Рішення

від 04.10.2012 по справі 2-433/11

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-433/11

провадження 2/2305/80/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

04.10.2012

Звенигородський районний суд Черкаської області

в складі : головуючої -судді Кащук А.М.

при секретарі Матвієнко А.А.

з участю позивача ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Звенигородка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ В«МайнфудВ»м. Київ, третя особа без самостійних вимог на боці відповідача директор ТОВ В«МайнфудВ»ОСОБА_5 про стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Майнфуд»м. Київ і просив стягнути з відповідача : заборгованість по заробітній платі в сумі 4000 грн. ; за затримку розрахунку при звільненні - 3363.67 грн. ; компенсацію за 7 днів невикористаної відпустки в сумі 533.36 грн. ; лікарняні за період з 13.04. по 26.04.2012 р. ; за затримку у видачі трудової книжки - 2000 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн. та судові витрати.

В послідуючому , 06.08.2012 р. позивач збільшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 4000 грн. ,за затримку розрахунку при звільненні - 28818.47 грн; компенсацію за 7 днів невикористаної відпустки в сумі 533.36 грн.; за затримку у видачі трудової книжки - 2000 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн. та судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що згідно наказу № 13-к від 03.01.2011 р. він був прийнятий на посаду водія в ТОВ «Майнфуд»з 06.01.2011 р. , а 14.04.2011 р. він подав заяву про звільнення з займаної посади та наказом № 102-к від 28.04.2011 р. був звільнений з роботи за власним бажанням. В порушення ст. 115 КЗпП України відповідач не виплатив його заробітну плату за два останні місяці роботи , що складає 4000 грн., а також компенсацію за відпустку в сумі 533.36 грн. В січні 2012 р. йому виплатили заробітну плату 2200 грн., а в лютому 2400 грн., а в відомостях стояли інші суми, так як на підприємстві велась подвійна бухгалтерія, в відомостях, які надав відповідач про отримання заробітної плати в січні та лютому стоять не його підписи. Поскільки відповідач не виплатив всі належні суми в день звільнення , то з нього підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі по 04.08.2012 р. в сумі 28818.47 грн. Також відповідач затримав видачу трудової книжки , яку позивач отримав лише 28.05.2011 р.,що перешкоджало позивачу працевлаштуватися, а тому за затримку розрахунку при звільненні слід стягнути з відповідача 2000 грн. -його середній заробіток. Також стягнути лікарняні за період з 13.04. по 26.04.2012 р.в сумі 1064.47 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн. , яка полягала в тому , що через відсутність коштів позивач був змушений позичати гроші, докладати додаткових зусиль для організації свого життя, що викликало почуття пригніченості, розпачу та призвело до моральних страждань, в той час , як відповідач до цього часу не виплатив всих належних йому сум. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 1337.32 грн. та 1500 грн. на оплату праці адвоката.

Представники відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов визнали частково та пояснили , що позивач отримував мінімальну заробітну плату , а не 2000 грн., при звільненні позивач не отримав заробітну плату за березень та частину квітня ( з 1 по 12) 2011 р. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1268.35 грн., так як не схотів їх отримувати. З 13 по 28.04. 2012 р. позивач не працював ,стверджуючи , що перебував на лікарняному, однак поскільки в них неправильно вказано підприємтсво де він працював «ТОВ Агропром-В», а не ТОВ «Майнфуд», тому вони оплаті не підлягають. Трудову книжку позивачу пропонували забрати листом від 28.04.2011р., однак він не з»явився для її отримання. Повторно лист було направлено позивачу 19.05.2011 р. і 23.05.2011 р. він отримав трудову книжку, тому вина у затримці видачі трудової книжки лежить на позивачу. Враховуючи викладене представники відповідача вважають , що діями відповідача не була завдана моральна шкода позивачу і задоволенню підлягають лише позовну вимоги на суму 1268.35 грн.

Після надходження до суду висновків судової почеркознавчої експертизи та відновлення провадження усправі відповідачі змінили адресу свого офісу, про що суд не повідомили, рекомендовані повідомлення про виклик до суду направлені на юридичну адресу відповідача повернулися до суду за закінченням терміну зберігання.

Третя особа особа без самостійних вимог на боці відповідача директор ТОВ В«МайнфудВ»ОСОБА_5 в судове засідання не з»явилася.

За таких обставин, суд вважає, що справу можна закінчити розглядом у відсутності відповідачів та ОСОБА_5, поскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін.

Допитані в суді свідки пояснили наступне :

свідок ОСОБА_6 пояснив, що працював водієм в ТОВ «Майнфуд», тоді коли працював і позивач, свідок отримував заробітну плату близько 3000 грн. , а в довідці вказали, що 900 грн. Зарплату отримували по двох відомостях ;

свідок ОСОБА_7 пояснив, що працював водієм у відповідача і вберезні отримав заробітну плату 2000 грн. Зарплата на підприємтсві виплачувалась по двох відомостях . У відомості за березень 2011 р. стоїть не його підпис;

свідок ОСОБА_8 пояснила, що працювала в ТОВ «Майнфуд»бухгалтером за сумісництвом , заробітна плата виплачувалась по одній відомості, в якій розписувалась особа, яка отримувала заробітну плату;

свідок ОСОБА_9 директор з логістики - пояснив, що позивач отримував мінімальну заробітну плату , зарплата виплачувалась йому по одній відомості. З вини позивача підприємтству були завдані збитки на 10000 грн. , так як він викрав бензин, який поставив в салон автомобіля, де знаходилися кондитерські вироби, які просякли його запахом та прийшли в негодність ;

свідок ОСОБА_10 -касир ТОВ «Майнфуд»пояснила, що вона видавала гроші працівникам ТОВ «Майнфуд»один раз на місяць по одній відомості в якій розписувалась та особа , яка отримувала зарплату, а не інша ;

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 згідно наказу № 13-к від 03.01.2011 р. був прийнятий на посаду водія в ТОВ «Майнфуд»м. Київ з 06.01.2011 р.( а.с. 34) , а 14.04.2011 р. він подав заяву про звільнення з займаної посади ( а.с.77) та наказом № 102-к від 28.04.2011 р. був звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України ( а.с.38).

Відповідач визнав , що при звільненні позивачу не була виплачена заробітна плата за березень, квітень 2011р. , компенсація за 7 днів невикористаної відпустки.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 19.06.2012 р. підпис від імені ОСОБА_1 в заяві про встановлення йому окладу з 01.01.2011 р. в розмірі 945 грн. ( а.с. 45) ; підпис від імені ОСОБА_1 у відомості про отримання заробітної плати за січень 2011 р. в сумі 648 грн. ( а.с. 35,76) та підпис від імені ОСОБА_1 у відомості про отримання заробітної плати за лютий 2011 р. в сумі 765 грн. ( а.с. 36,75) виконані не ОСОБА_1 (

Відповідно до норм цивільного процесуального законодавства кожна сторона зобов»язується довести в судовому засіданні ті обставини , на які посилається , як на підставу своїх вимог та заперечень, надані сторонами докази мають бути належними та допустимими.

Відповідно до ст.ст. 94,95 КЗпП України власник виплачує працівникові за виконану ним роботу -заробітну плату, яка не може бути меншою мінімальної заробітної плати , встановленої Законом України «Про оплату праці».

З огляду на досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо розміру його заробітної плати в березні-квітні 2011 р. в сумі 2000 грн. Тому при визначенні заборгованості позивачу по заробітній платі за березень-квітень 2011 р. суд виходить з довідки відповідача про заборгованість по заробітній платі від 30.08.2011 р. № 148 ( а.с. 65) , поскільки розмір заробітної плати зазначений в ній перевищує мінімальний , згідно якої заборгованість по заробітній платі за березень -квітень 2011 р. становить 1655.03 грн. і цю суму необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Таким чином , як вбачається з довідки відповідача ( а.с. 65) він визнав заборгованість перед позивачем по заробітній платі за березень-квітень 2011 в сумі 1655.03 грн.

Згідно із частинами 1,4 ст. 83 КЗпП України , ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодаства про оплату праці»розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку , необхідно виходити з того , що згідно до ст. 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи .

Компенсації за 7 днів невикористаної відпустки розраховується відповідно до Порядку обчислення середнього заробітку, затвердженого постановою КМ України № 100 від 08.02.1995 року шляхом ділення сумарного заробітку за фактично відпрацьований період ( 3787.69 грн. , згідно довідки -а.с. 65) на відповідну кількість календарних днів відпрацьованого періоду, за виключенням святкових і неробочих днів ( 70 днів) , що становить 54.10 грн. та множенням одержаного результату на кількість днів відпустки ( 54.10 х 7 дн.), що буде становити 378.76 грн.

Відповідно до листів непрацездатності позивач перебував на лікарняних з 14.04.2011 р. по 28.04.2011 р.( а.с. 13-14), таким чином оплаті підлягають 11 днів лікарняних , розмір яких відповідно до вищевказаного Порядку вираховується з середньоденної заробітної плати, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів ( заробітна плата за лютий-березень - 945 грн. х 2= 1890 грн. розділити на 40 робочих днів ) , що буде становити 47.25 грн. . Таким чином розмір лікарняних буде становити 519.75 грн. ( 47.25 грн. х 11), які слід стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України , ст. 24 Закону України «Про оплату праці»при звільненні працівника виплата всих сум , що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Вразі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні , власник повинен в зазначений строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається з копій наказів , наданих відповідаем позивача ОСОБА_1 було звільнено наказом від 28.04.2011 р. , в день коли він ще перебував на лікарняному.

Відповідач визнав , що суми належні до виплати ним у день звільнення, які не оспорюються відповідачем позивачу не виплачені до цього часу.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, належних звільненому працівникові сум у строки , зазначені у ст. 116 КЗпП України , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі , коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв»язку із затримкою розрахунку при звільненні , що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми у день звільнення , суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини, при цьому сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як вбачається з листа від 28.04.2011 р. ( а.с. 39) відповідач повідомив позивача про отримання трудової книжки та розрахунку при звільненні, однак доказів отримання такого листа позивачем не надано.

Враховуючи , що відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок при звільненні та не довів відсутність своєї вини в цьому в судовому засіданні , суд вважає, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в межах суми заявлених позовних вимог , підлягають частковому задоволенню.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми на яку той мав право , частки , яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

При цьому суд виходить з наступного . Середній заробіток позивачки на день звільнення, виходячи з порядку його обчислення, встановленого п. 2 розділу ІІ Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», (що береться за 2 останніх місяці роботи, що передували звільненню) склав 47.25 грн. в день, а середньомісячний 945 грн. Позивач просить стягнути середній заробіток в сумі 28818.47 грн. за період з 28.04.2011 р. по 04.08.2012 р., хоча при повному задоволенні позовних вимог розмір середнього заробітку за затримку розрахунку в межах заявлених позовних вимог становив би 14978.25 грн. ( 47.25 грн. х 317 днів ). При частковому задоволенні позову , суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми на яку позивачка має право , а саме 2555.54 грн. ( зарплата за березень-квітень 2011 р. - 1655.03 грн. та компенсація за відпустку 378.76 грн., лікарняні 519.75 грн. ), частки яку вона становить в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком і визначає розмір відшкодування в 5000 грн.

Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди власником або уповноваженим ним органом працівнику проводиться у разі , якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Невиплатою заробітної плати позивачу була завдана моральна шкода, яка полягала у моральних стражданнях , необхідності прикладання додаткових зусиль по організації свого життя, яку з урахуванням вимог розумності та справедливості , суд оцінює в 2000 грн.

В частині стягнення заробітної плати по рішенню допустити негайне виконання , але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов»язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України . Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Позивача було звільнено 28.04.2011 р., а трудову книжку він отримав 25.05.2011 р. , відповідачем не надано доказів , що затримка видачі трудової книжки сталася не з вини відповідача, так як доказів про отримання позивачем листа від 28.04.2011р. відповідач суду не надав. Враховуючи викладене за затримку видачі трудової книжки з відповідача на користь позивача слід стягнути 1000 грн.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Стягнути з ТОВ В«МайнфудВ»м. Київ на користь ОСОБА_1 судові витрати : за почеркознавчу експертизу - 1337.32 грн. та за оплату послуг адвоката 1500 грн., а всього витрат на суму 2837.32 грн.

Стягнути з ТОВ В«МайнфудВ»м. Київ в дохід держави судовий збір в сумі 214.60 грн.

На підставі ст.ст. 47,83,115-117,237-1,253,255 КЗпП України , Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки», Порядку обчислення середньої заробітної плати, Постанов Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», та «Про практику розгляду судами трудових спорів»та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ТОВ В«МайнфудВ»м. Київ, третя особа без самостійних вимог на боці відповідача директор ТОВ В«МайнфудВ»ОСОБА_5 про стягнення заробітної плати та моральної шкоди -задоволити частково.

Стягнути з ТОВ В«МайнфудВ» : 01133, м. Київ, Печерський район, вул.Щорса, будинок № 31, ідентифікаційний код юридичної особи 37265554 на користь ОСОБА_1 Степановича28.08.1983 р. народження, жителя: 20200, м. Звенигородка,Черкаської області пров. Пвденний ,13, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі за березень, квітень 2011 р. в сумі 1655.03 грн.; за затримку розрахунку при звільненні - 5000 грн; компенсацію за 7 днів невикористаної відпустки в сумі 378.76 грн.; лікарняні - 519.75 грн. ; за затримку у видачі трудової книжки - 1000 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн. , а всього 11553.54 грн. та судові витрати : за почеркознавчу експертизу - 1337.32 грн. та за оплату послуг адвоката 1500 грн., а всього витрат на суму 2837.32 грн.

По справі допустити негайне виконання рішення в межах платежу за один місяць.

Стягнути з ТОВ В«МайнфудВ»м. Київ в дохід держави судовий збір в сумі 214.60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення , а відповідачем в той же строк з часу отримання копії рішення до апеляційного суду Черкаської області через Звенигородський районний суд.

Суддя