Ухвала

від 19.06.2014 по справі 2а/0370/3270/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 р. Справа № 9104/178920/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю секретаря судового засідання Сердюк О. Ю.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача Ніколайчука Р. М.

представників позивача Желізного П. М., Макар О. Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року по справі №2а/0370/3270/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякси і К» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аякси і К» звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби і просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 10 вересня 2012 року за №0001412201.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач в ході проведення перевірки прийшов до помилкових висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства України і відповідно про завищення залишок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 51 944 гривні, в тому числі за липень 2010 року в сумі 51 944 гривні та про заниження податку на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 64 929 гривень, оскільки укладені із ТзОВ «Автопарітет - Д» договори не мають ознак нікчемності. Тому, винесене на підставі висновків податкове повідомлення - рішення є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, так як здійснення фінансово - господарських операцій між позивачем та контрагентом проведено в межах господарської діяльності відповідно до Статуту підприємства та дотримано усіх правил укладення господарських договорів. Позивачем сплачено кошти за товар, який зазначений в податкових накладних і який був поставлений позивачу. При цьому, в ході перевірки позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують також і подальшу реалізацію товару. Відсутність товарно - транспортних накладних не позбавляє позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач подав письмові заперечення проти адміністративного позову, згідно змісту яких в ході перевірки податковим органом на підставі акту перевірки правомірно встановлено порушення позивачем вимог відповідних статей Цивільного кодексу України і на підставі висновків перевірки правомірно винесено оспорюване податкове повідомлення - рішення. В ході перевірки з питань здійснення позивачем фінансово - господарських операцій з ТзОВ «Автопарітет - Д» за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2012 року не встановлено факту передачі товарів (послуг) та подальшу реалізацію покупцям у зв'язку з відсутністю актів приймання - передачі товару, довіреностей на отримання товару та сертифікатів відповідності на придбаний товар, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Тому вважають, що перевіркою правомірно донараховано податок на прибуток.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 10 вересня 2012 року №0001412201. Також вирішено питання про стягнення на користь позивача понесених витрат по сплаті судового збору.

З таким судовим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Окрім цього, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що в ході перевірки встановлено відсутність реального характеру господарських операцій, так як до перевірки не були представлені первинні документи. Тобто, перевіркою правомірно встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що у свою чергу спричинило завищення залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду та заниження податку на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету, на загальну суму 64 929 гривень.

Проте суд першої інстанції не врахував доводів податкового органу, не навівши відповідних мотивів.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача) підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи і вважає, що оскаржуване судове рішення з наведених в апеляційній скарзі підстав підлягає скасуванню.

Представники позивача не погодилися з апеляційної скаргою відповідача і вважають викладені у ній доводи безпідставними і такими, що не підтверджують порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважають постанову суду першої інстанції обґрунтованою і законною, а тому підстави для її скасування відсутні.

Вислухавши суддю - доповідача, доводи представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем (покупцем товару) дотримано усіх правил укладення господарських договорів, а отримання товару підтверджується податковими та видатковими накладними за 2010 рік і операції з придбання товару належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача. До перевірки надані усі первинні документи відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В подальшому придбаний товар реалізовувався позивачем згідно контрактів і оплата вартості за запасні частини для літаків відбувалася на умовах попередньої оплати та була проведена повністю. Факт здійснення даних господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи контрактами та ВМД, які засвідчують який саме товар відвантажено, по якому контракту та на яких умовах, зазначають ціну товару та одержувача товару. У зв'язку з подальшою реалізацією придбаного у ТзОВ «Автопарітет - Д», сертифікати (паспорти) якості, які були передані кінцевому споживачу, на момент проведення позапланової перевірки були відсутні у позивача.

Також, за висновком суду першої інстанції, відсутність у позивача товарно - транспортних накладних на транспортування товару не може бути самостійною підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи відповідача щодо недійсності правочину спростовані доказами у справі, які були наявні на момент податкової перевірки.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач - ТзОВ «Аякси і К», 05 березня 1997 року зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області, як юридична особа, та зареєстроване платником податку на додану вартість. Вказані обставини стверджуються Свідоцтвом про державну реєстрацію Серії А01 №003130, Довідкою АА №531767 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ) від 03 квітня 2012 року та Свідоцтвом №02589331 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18 травня 1999 року НВ №564460.

Згідно Статуту товариства, затвердженого загальними зборами від 26 жовтня 2006 року, основними видами діяльності, окрім іншого є: виробництво і реалізація товарів широкого вжитку; організація та надання авіаційних пасажирських і вантажних транспортних послуг та інших авіаційних робіт на території України та за її межами; організація льотної та технічної експлуатації, капітального та відновлюваного ремонту, оренда, купівля і продаж повітряних суден, запасних частин і комплектуючих до них.

05 липня 2010 року позивачем, як Покупцем, укладено із ТзОВ «Автопарітет - Д», як Продавцем, Договір купівлі - продажу за №10/07 - 05, відповідно до умов якого продавець зобов'язувася продати, а покупець відповідно прийняти і оплатити товар. На підставі договору позивач придбав для подальшої реалізації запасні частини для літаків цивільної авіації, схемні елементи: мікросхеми, діоди, транзистори, датчики, вітрові скла.

На підтвердження факту передачі товару та оплати за товар в сумі 31 611 гривень 36 коп. позивачем представлено: видаткові накладні №07715 від 15 липня 2010 року та №341 від 23 липня 2010 року; рахунки; виписки по особовому рахунку позивача №26007243136 за 14 липня 2010 року та за 22 липня 2010 року; виписки по особовому рахунку позивача №26007243136 за 14 липня 2010 року та за 22 липня 2010 року; податкові накладні.

В подальшому придбаний товар реалізовувався позивачем згідно контрактів №10/06 - 15 від 29 червня 2010 року з фірмою «AVIKONT» » та №10/06 - 16 від 15 липня 2010 року із «PROGRESS TRADING». Факт здійснення даних господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи: контрактами та вантажно - митними деклараціями, рахунок - фактурами.

Відповідачем із 08 по 14 серпня 2012 року на підставі направлення та наказу від 08 серпня 2012 року №1173 проведено позапланову виїзну перевірку з питань здійснення позивачем фінансово - господарських операцій із ТзОВ «Автопарітет - Д» за період із 01 січня 2010 року по 31 березня 2012 року. За результатами проведеної перевірки 17 серпня 2012 року відповідачем складено Акт «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Аякси і К» №3003/22 - 1/21752218.

Згідно висновків перевірки, викладених у вищевказаному акті, в ході її проведення виявлено порушення позивачем: вимог ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; п. 1.4 ст. 1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.4 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок завищення залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 51 944 гривні; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету за третій квартал 2010 року в сумі 64 929 гривень.

На підставі висновків перевірки відповідачем 10 вересня 2012 року було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001412201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 81 161 гривню 25 коп., у тому числі: за основним платежем - на суму 64 929 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - на 16 232 гривні 25 коп..

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного.

У відповідності до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, чинній на дату існування спірних відносин, валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків..

Аналіз наведених норм чинного законодавства України дає підстави суду прийти до висновку, що валові витрати при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств можуть бути сформовані лише при фактичному здійсненні і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції (зміну активів), яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем представлено первинні документи, які підтверджують реальний характер господарських операцій позивача з контрагентом, а також використання придбаних товарно - матеріальних цінностей у господарській діяльності. Таким чином, з огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентами позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на віднесення до валових витрат сум по його господарським операціях, спрямованих на отримання прибутку.

На підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, що були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій і оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій з придбанням товарів між позивачем та його контрагентами. Правильний є і посилання суду першої інстанції при обґрунтування своїх висновків на відповідні норми податкового законодавства та Цивільного кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, тобто, підтверджує зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З врахуванням вищевказаних положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», витрати платника податку повинні підтверджуватися документами, складеними належним чином та у відповідності до законодавства. Зміст цих документів повинен повністю відображати суть і зміст господарської операції. В даному випадку представлені позивачем документи підтверджують понесені позивачем витрати у зв'язку з наданням контрагентами послуг за укладеними господарськими договорами.

Таким чином, позивачем відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України сформовані показники звітності, які підтверджені відповідними документами і які у відповідності до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України були представлені позивачем до перевірки.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та доказів, представлених сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти позову, виходячи з положень вищезазначених нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду щодо позовних вимог позивача є законним та обґрунтованим.

При цьому, доводи апеляційної скарги і посилання відповідача на наявність певної інформації щодо контрагентів позивача не враховуються колегією суддів апеляційного суду у своїх висновках, так як суду не представлено вироку суду, який набрав законної сили і яким були б встановлені певні обставини щодо контрагента позивача.

Також, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо не підтвердження реального характеру господарських операцій у зв'язку з відсутністю товарно - транспортних накладних, так як згідно умов договору (п. 3.1) поставка товару здійснюється продавцем і позивач у даних правовідносинах не виступав перевізником.

Колегія суддів апеляційного суду акцентує увагу також і на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність прийнятого ним рішення у відповідній частині, а також які підтверджують доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також про порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційних скарг апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року по справі №2а/0370/3270/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякси і К» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Ухвалу у повному обсязі складено 23 червня 2014 року.