Рішення

від 22.10.2012 по справі 5017/2516/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2516/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бітіес-Груп"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Веснянка"

про стягнення заборгованості у розмірі 12 054,87 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Серебряков О.Л. за дов.№70 від 8.08.2012р.

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Бітіес-Груп" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Веснянка", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 12 054,87 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов договору №112-10/0D від 15.12.2010р. позивач поставив відповідачу обладнання на загальну суму 24020,00 євро, що підтверджується відповідними накладними. Однак, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 847,04 євро, що за комерційним курсом купівлі Євро по відношенню до української гривні в ПАТ «ПУМБ» на день платежу становить 9 762,14 грн.

ТОВ «Бітіес-Груп»направило до ТОВ «Веснянка»вимогу від 12.01.2012р. про сплату на протязі 7 днів з дня отримання 9 762,14 грн. як еквівалент грошової суми в розмірі 847,04 євро.

Вказана вимога була отримана відповідачем 13.02.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.26). Проте, незважаючи на отримання вимоги, розрахунку за товар здійснено не було, що і зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом. Крім того, позивачем на вказану суму заборгованості у розмірі 9 762,14 грн. було нараховано пеню у сумі 1799,81грн., 3% річних у розмірі 350,90 грн., індекс інфляції 142,02 грн.

Ухвалою суду від 29.08.2012р. було порушено провадження у справі №5017/2516/2012 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 22.10.2012р. представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач -Товариства з обмеженою відповідальністю „Веснянка" про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на розписці про оголошення перерви (а.с.77), у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що 15.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бітіес-Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Веснянка" був укладений договір №112-10/0D, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити генератор азоту, осушувач стислого повітря, виробництва компанії Parker Hannifin - Великобрітанія та ресивери, пойменовані надалі «ОБЛАДНАННЯ»загальною вартістю 255 813,00 грн. , у т.ч. ПДВ -42635,50 грн., що в грошовому еквіваленті в іноземній валюті становить 24 020,00 євро (а.с.9-12).

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2., 2.3 Договору сторони погодили, що Постачальник здійснює поставку Обладнання на умовах СРТ - м. Біла Церква склад Замовника. Постачальник здійснює поставку Обладнання протягом 6 робочих тижнів від дня зарахування на його рахунок попередньої оплати відповідно до п.3.1.1 даного договору та при умові виконання Замовником п 3.1.2 даного договору. Датою поставки буде вважатися дата, вказана на видатковій (товарно-транспортній) накладній.

Згідно пп. 3.1.1 - 3.1.3 пункту 3.1 сторони погодили наступний порядок розрахунків.

Не пізніше трьох банківських днів від дати підписання Договору Замовник перераховує на поточний рахунок Постачальника 10% вартості Обладнання, що складає еквівалент 2402,00 євро. Протягом п'яти банківських днів від дати відправлення Постачальником на адресу Замовника письмового повідомлення про готовність Обладнання до відвантаження зі складу виробника, Замовник перераховує на поточний рахунок Постачальника 80% вартості Обладнання, що складає еквівалент 19216,00 євро. Протягом трьох календарних днів від дати виконання пусконалагоджувальних робіт, але не пізніше тридцяти календарних днів з дати поставки Обладнання Замовник перераховує на поточний рахунок Постачальника 10% вартості Обладнання, що становить еквівалент 2402,00 євро.

Відповідно до п.3.2 Договору Замовник здійснює оплату за комерційним курсом купівлі Євро по відношенню до української гривні в ПАТ «ПУМБ»на день платежу, але не нижчим за комерційний курс євро по відношенню до української гривні, що діяв на дату підписання даного договору в ПАТ «ПУМБ».

Комерційний курс купівлі Євро по відношенню до української гривні в ПАТ «ПУМБ»на дату підписання Договору (15.12.2010 р.) закріплений в п.1.1 Договору та становить: 1 Євро = 10,65 грн.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Бітіес-Груп»свої зобов'язання за Договором виконало належним чином: листом вих.№37 від 24.02.2011р. (а.с.21) повідомило ТОВ «Веснянка»про готовність Обладнання до відвантаження та поставило Обладнання ТОВ «Веснянка», що підтверджується видатковими накладними: №106 від 28.02.2011р. (а.с.16), №195 від 11.04.2011р. (а.с.14). Обладнання було отримано уповноваженим представником відповідача, про що свідчать наявні в матеріалах справи довіреності №25 від 28.02.2011р. (а.с.17) та №31 від 11.04.2011р. (а.с.15).

Станом на 31.08.2012р. відповідач сплатив за поставлене Обладнання частково у сумі 23 172,96 євро, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.18-20).

Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість ТОВ «Веснянка»становить (24 020,00 євро -23 172,96) -847,04 євро.

Оскільки відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 Договору третій платіж за Обладнання ТОВ «Веснянка»повинно було здійснити не пізніше 11.05.2011 р. (тридцятий календарний день з дати поставки Обладнання (останньої частини Обладнання) - 11.04.2011 р.) та цей платіж було здійснено не в повному обсязі, то при обчисленні суми гривень як еквіваленту неоплаченої частини загальної вартості Обладнання в євро підлягає застосуванню комерційний курс купівлі євро по відношенню до української гривні в ПАТ «ПУМБ»на 11.05.2011р.: 1 євро = 11,5250 грн., про що свідчить довідка філії ПАТ «ПУМБ»в м. Одесі із зазначенням даного комерційного курсу купівлі євро по відношенню до української гривні (а.с.86).

Таким чином, виходячи з комерційного курсу купівлі євро по відношенню до української гривні в ПАТ «ПУМБ»на 11.05.2011 р: 1 євро = 11,5250 грн. неоплачена частина загальної вартості Обладнання в гривнях становить: 847,04 євро х 11,5250 грн. = 9 762.14 грн.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав.

Статтею 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Враховуючи, що відповідач у передбачений договором строк (протягом трьох календарних днів від дати виконання пусконалагоджувальних робіт, але не пізніше тридцяти календарних днів з дати поставки Обладнання) не оплатив суму заборгованості, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 9 762,14 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на суму заборгованості відповідача у розмірі 9 762,14 грн., було нараховано 3% річних, у розмірі 350,90 грн. (а.с.4).

Однак, при перевірці вказаного розрахунку позивача, судом було встановлено його помилковість, у зв'язку з чим, судом, за допомогою системи „Ліга-Закон", в межах заявленого періоду (з 01.06.2011р. по 01.09.2012р.) (а.с.4), було зроблено власний розрахунок 3% річних.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 9762.14 01.06.2011 - 01.09.2012 459 3 % 368.29 Разом з тим, суд зазначає, що оскільки позивачем вимоги про стягнення 3% річних заявлені у розмірі 350,90 грн., суд задовольняє вказані вимоги в межах, заявлених позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на суму заборгованості відповідача у розмірі 9 762,14 грн. було також нараховано індекс інфляції у розмірі 142,02 грн. (а.с.4).

Оцінивши вказані вимоги, суд зазначає наступне. Згідно Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" офіційний індекс споживчих цін обчислюється Державним комітетом статистики України і визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України (Постанова №55/440 від 27.03.2012р.), що є обов'язковою при прийнятті рішення відповідно до ст.82 ГПК України, суд вказує, що оскільки за договором сума платежу, еквівалент якої визначено в євро, на день виникнення у відповідача зобов'язання по його сплаті перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати відповідно до цієї іноземної валюти не змінюється, то з цього моменту грошове зобов'язання, яке підлягає виконанню, є гривневим. А відтак, у випадку прострочення сплати лізингового платежу виникає заборгованість у гривні, яку боржник відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення .

Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд зазначає, що здійснення інфляційних нарахувань за вибіркові періоди не відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, а індекс інфляції за весь час прострочення згідно з розрахунком суду, здійсненим за допомогою системи „Ліга-Закон", в межах заявленого періоду прострочення (з 01.06.2011р. по 01.09.2012р.) має від'ємне (менше 100%) значення.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.06.2011 - 01.09.2012 9762.14 0.988 -117.15 9644.99 За таких обставин, вимоги про стягнення інфляційних у сумі 142,02 грн. задоволенню не підлягають.Аналізуючи позовні вимоги щодо стягнення пені, суд зазначає, що згідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Користуючись правом свободи договору, сторони у пункті 4.2. Договору передбачили, що у випадку порушення Замовником строків оплати передбачених п.п.3.1.2., 3.1.3, даного Договору Замовник виплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не виконаного зобов'язання за кожний день прострочки до повного виконання Замовником зобов'язання по оплаті.

Відповідно до зазначених норм закону та договору позивачем за порушення відповідачем термінів проведення оплат в період з 1.06.2011р. по 1.09.2012р. нарахована пеня в розмірі 1 799,81 грн.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с.5), суд доходить висновку про його обґрунтованість, проте зазначає наступне.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, або якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Аналізуючи співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідки порушення зобов'язання суд дійшов до висновку, що вони не є співрозмірними.

Так, увесь ризик зміни валютного курсу, а саме така зміна і спричинила наявність переважної частини заборгованості, покладено договором на покупця. При цьому, суд також враховує, що станом на день прийняття рішення курс євро по відношенню до української гривні змінився у сторону зменшення.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне, користуючись правом, наданим ст.83 ГПК України, зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, до 800 грн.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Бітіес-Груп" підлягають частковому задоволенню.

Згідно до ст.ст.44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, проте без врахування зменшення пені.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Веснянка" (67500, Одеська обл., Комінтернівський р-н., смт.Комінтернівське, вул.Тіниста, буд.6, ідентифікаційний код 31103474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бітіес-Груп" (65003, м.Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 115, ідентифікаційний код 36343856) суму основного боргу у розмірі 9 762 /дев'ять тисяч сімсот шістдесят дві/ грн. 14 коп., 350 /триста п'ятдесят/ грн. 90 коп. 3% річних, 800 /вісімсот/ грн. 00 коп. пені, 1 587 / одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім / грн. 78 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.10.2012р.

Суддя Щавинська Ю.М.