Рішення

від 25.10.2012 по справі 5009/3810/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/97/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.12 Справа № 5009/3810/12

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69071, АДРЕСА_1)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Плодоовочі»(АДРЕСА_2)

про стягнення 50 000 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 06.10.2011 р., паспорт серії НОМЕР_1 від 25.11.1998 р.; ОСОБА_3, довіреність № б/н від 06.10.2011 р., паспорт серії НОМЕР_2 від 25.06.2004 р.;

від відповідача: ОСОБА_4 -адвокат, договір про надання юридичних (адвокатських) послуг від 24.10.2012 р., довіреність № б/н від 24.10.2012 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ :

До господарського суду Запорізької області 10.10.2012 р. звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Плодоовочі»про стягнення 50 000,00 грн., які складаються з: 25 000,00 грн. завдатку за договором від 03.09.2012 р. та 25 000,00 грн. додаткової суми в розмірі завдатку за відмову від укладення договору. Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про завдаток від 03.09.2012 р. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на ст. ст. 173, 193 ГК України, ст. ст. 525, 570, 571, 610 ЦК України.

Ухвалою суду від 11.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/3810/12, справі присвоєно номер провадження 18/97/12, судове засідання призначено на 25.10.2012р., про що сторони повідомлені належним чином.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представники позивача в судовому засіданні наполягали на задоволені позовних з підстав, що викладені у позові.

Представник відповідача проти позову заперечив, про що зазначив у письмовому відзиві, який залучено до матеріалів справи. Позиція відповідача зводиться до того, що ним, як юридичною особою, ведеться бухгалтерський облік, згідно даних якого відповідач не отримував від позивача 25 000,00 грн. завдатку, ні готівковими коштами, ні у безготівковий спосіб. Додатково зазначено, що сторонами дійсно 03.09.2012 р. укладено договір про завдаток. Сторони мали намір в подальшому укласти договір оренди нежитлового приміщення строком на п'ять років, а такий договір має бути посвідченим нотаріально, отже попередній договір мав також бути посвідченим нотаріально, тим більше що завдатком може бути забезпечене тільки дійсне зобов'язання. Сторони не вчинили дій направлених на належне оформлення подальших зобов'язань та їх забезпечення виконання в майбутньому.

В судовому засіданні 25.10.2012 р. розгляд справи був закінчений, судом, у відповідності до ст. 85 ГПК України, оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Плодоовочі»(орендодавець, відповідач у справі) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (орендар, позивач у справі) 03.09.2012 р. уклали договір завдатку (далі -договір), за умовами якого орендар передав, а орендодавець отримав завдаток у розмірі 25 000,00 грн. у забезпечення виконання зобов'язань про укладання договору оренди нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 245 кв.м., яке належить орендодавцю на праві власності.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що договір діє з 03 вересня 2012 р. по 14 вересня 2012 р.

Згідно з п. 2.3 договору, орендодавець зобов'язаний після отримання завдатку, що обумовлений п. 1.1 договору, не укладати угоди оренди або інші правочини відчуження об'єкта оренди з іншими особами протягом строку дії цього договору.

Пунктом 2.4 договору сторони узгодили, що у разі відмови орендодавця від укладання договору оренди з орендарем (невиконанням дій з вини орендодавця), орендодавець сплачує орендарю подвійну суму завдатку, яка узгоджена у п.1.1 даного договору, протягом 3-х днів з моменту розірвання цього договору.

Внаслідок не укладання ТОВ «Плодоовочі»з ФОП ОСОБА_1 договору оренди нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 245 кв.м. у строк до 14.09.2012 р., позивач звернувся з позовом до суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завдатку у розмірі 25 000,00 грн. задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Із змісту статей 15,16 ЦК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Аналогічні норми щодо поняття господарського зобов'язання та підстав його виникнення встановлені ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України.

Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача подвійної суми завдатку у розмірі 50 000,00 грн. на підставі договору завдатку від 03.09.2012 р. внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань щодо укладання договору оренди.

Виходячи з положень ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Приписами ст. 545 ЦК України встановлено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, доками в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування -це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

У предмет доказування включаються також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

В той же час, позивач факту виконання зобов'язань за договором про завдаток -«передачі»відповідачу 25 000,00 грн. не довів, оскільки суду не надані ані бухгалтерські документи (прибутковий касовий ордер, квитанція, платіжне доручення, тощо), ані розписка про отримання уповноваженою особою ТОВ «Плодоовочі»спірної грошової суми -25 000,00 грн.

Пояснення позивача про передачу керівнику ТОВ «Плодоовочі»особисто готівкою грошової суми судом розцінені як не переконливі, оскільки як вже було зазначене вище, суд приймає рішення на підставі наданих сторонами документальних доказів, а не припущень і домислів.

Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, докази на підставі яких прийнято рішення. Таким чином, рішення господарського суду не може бути викладено нечітко та ґрунтуватися на припущеннях. Зважаючи на вищевикладені обставини, представлені позивачем докази та наведені аргументи не можуть бути прийняті судом як належні.

Таким чином, вимога про стягнення завдатку у розмірі 25 000,00 грн. задоволенню не підлягає внаслідок недоведеності.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача подвійної суми завдатку, передбаченої п. 2.4 договору, за невиконання в строк обов'язку, встановленого п. 1.4 договору, слід зазначити наступне:

Господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання означає реалізацію до них господарських санкцій, тобто до суб'єкта господарських правовідносин застосовується нарахування штрафних санкцій у відповідності до норм чинного законодавства та умов договору у разі наявності правопорушення.

Господарське правопорушення -це винне, протиправне діяння, що завдає шкоди господарським відносинам, правам і законним інтересам суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин.

Склад господарського правопорушення включає: 1) протиправну поведінку суб'єкта господарювання; 2) наявність шкідливих наслідків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою; 4) вину правопорушника.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкції повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

З аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що безумовною умовою застосування штрафних санкції є наявність порушення зобов'язання.

В той же час, суду не надані докази порушення відповідачем зобов'язань щодо неналежного виконання умов договору, тобто підстав для стягнення подвійної суми завдатку у позивача не виникло.

Приписами ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Доводи позивача, в обґрунтування заявлених вимог, суд визнав необґрунтованими. З урахуванням викладеного, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 10 днів із дня його оформлення і підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 29 жовтня 2012 р .