Ухвала

від 15.07.2014 по справі 2а-7870/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 р. Справа № 178788/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Щерби С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (правонаступник Державна податкова інспекція у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НДор» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НДор» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2012 №№0001672321, 0001682321. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на формування витрат та податкового кредиту підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно фіктивності (безтоварності, нереальності) господарської операції позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Київбудмонтаж» (далі - ТОВ-1) у зв'язку із не підтвердженням (фіктивністю) господарської діяльності останнього, є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем належним чином не були взяті до уваги.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року в справі №2а-7870/12/1370 заявлений адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що підтвердження понесених позивачем витрат та його право на податковий кредит підтверджені всіма необхідними та достатніми первинними документами, які стверджують реальність та товарність його господарських операцій із вказаним контрагентом, придбані в останнього роботи використані в господарській діяльності позивача. Висновки податкового органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що актом перевірки контрагента позивача встановлено нікчемність господарської діяльності останнього у зв'язку із відсутністю адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань.

Представник відповідача Квасниця Н.Б. в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала. Доповнила, що договір між ТОВ та ТОВ-1 укладено швидше (06.07.2011) ніж договір по цьому ж об'єкту (поточний ремонт каналізаційної мережі житлового будинку №27 на вул.Коцюбинського) між Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради (далі - Галицька РА) та ТОВ (11.07.2011). Всі довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт укладені між ТОВ та ТОВ пізніше, ніж відповідні такі ж документи між Галицькою РА та Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради (далі - Залізнична РА). Додатково, ці ж районні адміністрації у відповідних листах повідомили, що виконавцем відповідних робіт було ТОВ. Крім того, директор ТОВ-1 ОСОБА_3 у своїх показах як свідок вказав, що не підписував первинних документів від імені цього товариства.

Директор ТОВ в судовому засіданні зазначив, що договір між ТОВ та ТОВ-1 укладено на 5 днів швидше ніж договір по цьому ж об'єкту між Галицькою РА та ТОВ, оскільки на момент укладення першого договору ТОВ було вже оголошено переможцем тендеру про закупівлю послуг за державні кошти, а тому завчасно підшукувало собі субпідрядну організацію. Щодо попереднього укладення зазначених довідок та актів з районними адміністраціями, то так було вчинено з метою уникнення непорозумінь (проблем) щодо об'єму, якості виконаних робіт та із здачею об'єктів останніми, можливості ліквідації недоробок ТОВ-1.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

ТОВ зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 10.02.2009, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.02.2009, 11.03.2009 йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (далі - ПДВ). Основним видом його діяльності є будівництво будівель (а.с.9, 11, 49-50).

Позивачем отримано ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури строком дії з 04.09.2009 по 04.09.2012 (а.с.10).

На підставі акта від 22.08.2012 №919/22-20/36361524 (далі - Акт) позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ-1 за серпень 2011року податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог:

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2011 в сумі 20856грн;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету за серпень 2011 року в сумі18136грн (а.с.48-64).

Під час перевірки відповідач надав оцінку взаємовідносинам позивача з його контрагентом ТОВ-1 використавши при цьому акт про неможливість проведення зустрічної звірки останнього від 20.04.2012 №961/22-2/37143832 (далі - Акт-1) та зробивши висновки про фіктивність (безтоварність, нереальність) господарських операцій між ними.

30.08.2012 відповідачем на підставі Акта прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001672321, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 20856грн (основний платіж 20856грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 0грн); №0001682321, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 22670грн (основний платіж 18136грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 4534грн) (а.с.46-47).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2 цієї ж статті витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З наведеного випливає, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, у зв'язку з чим обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами факту понесення таких витрат.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат та податкового кредиту.

Таким чином, право платника на формування податкового кредиту залежить від дотримання ним наступних вимог, а саме - реальне придбання товарів, робіт (послуг) з господарською метою та наявність податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України. При цьому наведені вимоги законодавства передбачають не лише наявність усіх обов'язкових реквізитів, але й достовірність відомостей, що містяться у них.

Слід погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки на підставі повно та всебічно досліджених доказів він дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом, а відповідно заниження податку на прибуток та заниження ПДВ не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджена договором підряду від 06.07.2011 №06-07/11 на виконання робіт з поточного ремонту каналізації на вул.Коцюбинського 27, поточного ремонту дороги та тротуару на вул.С.Петлюри 18 (А,Б,В) та поточного ремонту вулиць та проїздів (дороги на вул.Вороного), довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3, актами приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2, податковими накладними, платіжними дорученнями (а.с.6-8, 12-32, 158-159).

Вказані первинні документи були повно, всебічно та належним чином проаналізовані судом першої інстанції та їм надана відповідна оцінка у взаємозв'язку із зазначеним основним видом діяльності позивача.

Судом першої інстанції також враховано ту обставину, що придбані позивачем у контрагента роботи використані ним у своїй господарській діяльності - такі роботи за відповідними договорами були проведенні ним своїм контрагентам - Галицькій РА та Залізничній РА, що підтверджується відповідними первинними документами та було встановлено перевіркою Львівської об'єднаної державної фінансової інспекції (а.с.33-45, 85-118, 125-133, 160-162).

Вказані вище письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності робіт придбаних у контрагента, та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із таким контрагентом.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами керівника ТОВ щодо часових періодів укладення договорів з Галицькою РА та ТОВ-1 (попередній виграш тендеру) та складання відповідних довідок та актів з районними адміністраціями по об'єктах на вул.Коцюбинського - 16.08.2011, вул.С.Петлюри- 01.08.2011 та вул.Вороного- 03.08.2011, а вже в подальшому із ТОВ-1 відповідно 29.08.2011, 30.08.2011 та 31.08.2011 (з метою уникнення непорозумінь із здачею об'єктів районним адміністраціям та можливості ліквідації недоробок субпідрядником), оскільки такі відповідають загальноприйнятій практиці у будівельній сфері.

ТОВ-1 на час укладення вказаного договору з позивачем та його виконання було належним чином зареєстрованою юридичною особою, платником ПДВ і мали право на випуск податкових накладних, а відповідне свідоцтво було йому анульовано лише 20.02.2012 та державну реєстрацію припинення юридичної особи проведено аж 28.02.2012 (а.с.138-140, 151).

Додатково, необхідно зазначити, що здійснені ТОВ-1 господарські операції відповідали основному виду його діяльності та таким отримано відповідну ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (а.с.141, 152).

Таким чином, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

Як вбачається із висновків Акта відповідачем надавався аналіз реальності здійснення господарської діяльності позивача у співвідношенні з господарською діяльністю ТОВ-1 із його контрагентами, де зроблено висновок, що останні господарській операції нереальні внаслідок ряду обставин.

Доказів того, що ТОВ-1 за серпень 2011 року належним чином не задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ по господарських операціях з позивачем немає, а податкову звітність воно подавало по жовтень 2011 включно. Аналогічно, податковим органом не представлено доказів участі ТОВ разом з вказаним контрагентом у схемі транзитного руху коштів, при цьому що за квітень, серпень та вересень 2011 року (період перевірки ТОВ-1) останнє декларувало позитивне значення об'єкта оподаткування по ПДВ 12073грн, 23289грн та 49086грн відповідно (а.с.152-153).

Додатково, відповідні висновки Акта-1 були в основному сформульовані у зв'язку із тим, що ТОВ-1 не представлено до перевірки жодних первинних документів (у зв'язку із не встановленням податковим органом його місцезнаходження), щодо здійснення господарських операцій за відповідні періоди, в т.ч і по взаємовідносинах із позивачем (а.с.150). Водночас, відповідні первинні документи є в наявності в останнього, представлені ним до перевірки та подані в суді першої інстанції.

Визначально, необхідно звернути увагу на те, що на момент складення Акту-1 - 20.04.2012 ТОВ-1 вже було припинено - 28.02.2012.

Відсутність ТОВ-1 за податковою адресою в м.Запоріжжя, вул.Запорізька, 8 не може свідчити про неспроможність здійснювати ним господарську діяльність, так як в Акті-1 зазначено, що на момент надіслання запиту про проведення зустрічної звірки адреса ТОВ-1 була м.Київ вул.Підвисоцького 10/10 кв.60, що відповідає його юридичній адресі, а з моменту надіслання такого запиту до моменту складення Акту-1 пройшло біля 6 місяців (а.с.150).

Доводи представника апелянта щодо показів як свідка (протокол допиту свідка від 26.07.2012) директора ТОВ-1 ОСОБА_3 про не підписання ним первинних документів від імені цього товариства, то такі також ставляться під сумнів апеляційним судом, оскільки у вказаний період останній звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Держаної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про протиправність її дій по проведенню зустрічної звірки та відображення Акту-1 в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» справа №2а-4911/12/1370. Постановою цього суду від 31 липня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року, позов задоволено повністю (а.с.134-137).

Згідно з п.110.1 ст.110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів(послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у постанові від 31 січня 2011 року в справі №21-47а10 прийшов до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22 січня 2009 року по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) цей суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 18 липня 2014 року.