Постанова

від 16.10.2012 по справі 2а-2804/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 2а-2804/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Григорука О.Б.

при секретарі Мельничуку Є.С.

за участю: представника позивача - Небиловича А.М., представника відповідача - Федьківа В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ-ІВ-БУД"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

про визнання протиправними дій та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000762203 від 30.08.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рим-Ів-Буд" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправними дій та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000762203 від 30.08.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення податкового органу винесене з порушенням закону, базується на висновках акту перевірки, які носять характер суб'єктивних припущень, зокрема безпідставно, всупереч конституційним положенням, вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, відповідачем констатовано факт укладення з контрагентами позивача ПП "Франко-Буд-Інвест" та приватним підприємцем ОСОБА_3 угод, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами, внаслідок чого позивачу донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 156736,00 грн. за основним платежем та 23521,00 грн. за штрафними санкціями. Вважає таке податкове повідомлення - рішення необґрунтованим та просить суд визнати його протиправним та скасувати.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив з мотивів наведених у письмовому запереченні відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом встановлено наступне.

В період з 31.07.2012 року по 06.08.2012 року ДПІ у м. Івано-Франківську проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Рим-Ів-Буд" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з приватним підприємцем ОСОБА_3, ПП "Франко-Буд-Інвест" за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 6088/22-3/35021946 від 13.08.2012 р., у відповідності до висновків якого податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з врахуванням вимог ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 ст. 1, п. 2.1, п. 2.12 та п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, п. 3.1, п. 4.1 Наказу ДПА України від 25.01.2011 року №41 в результаті чого платником завищено задекларований податковий кредит з податку на додану вартість та підлягає збільшенню сума грошового зобов»язання з податку на додану вартість у загальній сумі 156736,00 грн., в т. ч. за жовтень 2010 року - 12370,00 грн., за листопад 2010 року - 22773,00 грн., за грудень 2010 року - 58937,00 грн., за січень 2011 року - 62656,00 грн.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000762203 від 30.08.12 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 180257,00 грн., в т. ч. за основним зобов'язанням - 156736,00 грн. та за штрафними санкціями - 23521,00 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що заниження грошового зобов'язання по податку на додану вартість, відбулося внаслідок наявних на думку перевіряючих порушень, описаних в п. 3.2.2 акту перевірки.

Зокрема, податковим органом зазначено, що ДПІ у м. Івано-Франківську здійснено перевірки контрагентів позивача, результати яких зафіксовані у актах перевірки №4600/15-2/35764830 від 20.06.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Франко-Буд-Інвест" та №28/17-2/2721707496 від 03.05.2012 року "Про неможливість проведення документальної виїзної позапланової перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р.".

Відповідно до даних актів зазначено, що правочини, які виконувались з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року ПП "Франко-Буд-Інвест" та ПП ОСОБА_3 не спричиняють реального настання правових наслідків та не мають реального характеру. Також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вказаний період, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року та вимог Податкового кодексу України, тобто відсутність поставок товарів, робіт (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року щодо придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Водночас, відповідач вказує, що наявність у покупця податкових накладних, видаткових накладних та факту сплати коштів не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару робіт (послуг) мала місце.

Таким чином, на думку податкового органу ТОВ "Рим-Ів-Буд" безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість отриманого по податкових накладних, виписаних на поставку товарів (робіт, послуг) ПП "Франко-Буд-Інвест" та ПП ОСОБА_3

Спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України "Про податок на додану вартість" до 01.01.2011 року та Податковий кодекс України з 01.01.2011 року.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначав лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення спірних правовідносин у період з січня по вересень 2011 року був Податковий кодекс України.

Відповідно до пп.14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що на момент укладання договору та видачу податкових накладних, сам позивач та контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм були видані відповідні свідоцтва (т.1 а.с. 74, 90, 91), на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагенти були зареєстровані як юридична особа та фізична особо-підприємець, формування податкового кредиту відбувалось на підставі належно оформлених податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

При здійсненні перевірки податковим органом безпідставно не взято до уваги та не перевірено факт виконання угод між контрагентами. При цьому, висновки податкового органу щодо укладення угод без мети реального настання наслідків ґрунтуються виключно на припущеннях осіб, що здійснювали перевірку та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Зокрема, при дослідженні реальності господарських операцій в судовому засіданні встановлено, що позивач на момент вчинення спірних правовідносин здійснював роботи із будівництва приміщення магазину "Микитинецький", що розташований вул. Декабристів, 58, с. Микитинці, Івано-Франківська міська рада. Як встановлено із пояснень представника позивача та підтверджено матеріалами справи, зокрема сертифікатом відповідності №ІФ 000129 від 23.02.2011 року, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківської області засвідчила відповідність закінченого будівництва проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердила готовність об'єкту до експлуатації. Вказаний сертифікат відповідності також містить інформацію про замовника об'єкта будівництва - ТОВ "Універсам Микитинецький" та генерального підрядника - ТОВ "Рим-Ів-Буд". Під час виконання робіт позивачем як генпідрядником будівництва здійснювалось залучення підрядних організацій, зокрема, ПП "Франко-Буд-Інвест" у відповідності до договору №02/04-2010 від 31.03.2010 року для здійснення електромонтажних, монтажно-будівельних робіт та робіт із благоустрою.

Виконання вказаних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), складеними представниками сторін по договору, розрахунками вартості матеріалів, виробів та конструкцій замовника, актами на списання матеріальних цінностей та відповідними податковими накладними (т.1 а.с. 93-143).

Слід зазначити, що позивач на момент вчинення зазначених робіт володів ліцензією №357256 від 8 серпня 2007 року на право здійснення будівельної діяльності згідно переліку (т. 1 а.с. 82-84 ).

ПП "Франко-Буд-Інвест" надавав послуги у відповідності до діючої ліцензії №489044 від 5 лютого 2010 року, яка надавала право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

У відповідності до п. 2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 27.01.2009 № 47 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2009 р. за N 226/16242 господарську діяльність у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, здійснюють суб'єкти господарської діяльності за дотримання певних умов, в тому числі дотримання установленого чинним законодавством порядку прийняття та оформлення громадян на роботу відповідно до вимог глави III Кодексу законів про працю України (укладання трудового договору з найманим працівником); виробничі приміщення, засоби виробництва повинні бути власні або орендовані, що підтверджується відповідними документами. Таким чином, є безпідставним твердження відповідача про відсутність реальної можливості поставки послуг ПП "Франко-Буд-Інвест" в зв'язку з відсутністю майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, оскільки станом на 05 лютого 2010 року ПП "Франко-Буд-Інвест" підтверджено їх наявність та отримано відповідну ліцензію.

У відповідності до умов договору між сторонами здійснювались розрахунки за виконані послуги, що підтверджує відомість про рух коштів по рахунку позивача (т.1 а.с. 200-223) та не заперечується відповідачем.

Крім цього, судом встановлено, що для здійснення робіт із будівництва будівлі магазину "Микитинецький", що розташований вул. Декабристів, 58, с. Микитинці, Івано-Франківська міська рада, позивачем закуповувались необхідні будівельні матеріали (пісок, щебінь, гравій, інші будівельні матеріали) у ПП ОСОБА_3 відповідно до умов укладеного договору на поставку продукції б/н від 03.03.2010 року. Факт здійснення поставки товарів підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними (т.1 а.с. 147-190). У відповідності до умов договору між сторонами здійснювались розрахунки за виконані послуги, що підтверджує відомість про рух коштів по рахунку позивача (т.1 а.с. 200-223).

Укладені між сторонами угоди виконані у повному обсязі, про що, окрім вищезазначених вище фактів та доказів, також свідчать видані замовнику будівництва ТОВ "Універсам Микитинецький" свідоцтва про право власності на нерухоме майно, технічний паспорт на громадський будинок, витяг про державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомості - магазин "Микитинецький", сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкта (т.1. а.с. 229-231), роботи з будівництва котрого здійснювались позивачем.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення не прийнято до уваги факти надання послуг (робіт) від ПП "Франко-Буд-Інвест" до ТОВ "Рим-Ів-Буд" та поставки матеріалів від ПП ОСОБА_3 позивачу, що підтверджено наявними письмовими доказами та фактичними обставинами встановленими при розгляді справи.

Доводи викладені в письмовому запереченні відповідача, а також обставини, на які посилається відповідач та, які зафіксовані в актах перевірок №4600/15-2/35764830 від 20.06.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Франко-Буд-Інвест" та №28/17-2/2721707496 від 03.05.2012 року "Про неможливість проведення документальної виїзної позапланової перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р." не спростовують факту виконання робіт сторонами договорів у 2010-2011 роках.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З врахуванням викладеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000762203 від 30.08.2012 року не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ в м. Івано-Франківську щодо встановлення порушень в акті перевірки №6088/35021946 від 13.08.2012 року. Як встановлено судом перевірка здійснювалась на підставі відповідного наказу про проведення перевірки №1280 від 30.07.2012 року та направлення на перевірку від 31.07.2012 року, які вручені під розписку директору ТОВ "Рим-Ів-Буд" 31.07.2012 року. Вказана інформація відображена в акті перевірки та не заперечувалась сторонами під час судового розгляду. Таким чином, перевірка здійснювалась у спосіб та на підставах визначених законом. Водночас, слід зазначити, що заявлена позовна вимога стосується дій перевіряючих при складанні акту перевірки. Вказані дії не є окремими діями (бездіяльністю) суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не спрямовані на виникнення, зміну спірних правовідносин, оскільки є невіддільними від самого акту перевірки, на підставі котрого винесене оскаржуване повідомлення-рішення. Правомірність прийняття вказаного рішення є предметом розгляду в даній справі за іншими позовними вимогами. За таких обставин, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000762203 від 30 серпня 2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Рим-Ів-Буд", код 35021946, частину сплаченого судового збору в сумі 1770 (одна тисяча сімсот сімдесят) грн. 38 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 22.10.2012 року.