Постанова

від 01.11.2012 по справі 2а-7870/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 р. № 2а-7870/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засідань Макар Г.В.

представників:

від позивача - Гриновець М.О., Приндота У.Г.,

від відповідача -Гейвич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «НДор»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «НДор»звернулося в суд з позовом до ДПІ у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2012 року за №0001672321 та за №0001682321.

Позивач в позовній заяві стверджує, що до складу податкового кредиту та валових витрат ним правомірно віднесено суми, сплачені за надання послуг від ТзОВ БК «Київбудмонтаж», які фактично надавались за договором підряду, який був реально виконаний. Реальність виконання вищенаведених господарських операцій підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.

Відповідач в запереченні на позов зазначає, що контрагентом позивача -ТзОВ «БК «Київбудмонтаж»фактично не займалось фінансово-господарською діяльністю, а проводило транзитні операції, спрямовані на здійснення господарських операцій, пов'язаних з отриманням (наданням) податкової вигоди третім особам з метою штучного формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорювані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «НДор»з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ БК «Київбудмонтаж»за серпень 2011 року, ДПІ у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби складено акт від 22.08.2012 року за №919/22-20/36361524 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.08.2012 року:

- за №0001672321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 20856 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 20856 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -0 грн. 0 коп.;

- за №0001682321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22670 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем -18136 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -4534 грн. 00 коп.

Як вбачається з висновків акта перевірки, перевіркою встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в ІІІ кварталі 2011 року на загальну суму 20856 грн. 00 коп., чим порушено підп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, підп..138.8.1, п.138.8 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України та заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011 року, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 18136 грн. 00 коп., чим порушено п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 ПК України.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало те, що в порушення норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на прибуток та податку на додану вартість господарські операції з ТзОВ БК «Київбудмонтаж».

Між ТзОВ «НДор»(замовник) та ТзОВ «Будівельна компанія Київбудмонтаж»(підрядник) 06.07.2011 року укладено договір підряду за №06-07/11 відповідно до умов якого підрядник приймає на себе обов'язки по виконанню робіт з поточного ремонту каналізації на вул.Коцюбинського, 27, поточного ремонту дороги та тротуару на вул.С.Петлюри, 18 (А,Б,В) поточного ремонту вулиць та проїздів (дорога на вул.Вороного), замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Такі господарські операції були відображені в податковому та бухгалтерському обліку платника податків.

Відповідно до підп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом 1 п.138.2 даної статті передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з вимог п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як передбачено п.198.3 цієї ж статті, пдатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна, як передбачено п.201 цієї ж статті, складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

В акті перевірки орган державної податкової служби посилається на обставини, викладені в акті ДПІ у Печерському районі м.Києва від 20.04.2012 року за №961/22-2/37143832, який складений за наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки ТзОВ «БК Київміськбуд»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень, серпень, вересень 2011 року.

Згідно з даного акта, перевіркою встановлено безпідставне формування податкового кредиту іншим суб'єктом господарювання з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування (відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків). Неможливість фактичного здійснення господарських операцій підтверджується відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, ненаданням (відсутністю на момент перевірки) первинних підтверджуючих документів щодо визначення платником податкових зобов'язань, відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

В свою чергу, позивачем було надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій.

Зокрема, в матеріалах справи наявні договір підряду, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних робіт, картки рахунку: 631 по контрагенту, податкові накладні.

Подальша реалізація виконаних робіт підтверджується договором про закупівлю послуг за державні кошти за №42 від 15.04.2011 року, договором про закупівлю послуг №41 від 30.03.2011 року, договором підряду №38/т від 11.07.2011 року, укладених між позивачем та Галицькою і Залізничною районними адміністраціями Львівської міської ради.

На фактичність виконання господарських договорів вказує й те, що на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку як платник податку на додану вартість, що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, а також володів Ліцензією Державної архітектурно-будівельної інспекції на здійснення господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Таким чином, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

Вищенаведені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «БК Київмонтажбуд».

За таких обставин, надані відповідачем докази, в підтвердження нереальності господарських операцій, судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Також, що стосується оподаткування податком на додану вартість додатково слід зазначити, що платником податків на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

А відтак, суд звертає увагу на те, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем своїх зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, податкові повідомлення-рішення від 30.08.2012 року за №0001672321 та за №0001682321.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НДор»(код ЄДРПОУ 36361524), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Нечуя-Левицького, 10/2а, 437 грн. 19 коп. сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 листопада 2012 року.

Суддя В.Я.Мартинюк