Ухвала

від 16.07.2012 по справі 22-ц-3600/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № Провадження № 22-ц-3600/12 22-ц/1090/4523/12 Головуючий у І інстанціїСтепанова О.С. Категорія 44Доповідач у 2 інстанції Лащенко 16.07.2012

УХВАЛА

Іменем України

04 липня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Лащенка В.Д.

суддів: Корзаченко І.Ф., Кулішенка Ю.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду від 07 травня 2012 року у справі за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, Державного агентства водних ресурсів України до виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання незаконними і скасування рішення, застосування наслідків нікчемності договорів купівлі-продажу, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та повернення землі ,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, Державного агентства водних ресурсів України звернувся в суд з позовом до виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання незаконними і скасування рішення, застосування наслідків нікчемності договорів купівлі-продажу, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та повернення землі.

Позов мотивував тим, що проведеною Генеральною прокуратурою України перевіркою в рамках розслідування кримінальної справи, встановлено, що прийняття рішень про передачу земельних ділянок, які є предметом спору, у власність громадян ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5, а також подальше їх відчуження є незаконними, оскільки рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27 лютого 2003 року про безоплатну передачу у власність вказаних відповідачів спірних земельних ділянок прийнято з перевищенням своїх владних повноважень та в порушення норм чинного законодавства.

В подальшому в порушення земельного законодавства України, були видані державні акти на право приватної власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1, що знаходяться в прибережній захисній смузі річки Дніпра та його обвідного каналу, і є землями водного фонду, і крім того, згідно письмових доказів доданих до позову є ложем (дном) Канівського водосховища і не можуть передаватися у приватну власність. Будучи власниками земельних ділянок відповідачі відчужили їх згідно договорів купівлі-продажу третім особам, які в свою чергу відчужили їх відповідачу ОСОБА_2, тим самим були порушені права держави, про що прокуратурі стало відомо на початку 2012 року.

В зв'язку з викладеним, прокурор просив суд відновити йому строк позовної давності; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27 лютого 2003 року № 32 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок та надання дозволу на забудову»; визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку виданих на ім'я ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_2; визнати за державою в особі Козинської селищної ради право власності на земельні ділянки загальною нормативною грошовою оцінкою 1 089 843 грн. 43 коп. по АДРЕСА_1 Київської області площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства та площею 0,8 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд та повернути їх у державну власність до земель запасу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Рішенням Обухівського районного суду від 07 травня 2012 року вказаний позов задоволено частково.

Відновлено заступнику Генерального прокурора України строк позовної давності для подачі вказаного позову.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27 лютого 2003 року № 32 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок та надання дозволу на забудову» в частині надання та передачі в приватну власність, а також надання дозволу на забудову земельних ділянок, що розташовані в смт. Козин в межах житлового масиву по АДРЕСА_1 таким громадянам як, ОСОБА_3, площею - 0,30 га, ОСОБА_5, площею - 0,30 га, та ОСОБА_10, площею - 0,30 га.

Визнано недійсними та скасовано державну реєстрацію Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №067625 виданого 14 березня 2003 року на ім'я ОСОБА_10 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 Київської області площею 0,3 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

Визнано недійсними та скасовано державну реєстрацію Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №067626 виданого 14.03.2003 року на ім'я ОСОБА_11 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 Обухівського району Київської області площею 0,3 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

Визнано недійсними та скасовано державну реєстрацію Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №067627 виданого 14.03.2003 року на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 Київської області площею 0,3 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

Визнано недійсними та скасовано державну реєстрацію Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ №173213 виданого 29.05.2006 року на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 Київської області площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства.

Визнано недійсними та скасовано державну реєстрацію Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ №173214 виданого 29.05.2006 року на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 Київської області площею 0,8 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарський споруд.

Визнано за державою в особі Козинської селищної ради право власності на земельні ділянки загальною нормативною грошовою оцінкою 1 089 843 (один мільйон вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок три) гривні 43 копійки по АДРЕСА_1 Київської області (кадастровий номер 3223155400:08:003:0036) площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства та (кадастровий номер 3223155400:08:003:0037) площею 0,8 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Повернуто у державну власність до земель запасу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельні ділянки загальною нормативною грошовою оцінкою 1 089 843 (один мільйон вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок три) гривні 43 копійки по АДРЕСА_1 Київської області (кадастровий номер 3223155400:08:003:0036) площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства та (кадастровий номер 3223155400:08:003:0037) площею 0,8 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

В іншій частині позов заступника Генерального прокурора України залишено без задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27 лютого 2003 року №32 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок та надання дозволу на забудову»та додатку №1 до нього 91-му громадянину було передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки по 0,3 га загальною площею 27,3 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства в межах житлового масиву по АДРЕСА_1 Київської області, серед яких були громадяни: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_10.(після одруження - ОСОБА_4.).

На підставі вказаного рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради громадяни ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_10 14 березня 2003 року отримали державні акти на право власності на земельні ділянки №№7981,7979,7980 загальною площею 0,9 га.

Не маючи наміру будувати жилі будинки та вести особисте селянське господарство, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_10 на підставі договорів купівлі-продажу від 01 квітня 2003 року №№ 1451,1465,1466 продали спірні земельні ділянки ОСОБА_6

ОСОБА_6, в свою чергу, на підставі договору від 11.04.2003 року №1683 продав спірні земельні ділянки у складі інших земель ОСОБА_7

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2003 року №2065 ОСОБА_7 продав спірні земельні ділянки ОСОБА_8, яка за договором купівлі-продажу від 08 жовтня 2004 року №2973 продала їх знову ОСОБА_7

10 жовтня 2005 року, ОСОБА_7 за договорами купівлі-продажу №№1045,1048 продав спірні земельні ділянки ОСОБА_9, який в свою чергу за договорами купівлі-продажу від 22.03.2006 року №№1826,1831 продав їх ОСОБА_2

29 травня 2005 року на підставі договору купівлі продажу №1831 від 22 березня 2006 року ОСОБА_2 було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку №1085, який підтверджував, що він є власником земельної ділянки площею 0,1000 га у межах згідно з планом, що розташована за адресою АДРЕСА_1. Цільове призначення вказаної земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства.

Також, 29 травня 2006 року на підставі договору купівлі продажу №1826 від 22 березня 2006 року ОСОБА_2 було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку №1086, який підтверджував, що він є власником земельної ділянки площею 0,8000 га у межах згідно з планом, що розташована за адресою АДРЕСА_1. Цільове призначення вказаної земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачам та органам прокуратури стало достовірно відомо про порушення прав та законних інтересів держави при проведенні відповідної перевірки у січні 2012 року в рамках розслідування кримінальної справи №66-1165, порушеної 17 лютого 2012 року Генеральною прокуратурою України за фактом шахрайського заволодіння земельною ділянкою площею 0,9 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Судом також встановлено, що рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.02.2003 року №32 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок та надання дозволу на забудову»в частині, що стосується виділення земельних ділянок громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_10, прийнято з перевищенням повноважень та в порушення ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 12, 116, 118, 121 п.12 Розділу 10 Земельного кодексу України, п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки розпоряджатися спірними земельними ділянками має право лише Козинська селищна рада.

Крім того, спірні земельні ділянки знаходяться в прибережній захисній смузі річки Дніпра та його обвідного каналу, тобто згідно вимог ч.1 ст.58 Земельного кодексу України є землями водного фонду. Дана обставина підтверджується актом А19/06 перевірки дотримання вимог земельного законодавства складеного Управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель 17 лютого 2012 року, яким встановлено, що спірні земельні ділянки знаходяться в прибережній захисній смузі Канівського водосховища та частково в його акваторії (а.с. 44 т.1). Про вказане свідчать також матеріали проекту організації будівництва водосховища Канівської гідроелектростанції (а.с.45-49).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що при прийнятті рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.02.2003 року №32 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок та надання дозволу на забудову»в частині що стосується виділення земельних ділянок громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_10 було також порушено ст.ст. 87-89 Водного кодексу України та ст.ст. 58-60 Земельного кодексу України.

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Згідно вимог частини 4 статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах забороняється будівництво будь-яких споруд.

За таких обставин виконком Козинської селищної ради всупереч вимогам чинного законодавства, розпорядився земельними ділянками водного фонду, які не можуть передаватися у приватну власність. Факт незаконності набуття зазначеними громадянами права власності на земельні ділянки виключає саму можливість відчуження права власності на ці землі іншій особі на законних підставах.

Згідно з ч.І ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Ураховуючи, що спірні земельні ділянки вибули з володіння держави в особі Козинської селищної ради всупереч вимогам законодавства, у осіб, на користь яких у подальшому було відчужено спірне майно, не виникло право власності, а укладені ними правочини є нікчемними, а тому вони не можуть бути підставою для виникнення будь-яких прав і обов'язків, з огляду на що всі юридичні факти, які виникли на підставі цих договорів, не можуть вважатися такими, що виникли на законних підставах.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Земельні ділянки вибули із державної власності всупереч законодавства та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави для пред'явлення вимог про витребування їх із чужого незаконного володіння та передачі до земель запасу.

Оскаржуваним рішенням і діями щодо передачі спірних земельних ділянок у приватну власність та подальшого їх відчуження порушено право власності держави на землі водного фонду, які не можуть передаватися з державної у приватну власність, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земель водного фонду їх збереження.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності, право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Спірні земельні ділянки розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, а тому суд першої інстанції правомірно повернув до земель запасу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області право власності на земельні ділянки загальною нормативною грошовою оцінкою 1 089 843 гривні 43 копійки по АДРЕСА_1 Обухівського району Київської області (кадастровий номер 3223155400:08:003:0036) площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства та (кадастровий номер 3223155400:08:003:0037) площею 0,8 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд .

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду в частині відмови прокурору у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення виконкому Козинської селищної ради від 27.02.2003 року, яким передано у приватну власність земельні ділянки іншим 88 громадянам, сторонами не оскаржено.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права, дотримані норми процесуального права, рішення скасуванню чи зміні не підлягає.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування вимог закону щодо строку позовної давності, не ґрунтуються на матеріалах справи. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 267 ЦПК України якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд першої інстанції навів переконливі мотиви поважності пропуску прокурором позовної давності.

Доводи скарги про відсутність підстав вважати, що спірні земельні ділянки знаходяться в прибережній захисній смузі, також спростовуються зібраними по справі доказами.

Відповідно до акту перевірки № А19/06 дотримання вимог земельного законодавства від 07,12.2011 Головного управління Держкомзему у Київській області спірна земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі Канівського водосховища.

Згідно вимог частини 4 статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах забороняється будівництво будь-яких споруд.

Таким чином, надання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд та ведення особистого селянського господарства земельної ділянки водного фонду з особливим режимом використання, зокрема прибережної захисної смуги, суперечить чинному земельному та водному законодавству, що було встановлено Обухівським районним судом.

Крім того, відповідно до п. 15 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486, контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється окрім місцевих органів виконавчої влади Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п.2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 05.11.2004 № 434 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2004 за № 1470/10069, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України з урахуванням конкретної ситуації,

Виходячи з викладеного, у разі відсутності розробленого проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг, прибережні захисні смуги визначаються відповідно до нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 60 Земельного та ст. 88 Водного кодексів України, і становлять для великих річок, водосховищ на них - 100 метрів.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду про необхідність задоволення позовних вимог прокурора.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду від 07 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді