Ухвала

від 03.12.2013 по справі 2а-2804/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 р. Справа № 9104/178832/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.

з участю секретаря судового засідання Микитин І. В.

представника позивача Небиловича А. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року по справі №2а - 2804/12/0970 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рим - Ів - Буд» до Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську про визнання протиправними дій та визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №000762203 від 30 серпня 2012 року, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рим - Ів - Буд» звернулося до Івано - Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську про визнання протиправними дій та визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0000762203 від 30 серпня 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведено перевірку з питань дотримання податкового законодавства, за результатами якої було складено акт, що містить безпідставні висновки, побудовані на суб'єктивних припущеннях, щодо укладення з контрагентами ПП «Франко - Буд - Інвест» та приватним підприємцем ОСОБА_4 угод, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлювались укладеними правочинами. У зв'язку з цим позивачу оспорюваним податковим повідомленням - рішенням донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 156 736 гривень за основним платежем та 23 521 гривня за штрафними санкціями. Так як вищевказані висновки перевірки були підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення, вважає його протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня позовні вимоги ТзОВ Рим - Ів - Буд» задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача №0000762203 від 30 серпня 2012 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з таким судовим рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог в оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на необґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог

Також, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що в ході перевірки було встановлено проведення транзитних фінансових протоків спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту і не мають реального характеру. Це підтверджується відсутністю у постачальників трудових ресурсів, транспортних засобів та виробничих потужностей для здійснення господарських операцій у таких обсягах. В ході перевірки не підтверджено поставок товарів від фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та ПП «Франко - Буд - Інвест». Тому, неправомірно було сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання за господарськими операціями позивача із вказаними контрагентами. Проте, суд першої інстанції не врахував цих обставин і безпідставно задовольнив позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача не погодився з апеляційною скаргою і вважає, що відповідачем не наведено обставин, які спростовують висновки суду першої інстанції і підтверджують правомірність прийнятого відповідачем рішення. Тому, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Особа, яка подала апеляційну скаргу (відповідач) в судове засідання представника не направила, хоча повідомлялася належним чином та у встановленому порядку про дату час та місце судового засідання. При цьому, апеляційним судом не визнавалася обов'язковою учать представника відповідача в апеляційному розгляді справи, що відповідно до ст. 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, доводи представника позивача, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що згідно умов договору між сторонами здійснювались розрахунки за виконані послуги, що підтверджує відомість про рух коштів по рахунку позивача. Також, для здійснення робіт із будівництва будівлі магазину «Микитинецький» по вул. Декабристів, 58 у с. Микитинці Івано - Франківської міської ради, позивачем закуповувались необхідні будівельні матеріали у контрагента відповідно до умов укладеного договору на поставку продукції і факт здійснення поставки товарів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Укладені між сторонами угоди виконані у повному обсязі, що підтверджено наявними письмовими доказами та фактичними обставинами, встановленими при розгляді справи. Суд першої інстанції вважає, що доводи відповідача та обставини, на які посилається в актах про неможливість здійснення перевірок не спростовують факту виконання робіт сторонами договорів у 2010 - 2011 роках.

Разом з тим, як зазначає суд першої інстанції, перевірка здійснювалась на підставі відповідного наказу про проведення перевірки та направлення на перевірку, які були вручені під розписку директору ТОВ «Рим - Ів - Буд». Тобто, перевірка здійснювалась у спосіб та на підставах визначених законом, а дії посадових осіб по складанні акту перевірки не є окремими діями суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не спрямовані на виникнення, зміну спірних правовідносин, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції і звертає увагу на наступне.

Як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в період із 31 липня по 06 серпня 2012 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та ПП «Франко - Буд - Інвест» за період із 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки, 13 серпня 2012 року відповідачем складено акт за №6088/22 - 3/35021946, у якому викладено суть виявлених в ході перевірки порушень, а саме: пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з урахуванням вимог ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п. 1.2 ст. 1, п. 2.1, п. 2.12 та п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, п. 3.1, п. 4.1 Наказу Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року №41, в результаті чого позивачем завищено задекларований податковий кредит з податку на додану вартість та підлягає збільшенню сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 156 736 гривень, в тому числі: за жовтень 2010 року - на 12 370 гривень, за листопад 2010 року - на 22 773 гривні, за грудень 2010 року - на 58 937 гривень, за січень 2011 року - на 62 656 гривень.

Також, відповідач посилається на проведення перевірки контрагентів позивача, про що складені акт перевірки №4600/15 - 2/35764830 від 20 червня 2012 року Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Франко - Буд - Інвест» та №28/17 - 2/2721707496 від 03 травня 2012 року «Про неможливість проведення документальної виїзної позапланової перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року».

Відповідачем, також в акті викладено висновок, що правочини, які виконувались з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року контрагентами позивача не спричиняють реального настання правових наслідків та не мають реального характеру. Також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вказаний період, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» та вимог Податкового кодексу України, тобто відсутність поставок товарів, робіт (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року щодо придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Враховуючи встановлені в ході перевірки обставини, відповідач прийшов до висновку про безпідставність формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, отриманого по податкових накладних, виписаних контрагентами на поставку товарів, а також вважає, що наявність у покупця податкових накладних, видаткових накладних та факту сплати коштів не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару робіт (послуг) мала місце.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем 30 серпня 2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000762203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 180 257 гривень, в тому числі: за основним зобов'язанням - на 156 736 гривень та за штрафними санкціями - на 23 521 гривню.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Також, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Тобто, надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Судом першої інстанції були досліджені обставини виконання укладених позивачем з контрагентами договорів та здійснення господарських операцій, по яких, зокрема проводилися роботи із будівництва приміщення магазину «Микитинецький» та придбавали товарно - матеріальні цінності. Зокрема, як було встановлено та підтверджено відповідними доказами, згідно сертифіката відповідності №ІФ 000129, виданого 23 лютого 2011 року, Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю в Івано - Франківської області засвідчила відповідність закінченого будівництва проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердила готовність об'єкту до експлуатації. Позивачем, як генпідрядником будівництва, під час виконання робіт здійснювалось залучення підрядних організацій, зокрема, згідно договору №02/04 - 2010 від 31 березня 2010 року, ПП «Франко - Буд - Інвест» для здійснення електромонтажних, монтажно-будівельних робіт та робіт із благоустрою.

Крім цього, для здійснення робіт із будівництва вищевказаної споруди позивачем були придбані у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 необхідні будівельні матеріали згідно з укладеним 03 березня 2010 року договором.

Виконання робіт підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), складеними представниками сторін по договору, розрахунками вартості матеріалів, виробів та конструкцій замовника, актами на списання матеріальних цінностей та відповідними податковими накладними.

Поставка товарів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними.

Також між сторонами повністю проведено розрахунки, що підтверджується відомостями про рух коштів по рахунку позивача

Позивач на момент вчинення зазначених робіт володів ліцензією №357256 від 08 серпня 2007 року на право здійснення будівельної діяльності згідно переліку.

Слід також зазначити, що на момент укладання договору та видачу податкових накладних, як позивач так і його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали відповідні свідоцтва.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої доводи та заперечення, вищезазначені норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, в судовому засіданні повністю підтверджено реальність господарських операцій позивача з його контрагентами і відповідно, законність та обґрунтованість формування податкового кредиту та визначення податкових зобов'язань.

Неможливість з тих чи інших причин провести перевірку контрагента не спростовують факту виконання договорів сторонами.

Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, прийняв оспорюване рішення хоча і в межах наданих законом повноважень, проте всупереч закону та за відсутності підстав для його прийняття.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Обставини, викладені відповідачем на обґрунтування доводів апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються на помилковому трактуванні положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, якими врегульовано спірні правовідносини.

Крім цього, відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач, суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення і викладені в апеляційній скарзі доводи не підтверджують законності оспорюваного рішення.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року по справі №2а - 2804/12/0970 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рим - Ів - Буд» до Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську про визнання протиправними дій та визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №000762203 від 30 серпня 2012 року- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Т. В. Онишкевич

Я. С. Попко

Ухвалу в повному обсязі складено 09 грудня 2013 року.