Рішення

від 11.10.2012 по справі 22-ц-4295/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-4295/2012р. Головуючий у 1-й інстанції: Мєркулова Л.О.

Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

Дзярука М.П.

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», Запорізька міська рада, про визнання права власності на самочинно збудований гараж,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначала, що їй на підставі договору дарування на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина будинку АДРЕСА_1. Власником іншої 1/2 частини будинку є ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 8167 від 07.09.1966 року.

Питання щодо земельної ділянки між ними вирішено, про що свідчить рішення Запорізької міської ради № 54 від 24.03.2010 року, ОСОБА_4 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку, відповідно до якого вона є власником земельної ділянки за вищевказаною адресою площею 61/100 від 0,0505 га. Інший співвласник земельної ділянки в розмірі 39/100 - Запорізька міська рада. Земельна ділянка надана їй для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

На вказаній земельній ділянці позивач збудувала гараж для особистих потреб, проте відповідач не надає їй згоди на визнання права власності на самочинно збудований гараж, не допускає представників ТОВ «ЗМБТІ»для проведення робіт щодо внесення в її технічний паспорт відповідних змін.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 просила суд визнати самовільно збудований гараж, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, об'єктом нерухомості та визнати за нею право власності на нерухоме майно, а саме, на гараж, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2012 року позов задоволено.

Визнано самовільно збудований гараж, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, об'єктом нерухомості.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно, а саме, гараж, що розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволення позовних вимог.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що ОСОБА_4 збудувала гараж на земельній ділянці, яка належить їй на праві власності, гараж відповідає нормам ДБН, тому дійшов висновку, що її право на отримання у власність нерухомого майна було порушене та підлягає судовому захисту в обраний нею спосіб.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Вирішуючи позов ОСОБА_4 в межах заявлених вимог та наявних доказів, колегія суддів вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як роз'яснено в п. 9, 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК ).

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК).

Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України «Про основи містобудування»№ 2780-ХП від 16.11.1992 року спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перші статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти суд має звертати увагу чи зазначено у позовній заяві відповідно до вимог статті 119 ЦПК обставини щодо звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації та посилання на докази щодо зазначених обставин. У разі відсутності посилання на такі обставини або докази суд має відповідно до вимог статті 121 ЦПК залишити позовну заяву без руху та надати строк для усунення недоліків із наслідками, передбаченими частиною другою статті 121 ЦПК.

Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Також, в п. 27 цієї ж Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз'яснено, що розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186 , 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв'язку із цим положення частини п'ятої статті 376 ЦК не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу. Прийняття в експлуатацію таких об'єктів нерухомості має здійснюватися відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у спосіб, визначений Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорії складності , які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 91.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_4 належить право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 23.11.1999р. (т. 1, а.с. 6). ОСОБА_3 належить право власності на 1/2 частину цього ж будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.09.1966р. (т. 1, а.с. 7).

На підставі Рішення Запорізької міської ради № 54 від 24.03.2010р. відповідач 20.09.2010р. отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 380568, який засвідчує, що вона є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, площею 61/100 від 0,0505 га, інший співвласник земельної ділянки в розмірі 39/100 її частини є Запорізька міська рада (т. 1, а.с. 10).

Як вбачається з відповіді на запит ТОВ «ЗМБТІ»№ 6599 від 06.04.2012р., за замовленням ОСОБА_4 від 27.03.2012р. проведена технічна інвентаризація будівель та споруд, які розташовані за адресою АДРЕСА_1. До технічної інвентаризації 29.03.2012р. представлено і самочинно побудований ОСОБА_4 гараж (т. 1, а.с. 179).

Головне управління Держтехногенбезпеки у Запорізькій області, розглянувши документи, що були надані судом при розгляді цієї справи, стосовно відповідності вимогам будівельних норм розміщення самочинно збудованого гаражу по АДРЕСА_2, не заперечує проти розміщення вищезазначеного об'єкту, згідно наданого плану земельної ділянки при умові дотримання діючих вимог та правил у сфері пожежної безпеки, що підтверджується відповіддю на запит суду з Головного управління Держтехногенбезпеки у Запорізькій області № 11/1-2/2342 від 28.05.2012р. (т. 1, а.с. 197).

Санепідстанція Заводського району, розглянувши надані судом матеріали (технічний паспорт на житловий будинок, план житлового будинку по АДРЕСА_2) встановила, що самочинно збудований гараж за адресою: АДРЕСА_2 відповідає ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», що підтверджується відповіддю на запит суду з ДЗ «Заводська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Запоріжжя»Міністерства охорони здоров'я Украйни № 02/12-1055 від 24.05.2012р. (т. 1, а.с. 198).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями ОСОБА_4 в засіданні апеляційного суду, після набуття нею права власності на частину будинку, вона самочинно побудувала гараж, до звернення до суду з цим позовом до відповідних органів з питань прийняття в експлуатацію гаражу не зверталась. Оскільки позивач не довела, що вона використала надані їй законом можливості для прийняття гаражу в експлуатацію у встановленому законом порядку, судова колегія вважає, що її право не було порушене, а тому не підлягає судовому захисту в обраний нею спосіб.

З врахуванням наведеного, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2012 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», Запорізька міська рада, про визнання права власності на самочинно збудований гараж, - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: