Постанова

від 24.10.2012 по справі 5008/589/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.12 Справа № 5008/589/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Марка Р.І.

при секретарі судового засідання Мусаковському А.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська фабрика»без номеру від 07.09.2012 року (вх.№434 від 14.09.2012 року)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.08.2012 року (суддя Кадар Й.Й.)

у справі № 5008/589/2012

за позовом Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська фабрика», м. Хуст

про стягнення 85828,96 грн.

За участю представників :

від прокуратури: Рогожнікова Н.Б., старший прокурор відділу (посвідчення №220);

від позивача: не з'явився (належно повідомлений);

від відповідача: не з'явився (належно повідомлений).

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 року (знаходиться в справі) змінено склад колегії суддів, яка розпочала розгляд справи спочатку.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України.

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 03.10.2012 року.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.08.2012 року у цій справі (суддя Кадар Й.Й.) позов Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська фабрика»(надалі ТОВ «Європейська фабрика») на вимогу Державної екологічної інспекції в Закарпатській області до в доход місцевого бюджету Хустської міської ради 85 828,96 грн. збитків, завданих внаслідок самовільного користування підземними водами без дозволу на спеціальне водокористування. Стягнуто з ТОВ «Європейська фабрика»в доход Державного бюджету України 1716,60 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Європейська фабрика»оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції проігноровано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вирішено справу по суті. Також ТОВ «Європейська фабрика»зазначає, що Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області не встановлено того об'єму, яка була забрана позивачем в період 2011 року та 2012 року окремо. Окрім цього, апелянт зазначає, що позивачем використано показник нормативу забору за спеціальне водокористування в частині підземних вод у 2012 році 31,52 грн./100 м. куб., згідно ст.325 Податкового кодексу. Відповідач також вказує, що місцевим господарським судом не взято до уваги, що відповідачем оскаржено постанову про накладення адміністративного стягнення від 20.05.2012 року №005003, на підставі якої позивач здійснює стягнення грошових коштів за порушення водного законодавства. Апелянт просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що розрахунок, проведений Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області, здійснений у відповідності до чинної Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (п.9.1), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389, відповідно до якої застосовується ставка збору за спеціальне використання води, встановлена ст.325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення. Прокурор просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Відповідно до Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції в Закарпатській області від 11.04.2012 року за період з 25.09.2010 року по 27.03.2012 року ТОВ «Європейська фабрика»здійснювалось спеціальне водокористування із забивного трубчастого колодязя при відсутності дозволу на спеціальне водокористування в об'ємі 2723 м. куб. (з 01.01.2011 року по 28.03.2012 року).

З наявного в матеріалах справи дозволу на спеціальне водокористування УКР№3278-А/ЗАК від 24.09.2007 року, виданого ТОВ «Європейська фабрика», термін його дії закінчився 24.09.2010 року.

Згідно листа Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області №895/07 від 30.03.2012 року відповідач з клопотанням про продовження терміну дії дозволу або отримання нового дозволу до держуправління не звертався.

За результатами позапланової перевірки позивачем відповідно до розділу ІХ Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389 (зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за №767/16783) (надалі Методика) проведено розрахунок розмірів збитків, обумовлених самовільним водокористуванням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування ТОВ «Європейська фабрика» при функціонуванні цеху по виробництву трикотажних виробів, відповідно до якого розмір заподіяної шкоди становить 85828,96 грн.

1 червня 2012 року позивач надіслав відповідачу претензію №46\03\12 на суму 85828,96 грн., яка останнім залишена без відповіді.

Постановою від 25.05.2012 року №005003 на директора ТОВ «Європейська фабрика»Магдисюка А.В. накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 85 грн. за здійснення спеціального водокористування без дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до ч.1 ст.42 Водного кодексу України (надалі ВК України) водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.

Пунктом 9 статті 44 ВК України передбачено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Частинами 1 та 2 статті 48 ВК України передбачено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

В пункті 1.7. Методики визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води для скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. В свою чергу, самовільне водокористування - це здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього.

Приписами ч.1 ст.49 ВК України передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Відповідно до ст.110 ВК України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у порушенні правил спеціального водокористування.

Частиною 1 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів (ч.4 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.111 ВК України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що відповідач, у зв'язку із порушенням порядку спеціального водокористування, має нести відповідальність за здійснене правопорушення.

Доводи апелянта про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права (невідкладення розгляду справи за клопотанням відповідача), судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що це є правом господарського суду, а не обов'язком, не є у відповідності до ст.104 ГПК України підставою для скасування судового рішення.

Щодо посилання скаржника на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції оцінювались наявні у справі докази в їх сукупності. Тому, саме лише оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення на директора ТОВ «Європейська фабрика»не спростовує правильних висновків суду першої інстанції. Наявна в матеріалах справи податкова декларація за 2011 рік, подана ТОВ «Європейська фабрика»до органу державної податкової служби, спростовує твердження апелянта про невстановлення точного об'єму води, яка була забрана останнім в період 2011 року та 2012 року окремо. Помилковими є твердження відповідача про завищення розміру збитків позивачем за спеціальне водокористування без спеціального дозволу, у зв'язку із використанням ставок збору за 2012 рік. Розділом ІХ Методики передбачено, що ставка збору за спеціальне використання води визначається відповідно до ст.325 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення . Оскільки, порушення виявлено 11.04.2012 року, то Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області правомірно застосовано ставки збору за 2012 рік, у розмірі 31,52 грн.\100 м.куб.

Однак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, задовольняючи позов стягнув шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, до місцевого бюджету Хустської міської ради.

В п.28 ст.4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Пунктом 1 ст.11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»надходження до спеціального фонду місцевих бюджетів, що визначені частиною другою статті 69 Бюджетного кодексу України.

Положеннями п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відповідно до глави 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.01.2001 року № 67/5258, платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами»Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зробила висновок, що рішення місцевого господарського суду слід змінити в частині стягнення збитків, з урахування положень п.28 ст.4 та п.1 ст.11 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік».

Враховуючи, що доводи апелянта не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду, однак, судом першої інстанції порушено норми матеріального права щодо розподілу коштів формування спеціального фонду місцевого та Державного бюджетів, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.08.2012 року у цій справі необхідно змінити, замінивши слова «в доход місцевого бюджету Хустської міської ради»на «25748,69 грн., що становить 30% грошових стягнень за шкоду, до Державного бюджету України; 42914,48 грн., що становить 50% грошових стягнень за шкоду, до спеціального фонду місцевого бюджету Хустської міської ради; 17165,79 грн., що становить 20% грошових стягнень за шкоду, до спеціального фонду місцевого бюджету Закарпатської обласної ради».

Також, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.08.2012 року у справі №5008/589/2012 змінити.

2.В пункті 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.08.2012 року у справі №5008/589/2012 слова «в доход місцевого бюджету Хустської міської ради»замінити на «25748,69 грн., що становить 30% грошових стягнень за шкоду, до Державного бюджету України; 42914,48 грн., що становить 50% грошових стягнень за шкоду, до спеціального фонду місцевого бюджету Хустської міської ради; 17165,79 грн., що становить 20% грошових стягнень за шкоду, до спеціального фонду місцевого бюджету Закарпатської обласної ради».

3.Судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на ТОВ «Європейська фабрика».

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.10.2012 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Марко Р.І.