Рішення

від 15.10.2012 по справі 1110/583/12

КОМПАНІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1110/583/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 року селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого -судді Мумигі І.М.

при секретарі -Комар К.В.

за участю представника позивача -ОСОБА_1

та представника відповідача -Шаповалова Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського виробничого кооперативу „Відродження" про визнання недійсним договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Відродження»про визнання неукладеним договору оренди земельної ділянки та усунення перешкод у здійсненні нею права власності та права користування цією земельною ділянкою.

У подальшому ОСОБА_3 позовні вимоги змінила, прохаючи суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки між нею та відповідачем. Позовну вимогу щодо усунення перешкод у здійсненні нею права власності та права користування цією земельною ділянкою просила залишити без розгляду, а тому на підставі ухвали суду від 02 жовтня 2012 року позовні вимоги в цій частині залишені без розгляду.

Даючи пояснення суду, ОСОБА_3 пояснила, що є власницею земельної ділянки НОМЕР_1 площею 6,35 га, розташованої на території Червонослобідської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Її право власності на цю земельну ділянку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії 1-КР № 000603 від 28 березня 2002 року. У 2011 році від свого онука вона взнала, що її земельною ділянкою користується відповідач. Так як вона не укладала з відповідачем договір оренди земельної ділянки, не підписувала його, не отримувала орендної плати, вона звернулася до відділу Держкомзему у Компаніївськом районі Кіровоградської області, де отримала копію договору оренди землі. Ознайомившись зі змістом договору, встановила, що договір та додатки до нього скріплені не її підписом, а сам текст не відповідає її волі та намірам. З цих підстав оскаржила договір оренди землі та просить визнати його недійсним, оскільки особисто такий договір з відповідачем не укладала, нікого не уповноважувала на підписання та укладання договору від її імені, не бажає укладати договір оренди землі взагалі.

Представник відповідача Шаповалов Ю.С. позов не визнав, надав суду заперечення на позов, у яких вказав, що договір оренди земельної ділянки між позивачем та СВК «Відродження», укладався, підписувався сторонами, пройшов державну реєстрацію, та що на його виконання позивач отримував орендну плату. За таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позову. Надав у розпорядження суду платіжну відомість, вказавши, що нею стверджується отримання позивачем орендної плати відповідно до умов договору оренди у 2011 році.

Заслухавши сторони, представника позивача та свідка, вивчивши письмові матеріали, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії 1-КР № 000603 від 28 березня 2002 року позивач є власницею земельної ділянки НОМЕР_1 площею 6,35 га, кадастровий номер 3522885800:02:000:0111, розташованої на території Червонослобідської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

За договором оренди землі без номера від 01 червня 2010 року, зареєстрованого у Компаніївському відділі ДП «Кіровоградська регіональна філія Центра державного земельного кадастру при Держкомземі України»30.11.2010 року за № 041037300019, сторонами договору є: орендодавцем - власник земельної ділянки ОСОБА_3, орендарем - СВК «Відродження». Предметом договору оренди є земельна ділянка, кадастровий номер 3522885800:02:000:0111, належна на праві приватної власності позивачу. Термін дії договору оренди п»ять років. Договір має невід»ємний додаток - акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 07 червня 2010 року. У розділі «Реквізити сторін»договору оренди та розділі «Земельну ділянку передав»акта про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 07 червня 2010 року від імені орендодавця вчинено підписи.

Судом оглянуто оригінал договору оренди землі без номеру від 01 червня 2010 року з доданим до нього актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 07 червня 2010 року в та встановлено відповідність копії оригіналу, підписи від імені позивача в оригіналах документів вчинено ручкою синьо-фіолетового кольору.

Згідно висновку № 2407/02 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 1110/583/12 від 02.08.2012р. підписи від імені ОСОБА_3 у договорі оренди землі від 01.06.2010 року, який зареєстрований у Компаніївському відділі ДП «Кіровоградська регіональна філія Центра державного земельного кадастру при Держкомземі України»30.11.2010 року за № 041037300019 у розділі «Підписи сторін»та у акті про передачу земельної ділянки в натурі виконані не самою ОСОБА_3, а іншою особою.

З пояснення свідка ОСОБА_4, яка працює економістом у СВК «Відродження»та яка знає позивача з дитинства, відомо, що позивач особисто приходила до свідка на роботу у контору СВК «Відродження», отримувала примірник договору, підписувала його сидячи за столом. Окрім того свідок зазначила, що в її робочому кабінеті в цей же період у 2010 році було підписано 276 договорів оренди землі. З приводу отримання орендної плати свідок пояснила, що нарахування та виплата орендної плати на підставі договорів проводиться іншими особами, а тому їй невідомі обставини отримання чи неотримання позивачем орендної плати.

Заслухавши пояснення свідка, позивач та її представник заперечили викладену свідком інформацію. Позивач ствердно сказала, що не була в робочому кабінеті свідка та не підписувала ніяких документів, в тому числі не підписувала договір оренди землі та додаток до нього, останні два роки проживає в іншому населеному пункті на великій відстані від контори відповідача, у село за місцем колишнього проживання не їздила, так як доглядає тяжко хворого чоловіка. Заперечила отримання нею орендної плати у 2011 році.

З оглянутого судом копії документа без назви та без будь-яких реквізитів, який приєднаний до заперечень на позовну заяву представником відповідача, суд не може встановити його назву, дату та не може визначити його дійсність, так як копія документа не посвідчена підписом та печаткою відповідача та в розпорядження суду не надано оригінал. Позивач, ознайомившись зі змістом документа, заперечила вчинення нею підпису у рядку після тексту: «ОСОБА_3 1375-00», цим самим спростувала пояснення представника відповідача щодо того, що даний документ (в копії) стверджує факт отримання позивачкою орендної плати за спірним договором оренди землі. За таких умов суд не може визнати вказаний доказ належним і допустимим.

Даючи оцінку правовідносинам між сторонами спору, суд виходить з такого.

Статті 10 та 60 ЦПК України передбачають, що кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі Пленум), зокрема п. 8 визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Відповідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У звязку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК України тощо).

З вищезазначеного убачається, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов»язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам закону; додержання встановленої форми правочину; правоздатність сторін; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За правилами ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов»язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.( ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі")

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19, цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. У силу положень цієї статті Закону акт приймання-передачі об'єкта оренди виступає невід'ємною частиною договору оренди.

Частиною 1 ст.14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).(ч.2 ст. 207 ЦК України)

Статтею 18 цього Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено повернення орендодавцеві земельної ділянки на умовах, визначених договором у разі припинення або розірвання договору оренди землі.

Пленум в п. 10 Постанови роз'яснив, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У звязку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, може бути пред"явлена тільки стороні недійсного правочину.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_3, як орендодавець, не підписувала спірний договір оренди, згоди та повноважень на його укладення й підписання іншій особі не надавала, є всі підстави вважати не доведеною наявність у позивача волевиявлення на укладення цього договору, а сам договір, виходячи з положень передбачених ч.1 ст. 215 ЦК України, - недійсним у зв"язку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої ч.3 ст. 203 цього Кодексу.

Посилання представника відповідача на ті обставини, що отримання орендної плати свідчить про дотримання сторонами істотних умов договору при його вчиненні і тому умови договору відповідають дійсному волевиявленню ОСОБА_3 є безпідставним та не ґрунтується на матеріалах справи та законі.

Як роз'яснено в п.7 постанови Пленуму, судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності.

Вчинення стороною дії (одержання орендної плати за договором) без отримання нею пропозиції укласти такий договір (оферти) не може підтверджувати її згоду на укладення договору (ст.ст. 641,642 ЦК України).

Доводи відповідача, які зводяться до того, що позивач, отримавши орендну плату відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України схвалив спірний договір оренди є необгрунтованими, оскільки особа, яка підписала спірний договір оренди взагалі не мала статусу представника орендодавця за відсутності повноважень, і тому наступне його схвалення є неможливим. Окрім того, позивач спростовує обставини отримання нею орендної плати за умовами оспореного договору у 2011-2012 роках.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до сільськогосподарського виробничого кооперативу „Відродження" про визнання недійсним договору оренди землі задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди землі між ОСОБА_3 та сільськогосподарським виробничим кооперативом „Відродження", який зареєстрований у Компаніївському відділі ДП «Кіровоградська регіональна філія Центра державного земельного кадастру при Держкомземі України»30.11.2010 року за № 041037300019, щодо земельної ділянки НОМЕР_1, площею 6,35 га, кадастровий номер 3522885800:02:000:0111, розташованої на території Червонослобідської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії 1-КР № 000603 від 28 березня 2002 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через Компаніївський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Суддя