Постанова

від 14.11.2008 по справі 07/144-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2008

р.                                                          

Справа № 07/144-08 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.,

судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Байбак О.І.

за

участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, Саханська В.О.

відповідача -  Шелехань М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського  апеляційного господарського

суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 2259Х/3-7 на рішення

господарського суду Харківської області від 27.08.08 по справі № 07/144-08

за позовом ФОП -

ОСОБА_1, м. Луганськ

до  СТОВ "Трембіта", м. Балаклія

про стягнення 127834,32 грн. -

встановила:

У липні 2008 р. позивач -ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського

суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача -СТОВ

„Трембіта”, м. Балаклія 126500 грн. заборгованості, 1012 грн. інфляційних,

301,52 грн. річних, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином

виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг в рамках

укладених між сторонами договорів № 2 від 16.07.05 р. та № 2 від 01.09.05 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.08 р.

(суддя Інте Т.В.) по справі № 07/144-08 позов задоволено частково. З

відповідача на користь позивача стягнуто 

126500,00 грн. заборгованості, 1012,00 грн. інфляційних, 291,84 грн.

річних, 1278,24 грн. державного мита та 117,99 грн. витрат на інформаційно -

технічне забезпечення судового процесу. В частині вимог щодо стягнення з

відповідача річних в сумі 9,68 грн., в позові відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач неналежним чином

виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг; що

інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 625 ЦК

України та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає

його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить

рішення скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В

обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що суд першої інстанції

при винесенні рішення порушив процесуальні права відповідача, а саме на

повідомив відповідача про час та місце розгляду справи, внаслідок чого

відповідач був зокрема позбавлений права направити в судове засідання свого

представника для надання пояснень, та права подавати відповідні докази в

обґрунтування своїх доводів та заперечень. Крім того, відповідач також

зазначає, що ще до укладання договору № 2 від 01.09.05 р. на виконання його

умов відповідач авансував позивачу грошові кошти в сумі 50000 грн., і вказана

сума таким чином не була врахована судом при прийнятті оскаржуваного рішення;

що договір № 2 від 01.09.05 р. в частині визначення вартості наданих послуг був

фактично підроблений позивачем, про що свідчить зокрема примірник цього

договору в редакції відповідача, в якому йдеться про 140 грн. за збирання

врожаю соняшника за 1 га., а не 180 грн. як зазначено в договорі в редакції

позивача; що договір № 2 від 16.07.05 р. та акти виконаних робіт за ним були

також підроблені позивачем;  що договір №

2 від 16.07.05 р. останнім фактично не виконувався, оскільки послуги, які

позивач зобов'язався надати за цим договором, фактично були виконані іншим

господарюючим суб'єктом, а саме ТОВ „Співдружність Агро”, про що свідчать

відповідний договір з вказаним підприємством, акти здачі-прийняття виконаних

робіт, договір застави, звіт та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського

суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те,

що відповідач подаючи апеляційну скаргу не вказав які саме норми матеріального

чи процесуального права були порушені судом при винесенні оскаржуваного

рішення; що грошові кошти в сумі 50000 грн. позивач отримав від відповідача на

виконання не умов договору № 2 від 01.09.05 р., як зазначає відповідач, а на

виконання умов іншого укладеного між сторонами договору № 1 від 16.07.05 р.; що

виконання позивачем умов договору № 2 від 16.07.05 р. та № 2 від 01.09.05 р.

зокрема підтверджується підписаними сторонами актами прийняття виконаних робіт

від 27.08.05 р. та від 05.10.05 р.; що твердження відповідача про підробку

позивачем документів ним жодним чином не доведені та ін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та

доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом

першої інстанції, 16.06.05 р. між сторонами було укладено договір № 2

(а.с.11-13), відповідно до умов якого виконавець (позивач), використовуючи

певні комбайни, зобов'язався надавати послуги по збиранню пшениці на полях

замовника (відповідача).

Крім того, 01.09.05 р. між сторонами також укладено договір № 2

(а.с.19-21), відповідно до умов якого виконавець (позивач), використовуючи

відповідні комбайни, зобов'язався надавати послуги по збиранню пшениці на полях

замовника (відповідача).

Відповідно до підписаних та скріплених печатками сторін актів

виконаних робіт від 27.08.05 р. на суму 72500,00 грн. (а.с.14) та від 05.10.05

р. на суму 54000,00 грн. (а.с. 22) позивач надав відповідачу передбачені

договорами послуги на загальну суму 126500,00 грн. Вказане, а також те, що

означені акти відповідачем жодним чином не спростовані та не оспорені, дає

підстави суду вважати, що позивач свої зобов'язання за вказаними договорами

виконав належним чином.

Як свідчать вказані договори, в них не встановлено строк виконання

відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, в зв'язку з чим,

позивачем було направлено на адресу відповідача претензії б/н від 04.06.08 р.

(а.с. 17 та 25 ) з вимогами про оплату 72500,00 грн. заборгованості за

договором № 2 від 16.07.05 р. та 54000,00 грн. заборгованості за договором №2

від 01.09.05 р.

Вимогу про оплату заборгованості за договором № 2 від 16.07.05 р.

відповідачем отримано 07.06.08 р., а вимогу про оплату заборгованості за

договором № 2 від 01.09.05 р., відповідач отримав 09.06.08 р., що

підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень,

доданими позивачем до матеріалів справи (а.с.18,26).

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати наданих позивачем

послуг не виконав, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем склала

126500,00 грн.

Разом з тим, відповідач в обґрунтування своїх заперечень вказує на

те, що ще до укладання договору № 2 від 01.09.05 р. на виконання його умов

відповідач авансував позивачу грошові кошти в сумі 50000 грн., і вказана сума

безпідставно не була врахована позивачем при зверненні до суду з відповідною

вимогою; що договір № 2 від 01.09.05 р. в частині визначення вартості наданих

послуг був фактично підроблений позивачем, про що свідчить зокрема примірник

цього договору в редакції відповідача, в якому йдеться про 140 грн. за збирання

врожаю соняшника за 1 га., а не 180 грн. як зазначено в договорі в редакції

позивача; що договір № 2 від 16.07.05 р. та акти виконаних робіт за ним були

також підроблені позивачем, а саме виконані на чистих бланках, раніше

підписаних керівником підприємства позивача та переданих відповідачу; що

договір № 2 від 16.07.05 р. останнім фактично не виконувався, оскільки послуги,

які позивач зобов'язався надати за цим договором, фактично були виконані іншим

господарюючим суб'єктом, а саме ТОВ „Співдружність Агро”, про що свідчать

відповідний договір з вказаним підприємством, акти здачі-прийняття виконаних

робіт, договір застави, звіт та ін.

Позивач в обґрунтування своїх вимог також зазначає, що грошові

кошти в сумі 50000 грн. позивач отримав від відповідача на виконання не умов

договору № 2 від 01.09.05 р., як зазначає відповідач, а на виконання умов

іншого укладеного між сторонами договору № 1 від 16.07.05 р., який сторонами

був виконаний в повному обсязі. Крім того, позивач також заперечує проти

доводів відповідача про підробку позивачем певних документів, зазначаючи при

цьому що вказані доводи відповідачем жодним чином не доведені та ін.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд

приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач

неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих

позивачем послуг; що інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на

підставі ст. 625 ЦК України та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії

суддів,  в цілому відповідають фактичним

обставинам спору та матеріалам справи, їм 

надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні

підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі

рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести

ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює 

докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,

повному і об'єктивному розгляді  в  судовому 

процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, Доказами у

справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які

відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими

доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають

значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік

та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку

господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення

господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї

операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це

документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її

здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні

господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у

регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст

господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм,

затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках

спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, Договором є

домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу

сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов

договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і

погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного

законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК  України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання

боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення

вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник

повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення

вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів

цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, а також по-перше те, що виконання

відповідачем робіт в рамках спірних договорів підтверджується матеріалами

справи, а саме підписаними сторонами актами виконаних робіт, по-друге те що

позивач через не встановлення в спірних договорах умов щодо строків оплати

послуг у встановленому законом порядку звертався до відповідача з вимогою про

погашення заборгованості, проте відповідач відповідної оплати заборгованості не

здійснив, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про

задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 126500

грн. заборгованості.

При цьому не можуть бути прийняті судом до уваги доводи

відповідача про те, що позивачем були підроблені договори в частині

встановлення вартості наданих послуг, а також акти виконаних робіт, оскільки

вказані доводи відповідачем всупереч вимогам ст. 33 ГПК України жодним чином не

підтверджені. До того ж представник відповідача в судовому засіданні підтвердив

той факт, що спірні документи відповідачем жодним чином не спростовані та не

оспорені, ніяких виправлень у встановленому законом порядку до спірних

документів відповідачем не вносилось, до компетентних органів з цього приводу

відповідач не звертався.

З цих же підстав не приймаються до уваги доводи відповідача про

те, що відповідно до умов договору в його редакції вартість виконаних робіт

становить 140 грн. за 1 га., а не 180 грн. за 1 га., як це вказано у договорі №

2 від 01.09.05 р. в редакції позивача, і вказане надавало останньому право на

звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за вказаним договором

саме в його редакції. 

Тобто не спростування відповідачем спірних документів і відомостей

в редакції позивача дає суду підстави для їх врахування саме в даній редакції.

Разом з тим, також не можуть бути прийняті судом до уваги доводи

відповідача про те, що він на виконання умов договору № 2 від 01.09.05 р.

відповідними видатково-касовими ордерами було передано позивачу 50000 грн. і

вказана сума нібито не була врахована позивачем при зверненні до суду, оскільки

у вказаних видатково касових ордерах підставою для передачі грошових коштів

було визначено „оплату за послуги”, або „оплата за с/г продукцію” без

зазначення при цьому договору на виконання якого і відбувалася передача. Беручи

до уваги викладене, а також те що між сторонами укладалися і виконувалися також

інші договори, у судової колегії відсутні підстави вважати, що передача

грошових коштів зазначеними видатково-касовими ордерами відбувалася саме в

рамках договору № 2 від 01.09.05 р. До того ж позивач зазначає, що вказані

грошові кошти ним були отримані на виконання укладеного сторонами та виконаного

ними договору № 1 від 16.07.05 р.

Крім того, також безпідставними є доводи відповідача про те, що

позивач не міг виконувати спірні роботи через те, що їх виконувало інше

підприємство, а саме а саме ТОВ „Співдружність Агро”, з посиланням на додані

ним документи та ін. Зокрема вказані документи жодним чином не спростовують

доказів які свідчать про виконання позивачем спірних робіт, та які з

урахуванням вимог ст. ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та

фінансову звітність в Україні”, ст.ст. 32-36 ГПК України можуть бути підставою

для відповідних висновків, зроблених судом першої інстанції у прийнятому по

справі рішенні. До того ж в наданому відповідачем акті здачі-прийняття

виконаних робіт за договором №_ від 07.04.05 р. (а.с. 74) не вказано дату його

складання, в зв'язку з чим з урахуванням відомостей вказаних в складеному

сторонами акті б/н від 16.07.05 р., неможливо зробити висновок про те, чи дійсно

і коли саме ТОВ „Співдружність Агро” виконував роботи за вказаним договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його

невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання

(неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов'язання, оскільки не

виконав його в повному обсязі у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від

відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник,

який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки

господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 

1012,00 грн. інфляційних та 

291,84 грн. річних.

Разом з тим, безпідставними є вимоги відповідача про скасування

судового рішення по мотивам того, що суд першої інстанції нібито безпідставно

прийняв до провадження подану позивачем позовну заяву яка ґрунтувалася на

невиконання відповідачем 2-х договорів які існували та виконувалися в різні терміни,

оскільки як свідчать матеріали справи позовна заява була подана позивачем у

відповідності до ст. 54, 62 ГПК України, позовні вимоги ґрунтуються на двох

однорідних договорах укладених між тими ж сторонами, що з урахуванням вимог ст.

58 ГПК України давало підстави суду розглядати дані вимоги в одному

провадженні.

Крім того, також не підлягають задоволенню вимоги відповідача про

скасування судового рішення по мотивам того, що господарський суд приймаючи

рішення нібито належним чином не повідомив відповідача про час та місце

розгляду справи, та прийняв рішення за відсутності відповідача, чим, на думку

відповідача, порушив його процесуальні права.

Згідно із статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи

є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної

особи чи закону виступають від її імені.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції надсилав

на адресу відповідача ухвалу від 24.07.08 р. про порушення провадження по

справі і останній як свідчить відповідне поштове повідомлення (а.с. 28),

вказану ухвалу отримав, що свідчить про те, що відповідачу було відомо про

порушення судом провадження по даній справі. Крім того, суд в процесі розгляду

справи 11.08.08 р. відкладав її розгляд в т.ч. в зв'язку з неявкою представника

відповідача, та також надсилав на його адресу відповідну ухвалу, тим самим

надававши можливість останньому направити в судове засідання свого представника

та надати свої доводи стосовно заявлених позивачем позовних вимог та необхідні

докази в їх обґрунтування, однак відповідач вказаною можливістю з невідомих

причин не скористався. До того ж, відповідач в обґрунтування своїх вимог не

надав жодного доказу неотримання зазначених ухвал, а так само надісланої

позивачем на його адресу копії позовної заяви. Беручи до уваги викладене, у

суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції

при розгляді даної справи порушив процесуальні права відповідача. Разом з тим

враховуючи, що норми ГПК України передбачають можливість розгляду справи без

участі представників сторін, повідомлених про час та місце розгляду справи, за

наявними в справі матеріалами, вимоги відповідача про скасування прийнятого по

справі рішення не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або

неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для

скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело

до прийняття неправильного рішення. При цьому, 

відповідач, не надав жодного доказу того, що господарський суд при

винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому

випадку бути підставою для скасування даного рішення.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду

відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а

мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для

його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова

колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 27.08.08 р. по

справі № 07/144-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Повний текст постанови підписано 17.11.08 р.

         Головуючий суддя                                                             

      Могилєвкін Ю.О. 

                                 Судді                                                                   

Пушай В.І. 

Плужник О.В.