Рішення

від 22.10.2012 по справі 5017/2501/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2501/2012

За позовом: Державного Підприємства „Дослідне Господарство „Комунар" Інституту сільського господарства Причорномор'я національної академії аграрних наук України"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий синдикат"

про стягнення заборгованості у розмірі 9 142,45 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Грицюта О.П. -довір. б/н від 10.08.2012р.,

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ: Державне Підприємство „Дослідне Господарство „Комунар" Інституту сільського господарства Причорномор'я національної академії аграрних наук України" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий синдикат", в якій, з урахуванням уточнень (а.с.29), просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 7 875 грн., штраф (пеню) у розмірі 601,92 грн., 3% відсотки річних у сумі - 358,38 грн., інфляційні витрати у сумі 307,15грн., всього -9142,45грн., а також судові витрати та витрати на юридичну допомогу у сумі 500 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов Договору купівлі-продажу №3 від 27.07.2010р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 132 875 грн., що підтверджується відповідними накладними. Однак, як зазначає позивач, відповідачем прийняті на себе за договором зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати виконані не були.

Ухвалою суду від 27.08.2012р. було порушено провадження у справі №5017/2501/2012 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 22.10.2012р. представник позивача на уточнених позовних вимогах наполягав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю „Промисловий синдикат" про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом отримання судових ухвал за юридичною адресою, зазначеною у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру (а.с.26-28), що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями (а.с.20, 25) у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом, в якості підстави для виникнення прав та обов'язків позивач посилається на договір №3.

Дійсно, 27.07.2010р. між сторонами по справі було укладено Договір купівлі-продажу №3, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію -пшеницю у кількості 100т., яка належить позивачу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цю продукцію (п.1.2. Договору).

Пунктом 2.1. сторони погодили, що ціна за одиницю продукції складає 1 250 грн. Відповідно до п.2.2. вартість всієї кількості продукції складає 125 000 грн.

На виконання умов договору позивач 28.07.2010р. поставив на адресу відповідача пшеницю у кількості 100т., про що свідчать наявна в матеріалах справи видаткова накладна №361 від 28.07.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, ТОВ „Промисловий синдикат" було оплачено 125 000 грн. за 100 т. пшениці.

Крім того, 06.08.2010р. Державне Підприємство „Дослідне Господарство „Комунар" Інституту сільського господарства Причорномор'я національної академії аграрних наук Українии" поставило товар ТОВ „Промисловий синдикат", що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною на суму 7 875 грн. (а.с.11) оригінал якої було оглянуто судом у судовому засіданні 22.10.2012р.

Як встановлено судом, вказана кількість товару була передана у зв'язку з необхідністю довантаження автомашин, про що свідчать товарно-транспортні накладні (а.с.31-35). Разом з тим, оскільки відповідні зміни до договору внесені не були, суд оцінює вказану поставку (6300 кг) як таку, що була здійснена за межами договору №3, тобто дії сторін були наслідком надання та прийняття пропозиції та направлені на встановлення цивільних прав та обов'язків за договором поставки, укладеним в усній формі.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

При цьому, чинним законодавством обов'язкова письмова форма договору поставки не передбачена.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 25.01.2012р. на адресу відповідача була направлена Претензія із вимогою сплатити заборгованість з оплати товару (а.с.4,12). Однак, як зазначає позивач і зазначене не спростовано відповідачем, ТОВ «Промисловий синдикат»за отриману продукцію, а саме: пшеницю у кількості 6 300 кг не розрахувався у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 7 875 грн.

На підставі викладеного, враховуючи, що факт поставки товару позивачем на суму 7 875 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи накладною №370 від 6.08.2010р. (а.с.11), підписаною представниками сторін, приймаючи до уваги надіслання претензії щодо сплати боргу, з огляду на ст. 530 ЦК України, у відповідача виник обов'язок сплатити вказану суму у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Оскільки доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, надано не було, суд вважає позовні вимоги Державного Підприємства „Дослідне Господарство „Комунар" Інституту сільського господарства Причорномор'я національної академії аграрних наук України" про стягнення з відповідача 7 875 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 358,38 грн., індекс інфляції у сумі 307,15 грн., пеню у сумі 601,92 грн.

Аналізуючи вимоги про стягнення пені, суд вказує, що відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання якої зумовлює його нікчемність.

Приймаючи до уваги вищевикладені висновки щодо поставки зазначеної кількості пшениці за межами письмового договору, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та зобов'язаний, на вимогу кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд частково не погоджується із ним в частині початку періоду нарахування, у зв'язку з чим судом зроблено власний розрахунок індексу інфляції та трьох процентів річних.

При визначенні початку періоду стягнення, суд зазначає, що оскільки претензію із вимогою сплатити заборгованість було надіслано 25.01.2012р., а нормативні строки пересилання рекомендованої письмової кореспонденції у межах області та між обласними центрами України згідно до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів складають 4 дні, суд вважає, що строк нарахування штрафних санкцій повинен відраховуватися з 07.02.2012р.

Таким чином, суд здійснює власний розрахунок зазначених сум за допомогою даних системи „Ліга" в межах періоду, зазначеного позивачем (а.с.29).

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 7875.0 07.02.2012 - 22.03.2012 45 3 % 29.13 Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 29.13 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 07.02.2012 - 22.03.2012 7875 1.005 39.37 7914.37 Таким чином, інфляційне збільшення складає 39,37 грн.

Оцінюючи вимоги позивача про стягнення витрат на юридичну допомогу у сумі 500 грн., суд доходить наступних висновків.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

У контексті зазначених норм, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню в порядку ст.ст. 44,49 ГПК України лише в тому випадку, якщо послуги, отримані стороною, були надані саме адвокатом, а не будь-яким представником.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на договір про надання юридичної допомоги від 12.08.2012р. (а.с.17), який було укладено між позивачем та гр. Грицютою А.П., який не є адвокатом у розумінні ст. 2 Закону України "Про адвокатуру".

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у задоволенні вимог про відшкодування судових витрат у вигляді вартості юридичних послуг в сумі 500 грн. слід відмовити.

Інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий синдикат" (65076, м. Одеса, вул. Радісна, буд. 2/4, ідентифікаційний код 32971084 ) на користь Державного Підприємства „Дослідне Господарство „Комунар" Інституту сільського господарства Причорномор'я національної академії аграрних наук Українии" (68544, Одеська обл., Тарутинський район, с. Весела долина, вул. Радянська, 1, ідентифікаційний код 00729528) суму основного боргу у розмірі 7 875 /сім тисяч вісімсот сімдесят п'ять/ грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 29 /двадцять дев'ять / грн. 13 коп., індекс інфляції у розмірі 39 /тридцять дев'ять/ грн. 37 коп., судовий збір у розмірі 1 398 /тисяча триста дев'яносто вісім/ грн. 33 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.10.2012р.

Суддя Щавинська Ю.М.