Рішення

від 16.10.2012 по справі 22-ц-4716/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № Провадження № 22-ц-4716/12 22-ц/1090/6319/12 Головуючий у І інстанції Журавський В.В. Категорія 19Доповідач у 2 інстанціїІгнатченко 16.10.2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 вересня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Яворського М.А.,

суддів : Ігнатченко Н.В., Семенцова Ю.В.,

при секретарі : Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АФІ ДС-1»в особі представника за довіреністю Кеберник Анни Володимирівни на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2012 року у справі за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету із земельних ресурсів до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «АФІ ДС-1»про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, зобов'язання вчинити дії, визнання недійсним державного акту, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави України в особі Державного комітету України із земельних ресурсів звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «АФІ ДС-1»про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, зобов'язання вчинити дії, визнання недійсним державного акту та просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,1995 га, що знаходиться на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області кадастровий номер 3220880900:08:002:0046, укладений 19.02.2008 року між ОСОБА_4 та Товарством з обмеженою відповідальністю «АФІ ДС-1», з моменту його вчинення; застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання Товарства з обмеженою відповідальністю «АФІ ДС-1»повернути земельну ділянку ОСОБА_4, а ОСОБА_4 зобов'язати повернути кошти, отримані за договором -1 674 605, 25 грн.; визнати недійсним Державний акт на право власності на землю виданий Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі 13.06.2008 року серія ЯЖ №242278 , посилаючись на те, що 19.02.2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ «АФІ ДС-1»було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого ТОВ «АФІ ДС-1»придбали у ОСОБА_4 за 1674605 грн. 25 коп., земельну ділянку площею 2,1995 га, що знаходиться на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220880900:08:002:0046, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного договору 13.06.2008 року ТОВ «АФІ ДС-1»отримали державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 242278.

Заступник прокурора вказав, що одним із засновників та учасників ТОВ «АФІ ДС-1»є юридична особа іноземної держави «Афі Юкрейн ЛТД», що зареєстрована та діє відповідно до законодавства Республіки Кіпр, а ТОВ «АФІ ДС-1»є спільним підприємством, яке не має право відповідно до ч. 3 ст.82 ЗК України набувати у приватну власність земельні ділянки несільськогосподарського призначення.

Посилаючись на те, що ТОВ «АФІ ДС-1»придбали земельну ділянку сільськогосподарського призначення в порушення вказаних вимог ЗК України, прокурор просив на підставі ч.3 ст.215 ЦК України визнати оспорюваний правочин недійсним та застосувати для сторін договору, відповідачів, наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України, у виді двосторонньої реституції.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2012 року позовні вимоги Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету із земельних ресурсів задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «АФІ ДС-1»в особі представника за довіреністю Кеберник Анни Володимирівни подали апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог прокурору в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний прокурором договір купівлі -продажу земельної ділянки був укладений з порушеннями вимог ч. 4 ст. 22 та ч. 3 ст. 82 ЗК України, які визначають заборону отримання у приватну власність іноземних юридичних осіб та спільних підприємств, за їхньою участю, земель сільської сільськогосподарського призначення.

Однак такий висновок суду не відповідає вимогам законодавства та не ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що згідно статей 81, 82 ЗК України право власності на земельну ділянку набувають громадянами України та юридичні особи, створені громадянами та юридичними особами України, а іноземні громадяни та юридичні особи й особи без громадянства та спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка до укладення оспорюваного правочину 25.07.2006 року придбалась ОСОБА_4 у ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, - під час укладення вказаного правочину не змінювалось (а.с. 156).

Судом встановлено, що 14.02.2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ «АФІ ДС-1»було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого ТОВ АФІ ДС-1»придбали у ОСОБА_4 за 1674605 грн. 25 коп. земельну ділянку площею 2,1995 га, що знаходиться на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220880900:08:002:0046, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства. Зазначений договір посвідчений 21.03.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером № 331. 332.

На підставі вказаного договору 13.06.2008 року ТОВ «АФІ ДС-1»отримали державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 242278, який видано Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі та зареєстровано в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером № 020832300077. Зважаючи на те, що покупцем земельної ділянки стала юридична особа, тому цільове призначення земельної ділянки в державному акті змінено на підсобне сільське господарство.

З положень ст. 2 ЗК України вбачається, що земельні відносини - це відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Згідно до ч. 3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 82 ЗК України, доповненої Законом України від 10.07.2003 року № 1103-IV, спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки тільки несільськогосподарського призначення у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні, або за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, Особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Судом встановлено та підтверджується статутом ТОВ "АФІ ДС-1, що вказане товариство є юридичною особою, створеною й зареєстрованою відповідно до законодавства України, учасниками якої є «Афі Юкрейн ЛТД»- юридична особа, що належним чином зареєстрована та діє згідно із законодавством Республіки Кіпр, і Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінком - Україна" - юридична особа, яка належним чином зареєстрована та діє згідно із законодавством України.

Таким чином суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, помилково дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин норм ст. 82 ЗК України, оскільки нормами цієї статті, зокрема ч. ч. 2, 3, регламентується право на набуття у власність іноземними юридичними особами та спільними підприємствами, заснованими за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, земельних ділянок несільськогосподарського призначення, а цільове призначення спірної земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства, тобто це земельна ділянка сільськогосподарського призначення.

Крім того частиною 4 ст. 22 ЗК України визначено вичерпний перелік набувачів, яким землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність, однак спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних та фізичних осіб, до цього переліку не ввійшли, а правові підстави вважати ТОВ "АФІ ДС-1" іноземною юридичною особою відсутні, так як вказане товариство є юридичною особою, створеною і зареєстрованою відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого по справі рішення із ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АФІ ДС-1»задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету із земельних ресурсів відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: