Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а/0370/3270/12

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2012 року Справа № 2а/0370/3270/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі Козак О.А.,

за участю представника позивача Макари О.Є.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякси і К»до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аякси і К»(ТзОВ «Аякси і К», позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (надалі -Луцька ОДПІ Волинської області ДПС, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2012 року №0001412201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Луцькою ОДПІ 18 серпня 2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Аякси і К»з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Автопарітет-Д»за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 роки. У ході перевірки податковим органом встановлено порушення цивільного та податкового законодавства в наслідок чого позивачем завищено залишок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 51944 грн., в тому числі за липень 2010 року -51 944 грн. та занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 64 929 грн., в тому числі за III квартал 2010 року в сумі 64929 грн.також перевіркою встановлено порушення частини першої статті 203 статтей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення право чину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, фінансово-господарські операції між ТзОВ „Автопарітет-Д" та „Аякси і К" зазначені право чини мають ознаки нікчемності та є нікчемними -в силу Закону. За результатами документальної позапланової виїзної перевірки Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС складено акт №3003/22-1/21752218 від 17 серпня 2012 року, на підставі даного акту було винесено податкове повідомлення-рішення №0001412201 від 10 вересня 2012 року на загальну суму 81161, 25 грн., яке, на думку позивача, є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає до скасування, оскільки здійснення фінансово-господарських операцій між ТзОВ „Аякси і К" та ТзОВ «Автопарітет-Д»відповідно до умов договора купівлі-ппродажу від 05 липня 2010 року здійснено в межах господарської діяльності відповідно до Статуту підприємства та дотримано усіх правил укладення господарських договорів, позивачем сплачено кошти з банківського рахунку за товар, який зазначений в податкових накладних, який був поставлений позивачу. У ході проведення перевірки посадовим особам Луцької ОДПІ були надані всі первинні документи, що стосуються предмету перевірки. Придбаний у ТзОВ „Автопарітет-Д" товар в подальшому був реалізований за кордон по контрактам, а тому сертифікати (паспорти) якості були передані кінцевому споживачу, що пояснює їх відсутність у позивача. На думку позивача, відсутність у останнього ТТН на транспортування товару, отриманого від ТзОВ „Автопарітет-Д" не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. Правочин укладений між позивачем та ТзОВ „Автопарітет-Д"виконаний обома сторонами, жодного доказу вини позивача в намірі порушити публічний порядок перевіряючими не надано. Вважає, що заявлений позов є підставним та просить його задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2012 року №0001412201.

Відповідач -суб'єкт владних повноважень у письмових запереченнях (а.с.39-41) та його представник в судовому засіданні позову не визнали з підстав викладених у запереченні зміст яких зводиться до того, що податковим органом на підставі акту перевірки правомірно встановлено порушення позивачем вимог частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України і на підставі акту перевірки правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Вказує на те, що перевіркою ТзОВ „Аякси і К" (акт Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 17.08.2012 року № 3003/22-1/21752218 Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ „Аякси і К" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ „Автопарітет-Д" за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року) не встановлено факту передачі товарів (послуг) від підприємства-постачальника (ТзОВ „Автопарітет-Д") та подальшу реалізацію підприємствам-покупцям у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей на отримання товару та сертифікатів відповідності на придбаний товар, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Таким чином, перевіркою зроблено висновок про те, що договір поставки № 10/07-05 від 05 липня 2010 року укладений між позивачем та ТзОВ „Автопарітет-Д" є нікчемним та немає підстав вважати, що товари є фактично отримані від контрагента, тому вважають, що перевіркою правомірно донараховано податок на прибуток в сумі 64929 грн. основного платежу та 16232,25 грн. штрафних санкцій. Просили у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Аякси і К» зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області як юридична особа 05 березня 1997 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію №003130 Серії А 01, ідентифікаційний код 21752218 (а.с.33,80).

Згідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18 травня 1999 року №02589331 товариство перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ з 21 березня 1997 року (а.с.81).

Свою господарську діяльність позивач здійснює на основі Статуту затвердженого загальними зборами від 26 жовтня 2006 року (а.с.57-73) основними видами діяльності є виробництво і реалізація товарів широкого вжитку, купівля та продаж запасних частин і комплектуючих до них та інші види діяльності не заборонені законодавством України (а.с.58-60).

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося представниками сторін, що з 08 серпня 2012 року до 14 серпня 2012 року на підставі направлення на перевірку, згідно пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 , статті 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 08.08.2012 року №1173 проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Аякси і К»з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Автопарітет-Д»за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2012 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №3003/22-1/21752218 від 17 серпня 2012 року (а.с.42-49) у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Аякси і К» вимог частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України), відповідно правочин укладений між позивачем та ТзОВ «Автопарітет-Д»має ознаки нікчемності.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»чим занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету (III квартал 2010року) в сумі 64929,00 грн.

В судовому засіданні з'ясовано, що перевіркою ТзОВ „Аякси і К" (акт Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 17.08.2012 року № 3003/22-1/21752218 Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ „Аякси і К" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ „Автопарітет-Д" за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року) не встановлено факту передачі товарів (послуг) від підприємства-постачальника (ТзОВ „Автопарітет-Д"), яке було основним постачальником товару в період 2010-2012 роки та подальшу реалізацію підприємствам-покупцям (по контрактам) у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей на отримання товару та сертифікатів відповідності на придбаний товар, документів, що засвідчують транспортування (ТТН), зберігання товарів (складські приміщення), а також інших первинних документів. Разом з тим не було надано підтвердження доставки товару від ТзОВ «Автопарітет-Д» до ТзОВ «Аякси і К». Під час проведення зазначеної перевірки було встановлено, що згідно постанови про порушення кримінальної справи від 24.02.2012 року №41/11/8008-03 відносно засновника та директора ТзОВ «Автопарітет-Д»гр. ОСОБА_3 порушена кримінальна справа за частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України. Відповідно, з посиланням на статті 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України перевіркою зроблено висновок, що ТзОВ «Автопарітет-Д» вчинено правочини без наміру створення реальних правових наслідків, що обумовлені ними та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемності. Таким чином, перевіркою зроблено висновок про те, що договір поставки № 10/07-05 від 05 липня 2010 року укладений між позивачем та ТзОВ „Автопарітет-Д" є нікчемним та немає підстав вважати, що товари є фактично отримані від контрагента.

На підставі складеного акта перевірки ТзОВ «Аякси і К» Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС 10 вересня 2012 року було сформовано податкове повідомлення-рішення №0001412201, яким товариству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 64929 грн. та 16232,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7).

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (чинного з 01 січня 2011 року з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню Луцької ОДПІ від 10 вересня 2012 року №0001412201, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та не заперечувалося представниками сторін в судовому засіданні, що між ТзОВ «Аякси і К»і ТзОВ «Автопарітет-Д»05 липня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу №10/07-05 (а.с.8) відповідно до якого останнє продавало, а позивач придбавав у ТзОВ «Автопарітет-Д»для подальшої реалізації запасні частини для літаків цивільної авіації, схемні елементи (мікросхеми, діоди, транзистори та інше). Факт передачі товару за цим договором підтверджується видатковою накладною №07715 від 15 липня 2010 року та видатковою накладною №341 від 23 липня 2010 року. За отриманий товар позивачем було здійснено оплату в сумі 311611,36 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача №26007243136 за 14 липня 2010 року та за 22 липня 2010 року (а.с.20-21).

Згідно пунктів 1.3, 2.1 Договору найменування, кількість та ціна товару вказані у товарних накладних, які додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Суд погоджується з поясненнями в судовому засіданні представника позивача, що товариством (покупцем товару) дотримано усіх правил укладення господарських договорів щодо отримання товару та підтверджується податковими та видатковими накладними за 2010 рік (а.с.14-17), щодо наявності та порядку оформлення яких як при перевірці так і в судовому засіданні зауважень не було, належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача, а саме на картках відповідних рахунків: оприбуткування -по рахунку 281 „Товари" і продаж -по рахунку 702 „Доходи від реалізації товарів", що підтверджується витягами. Перевіряючим надавались усі первинні документи відповідно до вимог статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що стосувались предмету перевірки про що зазначено в акті перевірки і не заперечувалося представником відповідача (а.с.43). В подальшому придбаний товар реалізовувався позивачем згідно контракту №10/06-15 від 29 червня 2010 року з фірмою „AVIKONT" Ltd" та контракту №10/07-16 від 15 липня 2010 року з ТзОВ „Прогрес Трейдінг". Оплата вартості за запасні частини для літаків відбувалася на умовах 100% предоплати та була проведена повністю. Факт здійснення даних господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи контрактами та ВМД, які засвідчують який саме товар відгружено по якому контракту та на яких умовах, ціна товару та одержувач товару (а.с.10-13 зворот, 26-31).

З пояснень представника позивача та наявних в матеріалах справи доказах вбачається, що товар (датчики та запасні частини) був отриманий на підставі довіреностей №69 від 15 липня 2010 року та №74 від 23 липня 2010 року відповідно, виданих директору підприємства Желізному П.М. на отримання від ТзОВ „Автопарітет-Д" з відповідним записом документа, що підтверджує виконання доручення: накладна №7715 та №341 відповідно.

Щодо довіреностей на отримання товару від ТзОВ «Автопарітет-Д», то представник позивача неодноразово наголошувала на тому, що видаткові накладні на отримання товару від постачальника підписувалися від імені ТзОВ „Аякси і К" директором підприємства, обгрунтовуючи наведене з посиланням на норми Господарського кодексу України, а саме частину п'яту статті 65 згідно якої керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, аналогічні положення визначені статтею 62 Закону України «Про господарські товариства»за правилами якої директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.

Представником відповідача в судовому засіданні не надано жодних зауважень та заперечень щодо спростування даного факту.

З матеріалів перевірки також вбачається, що транспортування товару проводились за рахунок постачальника попутнім транспортом (експрес поштою) оскільки він (товар) був малогабаритним та спеціальних складських приміщень не потребував, тому зберігався на офісі товариства. Факт повної оплати придбаного товару позивачем підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Як зазначено вище, придбаний у ТзОВ „Автопарітет-Д" товар в подальшому був реалізований, а тому сертифікати (паспорти) якості були передані кінцевому споживачу, що і пояснює їх відсутність у позивача на момент проведення позапланової перевірки.

На думку суду відсутність у останнього ТТН на транспортування товару, отриманого від свого контрагента - ТзОВ „Автопарітет-Д" не може бути самостійною підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Вищенаведені обставини справи доводять факт придбання товару позивачем у ТзОВ „Автопарітет-Д" та подальший продаж з метою одержання прибутку.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного правочину, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини другої статті 215, частини першої статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що правочин, укладений між ТзОВ „Аякси і К" та ТзОВ «Автопарітет-Д» виконаний обома сторонами.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ТзОВ «Автопарітет-Д»вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Факт придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: копіями податкових накладних, видаткових накладних, платіжними дорученнями. Факт транспортування, в свою чергу, підтверджується наданими товарно-транспортними накладними та подорожніми листами.

Оцінюючи докази, які є у справі, суд враховує норми частини другої та третьої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача із ТзОВ «Автопарітет-Д»(податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення та інші) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що договір від 05 липня 2010 року №10/07-05 між ТзОВ „Аякси і К" та ТзОВ «Автопарітет-Д» носив реальний характер, поставка товару відбувалася і товар використовувався в господарській діяльності позивача.

За приписами пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами пункту 5.3 статті 5 даного Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат: витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (підпункт 5.3.1), будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9).

При цьому у розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Аналіз наведених норм чинного законодавства України дає підстави суду прийти до висновку, що валові витрати при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств може бути сформований лише при фактичному здійсненні і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції (зміну активів), яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, з огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентами позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на віднесення до валових витрат сум по його господарським операціях, спрямованих на отримання прибутку. При цьому, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТзОВ „Автопарітет-Д", зокрема, фактів припинення юридичної особи, визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника податку на додану вартість, фіктивності підприємництва, встановлених відповідним судовим рішенням, що набрало законної сили, не здійснення господарської діяльності тощо, а також інших доказів про те, що дані первинних документів, виписаних постачальниками, не відповідають дійсності.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТзОВ „Автопарітет-Д" укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що доводи відповідача, викладені у акті перевірки, щодо недійсності правочину між ТзОВ «Аякси і К»та його контрагентом спростовані доказами у справі, які були наявні на момент податкової перевірки. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог податкового законодавства, а також нести відповідальність за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників і у вигляді певних негативних наслідків, як в даному випадку позбавлення права на віднесення до валових витрат.

Крім того, системний аналіз норм Законів України "Про податок на додану вартість", «Про оподаткування прибутку підприємств»та Податкового кодексу України дає суду підстави прийти до висновку, що у разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, чи є сумніви в його спроможності щодо можливості здійснення господарській діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і не є підставою для позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість добросовісного платника податку, який виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження, це ж саме стосується і порядку формування валових витрат підприємства.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів укладених позивачем з ТзОВ «Автопарітет-Д», та в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ТзОВ «Автопарітет-Д»до кримінальної відповідальності за злочини передбачені статтями 205 та 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТзОВ «Автопарітет-Д».

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки висновки Луцької ОДПІ про завищення позивачем валових витрат за III квартал 2010 року у зв'язку із порушенням пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є необґрунтованими, непідтвердженими належними та допустимими доказами та свідчать про неправильне застосування норм чинного законодавства, тому суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2012 року №0001412201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених суду частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, попередньо визнавши його протиправним. Тому позов слід задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 10 вересня 2012 року №0001412201.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню повністю, то на користь позивача слід присудити понесені витрати у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 2 146,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 28 вересня 2012 року №762 (а.с.2).

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякси і К»до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2012 року №0001412201 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 10 вересня 2012 року №0001412201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякси і К»судові витрати у сумі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст постанови виготовлений 30 жовтня 2012 року.