Рішення

від 02.10.2012 по справі 5023/3557/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р.Справа № 5023/3557/12 вх. № 3557/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

за участю представників сторін

позивача - не з'явився; відповідача - не з"явився; 3-ї особи , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Висоцький Сергій ВаленМинович, с. Веселе - не з'явився;

2) Висоцька Валерія Аллаверенівна, м. Харків - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Старвід", с. Циркуни 3-я особа, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору:1) Висоцький Сергій Валентинович, с. Веселе;

2) Висоцька Валерія Аллаверенівна, м. Харків;

про зобов'язання вчинити дії щодо реєстрації корпоративних прав

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ТОВ "Візард", м. Харків до ТОВ ВКФ "Старвід", с. Циркуни полягають у визнанні за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЗАРД" права власності на частку (корпоративні права) в розмірі 75 (сімдесят п'ять) % у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «СТАРВІД»та зобов'язанні товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «СТАРВІД»у особі директора надати протягом 10 календарних днів з дня набрання цим рішенням законної сили всі визначені чинним законодавством України документи до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців апарату Харківської районної державної адміністрації Харківської області з метою здійснення державної реєстрації змін до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «СТАРВІД».

Крім того, позивач у позовних вимогах просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку загальною площею 1,0000 га за адресою: 62442, Харківська обл., Харківський р-н, с. Циркуни, вул. Кутузівська, 18, яка належить TOB ВКФ «СТАРВІД»на праві власності на підставі державного акту на права постійного користування землею серії ХР-25-97-1091 виданого на підставі рішення Харківської районної ради народних депутатів 18.07.1995 року №441 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №119.

У судове засідання 02.10.2012р. представник позивача не з'явився, про дату та місце розгляду справи був повідомлений у попередньому судовому засіданні.

Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, свого представника не направив, про дату та місце слухання справи був повідомлений за адресою зазначеною у ЄДРПОУ, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернулося на адресу суду з відміткою про отримання.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, фізичної особи - Висоцького Сергія Валентиновича у судове засідання не з'явився, про дату та місце слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що надійшло на адресу господарського суду Харківської області.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, фізичної особи - Висоцької Валерії Аллаверенівни у судове засідання не з'явився, про дату та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві. Копія ухвали надіслана на адресу Висоцької В.А. була повернута на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.10.2012р. відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Візард", м. Харків, що міститься в позовній заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Старвід", с. Циркуни.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі -ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

30.03.2012р. відбулись збори учасників TOB ВКФ «СТАРВІД» (далі - відповідач), оформлені протоколом б/н від 30.03.2012р. На вказаних зборах було прийнято наступне рішення: продати шляхом укладення між TOB «ВІЗАРД» та громадянами України: 1. Висоцьким Сергієм Валентиновичем; 2. Висоцькою Валерією Аллаверенівною договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі TOB ВКФ «СТАРВІД» (код ЄДРПОУ 22670451) при цьому громадянин України Висоцький Сергій Валентинович продає TOB «ВІЗАРД» частку в розмірі 50 (п'ятдесят) % у статутному капіталі TOB ВКФ «СТАРВІД» (код ЄДРПОУ 22670451), яка належить йому на праві власності за 3750,00 (три тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., а громадянка України Висоцька Валерія Аллаверенівна продає TOB «ВІЗАРД» частку у розмірі 25 (двадцять п'ять) % у статутному капіталі TOB ВКФ «СТАРВІД» (код ЄДРПОУ 22670451), яка належить їй на праві власності за 1250,00 (одна тисяча двісті п'ятдесят) грн. 00 коп.

Документом, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів є додаток до протоколу загальних зборів учасників відповідача б/н від 30.03.2012 року.

04.04.2012 відбулись збори учасників відповідача, оформлені протоколом №11 від 04.04.2012р. На вказаних зборах були прийнято наступне рішення: у зв'язку із зміною складу засновників відповідача затвердити нову редакцію його статуту.

Документом, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів є додаток до протоколу загальних зборів учасників відповідача № 11 від 04.04.2012 року.

Згідно статей 59 та 41 Закону України «Про господарські товариства», а також ст. 145 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить внесення змін до статуту.

05.04.2012 року статут в новій редакції було підписано учасниками відповідача (ТОВ «ВІЗАРД» та гр. Висоцькою В.А.) підписи яких було нотаріально засвідчено.

13 квітня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЗАРД» (далі -позивач або покупець) та: 1. громадянином Висоцьким С.В.; 2. громадянкою Висоцькою В.А. (далі - фізичні особи або продавці) було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «СТАРВІД» (код ЄДРПОУ 22670451; місцезнаходження: Харківська обл., Харківський р-н, село Циркуни, вул. Кутузівська, 18; зареєстровано: 15.04.2004 року Харківською районною державною адміністрацією Харківської області, номер запису 1 471 120 0000 000490) посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бакумовою А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №689 (далі - договір від 13.04.2012 року).

Відповідно до п. 1.1. договору від 13.04.2012 року в порядку та умовах, передбачених цим договором, продавці передають у власність покупцю належні кожному з них частки статутного капіталу відповідача: Висоцька В.А. частку у розмірі 25% (двадцять п'ять) відсотків, Висоцький С.В. частку у розмірі 50% (п'ятдесят) відсотків, а покупець приймає ці частки в розмірі 75% (сімдесят п'ять) відсотків і сплачує за них оговорену грошову суму.

Пунктом 1.5. договору від 13.04.2012 року передбачено, що передача часток, зазначених в п. 1.1. цього договору, оформлюється шляхом внесення відповідних змін до установчих документів ТОВ ВКФ «СТАРВІД».

В пункті 2.1. договору від 13.04.2012 року зазначено про те, що продаж частки вчинюється за домовленістю сторін за 5000,00 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., які продавці отримали від покупця в день підписання цього договору. Пунктом 2.2. договору від 13.04.2012 року передбачено, що сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану частку.

Покупець розрахувався з продавцями шляхом видачі готівки з каси підприємства. Документальним підтвердженням факту розрахунку між покупцем та продавцями є видаткові касові ордери від 13.04.2012 року, які були виписані продавцем на користь покупців. Абз. 10 п. 1.2. розділу 1 «Загальні положення» Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління НБУ 15.12.2004 N637 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005р. за N 40/10320, передбачено, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Також в п. 3.1. договору від 13.04.2012 року продавці зобов'язуються надавати необхідне сприяння покупцю з перереєстрації установчих документів товариства у відповідному органі реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців.

Пунктами 4.1. та 4.2. договору від 13.04.2012 року передбачено, що покупець набуває право власності на частку з моменту державної реєстрації відповідних змін до установчих документів товариства (реєстрації нової редакції статуту). Продавці розуміють, що після укладення цього вони втрачають будь-які права, як на саму частку, так і на корпоративні права, що випливають та обумовлюються такою часткою.

Позивач наголошує на тому, що розрахунки за частку, що відчужувалась, здійснені безпосередньо між сторонами договору.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, позивач вважає, що при укладенні договору про відчуження частки у статутному капіталі не було порушено відповідних вимог законодавства та статуту товариства, а тому учасник (учасники), що відчужують частку в статутному капіталі, втрачає права та обов'язки учасника товариства, а особа, що набуває таку частку, отримує права та приймає на себе обов'язки учасника товариства з моменту укладення договору щодо цього.

Договір від 13.04.2012 є дійсним та фактично виконаним в частині передачі корпоративних прав та їх оплати.

Ч. 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1-3 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

На реалізацію даного договору 04.04.2012 року відповідачем підписано та нотаріально посвідчено нову редакцію Статуту.

Позивач зазначає, що є власником корпоративних прав, які не визнаються іншою стороною правочину виходячи з наступного.

Позивач у позовних вимогах вказує, що 20.04.2012 року направив на адресу відповідача вимогу в прядку ст.530 ЦК України цінним листом з описом поштового вкладення. Однак копії вказаної вимоги, суду не надав, тому суд не може прийняти копію опису до цінного листа у якості доказу, що підтверджує відправку відповідачу саме вимоги пов'язаної з зобов'язанням відповідача провести необхідні дії для реєстрації корпоративних прав позивача.

Крім того, позивач у позовних вимогах вказує, що ніякої відповіді від відповідача не отримував. Відповідачем не надано пояснень з цього приводу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. З ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Листом від 01.08.2007 року Верховним судом України було узагальнено практику розгляду судами корпоративних спорів та зокрема зазначено таке. Розділ «Спори щодо визнання недійсними установчих документів господарського товариства, а також щодо внесення змін до установчих документів господарського товариства» абз. 20 Підвідомчими (підсудними) судам є справи у спорах про спонукання товариства внести зміни до установчих документів товариства у випадку, якщо невнесенням таких змін порушуються права чи охоронювані законом інтереси осіб.

Позивач наголошує на тому, що ненадання відповідачем (в особі директора) необхідного сприяння з перереєстрації установчих документів TOB ВКФ «СТАРВІД», яке полягає у наданні до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців апарату Харківської районної державної адміністрації Харківської області переліку документів зазначених вище, тягне за собою неможливість внесення відповідних змін до установчих документів TOB ВКФ «СТАРВІД», і відповідно невнесення таких змін порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що корпоративні права це право власності учасника на статутний капітал (його частку). Корпоративні права є сукупність як майнових, так і немайнових прав, які випливають з власності на акції, частки у статутному капіталі тощо, та включають право на участь в управлінні юридичною особою, а також інші права та правомочності, передбачені законами та статутними документами. Корпоративні права є об'єктом цивільного обороту.

Згідно із ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Право власності включає в себе право володіти, користуватись та розпоряджатись власністю, корпоративні права є власністю в розумінні норм ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до абз. 1 п. 6 постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» (далі - постанова ПВСУ №13), усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників спору.

Абзац другий п. 16 постанови ПВСУ №13 передбачає, що на підставі частини другої статті 7 Закону про господарські товариства підвідомчими судам є також справи про зобов'язання внести зміни до установчих документів товариства у випадку виходу учасника з товариства, відчуження частки (її частини) в статутному (складеному) капіталі товариства, вступом правонаступника (спадкоємця) учасника до господарського товариства тощо за позовами таких осіб.

Згідно з п. 3.2. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 року № 04-5/14 (далі - рекомендації президії ВГСУ від 28.12.2007 року № 04-5/14) носіями корпоративних прав у товариствах з обмеженою відповідальністю, є учасники цих товариств. Стаття 116 ЦК України передбачає право учасника господарського товариства здійснити відчуження належної йому частки у статутному (складеному) капіталі товариства. Порядок відчуження частки у статутному капіталі залежить від виду господарського товариства.

Позивач вважає, що для захисту його корпоративних прав відповідач зобов'язаний виконати покладений на нього обов'язок надавати необхідне сприяння з перереєстрації установчих документів у відповідному органі державної реєстрації, а саме: заповнити, підписати та скріпити печаткою реєстраційні картки відповідної форми а також підписати та скріпити печаткою відповідну довіреність, а державний реєстратор зобов'язаний провести державну реєстрацію змін до установчих документів.

Суд не заперечує права позивача, що керівник відповідача повинен надавати необхідне сприяння з перереєстрації установчих документів у відповідному органі державної реєстрації, а саме: заповнити, підписати та скріпити печаткою реєстраційні картки відповідної форми а також підписати та скріпити печаткою відповідну довіреність, а державний реєстратор зобов'язаний провести державну реєстрацію змін до установчих документів відповідно до п. 3.1 Договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "ВКФ "Старвід", проте позивачем не доведено наявними в матеріалах справи доказами факту направлення відповідачу вимоги про необхідність проведення вказаних у позовній заяві реєстраційних дій щодо реєстрації в установленому законом порядку корпоративних прав за позивачем. Зважаючи на те, що умовами Договору купівлі-продажу корпоративних прав від 13.04.2012р. не встановлений строк виконання боржником свого обов'язку, а тому зважаючи на положення ст. 530 Цивільного кодексу України суд вважає, що термін виконання боржником зобов'язання за п.3.1 Договору не настав. У зв'язку з цим суд вважає, що відсутній сам факт порушення прав позивача.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача у особі директора надати протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили всі визначені чинним законодавством України документи до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців апарату Харківської районної державної адміністрації Харківської області з метою здійснення державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "ВКФ "Старвід" то вказана вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того, п. 11 Постанови Верховного Суду України №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008р. передбачено, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу на захист якого подано позов. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено.

Зважаючи, що суду невідомо чи порушить відповідач норми чинного законодавства щодо державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "ВКФ "Старвід" після відповідної вимоги позивача та вимоги ст.115 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язкового виконання рішення суду у господарського суду відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача у особі директора здійснити певні дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "ВКФ "Старвід".

Враховуючи вищезазначене, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. ст.44, 49 ГПК України.

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, судовий збір покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплаті судового збору необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 08.10.2012 р.

Суддя Жельне С.Ч.