Рішення

від 23.10.2012 по справі 5019/2510/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2012 р. Справа № 5019/2510/11

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

до відповідача Закритого акціонерного товариства "Дубровицька меблева фабрика "Діброва"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації"

про визнання права державної власності

суддя Войтюк В.Р.

Представники:

від позивача - Боліщук І.Ю., представник (довіреність № 12 від 20.07.2010р.);

від відповідача - Дубінець І.Т.

від третьої особи - не з'явився.

У судовому засіданні 18 жовтня 2012 року оголошено перерву до 23 жовтня 2012 року.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області - звернувся з позовом до відповідача - Закритого акціонерного товариства «Дубровицька меблева фабрика «Діброва», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на їдальню з обладнанням (електрокотел, шкаф холодильний, водонагрівач), розташовану за адресою: Рівненська область, Дубровицький район, м. Дубровиця, вул. Гагаріна, 21.

Вимоги позивач мотивує тим, що Закрите акціонерне товариство Дубровицька меблева фабрика «Діброва»створене у процесі приватизації Дубровицької меблевої фабрики «Діброва»у березні 1993 року.

Статутний фонд ЗАТ Дубровицька меблева фабрика «Діброва»становив 17202 тис. крб. станом 01.03.1993р., що відповідає акту оцінки вартості майнового комплексу. До вартості цілісного майнового комплексу (статутного фонду акціонерного товариства) не було включено вартість їдальні з обладнанням (електрокотел, шкаф холодильний, водонагрівач), що знаходиться за адресою: Рівненська область, Дубровицький р-н, м. Дубровиця, вул. Гагаріна, 21.

Це підтверджується п. 13.2 Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого начальником регіонального відділення, у якому зазначається майно що підлягало вилученню в тому числі майно, щодо якого встановлено пільги вартістю 909 тис крб. У відомості до Акту оцінки перелічене майно, що підлягало вилученню під час приватизації, зокрема їдальня, та обладнання їдальні: електрокотел, шкаф холодильний, водонагрівач.

Для впорядкування обліку нерухомого майна, приватизованого у складі цілісного майнового комплексу та з метою проведення первинної реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, наказом регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області від 21.06.2004р. №273, підтверджено право власності на нерухоме майно КП Дубровицька меблева фабрика «Діброва»(правонаступник ЗАТ Дубровицька меблева фабрика «Діброва») та видано перелік нерухомого майна, яке передане у власність товариству у якому відсутній спірний об`єкт

Крім того, листом від 05.01.2006р. № 1 ЗАТ Дубровицька меблева фабрика «Діброва»надало інформацію про майно, яке не було включене до статутного фонду, в ній зазначалася спірна будівля їдальні.

Управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації згідно з пунктом 1.3 «Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі», затвердженого наказом ФДМУ та Міністерства економіки України за від 19.05.1999р. №908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 року за № 414/3707, здійснюють державні органи приватизації.

Відповідач позов заперечує, посилаючись на таке.

Наказом регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській області затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Дубровицька меблева фабрика «Діброва».

Вказаний акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу був складений відповідно до «Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 1992 р. № 522.

Вартість цілісного майнового комплексу визначена у п. 12 Акту і становить - 18111 тис. крб..

У п. 13.2 Акту зазначено майно, щодо якого встановлено пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення) - початковою вартістю 909 тис. крб. У відомості до Акту перераховане майно щодо якого встановлено пільги при приватизації та викупі майна «Дубровицької меблевої фабрики «Діброва», а саме їдальня та обладнання (електрокотел, шкаф холодильний, водонагрівач).

Відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу вартість майна, що підлягає приватизації становить 17202 тис. крб.

Вартість майна, що підлягає приватизації визначена у п. 17. Акту у розмірі - 17202 тис. крб. була сплачена товариством покупців у повному обсязі згідно умов договору купівлі-продажу № 3 від 25 березня 1993 року. Майно цілісного майнового комплексу було передано відповідачу позивачем згідно акту передачі державного майна "Дубровицької меблевої фабрики "Діброва" від 30.06.1993р. та право власності на відчужений об'єкт перейшло до відповідача з моменту підписання сторонами цього акту.

Згідно ч. 2 зазначеної ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного майна», в редакції Закону станом на час приватизації державного майна Дубровицької меблевої фабрики «Діброва», товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

Також, згідно п. 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.93 № 717., вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, що належить орендареві, та вартість майна, для якого встановлено пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення).

Згідно з ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР, який діяв у період приватизації державного майна Дубровицької меблевої фабрики «Діброва», право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 21 Закону України «Про власність»(який діяв станом на час приватизації Дубровицької меблевої фабрики «Діброва») право колективної власності виникає на підставі добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Згідно нової редакції Закону України «Про приватизацію державного майна», прийнятої Законом України N89/97-ВР від 19.02.1997р. зазначено, що майно соціально-побутового призначення передається без права продажу. Тобто, лише з 1997р. законодавством встановлено застереження, з яких можна зробити висновок, що таке майно передається у володіння та користування без права продажу, що виключає набуття права власності.

Відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Дубровицької меблевої фабрики «Діброва»від 25.03.1993р. при приватизації було зменшено ціну, за яку придбано майно підприємства, на суму початкової ціни об'єктів соціально-побутового призначення, серед яких є їдальня з обладнанням (електрокотел, шкаф холодильний, водонагрівач). Таким чином, вартість їдальні з обладнанням (електрокотел, шкаф холодильний, водонагрівач) увійшла до вартості майна, що підлягало приватизації по договору купівлі-продажу державного майна від 25.03.1993р. Дані обставини свідчать про те, що відповідач став власником їдальні з обладнанням (електрокотел, шкаф холодильний, водонагрівач) на пільгових умовах, передбачених ч. 2 ст. 24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств».

Також відповідач зазначає, що на спірний об`єкт ним уже отримано свідоцтво про право власності.

Крім того, відповідач подав заперечення проти позову, в яких, в порядку статтей 257, 261 та ст.267 ЦК України, заявляє про застосування строку позовної давності, а в задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Наказом регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській області затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Дубровицька меблева фабрика «Діброва».

Вказаний акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу складений відповідно до "Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 1992 р. № 522.

Вартість цілісного майнового комплексу визначена у п. 12 Акту і становить - 18111 тис. крб..

У п. 13.2 Акту зазначено майно, щодо якого встановлено пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення) - початковою вартістю 909 тис. крб. У відомості до Акту перераховане майно щодо якого встановлено пільги при приватизації та викупі майна «Дубровицької меблевої фабрики «Діброва», а саме їдальня та обладнання (електрокотел, шкаф холодильний, водонагрівач).

Вартість майна, що підлягає приватизації визначена у п. 17. Акту у розмірі - 17202 тис. крб. була сплачена товариством покупців у повному обсязі згідно умов договору купівлі-продажу № 3 від 25 березня 1993 року. Майно цілісного майнового комплексу передано відповідачу позивачем згідно акту передачі державного майна «Дубровицької меблевої фабрики «Діброва»від 30.06.1993р. та право власності на відчужений об'єкт перейшло до відповідача з моменту підписання сторонами цього акту.

Спірні правовідносини регулюються ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Згідно ч. 2 зазначеної ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного майна», в редакції Закону станом на час приватизації державного майна Дубровицької меблевої фабрики «Діброва», товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

Також, згідно п. 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.93 № 717., вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, що належить орендареві, та вартість майна, для якого встановлено пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення).

Згідно з ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР, який діяв у період приватизації державного майна Дубровицької меблевої фабрики «Діброва», право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 21 Закону України «Про власність»(який діяв станом на час приватизації Дубровицької меблевої фабрики «Діброва») право колективної власності виникає на підставі добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Відповідач зазначає, що в ході приватизації КП «Дубровицька меблева фабрика «Діброва»набуло право власності на все майно, що входило до єдиного майнового комплексу, яке було передане до його статутного фонду з врахуванням пільги, передбаченої ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Проте, відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного майна»одним із принципів приватизації є приватизація державного майна на платній основі з застосуванням приватизаційних паперів.

Відповідно до п. 12 Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу загальна вартість цілісного майнового комплексу становить 18111 тис. крб. Одночасно у п. 15 Акту зазначено, що приватизації підлягає лише майно на суму 17202 тис. крб.

У п. 13 Акту вказується сума вартості майна, яке підлягає вилученню, зокрема, майна для якого встановлено пільги у розмірі 909 тис. крб.

Відповідно до договору № 3 купівлі-продажу державного майна від 25.03.1993р. «Продавець»продає, а «Покупець»купує державне майно Дубровицької меблевої фабрики «Діброва»на загальну суму 17202000 крб. Склад та вартість викуплених фондів наведені у додатку - акту оцінки вартості сумісного комплексу, що є невід`ємною складовою частиною цього договору. Так, у договорі чітко зазначено, що у власність переходить майно на конкретну суму, яка є сумою з урахуванням вилученого майна, тобто, без їдальні.

Крім того, відповідно до акту передачі державного майна Дубровицької меблевої фабрики «Діброва», на який посилається відповідач, продавець передає, а покупець приймає державне майно вартістю саме 17202000 крб.

Посилання Відповідача на п. 1 акту передачі державного майна від 30.06.1993р., є необгрунтованими, адже відповідно до Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу приватизації підлягає залишкова вартість основних засобів, тобто, вартість майна із врахуванням амортизаційного зносу. Це підтверджується розшифровкою до п. 12 Акту, в якому зазначається як саме утворюється вартість цілісного майнового комплексу. Натомість в п. 1 акту передачі державного майна від 30.06.1993 року зазначається початкова вартість основних засобів. Тобто, суд вважає помилковою думку Відповідача про те, що майно для якого встановлено пільги і відповідну суму, зазначену в Акті тотожними основним засобам зазначеним в п. 1 акту передачі державного майна від 30.06.1993 р.

Стосовно, безоплатної передачі спірного майна в порядку ч. 2 ст. 24 Закону України «Про приватизацію державного майна», то така передача не здійснювалася, оскільки це не обумовлено ні в Акті оцінки оцінки вартості цілісного майнового комплексу, ні в договорі купівлі-продажу державного майна № 3 від 25.03.1993р. Відповідна передача не оформлена належним актом прийому-передачі, що повинно мати місце у разі передачі.

У пункті 4.1. розділу 4 статуту КП «Дубровицької меблевої фабрики «Діброва», що зареєстрований розпорядженням Дубровицької районної державної адміністрації № 266 від 10.11.1993р. зазначено, що власністю фабрики є майно, придбане за власні кошти 25.03.1993р. шляхом викупу державного майна Дубровицької меблевої фабрики «Діброва»згідно з відомістю інвентаризації і акту передачі державного майна від 30.06.1993р. в сумі 17202000 крб., що становить статутний фонд фабрики, а також виготовлена продукція, одержані доходи, амортизаційні відрахування від вартості фондів придбаних колективом покупців за рахунок одержаного доходу.

Крім того, суд враховує, що листом від 05.01.2006р. № 1 ЗАТ Дубровицька меблева фабрика «Діброва»надало інформацію про майно, яке не було включено до статутного фонду, в якій зазначені об`єкт їдальня з обладнанням .

Особливо суд звертає увагу на відомість розрахунку відновної вартості будівель і споруд за станом на 1 березня 1993 року (а.с.102 т.3)

В указаному документі у графі 1 зазначено адміністративно-побутовий корпус залишковою вартістю 1139674 крб.

Окремо від згаданого корпусу у цій відомості у графі 9 зазначено їдальню вартістю 819302 крб.

Названий документ взятий за основу при прийнятті наказу № 237 від 21.06.04 р. по РВ ФДМУ яким, підтверджено право власності відповідача. У Переліку, який є додатком до цього наказу, останньому передано лише адміністративно-побутовий корпус тієї ж вартості 1139674 крб. (а.с.10 т.1).

У подальшому, на підставі указаного наказу РОБТІ зареєструвало право власності лише на зазначений у наказі корпус (а.с.86 т.3).

Відтак, відомість розрахунку відновної вартості будівель і споруд від 01.03.93 р., наказ РВ ФДМУ від 21.06.04 р. та витяг про реєстрацію права власності не містять між собою суперечностей і свідчать про передачу винятково адміністративно-побутового корпусу без їдальні вартістю 1139674 крб.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що їдальня могла бути переданою, проте не передавалось відповідачу і залишилась у державній власності дотепер.

За таких обставин, доводи відповідача щодо строку позовної давності оцінюються критично.

Суд не погоджується з тим, що регіональне відділення подало позов після спливу строків позовної давності, оскільки відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Вказаного висновку суд дійшов за відсутності доказів, які б свідчили про те, що спірне майно з моменту приватизації державного підприємства вилучалося із сфери управління регіонального відділення, або ж державної власності, а також про те, що спірний об`єкт з обладнанням протягом 1993р. -2011р. знаходився в процесі приватизації чи користування Відповідача на умовах оренди, а відтак про обізнаність регіонального відділення щодо порушення права державної власності.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Тобто, будь-які цивільні права та інтереси, які охороняються законом, можуть заслуговувати на судовий захист.

Окрім конституційного права на судовий захист цивільне законодавства також передбачає норми, які встановлюють можливість звернення до суду особи, котре вважає свої права порушеними, невизнаними чи оспореними.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності на майно. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно. Це може випливати із представлених ним правовстановлюючих документів, показань свідків, а також будь-яких інших доказів, що підтверджують приналежність позивачу відповідного майна.

Пунктом 2 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1, 2, 4, 4-1, 4-2, 4-3, 12, 61, 64, 69, 80-82 ГПК України, ст.ст. 16, 328, 392 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задоволити позов.

2. Визнати право власності за державою Україна в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на їдальню з обладнанням (електрокотел, шкаф холодильний, водонагрівач) розташовану за адресою: Рівненська область, Дубровицький р-н, м. Дубровиця, вул. Гагаріна, 21.

3.Стягнути із ЗАТ Дубровицької меблевої фабрики «Діброва»(34100, Дубровицький район, м.Дубровиця, вул.Гагаріна, 21, код 02971630) до державного бюджету України 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29 жовтня 2012 року.

Суддя Войтюк В.Р.