Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а-3915/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 р. № 2а-3915/12/1370

09 год. 46 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Качур Р.П. ,

за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.

представника позивача Білича Т. С., представника відповідача Кельбас Р. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудсервіс»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И В:

7 травня 2012 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудсервіс»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень № 0000852320 та № 0000862320 від 12.03.2012 року.

У судовому засіданні 29.05.2012 року за клопотанням представника відповідача замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова на правонаступника Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом ТзОВ «Цайпер-Україна»є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення -рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченні, поданому представником відповідача в судовому засіданні 29.05.2012 року, де вказано, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом ТзОВ «Цайпер-Україна», встановлено здійснення господарської діяльності для надання податкової вигоди третім особам, відтак позивачем занижено податок на прибуток у сумі 20659 грн. Стосовно податкового кредиту, наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Цайпер-Україна».

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудсервіс»зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 11.03.1998 року, що копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 761708.

14.02.2012 року Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудсервіс», про що складено Акт № 136/23-2/25546970 від 14.02.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань господарських взаємовідносин з ТзОВ «Цайпер-Україна»за лютий 2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 20659 грн., а також вимог п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 16527 грн.

12.03.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 136/23-2/25546970 від 14.02.2012 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0000852320 , яким відповідно до п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток в сумі 20660 грн., у тому числі основний платіж 20659 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1 грн.

12.03.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 136/23-2/25546970 від 14.02.2012 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0000862320 , яким відповідно до вимог п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 16528 грн., у тому числі основний платіж 16527 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1 грн.

Позивач з прийнятим податковими повідомленнями -рішеннями не погодився, оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку. За наслідками апеляційного оскарження податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги позивача -без задоволення.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11. ст. 5 цього ж Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження дотримання вимог п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України позивачем надано копії:

- договору підряду № 17/10/11 від 31.01.2011 року, укладеного між ТзОВ «Спецбудсервіс» (замовник) та ТзОВ «Цайпер-Україна»(підрядник);

- податкової накладної № 299 від 28.02.2011 року на суму 66550 грн.;

- довідок про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року;

- договірної ціни станом на 01.09.2010 року;

- локальних кошторисів форми №4;

- розрахунку загальновиробничих витрат до договірної ціни;

- відомості ресурсів до договірної ціни станом на 01.09.2010 року;

- актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року;

- відомостей ресурсів до Акта прийняття за лютий 2011 року;

- розрахунку №1-2 загальновиробничих витрат до Актів за лютий 2011 року;

- платіжних доручень № 294 від 28.02.2011 року на суму 16650 та № 286 від 23.02.2011 року на суму 49900 грн. про оплату робіт, виконаних відповідно до договору 17/10/11 від 31.01.2011 року;

- угоди № 01/03/11 від 01.02.2011 року, укладеної між ТзОВ «Спецбудсервіс»(замовник) та ТзОВ «Цайпер-Україна»(виконавець) про виконання ремонту приміщень;

- податкової накладної № 253 від 28.02.2011 року на суму 32614,44 грн.;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року форми № КБ-3;

- локального кошторису №2-1-1, підсумкових відомостей ресурсів;

- акта приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року форми №КБ-2в;

- договірної ціни на ремонт приміщень, що здійснюється у 2011 році.

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України. Позивачем представлено Суду всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про відсутність фактичного виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Цайпер-Україна», а також висновки про заниження податку на прибуток на суму 20659 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 16527 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Заслуговує на увагу і та обставина, що виконані ТзОВ «Цайпер-Україна»для позивача роботи були використані позивачем у своїй господарській діяльності, що підтверджується копіями відповідних первинних документів, а саме:

- договором підряду № 47 від 22.11.2010 року, укладеного між НУ «Львівська Політехніка»(замовник) та ТзОВ «Спецбудсервіс»(підрядник) (а. с. 179-186);

- книгою обліку продажу товарів (робіт, послуг) (а. с. 187);

- випискою з особового рахунку за 07.02.2011 року про оплату 190002 грн. за виконання робіт відповідно до договору № 47 від 22.11.2010 року (а. с. 188);

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року на суму 190002 грн. (а. с. 189);

- актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року (а. с. 190-204)

- податкової накладної № 1 від 07.02.2011 року на суму 190002 грн.;

- проектом капітального ремонту санвузлів правого крила н. к. № 8 НУ «Львівська політехніка»(а. с. 124-143);

- первинними документами на право користування нерухомим майном на вул. Конюшинній, 7 у м. Львові (а. с. 149-172).

Вказані вище письмові докази свідчать про використання ТзОВ «Спецбудсервіс»в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності робіт, придбаних у контрагента ТзОВ «Цайпер-Україна»та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із вказаним контрагентом.

Суд вважає необґрунтованими покликання відповідача на обставини, встановлені у Акті від 20.06.2011 року № 1580/23-209/32484335 про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Цайпер-Україна»з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008 року по 16.06.2011 року, складеному посадовими особами ДПІ у Галицькому районі м. Львова, стосовно неможливості фактичного здійснення господарської діяльності у зв'язку із відсутністю основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів. Згідно з п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платни ка податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Представник відповідача у судовому засіданні покликався на відповідь НУ «Львівська Політехніка»№ 68-01-1103 від 30.05.2012 року як на доказ того, що ТзОВ «Цайпер-Україна»не виконувало ремонтних робіт для НУ «Львівська Політехніка». Під час розгляду справи встановлено, що позивач був генеральним підрядником з виконання ремонтних робіт приміщень НУ «Львівська Політехніка», а ТзОВ «Цайпер-Україна» виконувало зазначені ремонтні роботи на умовах договору субпідряду, укладеного з генпідрядником (позивачем у справі).

Обставини, викладені в Акті перевірки № 136/23-2/25546970 від 14.02.2012 року стосовно порушення позивачем п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова № 0000852320 та № 0000862320 від 12.03.2012 року є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова № 0000852320 від 12.03.2012 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова № 0000862320 від 12.03.2012 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудсервіс»(ЄДРПОУ 25546970, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 58-А) 372 (триста сімдесят дві) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 31 жовтня 2012 року.

Суддя Качур Р.П.