Рішення

від 22.10.2012 по справі 5011-19/12550-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/12550-2012 22.10.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карт-Ойл ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл"

про стягнення 661 424,49 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Свіщ О.А. за дов. № 24/09-1 від 24.09.2012 р.

від відповідача: Корольова О.В. за дов. № б\н від 15.03.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Дімеойл" про стягнення 661 424,49 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2012 року порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 26.09.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 22.10.2012 року.

Представник відповідача подав клопотання про розстрочку виконання рішення, надав відзив на позовну заяву та документи по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 22.10.2012 року заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні в повному обсязі. Заперечував проти клопотання про розстрочку виконання рішення.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги визнав, просив розстрочити виконання рішення суду.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.10.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРТ-ОЙЛ ЛТД»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дімеойл»було укладено договір № 577/12.

Відповідно до п. 1.1 Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, а саме бензин марок А-95, А-95 Євро, А-92, А-92 Євро, А-80 (76), дизельне пальне Євро бензовоз ними нормами в асортименті, кількості і за цінами відповідно до умов договору.

Згідно п.п 2.1, 2.2 Договору умови оплати -відстрочка платежу 5 банківських дня з дня отримання товару покупцем. Покупець зобов'язується оплатити 100% вартості продукції, зазначеної у видатковій накладній на оплату протягом 5 банківських днів з дати отримання продукції.

Остаточні розрахунки сторін за договором по кожній поставці продукції здійснюються на підставі накладної або акту прийому-передачі продукції (п. 2.5 Договору).

Відповідно до видаткових накладних № 2374 від 10.08.2012, № 2387 від 10.08.2012 р., відповідачем було отримано дизельне пальне на загальну суму 575 151,73 грн..

Відповідачем оплату за отримані нафтопродукти не проведено.

З Акту звірки взаєморозрахунків, підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками, вбачається, що відповідач визнав наявність заборгованості у розмірі 575 151,73 грн.

Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 575 151,73 грн. та штрафні санкції 86 272,76 грн..

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з поставки відповідачу нафтопродуктів належним чином, відповідачем порушено умови Договору та проведено оплату за поставлені нафтопродукти.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, наявність заборгованості визнав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ч. 1,2 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 4.3 Договору, у випадку прострочення оплати покупцем на строк, що перевищує в п. 2.2 на 5 (п'ять) днів, покупець сплачує постачальнику ще додатково до зазначеної в п. 4.2 Договору пені, штраф у розмірі 15% від несплаченої суми за поставлену продукцію.

Позивач правомірно нараховує штраф 15% від суми невиконаного зобов'язання у розмірі 86 272,76 грн., зазначена вимога є законною та такою, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками: декілька індивідуально визначених речей тощо).

Подаючи до суду заяву про розстрочку виконання рішення суду, заявник посилається лише на значні зміни в фінансовій політиці між підприємством та кредитною організацією, а саме, посилається на той факт, що ТОВ «Дімеойл»15.06.2012 року проводило розрахунки з ПАТ «КБ «Глобус»за договором № 25/ЮКО-11 від 17.06.2011 р. про надання овердрафту за поточним рахунком, а новий кредит Банком ще не наданий.

Проте, факт наявності тяжкого фінансового стану внаслідок одночасного виконання зобов'язань за договорами, не може бути достатньою й винятковою підставою для розстрочення виконання рішення у даній конкретній справі.

Заявником усупереч статті 33 ГПК України не доведено фактів: ускладнення виконання саме рішення у даній справі внаслідок зазначених обставин; того, що у нього відсутні кошти чи інше майно для виконання рішення суду; того, що рішення суду може бути виконано лише протягом заявленого строку.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення вищевказаної заяви та розстрочення виконання рішення суду у даній справі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл»(юридична адреса: 04053, м. Київ, вул.. Смирнова-Ласточкина, 3/5, код ЄДРПОУ 37270318) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТ-ОЙЛ ЛТД»(02217, м. м. Київ, вул.. Закревського, 22, код ЄДРПОУ 37414833), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, борг в сумі 575 151 (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят одна) грн.. 73 коп., штраф 15% у розмірі 86 272 (вісімдесят шість тисяч двісті сімдесят дві) грн.. 76 коп., судовий збір в розмірі 13 228 (тринадцять тисяч двісті двадцять вісім) грн.. 50 коп.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 26.10.12 р.