсутній облік використання відповідачем газу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач заперечує проти проведення позивачем перерахунку об'єму протранспортованого природного газу за максимальний режим роботи котла та витрати газу у спірний період, оскільки, як він вважає, це є неправомірним донарахуванням непідтвердженої кількості спожитого природного газу.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача в цій частині, з огляду на вищевикладені обставини.

З пояснень представника НКРЕ вбачається, що з питань кваліфікації дій позивача щодо повірки та ремонту ЗВТ, проведення таких видів повірки як «позачергова» та «експертна» доцільно звернутися до центрального органу державної виконавчої влади у сфері метрології. Стосовно питання щодо проведення перерахунку об'єму протранспортованого газу за період відсутності (несправності) ЗВТ зазначив, що такі перерахунки проводяться відповідно до пункту 5.13 Правил № 618 у випадку: тимчасової відсутності ЗВТ (зняття ЗВТ на періодичну, позачергову, експертну повірку та ремонт); непридатності до застосування (несправності) ЗВТ за результатами перевірки технічного стану комерційного вузла обліку газу; наявності аварійних ситуацій, що зареєстровані у роздрукованих звітах обчислювачів та обчислювачів коректорів (несправності ЗВТ).

Проаналізувавши умови перерахунку об'єму протранспортованого газу, які наведені у пункту 5.13 Правил № 618, колегія суддів приходить до висновку, що такий розрахунок проводиться незалежно від наявності чи відсутності вини відповідача у несправності (відсутності) ЗВТ.

Під час розгляду даної позовної вимоги, господарський суд виходить з наступного.

Право на захист розглядається як суб'єктивне цивільне право, яке виникає у особи у разі порушення належних їй цивільних прав та інтересів, невизнання цього права або оспорювання цивільного права.

Відповідно до статті 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи встановлені статтею 1 ГПК України.

Нормами статті 20 ГК України та статті 16 ЦК України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення, припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 13 Конституції України закріплює обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 ГК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 ЦК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України та частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 714 ЦК України та частино першою статті 275 ГК України передбачено, що за договором постачання та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплатити вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої в постановах № 6-49цс12 від 06.06.2012; № 6-40цс11 від 14.11.2011, правовідношення, в якому боржник зобов'язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціни договору, є грошовими зобов'язаннями.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 ЦК України).

При укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати за своїм розсудом будь-які умови договору, що не суперечать чинному законодавству. Вільний вибір умов договору означає, що сторони на власний розсуд визначають зміст цього договору, формують конкретні умови тощо. Це відповідає загальним принципам господарювання, закріпленим у статті 6 ГК України: свобода підприємницької діяльності в межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманої кількості природного газу, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 170 816,76 гривень.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що здійснений позивачем розрахунок спожитого відповідачем природного газу здійснено вірно та відповідач фактичним обставинам справи.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем спірної заборгованості.

З огляду на те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений природний газ підтверджені наявними в матеріалах справи матеріалами, не спростовані відповідачем, то позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 13.09.2012 № 04/03/5026/492/2011.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верхового Суду України від 25.03.2002 у справі № 8/606, три відсотки річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. Інфляційні та три відсотки річних не є додатковими вимогами за законодавством. Стягнення з боржників інфляційних нарахувань та відсотків річних на існуючу заборгованість за невиконаними ними зобов'язаннями є обґрунтованим.

Відповідно до статей 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Систематичний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням відсотків річних, випливає з вимог статті 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 19/204 від 10.04.2008.

На підставі вищезазначених норм права позивач просить стягнути з відповідача:

1) три відсотки річних за період з 11.12.2011 по 22.04.2012 у розмірі 2 136,71 гривень;

2) інфляційні нарахування за грудень 2011 року - березень 2012 року у розмірі 1 537,35 гривень.

Судом перевірено розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що розрахунок трьох відсотків річних здійснено вірно та відповідає фактичним обставинам справи, проте розрахунок інфляційних нарахувань здійснено арифметично невірно.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають задоволенню у повному обсязі, а в частині інфляційних нарахувань задоволенню у розмірі 1 537,34 гривень.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема і пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Сторонами в пункті 7.3.1 Договору визначено, що у разі порушення відповідачем умов Договору, відповідач зобов'язаний (крім суми заборгованості) сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10 991,21 гривень, що нарахована за період з 11.12.2011 по 23.04.2012.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про наявність арифметичних помилок.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 10 977,13 гривень.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. ст. 13, 55, 129 Конституції України, ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 598, 599, 611, 612, 625, 627, 629, 712, 714 ЦК України, ст. ст. 20, 67, 193, 216-218, 230, 231, 265, 275 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, Правил обліку газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Мінпалива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 за № 67/11941, Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», керуючись ст. ст. 1, 2 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерн?ого товариства по газопостач?анню та газифікації «Донецькміськгаз» задовольнити частково.

Стягнути з Донецького фізико-технічного інституту імені О.О. Галкіна НАН України (83114, місто Донецьк, вулиця Рози Люксембург, будинок № 72; код ЄДРПОУ - 05420497, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (83001, місто Донецьк, проспект Театральний, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 03361081, відомості про рахунки в установах банків відсутні) заборгованість за постачання природного газу у розмірі 170 816,76 гривень, пеню у розмірі 10 977,13 гривень, три відсотки річних у розмірі 2 136,71 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 1 537,34 гривень, а всього 185 467 (сто вісімдесят п'ять тисяч чотириста шістдесят сім) гривень 94 копійки.

Стягнути з Донецького фізико-технічного інституту імені О.О. Галкіна НАН України (83114, місто Донецьк, вулиця Рози Люксембург, будинок № 72; код ЄДРПОУ - 05420497, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (83001, місто Донецьк, проспект Театральний, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 03361081, відомості про рахунки в установах банків відсутні) судовий збір у розмірі 3 709 (три тисяч сімсот дев'ять) гривень 30 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 25.10.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2012.

Головуючий суддя Фурсова С.М.

Суддя Архипенко О.М.

Суддя Сажнева М.В.