Ухвала

від 30.05.2013 по справі 2а-3915/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 р. Справа № 179019/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2012 року у адміністративній справі №2а-3915/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудсервіс» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудсервіс» звернулось із позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень №0000852320 та №0000862320 від 12.03.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом ТзОВ «Цайпер-Україна» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 р. позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова №0000852320 від 12.03.2012 року та №0000862320 від 12.03.2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудсервіс» 372,00 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з неповним встановленням обставин у справі та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема посилається на те, що позивачем не доведено реальність здійснення господарської операції з контрагентом ТзОВ «Цайпер-Україна». Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у апеляційній скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. 14.02.2012 року Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудсервіс», про що складено Акт №136/23-2/25546970 від 14.02.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань господарських взаємовідносин з ТзОВ «Цайпер-Україна» за лютий 2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 20659 грн., а також вимог п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 16527 грн.

12.03.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки №136/23-2/25546970 від 14.02.2012 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р» №0000852320, яким відповідно до п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток в сумі 20660 грн., у тому числі основний платіж 20659 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1 грн.

12.03.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки №136/23-2/25546970 від 14.02.2012 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р» №0000862320, яким відповідно до вимог п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 16528 грн., у тому числі основний платіж 16527 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, викладені відповідачем в акті перевірки не підтверджені жодними доказами, натомість позивачем представлено усі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Позивачем укладено договір підряду №17/10/11 від 31.01.2011 року між ТзОВ «Спецбудсервіс» (замовник) та ТзОВ «Цайпер-Україна» (підрядник). Виконання вказаного договору позивач підтверджує копіями наступних документів: податковою накладною №299 від 28.02.2011 року на суму 66550 грн.; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року; договірною ціною станом на 01.09.2010 року; локальними кошторисами форми №4; розрахунком загальновиробничих витрат до договірної ціни; відомостями ресурсів до договірної ціни станом на 01.09.2010 року; актами приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року; відомостями ресурсів до Акта прийняття за лютий 2011 року; розрахунком №1-2 загальновиробничих витрат до Актів за лютий 2011 року; платіжними дорученнями № 294 від 28.02.2011 року на суму 16650 та №286 від 23.02.2011 року на суму 49900 грн. про оплату робіт, виконаних відповідно до договору 17/10/11 від 31.01.2011 року.

Крім цього, укладено угоду №01/03/11 від 01.02.2011 року між ТзОВ «Спецбудсервіс» (замовник) та ТзОВ «Цайпер-Україна» (виконавець) про виконання ремонту приміщень, яку позивач підтверджує наступними первинними документами: податковою накладною №253 від 28.02.2011 року на суму 32614,44 грн.; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року форми №КБ-3; локальним кошторисом №2-1-1, підсумковими відомостями ресурсів; актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року форми №КБ-2в; договірною ціною на ремонт приміщень, що здійснюється у 2011 році.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім цього, виконані ТзОВ «Цайпер-Україна» для позивача роботи були використані позивачем у своїй господарській діяльності, що підтверджується копіями відповідних первинних документів, а саме: договором підряду №47 від 22.11.2010 року, укладеного між НУ «Львівська Політехніка» (замовник) та ТзОВ «Спецбудсервіс» (підрядник); книгою обліку продажу товарів (робіт, послуг); випискою з особового рахунку за 07.02.2011 року про оплату 190002 грн. за виконання робіт відповідно до договору № 47 від 22.11.2010 року; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року на суму 190002 грн.; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року; податкової накладної № 1 від 07.02.2011 року на суму 190002 грн.; проектом капітального ремонту санвузлів правого крила н. к. № 8 НУ «Львівська політехніка»; первинними документами на право користування нерухомим майном на вул. Конюшинній, 7 у м. Львові.

Вказані вище письмові докази свідчать про використання ТзОВ «Спецбудсервіс» в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності робіт, придбаних у контрагента ТзОВ «Цайпер-Україна» та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із вказаним контрагентом.

Що стосується посилань відповідача на відповідь НУ «Львівська Політехніка» №68-01-1103 від 30.05.2012 року як на доказ того, що ТзОВ «Цайпер-Україна» не виконувало ремонтних робіт для НУ «Львівська Політехніка», то позивач був генеральним підрядником з виконання ремонтних робіт приміщень НУ «Львівська Політехніка», а ТзОВ «Цайпер - Україна» виконувало зазначені ремонтні роботи на умовах договору субпідряду, укладеного з генпідрядником (позивачем у справі).

Крім цього, відповідач покликається на Акт від 20.06.2011 року №1580/23-209/32484335 про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Цайпер - Україна» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008 року по 16.06.2011 року, складеному посадовими особами ДПІ у Галицькому районі м. Львова, стосовно неможливості фактичного здійснення господарської діяльності у зв'язку із відсутністю основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платни ка податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідачем не доведено порушення позивачем п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення судом правильно визнано протиправними та скасовано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2012 року у адміністративній справі №2а-3915/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 04.06.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді С.М. Кузьмич

І.І. Запотічний