Рішення

від 11.11.2008 по справі 29/479-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11"

листопада 2008 р.                                                           

Справа № 29/479-08

вх. № 7897/5-29

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача Чайка С.П.                                                                                       1-го

відповідача - ОСОБА_1

2-го відповідача - Ткаченко О.П.

розглянувши справу за позовом

ТОВ "Компанія "Аналітика Бізнесу", м. Київ 

до  1-го відповідача -

СПД ФО ОСОБА_1, м. Харків

2-го відповідача- Відкритого акціонерного товариства Комерційний

банк «Національний стандарт»   

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2008 року ТОВ “КОМПАНІЯ “АНАЛІТИКА БІЗНЕСУ” подало до

Господарського суду Харківської області позовну заяву про зобов'язання фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 виконувати Договір доручення від 10 жовтня  2008 року, та визнання дій Відкритого

акціонерного товариства Комерційного банку «Національний стандарт», по відмові

у виконанні заяв на купівлю іноземної валюти №1 від 20.10.2008 року,  № 2 від 20.10.2008 року протиправними та

зобов'язати Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Національний

стандарт» вчинити дії по виконанню заяв про купівлю іноземної валюти № 1 від

20.10. 2008 року, № 2 від 20.10.2008 року та вчинювати дії по виконанню всіх

наступних заяв ТОВ “КОМПАНІЯ “АНАЛІТИКА БІЗНЕСУ” про купівлю іноземної валюти,

здійснювану Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Національний

стандарт» від імені ТОВ “КОМПАНІЯ “АНАЛІТИКА БІЗНЕСУ” без нарахування,

утримання та сплати до спеціального фонду державного бюджету збору на

обов'язкове державне пенсійне страхування від сум операцій з купівлі-продажу

безготівкової іноземної валюти за гривню, зазначених у таких заявах.  

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 10 жовтня 2008 року між

нимта відповідачем 1  - фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір доручення. Відповідно до умов

вказаного договору відповідач 1 зобов'язався вчинювати юридичні дії пов'язані з

представленням інтересів позивача в банківських установах при відкритті,

обслуговуванні (здійсненні розрахунково-касового обслуговування) та закритті

всіх рахунків, що відкриваються або будуть відкриті останнім в фінансових

установах України.

В процесі здійснення господарської діяльності позивачем було

укладено декілька договорів комісії, в тому числі і з фізичною особою,

нерезидентом, громадянином  Республіки

Молдова - ОСОБА_2. На виконання вказаного договору комісії позивачем було

укладено зовнішньоекономічні контракти на придбання побутової електронної

техніки та комп'ютерів. Відповідно до п.4.3 Контракту валютою контракту та

валютою платежів являється долар США. Згідно із п.3.5 Контракту оплата вартості

товару здійснюється позивачем протягом десяти банківських днів від дати

підписання документів зазначених в Контракті. В зв'язку з цим, на виконання

умов контрактів, 20 жовтня 2008 року позивачем через відповідача 1 були подані

заяви про купівлю іноземної валюти № 1, № 2 на загальну суму 3840,00 доларів

США приклавши до неї всі документи передбачені п. 1 глави 1 розділу ІІ

Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого

постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року №

281  із змінами і доповненнями (надалі -

Положення).

Однак, 20.10.2008 року 2-й відповідач - ВАТ КБ «Національний

стандарт» відмовив у виконанні заяв про купівлю іноземної валюти № 1 від 20.10.

2008 року, № 2 від 20.10. 2008 року. Одночасно з цим, 1-й відповідач також

відмовився від виконання умов укладеного з ним договору доручення.

Позивач вважає, що така відмова ВАТ КБ “Національний стандарт” є

безпідставною та суперечить вимогам чинного законодавства України. Також,

позивач вважає, що дії ВАТ КБ «Національний стандарт» по відмові у виконанні

заяви про купівлю іноземної валюти являються незаконними та такими, що

порушують його майнові права та інтереси.

В судовому засіданні, яке розпочалося 10.11.08 було оголошено

перерву до 11.11.08.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав

повністю та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач 1 - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в судове

засідання 11.11.08 не з'явився надав заяву в якій просить суд розглядати справу

без його участі .

Представник відповідача -2 в судовому засіданні позовні вимоги не

визнав посилаючись на те, що дії банку повністю відповідають вимогам

Національного банку України та нормам чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу

України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу

України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі

всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши

матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ “КОМПАНІЯ “АНАЛІТИКА

БІЗНЕСУ” підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

10.10.2008 року між ТОВ “КОМПАНІЯ “АНАЛІТИКА БІЗНЕСУ”   та ФО - підприємцем ОСОБА_1 було укладено

Договір доручення.

Відповідно до умов вказаного договору доручення відповідач 1

зобов'язався вчинювати юридичні дії пов'язані з представленням інтересів

позивача в банківських установах при відкритті, обслуговуванні (здійсненні

розрахунково-касового обслуговування) та закритті всіх рахунків, що

відкриваються або будуть відкриті останнім в фінансових установах України.

Згідно п. 1.1 Договору доручення, відповідач 1 зобов'язався від

імені позивача вчиняти усі необхідні дії по представництву інтересів та прав

позивача в ВАТ КБ «Національний стандарт», що витікають з Договору банківського

рахунку та Договору про відкриття поточного рахунку в іноземній валюті на

розрахунково-касове обслуговування.

20.10.2008 року Позивачем було отримано лист Відповідача 1 в якому

він повідомляв про відмову від виконання Договору доручення від 10.10.2008 року

в зв'язку з виникненням у нього підозри з приводу не відповідності дій

Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Національний стандарт»

нормам чинного законодавства України щодо відмови в виконанні заяв про купівлю

іноземної валюти № 1 від 20.10.2008 року, № 2 від 20.10. 2008 року.

Суд дійшов висновку, що позовна заява в частині зобов'язання ФО -

підприємця ОСОБА_1   виконувати договір

доручення не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відмова ФО - підприємця ОСОБА_1 

від виконання умов Договору від 10.10. 2008 р. є обґрунтованою та такою,

що суперечить вимогам діючого законодавства України та відповідає умовам

договору доручення від 10.10.2008 року. Так, статтею 1000 Цивільного кодексу

України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується

вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Відповідно до частини 1 ст. 1008 Цивільного кодексу України

договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а

також у разі відмови довірителя або повіреного від договору.

Частиною другою ст. 1008 Цивільного кодексу України передбачено,

що довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у

будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

Таким чином, договір доручення може бути в будь-який момент за

бажанням будь-якого із сторін розірваний в односторонньому порядку.

Крім того, згідно умов Договору доручення від 10.10.2008 року, а

саме п. 4.3 в разі не можливості подальшого виконання умов договору повірений

письмово повідомляє довірителя про умови, що зумовили не можливість подальшого

виконання умов цього договору та про свій намір щодо розторгнення договору

доручення.

Отже, відмова ФО - підприємця ОСОБА_1   від виконання умов Договору доручення від

10.10.2008 року є обгрунтованою та такою, що відповідає умовам договору

доручення та вимогам чинного законодавства.

Також, судом встановлено, що в процесі здійснення господарської

діяльності позивачем було укладено декілька договорів комісії, в тому числі і з

фізичною особою, нерезидентом, громадянином 

Республіки Молдова - ОСОБА_2.

На виконання вказаного договору комісії позивачем було укладено

зовнішньоекономічні контракти на придбання 

побутової електронної техніки та комп'ютерів.

Відповідно до п.4.3 Контракту, валютою контракту та валютою

платежів являється долар США.

Згідно із  п. 3.5 Контракту,

оплата вартості товару здійснюється позивачем протягом десяти банківських днів

від дати підписання документів зазначених в Контракті.

В зв'язку з цим, на виконання умов контрактів, позивачем через

відповідача 1 було подано заяви про купівлю іноземної валюти № 1 від 20.10.

2008 року на суму 1890,00 доларів США, № 2 від 20.10. 2008 року на суму 1950,

00 доларів США, додавши до них всі документи передбачені п. 1 Глави 1 розділу

ІІ Положення.

Однак, 20.10. 2008 року відповідач 2 - ВАТ КБ «Національний

стандарт» відмовив у виконанні заяв про купівлю іноземної валюти № 1 від

20.10.2008 року, № 2 від 20.10. 2008 року, зазначивши як підставу відмови у

виконанні заяв на купівлю іноземної валюти посилаючись на те, що позивачем не

було додатково перераховано суму збору на обов'язкове державне пенсійне

страхування, а самі заяви не містять вказівки про те, що Позивач доручає

відповідачу 2 утримати та сплатити 0,5 % від суми покупки у вигляді збору на

обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ Положення суб'єкти ринку в разі

наявності в їх клієнтів зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами в

іноземній валюті мають право за згодою клієнта здійснювати за кошти клієнта

купівлю іншої іноземної валюти, яка надалі на підставі договору банківського

рахунку, що передбачає надання клієнту комісійних послуг.

Пунктами 1 глави 1 розділу ІІ Положення визначено, що юридичні

особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності мають право

купити, обміняти іноземну валюту з метою здійснення розрахунків з нерезидентами

за торговельними операціями на підставі документів, перелік яких визначено

відповідним пунктом.

Згідно ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона

(комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату

вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 1016 ЦК України за договором, укладеним з третьою

особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у

договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

При цьому, майно придбане комісіонером за рахунок комітента, є

власністю комітента (ст. 1018 ЦК України).

Судом встановлено, що 02.10. 2008 року позивач уклав два договори

комісії з фізичною особою - ОСОБА_2, який є громадянином Республіки Молдова і

який не є платником додаткового збору на обов'язкове державне пенсійне

страхування за українським законодавством.

На виконання договору комісії від 02.10. 2008 року, позивачем

08.10. 2008 року було укладено зовнішньоекономічні угоди - зовнішньоекономічні

контракти з Компанією “DECTRA TRADE LLP”, 

яка зареєстрована та діє у відповідності з законодавством

Великобританії, та з компанією Компанією “BRANDWAY IMPEX LLP”,  яка зареєстрована та діє у відповідності з

законодавством Великобританії.

Згідно з умовами контрактів від 08.10. 2008 року позивач, діючи на

підставі договору комісії від 02.10. 2008 року здійснив придбання побутової

електронної техніки та комп`ютерів  у

нерезидентів та зобов'язався сплатити на користь останніх вартість придбаного в

строки та у валюті, визначені Контрактами.

В подальшому, для купівлі іноземної валюти позивачем було надано

відповідачу 2 заяви на купівлю іноземної валюти № 1 від 20.10. 2008 року на

суму 1890, 00 доларів США та № 2 від 20.10. 2008 року на суму 1950, 00 доларів

США, з метою проведення розрахунків з нерезидентом за імпорт обладнання, а

також всі документи, визначені в п. 1 глави 1 розділу ІІ Положення, як підставу

для купівлі відповідачем 2 на міжбанківському валютному ринку України іноземної

валюти за поточними торгівельними операціями.

Позивачем були надані наступні документи:

1. Договір комісії на придбання товару від 02 жовтня 2008 року.

2. Контракт № 1 від 08 жовтня 2008 року, який є

зовнішньоекономічним договором з нерезидентом і який оформлений згідно вимог

чинного законодавства.

3. Специфікація № 1 від 20 жовтня 2008 року до цього Контракту на

суму 1890, 00 доларів США.

4. Рахунок-фактуру № 1 від 20 жовтня 2008 року на суму 1890,

00  доларів США.

5. Акт прийому-передачі побутової електронної техніки від 20

жовтня 2008 року в якості підтвердження факту виконання Контракту в частині

продажу обладнання і її імпорту без ввезення із-за кордону.

6. Контракт № 2 від 08 жовтня 2008 року, який є

зовнішньоекономічним договором з нерезидентом і який оформлений згідно вимог

чинного законодавства.

7. Специфікація № 1 від 20 жовтня 2008 року до цього Контракту на

суму 1950, 00  доларів США.

8. Рахунок-фактуру № 1 від 20 жовтня 2008 року на суму 1950,

00   доларів США.

9. Акт прийому-передачі побутової електронної техніки від 20

жовтня 2008 року в якості підтвердження факту виконання Контракту в частині

продажу обладнання і її імпорту без ввезення із-за кордону.

Надання будь-яких інших або додаткових документів (в тому числі і

документів про сплату додаткового збору чи доручення на перерахування

якого-небудь збору за рахунок клієнта) Положенням або іншим законодавчим актом

України не визначено.

Однак не дивлячись на це, відповідач 2 відмовив у виконанні заяви

на купівлю іноземної валюти посилаючись на те, що Позивачем не було додатково

перераховано суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а сама

заява не містить вказівки на про те, що позивач доручає відповідачу 2 утримати

та перерахувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у

встановленому законодавством розмірі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування» (надалі - Закон), страховими внесками являються

- кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне

пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше;

кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно

до цього Закону.

При цьому, згідно з п. 8 розділу ХV Закону до набрання чинності

законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду

страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових

внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у

статті 12 цього Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб,

зазначених у пунктах 8, 13, 14, 17 статті 11 цього Закону), сплачуються

страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених

цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на

обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників

збору. Платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначені пунктами

5 - 10 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне

страхування", сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування

в порядку та розмірах, визначених зазначеним Законом.

При цьому, до приведення законодавства України у відповідність із

цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в

частині, що не суперечить цьому Закону (п. 16 розділу ХV Закону).

Отже, Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне

страхування» діє лише частково.

Визначення платників додаткового збору на обов'язкове державне

пенсійне страхування, як складової частини страхових внесків до Пенсійного

Фонду України базується на нормах Закону України «Про збір на обов'язкове

державне пенсійне страхування».

За даним законом цього збору є юридичні і фізичні особи, що

здійснюють операції купівлі-продажу валют.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 15 Закону платниками страхових

внесків є страхувальники, зазначені в ст. 14 Закону, і застраховані особи,

зазначені в ч. 1 ст. 12 Закону.

До визначених в пунктах 1-4 статті 14 Закону страхувальників

Комісіонер - Фрей Володимир, як громадянин Республіки Молдова не належить через

те, що не має найманих осіб - працівників.

Відповідно до п. 5 ст. 14 Закону платниками страхових внесків

зокрема є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11та частині

першій статті 12 цього Закону.

Отже, застрахованими особами є:

1) за п. 4 ст. 11 Закону - особи, що забезпечують себе роботою

самостійно: адвокатська, нотаріальна діяльність і т.д.

2) за ч. 1 ст. 12 Закону - особи, що мають право на добровільне

страхування, зокрема, іноземці, що постійно проживають або працюють на

території України,.

3) за п. 3 ст. 11 Закону - 

фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті,

які обрали особливий спосіб оподаткування.

До жодної з перелічених категорій - Фрей Володимир не відноситься.

До того ж, норма пункту 3 ст. 11 Закону має загальний характер і

спрямована на пенсійне забезпечення громадян України - підприємців.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори,

згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною

національного законодавства України.

Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на

законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також

несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками,

встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст. 26

Конституції України)

Фрей Володимир має статус громадянина іншої держави - Республіки

Молдова і тому при застосуванні норм українського законодавства обов'язковим є

врахування норм міжнародних договорів та спеціального законодавства в сфері

пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 4 Закону 

законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції

України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне

забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні

від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного

пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода

на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та

нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне

забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого

надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені

законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми

міжнародного договору.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»

чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана

Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і

застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в

установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у

відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного

договору.

29 жовтня 1996 року Україна ратифікувала міжнародну Угоду між

Урядом України та Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі

пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 2 даної Угоди ця Угода поширюється на державне

пенсійне забезпечення громадян, яке встановлене або буде встановлене

законодавством кожної з держав.

Згідно ст. 5 вказаної міжнародної Угоди пенсійне забезпечення

громадян України і громадян Республіки Молдова та членів їх сімей здійснюється

по законодавству тієї держави, на території якої вони постійно проживають.

Отже, за міжнародним договором встановлено інше правило у

порівнянні з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування» щодо визначення осіб, на яких поширюється даний закон, зокрема,

які є застрахованими особами в його розумінні і відповідно, повинні сплачувати

страхові внески і додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Тому, фізичні особи - громадяни Республіки Молдова - нерезиденти,

які мають статус фізичної особи, постійно не проживають на території України не

являються платниками страхових внесків в тому числі і збору на обов'язкове

державне пенсійне страхування.

Своїми діями по відмові у виконанні зави на купівлю валюти

відповідач 2 фактично безпідставно позбавляє можливості позивача в повній мірі,

своєчасно виконати взяті на себе зобов'язання як за договорами комісії, так і

за зовнішньоекономічними договорами.

За таких обставин, суд керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49,

75, 77, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ТОВ “КОМПАНІЯ “АНАЛІТИКА БІЗНЕСУ” задовольнити

частково.

Визнати дії Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку

«Національний стандарт» (код ЄДРПОУ 190203301), по відмові у виконанні заяв на

купівлю іноземної валюти № 1 від 20 жовтня 2008 року, № 2 від 20 жовтня 2008

року протиправними та зобов'язати Відкрите акціонерне товариство Комерційний

банк «Національний стандарт» (код ЄДРПОУ 190203301) вчинити дії по виконанню

заяв про купівлю іноземної валюти № 1 від 20 жовтня 2008 року, №2 від 20 жовтня

2008 року та вчинювати дії по виконанню всіх наступних заяв ТОВ “КОМПАНІЯ

“АНАЛІТИКА БІЗНЕСУ” (код ЄДРПОУ 35670821) про купівлю іноземної валюти без

нарахування, утримання та сплати до спеціального фонду державного бюджету збору

на обов'язкове державне пенсійне страхування від сум операцій з купівлі-продажу

безготівкової іноземної валюти за гривню, зазначених у таких заявах.

В задоволенні позову в частині зобов'язання фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1  виконувати  умови Договору  від 10.10. 2008 року, відмовити.

Суддя