Постанова

від 05.02.2013 по справі 5017/2501/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р.Справа № 5017/2501/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.,

Суддів: Мацюри П.Ф., Разюк Г.П.

При секретарі судового засідання Подуст Л.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Грицюта О.П., довіреність б/н, дата видачі : 10.08.2012 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий синдикат"

на рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2012р.

у справі №5017/2501/2012

За позовом Державного Підприємства „Дослідне Господарство „Комунар" Інституту сільського господарства Причорномор'я національної академії аграрних наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий синдикат"

про стягнення 9 142, 45грн.

Встановив:

В серпні 2012р. Державне Підприємство „Дослідне Господарство „Комунар" Інституту сільського господарства Причорномор'я національної академії аграрних наук України (Далі - ДП „Комунар") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий синдикат" (Далі - Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 9 060, 95 грн. за договором купівлі-продажу пшениці від 27 червня 2010р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ДП „Комунар" посилається на невиконання відповідачем у повному обсязі зобов'язань щодо сплати отриманої за накладними № 361 від 28.07.2010р. та № 370 від 06.08.2010р. пшениці кількістю 106,3 тон на загальну суму 132 875, 00 грн.

Товариством здійснена згідно платіжного доручення № 64 від 28.07.2010р. часткова оплата в сумі 125 000,00 грн. Заборгованість за даним договором становить 9 060, 95 грн. з урахуванням штрафу в сумі 601, 92 грн. та 3% річних розміром 472,50 грн.

В процесі розгляду справи, позивачем надані уточнення до позову, відповідно до яких розмір позовних вимог збільшився враховуючи нарахування індексу інфляції в сумі 307, 15 грн. та становить 9 142,45 грн.

Крім цього, ДП „Комунар" просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн. та 500,00 грн. за надану юридичну допомогу.

Відповідач по справі, відзиву до господарського суду не надав, у судові засідання не з'являвся, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, а тому справа розглянута за його відсутності на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22 жовтня 2012р. винесеним суддею Щавинською Ю.М. позовні вимоги задоволені частково. Господарський суд стягнув з відповідача суму основного боргу в розмірі 7 875,00 грн., 3% річних в сумі 29,13 грн., індекс інфляції в розмірі 39,37 грн. та судовий збір в сумі 1 398,33 грн. В решті позову було відмовлено, а саме щодо стягнення витрат по наданню юридичної допомоги в сумі 500,00 грн.

Не погоджуючись із даним рішенням господарського суду, Товариство звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

На думку скаржника, оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариство зазначає, що позивач згідно з п. 2 ст. 662 ЦК України повинен був одночасно з товаром передати відповідачу документи (технічний паспорт, сертифікат), що стосується товару та підлягає переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Однак, позивачем цього зроблено не було.

Також, скаржник зазначив, що Товариство неодноразово зверталось в усній формі до позивача з проханням надати належним чином оформлені документи по договору для розрахунків, але позивачем це було зроблено частково, тому відповідач був не взмозі у повному обсязі здійснити розрахунки по договору купівлі-продажу №3 від 27.07.2010р.

Крім того, апелянт вважає, що позивач не надав доказів, які б свідчили про документальне оформлення угоди для наступної оплати. А відповідач в свою чергу не порушив своїх зобов'язань за договором, оскільки для оплати за поставку товару визначений порядок, якого не дотримувався саме позивач.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, додаткових доказів, письмових пояснень до апеляційної скарги не надав, про причини неявки суд не сповістив, а тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 27.07.2010р. сторони уклали договір купівлі-продажу №3, за умовами якого позивач (Продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (Покупець) продукцію -пшеницю у кількості 100т., яка належить позивачу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити дану продукцію. Документи на товар, які Продавець зобов'язаний передати Покупцю це - видаткова накладна та податкова накладна (п. 1.2 Договору, а. с. 6).

Відповідно до 2.1, 2.2 договору сторони погодили, що ціна за одиницю продукції складає 1 250, 00 грн., а вартість всієї кількості продукції складає 125 000,00 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що строк передачі продукції вказаний в п. 1.2 договору та встановлений до 10.08.2010р., Продавець має право на дострокову передачу продукції.

Строк дії договору 1 рік з моменту підписання (п. 3.5 договору).

Договір був без зауважень підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до накладної від 28.07.2010р. № 361 ДП „Комунар" поставив на адресу Товариства пшеницю у кількості 100т на суму 125 000,00 грн., дана сума була сплачена відповідачем, що не заперечує позивач (а.с. 10).

Також, ДП „Комунар" поставило товар Товариству згідно накладної від 06.08.2010р. № 370 у кількості 6300 кг на суму 7675,00 грн. (а.с. 11), яка була без зауважень підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками. Вказана кількість товару була передана у зв'язку з необхідністю довантаження автомашин, про що свідчать товарно-транспортні накладні (а.с.31-35). Разом з тим, оскільки відповідні зміни до договору внесені не були, суд першої інстанції оцінив вказану поставку як таку, що була здійснена за межами договору №3, тобто дії сторін були наслідком надання та прийняття пропозиції та направлені на встановлення цивільних прав та обов'язків за договором поставки, укладеним в усній формі. З даною думкою суду першої інстанції погоджується і судова колегія.

У відповідності зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

25.01.2012р. ДП „Комунар" направило на адресу Товариства претензію із вимогою сплатити заборгованість з оплати товару. Доказом відправки претензії до відповідача є фіскальний чек від 25.01.2012р. № 2969, який наявний в матеріалах справи (а. с. 4,12).

Вказану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення, а суму заявлену до стягнення не оспорив.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції та трьох відсотків річних, який здійснив суд першої інстанції, судова колегія, повністю з ним погоджується.

Також , судова колегія вважає, що судом першої інстанції було цілком обґрунтовано відмолено в задоволенні вимог позивача про відшкодування судових витрат у вигляд вартості юридичних послуг в сумі 500,00 грн., оскільки судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню в порядку ст.ст. 44, 49 ГПК України лише в тому випадку, якщо послуги, отримані стороною, були надані саме адвокатом, а не будь-яким представником. Посилання позивача на договір від 12.08.2012р., який було укладено між позивачем та Грицютою О.П., правомірно не були прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки Грицюта О.П. не є адвокатом у розумінні ст. 2 Закону України „Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Враховуючи вищезазначене судова колегія вважає, що місцевий господарський суд цілком правомірно та обґрунтовано врахував всі обставини справи, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги у апеляційної інстанції не вбачається.

Крім того, Товариство ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст. ст.99; 101; 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Промисловий синдикат" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2012 р. по справі №5017/2501/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 11.02.2013р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Г.П. Разюк