Постанова

від 18.10.2012 по справі 5011-66/8200-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2012 № 5011-66/8200-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипка І.М.

Алданової С.О.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Якименко А.В. - довіреність б/н від 29.05.2012 року;

від відповідача: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „КЕТ-АРТ" на рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року

у справі № 5011-66/8200-2012 (суддя Гончаров С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕСТ ІДЕАЛ",

до Товариства з обмеженою відповідальністю „КЕТ-АРТ",

про стягнення 28 822,35 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 26 907,80 грн. заборгованості за договором поставки № ЕІ КА 11 від 10.03.2011 року, 1 036,89 грн. пені, 588,63 грн. 3% річних та 289,03 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року (повний текст рішення підписано 20.08.2012 року) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „КЕТ-АРТ" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ТОВ „КЕТ-АРТ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана на адресу відповідача ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження була повернута органом зв'язку, із зазначенням причини повернення: „за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З огляду на таке, суд робить висновок про належне повідомлення відповідача про час, дату та місце розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання яке відбулося 18.10.2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів виходить з того, що представники сторін мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті. Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 18.10.2012 року заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу ТОВ „КЕТ-АРТ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.10.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „КЕТ-АРТ" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом 10.03.2011 року між ТОВ „ЕСТ ІДЕАЛ" (постачальник) та ТОВ „КЕТ-АРТ" (покупець) було укладено договір поставки № ЕІ КА 11 (далі - договір), пунктом 1.1. якого передбачено, що відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця стрічки двохсторонні клеячи та аксесуари до них (надалі - товар), в асортименті та кількості відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і оплатити його.

Згідно п. 5.2. договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається; вказана покупцем у видатковій накладній дата про прийняття товару є датою поставки товару постачальником, та з цього моменту постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання по передачі товару покупцю.

Пунктом 6.2.2. договору сторонами передбачено обов'язок покупця своєчасно оплатити отриманий товар.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. договору ціна та загальна вартість товару, що є предметом цього договору, встановлюється згідно специфікацій, строк та порядок оплати вказуються в специфікації.

Пунктом 8.2. договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару, що постачається відповідно до цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язань, яка нараховується до повної оплати суми боргу, та сплачує суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

Специфікацією № 4 від 12.09.2011 року до договору поставки від 10.03.2011 року № ЕІ КА 11 сторонами обумовлено найменування, асортимент та кількість товару, що поставляється, на загальну суму 30 907,80 грн. з ПДВ. При цьому, сторонами узгоджено умови оплати: 100% оплата протягом 30 днів після передачі товару від постачальника покупцю.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку відповідачу товару за специфікацією № 4 від 12.09.2011 року на суму 30 907,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 85 від 13.09.2011 року, яка підписана та скріплена печатками сторін. Прийняття товару відповідачем здійснювалось на підставі довіреності від 12.09.2011 року № 17.

Проте, відповідачем свої зобов'язання за договором було виконано лише частково у сумі 4 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 165 від 23.01.2012 року.

З огляду на викладене, на момент звернення до суду першої інстанції з даним позовом у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 26 907,80 грн.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, враховуючи що матеріалами справи підтверджується, що позивачем поставлено відповідачу товар за договором на загальну суму 30 907,80 грн., а останнім в порушення взятих на себе зобов'язань оплатив отриманий товар лише частково в сумі 4 000,00 грн., то у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за договором в розмірі 26 907,80 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо оплати повної заборгованості за поставлений товар згідно договору не надав, то позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 26 907,80 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню

Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором призвело до прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 036,89 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до п. 8.2. договору сторонами визначено, що за несвоєчасну оплату товару, що постачається відповідно до цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язань, яка нараховується до повної оплати суми боргу, та сплачує суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

За таких обставин, провівши відповідні розрахунки, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено наявними в справі доказами, а зроблений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам законодавства, то позовні вимоги в частині стягнення 1 036,89 грн. пені є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач прострочив по сплату за поставлений позивачем товар, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 588,63 грн. за період з 14.10.2011 року по 20.06.2012 року та інфляційні втрати у розмірі 289,03 грн. за період з 01.11.2011 року по 31.03.2012 року.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, провівши відповідні розрахунки, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за вказаний позивачем період відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, є арифметично вірним, а тому вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 588,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 289,03 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача в своїй апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції було в судовому засіданні 15.08.2012 року було неправомірно відмовлено в задоволені усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, чим порушено ст.ст. 4-2, 4-3, 43 ГПК України, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в судове засідання, що відбулось 11.07.2012 року, не з'явився, вимоги ухвали суду від 25.06.2012 року не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 08.08.2012 року.

В судове засідання, що відбулось 08.08.2012 року відповідач повторно з'явився, відзиву на позовну заяву не подав. При цьому 08.08.2012 року відповідач надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке було вмотивовано необхідністю ознайомлення з матеріалами справи для надання обґрунтованого відзиву, оскільки ним не було отримано ані позовну заяву, ані ухвалу про порушення провадження у справі.

В судовому засідання, що відбулося 08.08.2012 року судом першої інстанції було оголошено перерву до 15.08.2012 року.

08.08.2012 року відповідачем надано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, та як вбачається з відповідного напису у справі, представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 09.08.2012 року.

В судовому засіданні, яке відбулось 15.08.2012 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, оскільки обставини справи йому невідомі та знаходяться у іншого представника відповідача.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, у відповідності до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява надійшла до суду 21.06.2012 року, тобто встановлений статтею 69 ГПК України строк для вирішення спору сплинув. Клопотання про продовження строку розгляду спору від жодної зі сторін до господарського суду не надходило та у зв'язку з відсутністю відповідного клопотання, у суду відсутні передбачені законом підстави для продовження строку розгляду спору з власної ініціативи.

Крім того, як зазначалось вище, розгляд справи відкладався у зв'язку з нез'явленням відповідача, також в розгляді справи судом оголошувалась перерва для надання можливості відповідачу ознайомитись з матеріалами справи та підготування відзиву на позовну заяву.

Таким чином відповідач не був позбавлений можливості надати суду заперечення на позовну заяву та подати докази на підтвердження своїх доводів.

Згідно п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, враховуючи обмеженість строків розгляду спору та те, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду скарги за наявними у справі матеріалами, то місцевим господарським судом правомірно та обґрунтовано відмовлено в задоволені клопотання про відкладення та розглянуто справу розглядається по суті відповідно до ст.75 ГПК України.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження та обґрунтування своїх доводів, заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „КЕТ-АРТ" на рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року у справі № 5011-66/8200-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року у справі № 5011-66/8200-2012 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 5011-66/8200-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Алданова С.О.