Постанова

від 21.03.2007 по справі 41/670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/670

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.03.2007                                                                                           № 41/670

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                              Пінчук А.П.

 За участю представників:

  -позивача: Ковтун О.О. (дов.),

-відповідача: Плесконос А.К. (дов.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізар"

 на додаткове рішення Господарського суду м.Києва від 26.12.2006

 у справі № 41/670 (Пилипенко О.Є.)

 за первісним позовом                               Закритого акціонерного товариства “Міжнародний Медіа Центр – СТБ”

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізар"

 про                                                  розірвання договору,

та за

зустрічним позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізар”

до                                      Закритого акціонерного товариства “Міжнародний Медіа Центр – СТБ”          

про                                         спонукання до виконання дій,

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.11.06 первісний позов задоволено частково. Визнано недійсним ліцензійний договір від 11.03.05 № 63/05, укладений між сторонами у справі. В задоволенні позовних вимог ЗАТ “Міжнародний Медіа Центр – СТБ” щодо застосування двосторонньої реституції відмовлено.

Стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

13.12.06 на адресу Господарського суду м. Києва надійшла заява від ЗАТ “Міжнародний Медіа Центр – СТБ” про винесення додаткового рішення у справі, яким  воно просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізар” на користь позивача за первісним позовом 8000грн. судових витрат за проведення судової експертизи інтелектуальної власності.

Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 26.12.06 заяву ЗАТ “Міжнародний Медіа Центр – СТБ” задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ “Лізар” на користь ЗАТ “Міжнародний Медіа Центр – СТБ” 8000 грн. витрат за проведення судової експертизи інтелектуальної власності.

ТОВ “Лізар”, не погоджуючись з додатковим рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в зв'язку з порушенням місцевим судом норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким  витрати за проведення судової експертизи інтелектуальної власності розділити порівну між сторонами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом заперечує проти доводів, викладених відповідачем, вважаючи їх необґрунтованими, та просить залишити додаткове рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом призначалась судова експертиза інтелектуальної власності, проведення якої доручалося Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності при Академії правових наук України.

Проведення експертизи інтелектуальної власності було належним чином оплачено ЗАТ “Міжнародний Медіа Центр – СТБ”, що підтверджується платіжним дорученням від 04.07.06 № 6942 (зазначене у банківський виписці) та Актом здавання-приймання робіт проведення експертного дослідження від 19.09.06, який був наданий позивачеві інститутом після отримання оплати та виконання експертизи. Сума сплачена позивачем за проведення судової експертизи складає 8000грн.

Відповідно до вимог ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову – на відповідача;

при відмові в позові – на позивача;

при частковому задоволенні позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету.

          Твердження відповідача за первісним позовом у скарзі про те, що місцевим судом при винесенні додаткового рішення у справі було порушено вимоги абз.3 ч.5 ст. 49  ГПК України, оскільки частково задовольнивши первісний позов, суддя мав розподілити суму, сплачену за проведення експертизи, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог колегія суддів вважає безпідставним з огляду на наступне.  

          ЗАТ “Міжнародний Медіа Центр – СТБ” звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ “Лізар” про розірвання ліцензійного договору від 11.03.05 № 63/05.

          Під час розгляду справи судом 1-ої інстанції позивач уточнив позовні вимоги, та просив суд визнати недійсним ліцензійний договір від 11.03.05 № 63/05 та застосувати до сторін правило двосторонньої реституції.

За загальним правилом, встановленим ст. 216 Цивільного кодексу України, наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону і визнається недійсним, є двостороння реституція.

Задовольняючи первісний позов щодо визнання недійсним ліцензійного договору № 63/05 та відмовляючи у задоволенні вимог щодо застосування до сторін двосторонньої реституції, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач за первісним позовом позбавлений можливості повернути відповідачеві ті права, які він отримав відповідно до спірного договору, тому застосувати двосторонню реституцію у даному випадку неможливо.

Колегія суддів погоджується з твердженням позивача за первісним позовом про те, що причиною відмови у застосуванні двосторонньої реституції є не безпідставність такої вимоги, а практична неможливість її застосувати, та про те, що, в даному випадку, задоволення його вимоги про визнання недійсним ліцензійного договору є повним задоволенням первісного позову.

          З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок місцевого суду про задоволення заяви  ЗАТ “Міжнародний Медіа Центр – СТБ”, та стягнення з ТОВ “Лізар” 8000 грн. витрат за проведення судової експертизи інтелектуальної власності.

Інші доводи  ТОВ “Лізар”, викладені у скарзі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони стосуються основного  рішення у справі, яке відповідачем за первісним позовом не оскаржувалося  та набрало законної сили.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

  Додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 26.12.06 у справі№ 41/670  залишити  без  змін, а апеляційну  скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізар” – без  задоволення.  

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

 23.03.07 (відправлено)