Рішення

від 31.10.2012 по справі 2861-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.2012Справа №5002-32/2861-2012

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль», смт. Молодіжне

про стягнення 14 381 149,98 грн.

За участю представників:

від позивача - не з'явився.

від відповідача - Халюкова О.Ю., представник за довіреністю № 7-2012 від 03.01.2012р.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Суть спору: Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» про стягнення суми заборгованості в розмірі 14 381 149,98 грн.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначений на 28.08 2012р.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором поставки № 06/11-1195 від 30.08.2011р. в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідачем під час розгляду справи надані докази часткової оплати заборгованості.

У судовому засіданні представник відповідача надав доповнення до відзиву, відповідно до якого заперечував проти нарахування інфляційних втрат в розмірі 138 978, 00 грн., 426 532, 98 грн. - 3 % річних, мотивуючи свої заперечення перерахуванням авансу відповідачем на виконання умов договору № 06/10-2411 від 20.12.2010 року, який не був повернутий позивачем, що унеможливило розрахунок за поставлений газ. Крім того, відповідач вважає, що інфляційні втрати нараховані відповідачем без врахування дефляційних індексів, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

29.10.2012р. до канцелярії господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення реорганізації ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» - перетворення в Публічне акціонерне товариство та перейменування у «Синтез-Газ України».

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником.

Таким чином діюче законодавства делегує судові право, проте не обов'язок, зупинити провадження у справі у випадку заміни сторони правонаступником.

Стаття 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» гарантує кожному захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

У відповідності до приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, заявляти клопотання.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Проте, детально розглянувши клопотання позивача, суд дійшов висновку про неможливість його задоволення через порушення цим самим безпосередньо прав позивача, оскільки на теперішній час Дочірня компанія «Газ України» НАК «Нафтогаз України» ще не припинила підприємницьку діяльність, а позивачеві було відомо про початок реорганізації ще до звернення до суду, що вбачається з наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості , який датований 26.07.2012 року. Таким чином клопотання позивача є фактичним безпідставним затягуванням судового процесу. Зупинення провадження по справі може потягнути за собою знецінення грошових коштів, внаслідок інфляційних процесів в країні, тоді як основним завданням суду є охорона прав осіб.

За таких обставин, клопотання позивача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягають.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.08.2011 року між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ( постачальник) ( позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» ( покупець) ( відповідач) був укладений Договір № 06/11-1195 (а.с. 8-12).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки, продавець (постачальник) якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття його товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1.1 договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в пункті 1.2 договору.

У відповідності до пункту 3.2 договору, ціна за 100 куб. м. природного газу становить 3023, 50 грн. без ПДВ. До сплати за 1000 куб.м природного газу 3 368, 97 грн., крім того ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 3 425, 97 грн.

Згідно з пунктом 4.1 договору, остаточний розрахунок за спожитий газ проводиться на підставі акту приймання -передачі газу до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторонами не представлено доказів розірвання договору, визнання його недійсним, тощо.

Так, на виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу, а відповідачем прийнятий природний газ на суму 33 983 505, 15 грн. , що підтверджується підписаним сторонами актом від 31.08.2011 року та на суму 80 939 743, 77 грн., що підтверджується актом від 30.09.2011р. ( а.с. 17, 18).

Проте відповідач обов'язки з оплати газу виконав лише частково, а саме в сумі 102 323 248, 92 грн., що підтверджується платіжним дорученнями на зазначену суму ( а.с. 87-90), внаслідок чого за ним залишилась заборгованість в розмірі 12 600 000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду справи відповідачем була сплачена заборгованість в розмірі 6 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 35048 від 23.08.2012р. та № 35049 від 23.08.2012р. ( а.с. 32-33). Таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі в цій частині, відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Розяснення «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612.

Таким чином провадження у справі в частині стягнення 6 000 000, 00 грн. підлягає припиненню.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 6 600 000,00 грн., та ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 949 662, 00 грн.

Пеня передбачена пунктом 4.1 Договору та складає подвійну облікову ставку НБУ за кожний день прострочення.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені повинна бути розрахованою наступним чином:

Період прострочення заборгованості починається з 06.10.2011р.

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином правильно нараховувати пеню за 183 дні починаючи саме з першого дня прострочення заборгованості, проте не обираючи на власний розсуд період нарахування пені, як то зробив позивач.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені повинна бути розрахованою наступним чином:

33 983 505, 15 грн. х 30 днів прострочення х 15, 5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010 по 22.03.2012) / 365 дн. = 432 940, 55 рн.

З 06.10.2011 року у відповідача з'являється прострочення заборгованості за вересень 2011 року:

114 923 248, 92 грн. х 34 дня прострочення х 15, 5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010 по 22.03.2012) / 365 дн. = 1 659 302, 80 грн.

09.11.2011 року відповідач частково оплатив суму боргу, а саме в розмірі 20 000 000, 00 грн.

94 923 248, 92 грн. х 1 день прострочення х 15, 5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010 по 22.03.2012) / 365 дн. = 40 309, 87 грн.

10.11.2011 року відповідач оплатив ще 20 000000, 00 грн.

74 923 248, 92 грн. х 1 день прострочення х 15, 5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010 по 22.03.2012) / 365 дн. = 31 816, 72 грн.

11.11.2011р. відповідачем оплачено ще 40 000 000, 00 грн.

34 923 248, 92 грн. 3 дня прострочення х 15, 5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010 по 22.03.2012) / 365 дн. = 44 491, 26 грн.

14.11.2011 року відповідач оплатив ще 22 323 248, 92 грн.

12 600 000, 00 грн. х 130 днів прострочення х 15, 5% (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010 по 22.03.2012) / 365 дн. = 695 589, 04 грн.

12 600 000, 00 грн. х 14 днів прострочення х 15 % (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010 по 22.03.2012) / 365 дн. = 72 493, 15 грн.

Таким чином, загальна сума пені, що підтверджується матеріалами справи становить 2 967 943, 39 грн.

Проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума пені в розмірі 949 662, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 705 487, 98 грн. та 126 000, 00 грн. інфляційних втрат.

Стосовно заперечень відповідача проти нарахування 3 % річних, які ґрунтуються на перерахуванні грошових коштів відповідачем в рамках договору № 06/10-2411 від 20.12.2010р., які позивач не повернув, користувався грошовими коштами безпідставно, що спричинило неможливість розрахунків за договором поставки природного газу № 06/11-1195, суд вважає за необхідне зауважити, що взаємовідносини сторін за будь якими іншими договорами не виступають предметом судового дослідження в рамках даної справи. При розгляді спору, суд дійшов висновку про наявність заборгованості, отже правомірним є й нарахування передбачених законом відсотків річних.

При наявності заборгованості позивача перед відповідачем, останній не був позбавлений права звернутися до суду за захистом порушеного права.

Проте ці обставини не звільняють відповідача від обов'язку своєчасного виконання обов'язків за договором № 06/11-1195 від 30.08.2011 року.

Що ж до нарахування інфляційних втрат, які також заперечуються відповідачем, суд наголошує на наступному:

Так, в пункті 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», Вищий господарський суд України зазначив, що згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці.

Проте визначення періоду на який нараховуються інфляційні втрати належить до компетенції позивача. Зменшення цього періоду є правом позивача, отже суд не може привласнити права сторін, збільшивши період нарахувування інфляційних втрат.

Нарахування інфляційних втарт за період менший, ніж можливий, не може виступати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки кредитор має право на відшкодування таких втрат відповідно до норм діючого законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач не позбавлений права зменшити період нарахування інфляційних втрат, обмеживши його березнем 2012 року.

Таким чином, сума інфляційних втрат за період жовтень 2011 року - березень 2012 року, яка підлягає стягненню з відповідача повинна обраховуватися наступним чином:

інфляційні втрати = ((33 983 505, 15 грн. х 100,1)/100)- 33 983 505, 15 грн. =39 989, 50 грн.

інфляційні втрати = ((114 923 248, 92 грн. х 100,0)/100 - 114 923 248, 92 грн. = 0

інфляційні втрати = ( (12 600 000, 00 грн. х 100,1 х 100,2 х 100,2 х 100,2 х 100,3 ) / 100 ) - 12 600 000,00 грн. = 126 492,33 грн.

Таким чином матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 166 481, 83 грн.

Проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 126 000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за період з 06.09.2011 по 10.08.2012 року повинна бути розрахована наступним чином :

33 983 505, 15 грн. х 30 днів прострочення х 3 % / 365 дн. = 83 794, 94 грн.

114 923 248, 92 грн. х 34 дня прострочення х 3 % / 365 дн. = 321 155, 38 грн.

94 923 248, 92 грн. х 1 день прострочення х 3 % / 365 дн. = 7 801, 91 грн.

74 923 248, 92 грн. х 1 день прострочення х 3 % / 365 дн. = 6158, 08 грн.

34 923 248, 92 грн. 3 дня прострочення х 3 % / 365 дн. = 8 611, 21 грн.

12 600 000, 00 грн. х 271 днів прострочення х 3% / 365 дн. = 280 652, 05 грн.

Отже матеріали справи твердять про наявність заборгованості з 3% річних в розмірі 708 173, 57 грн.

Проте, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума 3% річних в розмірі 702 392, 76 грн. визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складене 31.10.2012р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 6 600 000, 00 грн. заборгованості, 949 662, 00 грн. пені, 126 000,00 грн. інфляційних втрат, 705 487, 98 грн. - 3 % річних, 64 380, 00 грн. судового збору.

3. В іншій частині провадження у справі припинити.

4. Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М. Гризодубова