Постанова

від 30.10.2012 по справі 5017/1970/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р.Справа № 5017/1970/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Мацюри П.Ф., Філінюка І.Г.

(Склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови суду № 759 від 08.10.2012р. )

При секретарі судового засідання: Станкової І.М.

За участю представників сторін:

від відповідача - Кучер О.В., представник за довіреністю № 200 від 30.12.2011р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „РАФ - Плюс"

на рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2012р.

по справі № 5017/1970/2012

за позовом Приватного підприємства „Південьспецпоставка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „РАФ - Плюс"

про стягнення 199 907,59 грн.

Відповідно до ст.ст.4 4 , 81 1 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У липні 2012 році Приватне підприємство „Південьспецпоставка" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „РАФ-Плюс" про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 183 714,14 грн., штрафних санкцій в розмірі 34 786,93 грн., 3% річних в сумі 2 755,71 грн. та інфляційних втрат в сумі 55,11 грн.

03.09.2012 р. ПП „Південьспецпоставка" надало місцевого суду уточнення позовних вимог (а.с. 15-17 т. 3), в яких позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в лютому-квітні 2012 р. в розмірі 183 714,14 грн., штрафні санкції в сумі -48 565,49 грн., 3% річних -в сумі 2 810,82 грн. та витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі -20 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив у повному обсязі оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.09.2012р. (суддя Петров В.С.) позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ „РАФ-Плюс" на користь ПП „Південьспецпоставка" суму боргу в розмірі 183 714,14 грн., 3% річних в сумі 2414, 89 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3 722, 58 грн.; витрати на послуги адвоката в сумі 18 862,51 грн.; в задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ТОВ „РАФ - Плюс" основного боргу, 3% річних та судових витрат з огляду на те, що з матеріалів справи підтверджується факт наявності у відповідача боргу перед позивачем, який підлягає стягненню на підставі ст.ст. 202,509, 525, 526, 625, 629, 901 ЦК України. В частині стягнення з відповідача штрафних санкцій на суму 13 778,56 грн. судом першої інстанції відмовлено у зв'язку з тим, що договором № 3 про надання послуг не встановлювалась відповідальність відповідача у разі несвоєчасної оплати наданих послуг у вигляді штрафу.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням , ТОВ „РАФ-Плюс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2012р. в частині стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у сумі 18 862,51 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції присуджено до стягнення витрати на послуги адвоката без наявності в матеріалах справи належного доказу понесення позивачем таких витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2012 року між ПП „Південьспецпоставка" та ТОВ „РАФ-Плюс" був укладений договір про надання послуг № 3, згідно п. 1.1 -1.5 якого позивач прийняв на себе зобов'язання виконати роботи, а відповідач своєчасно прийняти виконані роботи, по його ж заявці, а також здійснити оплату вартості виконаних виконавцем робіт, на умовах, передбачених п. 3.4 договору.

Відповідно до п. 1.2 договору виконавець зобов'язується за заявкою замовника надавати послуги з вивезення будівельного, промислового сміття, гілок, твердих побутових відходів з об'єктів (вказаних територій), вказаних замовником, вантажними автомобілями -ЗИЛ ММЗ-554М СПГ, ЗИЛ 554М, ЗИЛ ММЗ-554 М, ЗИЛ 495710, ЗИЛ ММЗ 4502 ПЕ в кількості 5 одиниць.

Згідно із п. 1.3. договору виконання послуг здійснюється виконавцем в період, який зазначено в заявці замовника.

За умовами п. 1.4. послуги вважаються виконаними після підписання відповідних актів виконаних робіт замовником або його уповноваженим представником.

Строк дії договору визначений у п.6.1, а саме: з 01.02.2012 р. до 31.07.2012 р.

Відповідач не виконав свої зобов'язання, визначені п. 1.2. договору, та своєчасно не розрахувався за надані послуги згідно актів здачі-приймання робіт № 2, № 3 від 16.02.2012 р., № 4-5 від 29.02.2012 р., № 7-8 від 15.03.2012 р., № 10-11 від 31.03.2012 р. та № 12 від 18.04.2012 р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за надані послуги яка підлягає стягненню.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом першим ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування заборгованості ТОВ „РАФ-Плюс" перед ПП „Південьспецпоставка" у розмірі 183 714,14 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та штрафних санкцій, то судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2012р. позивач уклав з адвокатом Кримовим С.І. договір про надання правових послуг, відповідно до якого Кримов С.І. зобов'язався надати правові послуги щодо стягнення заборгованості з відповідача у даній справі. Вартість вказаних послуг склала 20 000,00 грн., які були сплачені позивачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 57 від 06.06.2012р. і № 129 від 19.07.2012р. та копії банківських квитанцій від 12.06.2012р., 15.06.2012р. і від 20.07.2012р. про сплату позивачем адвокатських послуг.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким чином, понесені позивачем вказані витрати в розмірі 20 000 грн., що сплачені як за юридичні послуги згідно договору від 01.06.2012 року, є адвокатськими витратами відповідно до ст. 44 ГПК України.

Частиною 6 ст. 28 ГПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордеру адвоката обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

До того ж повноваження Кримова С.І. на здійснення адвокатської діяльності підтверджується копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 13.

Згідно з ч.3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Правова позиція Вищого господарського суду України з питання застосування статті 44 ГПК викладена у Інформаційному листі від 21.01.2009 р. № 01-08/34, а саме: "якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків".

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, відносно стягнення з відповідача судових витрат по сплаті адвокатських послуг, понесених позивачем при подачі позову, пропорційно задоволеним вимогам.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав щодо зміни або скасування оскаржуваного рішення, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „РАФ - Плюс" слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

Між тим, судова колегія звертає увагу на наявність описки, у абз. 5 а.с. 76 судового рішення. Зазначене є підставою для прийняття судом першої інстанції ухвали на підставі ч.1 ст. 89 ГПК України. Оскільки вказане порушення не тягне за собою прийняття неправильного рішення, судова колегія не вбачає правових підстав для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „РАФ - Плюс" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2012р. по справі № 5017/1970/2012 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог ст.105 ГПК України і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 31.10.2012р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя І.Г. Філінюк