Постанова

від 16.10.2012 по справі 2а-4160/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 року 2а-4160/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача -Нос С.І., Лук'янова Н.М.,

від відповідача -Шепіло І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Овал-Тех»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Овал-Тех»з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2012 № 0017632220.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «Селестін -Консалт», ТОВ «Лисенко дизайн бюро», ТОВ «Макростаб»правочинів є безпідставними, оскільки підприємством було укладено угоди з даними контрагентами, які виконані реально, товар переданий постачальниками і оплачений позивачем, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. На час укладення угод з позивачем вказані контрагенти були зареєстровані суб'єктами господарської діяльності у встановленому законодавством порядку та перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мали статус платників податку на додану вартість.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що відповідачем неправомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуване рішення прийнято податковим органом з урахуванням вимог чинного податкового законодавства. Зокрема, відносно ТОВ «Селестін -Консалт»податковим органом отримано матеріали документальної невиїзної перевірки, за результатами якої встановлено, що правочини укладені вказаним підприємством з іншими контрагентами не спрямовані на настання наслідків що обумовлені ними. Крім того, підприємство не знаходиться за податковою адресою, вказаною в установчих документах. Відносно ТОВ «Лисенко дизайн бюро»встановлено, що посадовими особами Броварської ОДПІ опитано засновника та директора даного підприємства ОСОБА_4, який пояснив, що зареєстрував ТОВ «Лисенко дизайн бюро»за грошову винагороду, будь-яких договорів чи угод з підприємствами не підписував. Щодо ТОВ «Макростаб», представник відповідача зазначив, що від Броварської ОДПІ надійшли матеріали документальної невиїзної перевірки, за результатами якої встановлено порушення частини першої статті 203, статі 215, статті 228, статті 662, статті 655, статті 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання у ПП «Фірма «Володар»та постачання підприємствам ймовірним покупцям за березень, квітень і червень 2011 року. При цьому, встановлено відсутність підприємства за податковою адресою.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, між ТОВ «Овал -Тех» і TOB «Селестін - Консалт»укладено договір поставки від 19.04.2011 № б/н, предметом якого була поставка смоли ПВХ.

Суму податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року.

У подальшому, між позивачем і ТОВ «Лисенко дизайн бюро»укладено договір поставки товару від 31.05.2011 № 3105, предметом якого була поставка смоли ПВХ.

Крім того, між ТОВ «Лисенко дизайн бюро»і ТОВ «Акцент -електро»укладено угоду від 31.05.2011 № 31/05-31.05 про уступку права на вимогу, згідно з яким права вимоги виконання зобов'язань за договором укладеним між ТОВ «Овал-Тех»і ТОВ «Лисенко дизайн бюро»у сумі 35000,00 грн. набуло ТОВ «Акцент -електро».

Суму податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року.

Посадовою особою Бориспільської об'єднаної державної податкової служби Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Овал - тех»з питань документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Селестін -Консалт», ТОВ «Лисенко дизайн бюро», ТОВ «Макростаб», їх реальності і повноти відображення в обліку за період березень -червень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 06.08.2012 № 318/22-2/33114090 (далі -Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, під час перевірки відповідачем отримано від ДПІ у Печерському районі м. Києва Акт від 11.07.2011 № 862/23-9/37194274 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Селестін -Консалт»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.04.2011».

Згідно з вказаним Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва згідно бази даних податкового органу ТОВ «Селестін -Консалт»має стан -«до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

Крім того, в Акті зазначено, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у листопаді -грудні 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Селестін -Консалт»та підприємствами -постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. а тому, вказані правочин є нікчемними.

Відносно ТОВ «Лисенко дизайн бюро»в Акті перевірки зазначено, що в ході перевірки було отримано службову записку ГВПМ Броварської ОДПІ від 30.03.2012 № 1162, якою відповідачу надано копію висновку щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Лисенко дизайн бюро». Згідно з вказаним висновком, посадовими особами ГВПМ Броварської ОДПІ встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, крім того, опитано директора і засновника підприємства.

Службовою записку відповідачу надано копію письмового пояснення директора і засновника вказаного контрагента позивача ОСОБА_4, згідно з якими останній пояснив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду, статутні документи не складав, статутний фонд не формував, договорів і угод з підприємствами не підписував.

Відносно ТОВ «Будівельна компанія Макростаб»в Акті перевірки зазначено, що відповідачем отримано від Броварської ОДПІ Акт від 05.10.2011 № 51/232/36597313 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Макростаб»(код за ЄДРПОУ 36597313) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ПП «Фірма «Володар»за період березень, квітень, червень 2011 року». Згідно з вказаним Актом, в ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ «Макростаб»частини першої статі 203, статті 215, статті 228, статті 662, статті 655, статті 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених по ланцюгу придбання у ПП «Фірма «Володар»та постачання підприємствам ймовірним покупцям за березень, квітень, червень 2011 року.

Від ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області надійшла службова записка від 30.09.2011 № 519/15-240, згідно з якою повідомлено, що дане підприємством не знаходиться за юридичною адресою, основні засоби і виробничі потужності відсутні, найманих працівників немає, директор, бухгалтер і засновник підприємства в одній особі громадянином Росії. Крім того, повідомлено, що начальником СТКРЗ Білоцерківського МВ НДЕКЦ ГУ ПВС України у Київській області на підставі постанови від 27.09.2011 слідчого ВПМ ДПА в Київській області у кримінальній справі № 05-8685 проведено судово-почеркознавчу експертизу, за результатами якої складено висновок від 28.09.2011 № 617, відповідно до якого підпис від імені директора ПП «Фірма «Володар»у договорі про визнання електронних документів від 29.04.2011 № 134, укладеного між даним підприємством і ДПІ у Вишгородському районі Київської області виконаний не громадянкою ОСОБА_6, а іншою особою.

Крім того, службовою запискою повідомлено про те, що згідно з поясненнями ОСОБА_6 ПП «Фірма «Володар»зареєстровано нею за грошову винагороду, майна і грошових коштів до статутного фонду підприємства не вносила, відношення до фінансово-господарською діяльності підприємства не має, документів підприємства не складала і не підписувала.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про те, що операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання ПП «Фірма «Володар»- ТОВ «Макростаб»- підприємства «вигодонабувачі»порушують вимоги частини першої і п'ятої статі 203, частин першої і другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог зазначених статтей, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

За результатами перевірки Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби дійшла висновку про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частин першої і другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Овал -Тех»при отриманні товарів від ТОВ «Макростаб», ТОВ «Лисенко дизайн бюро», ТОВ «Селестін -Консалт», а також вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим завищено податковий кредит на суму 34833,03 грн. за період березень -червень 2011 року, задекларованого за рахунок ТОВ «Макростаб», ТОВ «Лисенко дизайн бюро», ТОВ «Селестін -Консалт».

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2012 № 0017632220, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 34834,03 грн., з яких 34833,03 грн. -за основним платежем і 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частині друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно зі статтею 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість і нарахував штрафні (фінансові) санкції виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Макростаб», ТОВ «Лисенко дизайн бюро», ТОВ «Селестін -Консалт», судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

В матеріалах даної справи наявні належним чином засвідчені копії видаткових і податкових накладних виписаних позивачу контрагентами (а.с. 53-54, 70-98, 106-107), копії реєстру отриманих і виданих податкових накладних (а.с.59-60), товарно-транспортної накладної (а.с.80, 87, 93, 96), банківських виписок (а.с.61-65, 114).

Відносно встановлення судом взаємозв'язку між господарськими операціями позивача та його контрагентів безпосередньо з господарською діяльністю підприємства, слід зазначити про таке.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що підприємство займається виготовленням плит, листів, труб і профілів із пластмас, у зв'язку з цим, між підприємством і ТОВ «Макростаб», ТОВ «Лисенко дизайн бюро», ТОВ «Селестін -Консалт»укладені договори поставки смоли ПВХ.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серії АБ № 361554, основним видом діяльності позивача за КВЕД є виробництво плит, штаби, труб і профілів з пластмас.

Позивачем надано суду рецептури по виготовлення ПВХ-65, копії журналу вхідного контролю сировини, ідентифікаційного маркування готової продукції, звіту начальника зміни за 21.03.2012, 23.03.2012, 29.03.2012, 06.04.2012, 11.04.2012, 19.04.2012, 20.04.2012, 29.04.2012, 31.05.2012, 02.06.2012, 03.06.2012, 15.06.2012, 16.06.2012, 29.06.2012, а також копії рахунків фактур.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами та їх використання в господарській діяльності і подальшої реалізації у вигляді переробленої продукції. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

При цьому, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи і Свідоцтва про державну реєстрацію контрагентів позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду на момент укладання чи виконання договорів. Вказана інформація не надана відповідачем під час судового розгляду.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів укладених між позивачем і ТОВ «Макростаб», ТОВ «Лисенко дизайн бюро», ТОВ «Селестін -Консалт»недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Овал -Тех», ТОВ «Макростаб», ТОВ «Лисенко дизайн бюро», ТОВ «Селестін -Консалт».

Крім того, як вбчається з Акта перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на висновках, які викладені в Актах перевірок інших податкових інспекцій, без належного аналізу первинних бухгалтерських документів, правочинів, які оформлені безпосередньо між сторонами.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як встановлено судом, факти поставки позивачу товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Тобто, зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем і вказаними контрагентами мали реальний характер -товари доставлені, послуги надані, прийняті і оплачені покупцем, факт отримання товарів, виконання послуг і перерахування коштів сторонами, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення цих правочинів відповідало волі сторін.

Враховуючи викладене, висновок Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «Макростаб», ТОВ «Лисенко дизайн бюро», ТОВ «Селестін -Консалт»угод є безпідставним та необґрунтованим.

Відносно тверджень податкового органу про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг у ТОВ «Макростаб», ТОВ «Лисенко дизайн бюро», ТОВ «Селестін -Консалт», суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктами 200.2 і 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні документи, у тому числі видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у сумі 34833,03 грн. за період березень -червень 2011 року, є безпідставними.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 20.08.2012 № 0017632220, підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно зі статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судовий збір на користь позивача стягнення не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 20.08.2012 № 0017632220.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 жовтня 2012 р.