Постанова

від 10.10.2012 по справі 2а/1770/2867/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2867/2012

10 жовтня 2012 року 14год. 51хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чехомський О.В.;

відповідача: представник Наконечний Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алюмо-Пласт"

до Гощанська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення , - ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюмо-Пласт»(далі -ТОВ «Алюмо-Пласт») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби (далі -Гощанська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2011 року № 0000012342. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що це рішення орган ДПС прийняв на підставі помилкових і необґрунтованих висновків викладених в акті перевірки №1/2342/32051496 від 05.01.2011 року про віднесення до валових витрат з податку на прибуток підприємств сум без наявності підтверджуючих облікових документів. Позивач вважає, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт використання придбаних у його контрагентів товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності, про правомірне відображення цієї операції в податковому обліку, наявність всіх первинних документів за період, що перевірявся. Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки податкового органу, а тому прийняте на цій основі податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, а також додаткових поясненнях.

Відповідач заперечив позов ТОВ «Алюмо-Пласт»повністю з підстав, викладених у письмових заперечення від 08.07.2011 року. Відповідач зазначив про відсутність належних доказів фактичного отримання та відвантаження товарів, а також про відсутність документів, які підтверджують понесені витрати на їх придбання. Наявність одних лише видаткових накладних без фактичного здійснення господарських операцій не може бути підставою для віднесення на валові витрати сум на придбання таких товарно-матеріальних цінностей . На підставі наведеного орган ДПС вважає, що висновки про порушення ТОВ «Алюмо-Пласт» вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є обґрунтованими і прийняте їх основі податкові повідомлення-рішення є правомірними. Представник відповідача таку позицію підтримав, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд з'ясував обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони підтверджуються та встановив такі фактичні обставини справи.

ТОВ «Алюмо-Пласт»зареєстроване як юридична особа 23.05.2002 року Гощанською районною державною адміністрацією, код ЄДРПОУ 32051496.

05 січня 2011 року Гощанська МДПІ провела виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Алюмо-Пласт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року.

Згідно з актом перевірки від 05.01.2011 року встановлено, що ТОВ «Алюмо-Пласт»у бухгалтерському обліку відобразило господарські операції з ТОВ «Торговий дім «Надія»та ТОВ «Прайм-Дивелопмент»щодо придбання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 189 276,00 грн. Придбані товари оприбутковані на основі накладних №1805-2 від 18.05.2009 року, №160702 від 16.07.2009 року та №150703 від 15.07.2009 року. Щодо взаємовідносин із цими контрагентами відповідач зазначив про те, що під час перевірки позивач не пред'явив жодної товарно-транспортної накладної, складання якої є обов'язковим при перевезенні вантажу автомобільним транспортом та документів, що підтверджують фактичне отримання матеріалів, що у свою чергу свідчить про відсутність самого факту поставки вантажу. Крім того, в ході перевірки податковим органом було направлено запити щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача. За результатами отриманих відповідей Здолбунівської ОДПІ Державної податкової служби від 19.01.2011 року №293/23-13/73 та ДПІ у Печерському районі м.Києва від 11.01.2011 року №620/7/23-1110 встановлено, що провести зустрічну перевірку по взаєморозрахунках неможливо, оскільки місцезнаходження зазначених контрагентів не встановлено.

На основі наведеного вище, податковий орган зазначив, що поставки товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Торговий дім «Надія» та ТОВ «Прайм-Дивелопмент»не підтверджені належними документами. Таким чином, ТОВ «Алюмо-Пласт»в порушення підп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено до складу валових витрат у 2 кварталі 2009 року без підтверджуючих документів витрати на загальну суму 189 276,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 47 319,00 грн. в т.ч.: за 2 квартал 2009 року на суму 37 035,00 грн., 3 квартал 2009 року на суму 10 284,00 грн., а саме по взаєморозрахунках з ТОВ «Торговий дім «Надія»на суму 148 139,59 грн. та з ТОВ «Прайм-Дивелопмент»на суму 41 136,40 грн.

На підставі акта перевірки від 05.01.2011 року Гощанською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012342 від 18.01.2011 року, відповідно до якого платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 59 148,75 грн., у т.ч. 47 319,00 грн. за основним платежем, 11 829,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Зазначене податкове повідомлення-рішення платник оскаржив в адміністративному порядку. Рішеннями про результати розгляду скарги ДПА у Рівненській області №6124/2-г-16/79 від 29.03.2011 року та ДПА України №0775/6/25-0115 від 09.06.2011 року, залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000012342 від 18.01.2011 року, після чого позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи доводи сторін суд керувався наступним:

До набрання чинності Податковим кодексом України відносини щодо порядку нарахування та сплати податку на прибуток визначав Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (надалі Закон №334/94-ВР ). Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, до складу валових витрат відноситься лише ті суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність, як передбачено п.1.32 ст.1 даного Закону№334/94-ВР , будь-яка господарська діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною, суттєвою.

Необхідність підтвердження господарських первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 , зареєстр. в Мінюсті Україні від 05.06.1995 р. за № 164/704 (надалі Положення).

Відповідно до 2.1 ст.2 Положення, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону№334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У відповідності до п.5.11 ст.5 зазначеного Закону№334/94-ВР , установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

До складу валових витрат, відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи із вказаних норм Закону№334/94-ВР , до складу валових витрат платника податку належать витрати, які фактично підтверджені первинними документами на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності. З урахуванням доводів органу ДПС про підстави прийняття оскаржуваного рішення, вирішення спору потребує встановлення факту понесення таких витрат за правилами ведення податкового обліку, що відображають реальність господарської операції між ТОВ «Алюмо-Пласт»та ТОВ «Торговий дім «Надія», ТОВ «Прайм-Дивелопмент». З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питання щодо віднесення ним до складу валових витрат сум, сплачених за товарно-матеріальні цінності, отриманих від цих постачальників.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд встановив наступні фактичні обставини щодо взаємовідносин позивача з його контрагентами:

Відносини поставки товарно-матеріальних цінностей між позивачем із ТОВ «Торговий дім «Надія»оформлені видатковою накладною № 1805 від 18.05.2009 року на суму 177 767,51 грн. Зі змісту пояснень представника позивача вбачається, що доставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалась транспортом та за рахунок ТОВ «Алюмо-Пласт»на умовах самовивезення.

Відносини поставки товарно-матеріальних цінностей між ТОВ «Алюмо-Пласт»та ТОВ «Прайм-Дивелопмент»оформлені накладною № 160702 від 16.07.2009 року на суму 6 200,00 грн. та накладною №150703 від 15.07.2009 року на суму 43 163,69 грн. Доставка товару здійснювалась транспортом та за рахунок ТОВ «Прайм-Дивелопмент»на об'єкти будівництва, що знаходились в м. Києві на проспекті Червонозоряному,4а, на яких позивач виконував роботи у період з 2008 року по 2009 рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 11 Глави Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р ., що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568 (далі -Правила), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший-екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. Також чинним законодавством не передбачена заміна згаданих транспортних документів будь-якими іншими документами, тому здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Така позиція узгоджується із Постановою Верховного суду України від 27 березня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва, Головного управління Державного казначейства України в м.Києві, за участю Прокуратури м.Києва про скасування податкового повідомлення -рішення та здійснення відшкодування з податку на додану вартість.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Разом з тим, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

На підтвердження виконання усної домовленості між ТОВ «Торговий Дім «Надія»позивач надав банківські виписки від 03.06.2009 року та 16.06.2009 року на загальну суму 177 767,51 грн. Поставка товарно-матеріальних цінностей, на думку позивача підтверджується подорожнім листом від 18.05.2009 року; розрахунком податку з власників транспортних засобів за 2009 рік; договором купівлі-продажу №529 від 05.07.2007 року про купівлю автомобіля ГАЗ-330232-414 та актом приймання - передачі зазначеного автомобіля від 05.07.2007 року; витягом з журналу реєстрації довіреностей. Крім цього долучив договори №01-02 від 01.02.2007 року та додаткові угоди до нього щодо оренди приміщення за адресою м.Рівне, вул. Дворецька,91А.

Позивач наполягає, що придбані згідно з перелічених документів товарно-матеріальні цінності він використав за призначенням у своїй господарській діяльності, на підтвердження чого надав договір №115 на виконання монтажних робіт від 05 травня 2009 року, додаткові угоди №1 від 26.05.2009 та №2 від 12.06.2099 року до даного договору, договір №056 на виконання монтажних робіт від 17 березня 2009 року, акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт. Проте, суд зазначає, що відповідно до умов даних договорів, роботи проводились за адресою: м.Рівне, вул. Пухова,85, в той же час позивач стверджує, що товарно-матеріальні цінності, придбані у ТОВ «Торговий Дім «Надія», транспортувались на адресу м. Рівне, вул. Дворецька, 91А.

На підтвердження виконання усної домовленості між ТОВ «Прайм-Дивелопмент»позивач надав: банківську виписку від 11.08.2009 року на загальну суму 49 363,69 грн.

Зі змісту пояснень представника позивача, вбачається, що поставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалась транспортом та за рахунок ТОВ «Прайм-Дивелопмент»на об'єкти будівництва, що знаходились в м. Києві на проспекті Червонозоряному,4а, на яких позивач виконував роботи у період з 2008 року по 2009 рік

Позивач наполягає, що придбані згідно з перелічених документів товарно-матеріальні цінності він використав за призначенням у своїй господарській діяльності, на підтвердження чого надав договір №46 від 04 грудня 2007 року, укладеного позивачем із ВАТ «Трест Київміськбуд-3», акти приймання виконаних підрядних робіт за липень, листопад 2009 року, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за липень, листопад 2009 року, попередні калькуляції вартості виробництва та реєстри отриманих та виданих податкових накладних за липень, листопад 2009 року.

Необхідно зазначити, що пункт 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні визначає подорожній лист, як первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство. А товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Також, зміст статті 48 Закону Закон України «Про автомобільний транспорт»визначає, що, товарно-транспортну накладну необхідно оформляти, навіть, при перевезеннях вантажів своїм транспортом, а не за договором з транспортною організацією. Товарно-транспортні накладні -це один з документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу.

Отже, товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень та одночасно з цим товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи позивач не надав суду товарно-транспортних накладних, наявність яких є обов'язковими для підтвердження факту доставки товару.

На пропозицію суду надати докази на підтвердження реальності господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей позивач не надав доказів оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на складі (книг складського обліку запасів тощо), а також актів -приймання товарно-матеріальних цінностей.

Судом також не враховується, як належний та допустимий доказ копія виписки з журналу реєстрації довіреностей, оскільки довіреність на одержання цінностей від постачальника видана на прізвище - ОСОБА_5, в той же час у подорожньому листі від 18 травня 2009 року водієм зазначено ОСОБА_6, а інших супроводжуючих осіб не зазначено.

Крім цього, суд зазначає, що розрахунок податку з власників транспортних засобів та договір купівлі-продажу автомобіля ГАЗ-330232-414 лише підтверджує факт наявності транспортних засобів на підприємстві.

З метою з'ясувати дійсні обставини стосовно поставки товарно-матеріальних цінностей суд допитав в якості свідка ОСОБА_7 керівника ТОВ «Алюмо-Пласт», який підписував видаткові накладні на отримання товару від ТОВ «Прайм-Дивелопмент». Під час допиту суд послідовно запитував свідка щодо того, як відбувались поставки товарів по кожній з наданих позивачем накладних, а саме: про особу, яка привозила товари і яка підписувала накладні, а також про місце поставок і те, як вони відбувались. Свідок не зміг пояснити, яким конкретно (марка, модель, державний номерний знак) автомобілем доставлені товарно-матеріальні цінності; кому належить вказаний автотранспорт; не знає прізвища чи контактних даних водія. На запитання суду відповів, що особу, що доставила товар, не встановлював. На пропозицію суду не пояснив обставин приймання ним товару від контрагентів з тих мотивів, що не може їх пригадати.

Оцінюючи пояснення сторін, письмові докази та покази свідка в їх сукупності суд дійшов висновку, що при проведенні перевірки податковим органом, підприємством не доведена реальність господарських операцій, оскільки платник податку не надав належних доказів на підтвердження факту переміщення та отримання товарно-матеріальних цінностей.

Сама по собі наявність окремих документів не є підставою для висновків про фактичне здійснення господарських операцій, що, в свою чергу, вказує на відсутність підстав для віднесення до валових витрат певних сум без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами.

З урахуванням вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових витрат, є зв'язок цих витрат з діяльністю позивача. Необхідною ж умовою ведення господарської діяльності є здійснення господарських операцій, тобто дій або подій, які викликають зміни у структурі активів та зобов'язань у власному капіталі підприємства. Доказів на обґрунтування позовних вимог щодо фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю позивач не надав, їх місцезнаходження не зазначив.

Тому суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем в порушення п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат зайво включено витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Торговий дім «Надія»та ТОВ «Прайм-Дивелопмент»загальну суму 189 276,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 47 319,00 грн.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України , суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 17-19 , 94 , 160-163 КАС України , суд,-

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмо-Пласт» до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №00000123342 від 18.01.2011 року - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Клименко О.М.