Рішення

від 10.11.2006 по справі 41/670

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/670

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  41/670

10.11.06

За позовом     Закритого акціонерного товариства "Міжнародний Медіа Центр - СТБ"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю  "Лізар"

про                  розірвання договору

За зустрічним

позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізар”  

До             Закритого акціонерного товариства “Міжнародний Медіа Центр - СТБ”

про            спонукання до виконання дій

Суддя  Пилипенко О.Є.

Представники:                                                       

від позивача: Максимчук А.О., Ковтун О. О. –пред. за довіреністю № 12/09/06 від 12.09.2006 р.

від відповідача: Плесконос А. К. –пред. за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлено про розірвання ліцензійного договору № 63/05 від 11.03.2005 року.

В процесі розгляду справи позивач звернувся з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив суд визнати недійсним ліцензійний договір № 63/05 від 11.03.2005 року та застосувати двосторонню реституцію.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач за первісним позовом посилався на те, що на момент укладення спірного договору у відповідача за первісним позовом були відсутні майнові права інтелектуальної власності, які були предметом цього договору, тому позивач за первісним позовом вважає, що відповідач за первісним позовом при укладенні спірного договору навмисно ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, томі відповідно до ст. 230 ЦК України позивач просить визнати договір недійсним.

Відповідач за первісним позовом звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив суд, в задоволенні первісного позову відмовити та зобов'язати позивача за зустрічним позовом належним чином виконувати умови спірного договору та стягнути з позивача за первісним позовом моральну шкоду у розмірі 10000 грн.00 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень проти задоволення первісного позову відповідач за первісним позовом зазначив, що спірний договір було укладено в межах наявних у нього майнових прав інтелектуальної власності, а позивач за первісним позовом  навмисно порушив умови ліцензійного договору № 63/05 від 11.03.2005 р.   

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2005 р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.11.2005 р.  

Позивач у судове засідання 29.11.2005 року з'явився та підтримав свої позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання 29.11.2005 року  не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, проте надіслав на адресу Господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 29.11.2005 р. та від 19.12.2005 року відкладено розгляд справи та зобов'язано сторони надати суду певні документи, вчинити певні дії.

19.12.2005 року відповідач направив на адресу Господарського суду міста Києва обґрунтоване письмове заперечення на заявлені позовні вимоги, в яких просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог, оскільки відповідач не погоджується з твердженням позивача відносно використання останнім програм власного виробництва, так як на телеканалі транслювалися цілі програми без їх перемонтажу, а лише з озвучуванням, що не є перемонтажем (переробкою) програм.

На адресу Господарського суду міста Києва від Закритого акціонерного товариства  “Лізар” надійшла зустрічна позовна заява, в якій відповідач за первісним позовом просить суд відмовити Закритому акціонерному товариству “Міжнародний Медіа Центр - СТБ” в задоволені позовних вимог,  зобов'язати відповідача за зустрічним позовом виконати вимоги умови ліцензійного договору № 63/05 від 18.08.2005 року, а саме використовувати тільки уривки (фрагменти) переданих програм, без права показу цих програм в повному об'ємі, а також програми з оригінальною назвою, початковими та кінцевим титрами та стягнути з Закритого акціонерного товариства “Міжнародний Медіа Центр - СТБ” на користь позивача за зустрічним позовом 10 000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2005 року позовні матеріали повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Лізар” без розгляду.

У судовому засіданні 10.01.2006 року судом оголошено перерву до 30.01.2006 року.

Представник позивача у судовому засіданні 30.01.2006 року надав письмове пояснення по справі, в якому заперечив проти проведення виняткової технічної експертизи, оскільки експертиза має бути комплексною та досліджувати співвідношення обсягу прав, переданих відповідачу російським правовласником прав на програми і обсягу прав, переданих відповідачем позивачу, а також обсяг прав, якими за договором позивач міг скористатися та на підставі вищевикладене просив суд призначити експертизу інтелектуальної власності.

На вирішення експертизу інтелектуальної власності позивач просить суд поставити наступні питання:

1)          Чи мав відповідач передавати позивачу права на Програми на дату укладення між ними договору?

2)          Чи мав право відповідач передавати позивачу права на програми в обсязі, передбаченому укладеним між ними договором і чи співпадає обсяг прав за договорами?

3)           Чи має позивач право використовувати Програми винятково виконавши дії, передбачені п. 1.2.1 договору № 63/06 від 18.03.2005 року?

Відповідач в клопотанні, наданому у судовому засіданні 30.01.2006 року просить суд поставити на вирішення судової експертизи наступні питання:

1)          Чи є відмінність між програмами наданими ТОВ “Лізар” та програмами, переданими в ефір телекомпанією СТБ під назвою “Енциклопедія таємничого”?

2)          Дослідити ступінь переробки програм, що трансльовані телекомпанією СТБ, а саме які частини наданих програм та яким чином були перероблені?

3)          Чи можна вважати трансльовані телекомпанією СТБ програми “Енциклопедія таємничого” похідними творами, відповідно до Закону України “Про авторське право та суміжні права”?

Судом прийнято клопотання до розгляду.

У судовому засіданні 10.01.2006 року оголошено перерву до 03.02.2006 року.

Ухвалою суду від 10.01.2006 р. було прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву відповідача за первісним позовом.

На адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло письмове заперечення щодо призначення судом комплексної експертизи, в якому відповідач просить суд відмовити Закритому акціонерному товариству “Міжнародний Медіа Центр - СТБ” в задоволенні клопотання щодо призначення по справі комплексної експертизи та просить суд призначити технічну експертизу з надання експерту питань, зазначених в клопотанні від 30.01.2006 року.

Позивач у судовому засіданні 03.02.2006 року підтримав позовні вимоги та клопотання про призначення експертизи інтелектуальної власності.

Відповідач у судове засідання 03.02.2006 року не з'явився.

Проаналізувавши матеріали справи та врахувавши надані у попередньому судовому засіданні клопотання сторін про призначення судової експертизи, суд дійшов висновку про необхідність призначення  судової експертизи інтелектуальної власності, при цьому на вирішення експерта слід поставити наступне питання:

Чи можна вважати Програму, яка була передана в ефір  Закритим акціонерним товариством “Міжнародний Медіа Центр - СТБ” під назвою “Енциклопедія таємничого”, власним продуктом позивача,  з використанням ним програм  в повному обсязі або фрагментів програм, переданих Закритому акціонерному товариству “Міжнародний Медіа Центр - СТБ” відповідно до ліцензійного договору № 63/05 від 11.03.2005 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Лізар”, які відповідач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю “В –Студіо” за договором № 03-А від 18.03.2005 року?

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2006 року зупинено провадження у справі та призначено судову експертизу інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково –дослідному інституту інтелектуальної власності при Академії правових наук України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати в частині назви експертизи та постановленого на вирішення експерта питання, винести нову постанову, якою визнати експертизу, призначену Господарським судом міста Києва, експертизою прав інтелектуальної власності, та поставити перед експертом визначені позивачем питання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2006 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.02.2006 року у справі № 41/670 залишено без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Міжнародний Медіа Центр - СТБ” –без задоволення.

Відповідно до ст. 79 ГПК України Господарський  суд поновляє  провадження у справі після усунення обставин, що  зумовили його зупинення.

В зв'язку із  закінченням  проведення  експертизи та  поверненням  справи № 41/670 до  Господарського  суду  міста  Києва ухвалою суду від 28.09.2006 р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.10.2006 р., в засіданні суду оголошено перерву на 10.11.2006 р.

   На підставі ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

   Розглянувши документи, додані до матеріалів справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва -,

В С Т А Н О В И В:

11.03.2005 року між ЗАТ „Міжнародний Медіа Центр - СТБ" та ТОВ „Лізар" було укладено ліцензійний договір №63/05.

У відповідності до умов п. 1.1 цього договору та додатку №1, 2 до нього Позивач придбав у Відповідача виключне право „використовувати аудіовізуальні твори (програми, фільми і т. д.)" під назвою „Енциклопедія таємниць" способами, вказаними в п. 1.2 цього Договору, та в обсязі, передбаченому в п. 1.3 зазначеного Договору.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що „на підставі належного Ліцензіару (відповідачу за первісним позовом) виключного права дозволяти чи забороняти використання Програм іншими особами Ліцензіар (відповідач) дозволяє Ліцензіату (Позивачу) використовувати Програми (їх фрагменти) на свій розсуд для створення власних Програм. Одним із способів використання Програм п. 1.2 договору визначає „публічне виконання та публічний показ Програм (їх фрагментів) для цілей цього договору (пункт 1.2.2 Договору) та „публічна демонстрація та публічне сповіщення (телевізійний показ) Програм (їх фрагментів) для цілей цього Договору в ефірі... " (п.1.2.3 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що 18 березня 2005 року між ТОВ „В-Студіо", м. Москва та ТОВ „Лизар" було укладено договір № 03-А, за умовами якого, перший надав, а другий прийняв ексклюзивне право на передачу в ефір аудіовізуальних творів у вигляді уривків (фрагментів) програм (рос. «Энциклопедия тайн»). ТОВ „В-Студіо" надавало право на використання фрагментів окремих програм, без права показу цих окремих програм в повному обсязі, а також програм з оригінальною назвою, початковими та кінцевими титрами на території України (п. 1.2. Договору № 03-А). Даний договір був укладений виключно з метою подальшої передачі вказаних творів каналу СТБ.

Відповідно до ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.  

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін суд прийшов до висновку, що відповідно до договору від 18 березня 2005 року № 03-А відповідач за первісним позовом отримав від ТОВ „В-Студіо", м. Москва права на фрагменти Програми під назвою «Энциклопедия тайн», без права показу окремих Програм в цілому, а також без права використання оригінальної назви і титрів.

В той же час, як вбачається з тексту ліцензійного договору від 11.03.2005 року № 63/05 та Висновку судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності  № 189 від 19.09.2006 р., яку проводив Науково –дослідний інститут інтелектуальної власності Академії правових наук України на виконання вимог ухвали суду про призначення судової експертизи від  03.02.2006 р.  № 41/670, ТОВ „Лізар" отримало права на фрагменти Програм, без права показу окремих Програм в цілому, а також без права використання оригінальної назви і титрів Програми;

При цьому ТОВ „Лізар" передало виключні права ЗАТ „ММЦ - СТБ" на використання Програм в цілому та/або їх фрагментів (можливо так написати, в разі опущення дужок) для створення власних Програм з правом здійснювати наступні дії:

•          здійснювати субтитрування, озвучування та дублювання Програм з

будь-якої мови на будь-яку іншу, скорочення, обов'язковий перемонтаж, доповнення, редагування  та  вносити  любі  зміни до Програми з метою включення Програм (їх фрагментів) в програми власного виробництва.

•          публічне виконання та публічний показ Програм (їх фрагментів).

•          публічна демонстрація та публічне сповіщення (телевізійний показ)

Програм (їх фрагментів).

•          використовувати   уривки,    фрагменти   Програм,   тривалістю   не більше 180 секунд з метою рекламування та анонсування Програми на телебаченні і радіо.

•          розміщення логотипів, знаків для товарів і послуг будь-якої інформації рекламного чи не рекламного характеру, включаючи переривання Програм (випусків) для розміщення реклами чи якої - небудь інформації як рекламного так і не рекламного характеру під час     відтворення     Програм    їх     субтитрування,     озвучення     та

дублювання з будь-якої мови на будь-яку мову в тому числі під час

публічного виконання та публічного показах їх публічної демонстрації та публічного сповіщення.

•          здійснювати запис (фіксацію) Програм чи їх фрагментів на будь-які

види носіїв з метою виконання умов цього Договору.

З тексту ліцензійного договору від 11.03.2005 року № 63/05 та Висновку судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності  № 189 від 19.09.2006 р. також вбачається, що ЗАТ „ММЦ-СТБ" мало право на використання Програм такими

способами:

•          здійснювати субтитрування, озвучування та дублювання Програм з

будь-якої мови на будь-яку іншу, скорочення, обов'язковий перемонтаж, доповнення, редагування та вносити будь-які зміни до Програми з метою включення Програм (їх фрагментів) в програми власного виробництва.

•          публічне виконання та публічний показ Програм (їх фрагментів).

•          публічна демонстрація та публічне сповіщення (телевізійний показ)

Програм (їх фрагментів).

•          використовувати   уривки,   фрагменти    Програм,   тривалістю    не

більше 180 секунд з метою рекламування та анонсування Програми

на телебаченні і радіо.

•          розміщення логотипів, знаків для товарів і послуг будь-якої інформації рекламного чи не рекламного характеру, включаючи переривання Програм (випусків) для розміщення реклами чи якої - небудь інформації як рекламного так і не рекламного характеру під час відтворення   Програм,    їх    субтитрування,    озвучення    та

дублювання з будь-якої мови на будь-яку іншу мову, в тому числі

під час публічного виконання та публічного показу їх публічної

демонстрації та публічного сповіщення.

•          здійснювати запис (фіксацію) Програм чи їх фрагментів на будь-які

види носіїв з метою виконання умов цього Договору.

Крім того з експертного висновку слідує, що програми, зафіксовані на відеокасетах наданих на дослідження, є власним   продуктом   позивача   (похідним  твором),   який   був  створений позивачем з використанням ним Програм «Энциклопедия тайн»в рамках прав отриманих позивачем відповідно до умов договору № 63/05 від 11.03.2005 року.

Таким чином, на момент передачі виключних прав ЗАТ „ММЦ - СТБ" на використання Програм в цілому та/або їх фрагментів для створення позивачем за первісним позовом власних Програм відповідач за первісним позовом таких прав ще не мав, чим було порушено принципи передачі авторських прав згідно з діючим законодавством, а саме, п. 3 ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права», в якому зазначено, що предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору, та ст. 1109 ЦК України, яка містить аналогічні положення.

Судом не приймається заперечення відповідача за первісним позовом щодо використання Висновку судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності  № 189 від 19.09.2006 р., яку проводив Науково –дослідний інститут інтелектуальної власності Академії правових наук України на виконання вимог ухвали суду про призначення судової експертизи від  03.02.2006 р.  № 41/670, як доказу по справі з підстав невідповідності висновку фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Проаналізувавши матеріали справи та дослідивши зміст експертного висновку, суд прийшов до висновку, що він повністю відповідає фактичним обставинам та не суперечить вимогам чинного законодавства, тому клопотання відповідача за первісним позовом що залучення до участі у справі іншого експерта судом не задоволено.

Крім того, слід зазначити, що Ліцензійний договір між відповідачем за первісним позовом та ТОВ «В-Студіо» було укладено лише 18.03.2005 року, тобто через 7 днів після того, як було підписано договір між позивачем за первісним позовом та  відповідачем за первісним позовом, до  того  ж  обсяг  прав,  отриманий  відповідачем  від  ТОВ   «В-Студіо»,  значно відрізнявся від обсягу прав за договором №63/05 від 11.03.2005 року. Але, навіть отримавши певний обсяг прав за договором з ТОВ «В-Студіо», відповідач, знову ж таки свідомо, не повідомив позивача про те, що укладений договір є недійсним, і не вказав на ту обставину, що отримав обсяг прав, що істотно відрізняється від обсягу

прав за договором №63/05 від 11.03.2005 року. Про обман з боку відповідача ЗАТ

«ММЦ-СТБ»дізналось лише тоді, як на вимогу ТОВ «В-Студіо»  припинило

трансляцію в ефірі телеканалу СТБ зазначених аудіовізуальних творів і почало

досліджувати отриманий відповідачем від ТОВ «В-Студіо»обсяг прав.

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним ліцензійного договору № 63/05 від 11.03.2005 року та про застосування  двосторонньої реституції.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.  216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки спірний договір було укладено відповідачем за первісним позовом з порушенням норм законодавства, тобто відповідач за первісним позовом на момент передачі виключних прав ЗАТ „ММЦ - СТБ" на використання Програм в цілому та/або їх фрагментів для створення позивачем за первісним позовом власних Програм відповідач за первісним позовом таких прав ще не мав і відповідач за первісним позовом усвідомлював це є підстави вважати, що договір було укладено під впливом обману, тому відповідно до статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України  юридичні особи мають право звертатися до господарського суду  за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в частині визнання недійсним ліцензійного договору № 63/05 від 11.03.2005 року.

В частині застосування двосторонньої реституції, позов задоволенню не підлягає, оскільки позивач за первісним позовом позбавлений можливості повернути відповідачеві за первісним позовом ті права, які він отримав відповідно до спірного договору, тому застосувати двосторонню реституцію у  даному випадку неможливо.

Позивач за первісним позовом не позбавлений права звернутися до відповідача з вимогою про стягнення збитків у подвійному розмірі та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку з вчиненням спірного правочину відповідно до ст. 229 ЦК України.

Позивач за зустрічним позовом –ТОВ «Лізар»звернувся до суду з вимогою про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом - ЗАТ «Міжнародний Медіа Центр СТБ»виконати умови ліцензійного  договору №  63/05  від   18  березня  2005  року,  а  саме використовувати   тільки уривки (фрагменти) переданих Програм, без права показу цих програм в повному об'ємі,  а також програми з оригінальною назвою, початковими та кінцевими титрами.

Позовні вимоги позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають з викладених вище підстав, а тому, оскільки відповідач за зустрічним позовом умови ліцензійного  договору №  63/05  від   18  березня  2005  року виконував належним чином в об'ємі прав, які були передані йому позивачем за зустрічним позовом, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом, судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись, -  ст.ст. 33, 44, 49, 60, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Закритого акціонерного товариства “Міжнародний Медіа Центр - СТБ” ( 03113, м.Київ, вул.. І. Шевцова, 1, код ЄДРПОУ 20044726) задовольнити частково.

2.          Визнати недійсним ліцензійний  договір №  63/05  від   18  березня  2005  року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізар»( 03151, м.Київ, Повітрянофлотський пр-т, 54, код ЄДРПОУ 31868550) та Закритим акціонерним товариством “Міжнародний Медіа Центр - СТБ” ( 03113, м.Київ, вул.. І. Шевцова, 1, код ЄДРПОУ 20044726).

3.          В задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства “Міжнародний Медіа Центр - СТБ” ( 03113, м.Київ, вул.. І. Шевцова, 1, код ЄДРПОУ 20044726) щодо застосування двосторонньої реституції відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізар»( 03151, м.Київ, Повітрянофлотський пр-т, 54, код ЄДРПОУ 31868550)  на користь Закритого акціонерного товариства “Міжнародний Медіа Центр - СТБ” ( 03113, м.Київ, вул.. І. Шевцова, 1, код ЄДРПОУ 20044726) 85 грн. 00 коп. - державного мита, 118 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі

5.          Видати наказ.

6.          В задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізар»( 03151, м.Київ, Повітрянофлотський пр-т, 54, код ЄДРПОУ 31868550) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                         О.Є. Пилипенко