Постанова

від 30.10.2012 по справі 5004/710/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р. Справа № 5004/710/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Данилюк В.О. - представника за довіреністю від 27.06.2012р.,

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Арт-Десятка", м.Луцьк

на рішення господарського суду Волинської області

від 27.08.12 р. у справі № 5004/710/12 (суддя Слободян П.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІНКОМ", м.Київ

до Приватного підприємства "Арт-Десятка", м.Луцьк

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Назарука Володимира Івановича, смт.Шацьк Шацького району Волинської області

про стягнення 151730,08грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.08.2012р. у справі №5004/710/12 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "СТІНКОМ" до приватного підприємства "Арт-Десятка" про стягнення 151730,08грн..

Стягнуто з приватного підприємства "Арт-десятка" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СТІНКОМ" 151730,08грн. заборгованості, 3034,60грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині стягнення заборгованості в розмірі 51750,72грн. та прийняти нове, яким відмови позивачу в стягнення зазначеної суми.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

- місцевий господарський суд безпідставно застосував положення договору поставки №13 від 08.04.2011р. щодо строку виконання зобов'язань покупця по оплаті, та, відповідно, неправомірно стягнув суму заборгованості, оскільки строк оплати у видаткових накладних №513121, №513122, №512130 не встановлений;

- відповідач не отримував від позивача жодної претензії чи вимоги про оплату заборгованості в розмірі 151730,08грн.;

- факт отримання відповідачем товару на загальну суму 51750,72грн. згідно накладної №513130 від 22.07.2011р. не доведений належним чином (а.с. 58-61).

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу №550 від 28.09.2012р. позивач заперечив проти доводів та вимог, викладених в апеляційній скарзі. Просить суд рішення господарського суду Волинської області від 27.08.2012р. у справі №5004/710/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с. 67-68).

Ухвалою апеляційного суду від 02.10.2012р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності-фізичну особу Назарука Володимира Івановича.

Представник відповідача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судове засідання не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, а також приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників учасників судового процесу не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, які про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені завчасно та належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.04.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "СТІНКОМ" та приватним підприємством "Арт-десятка" було укладено договір поставки продукції №13 (а.с.10-13).

Відповідно до п.1.3 договору, продавець зобов'язується поставити товар покупцю у відповідності до специфікації, яка повинна містити: найменування, кількість товару, ціну.

Згідно п.2.1 вказаного договору, ціни на товар визначаються у специфікації, що являється додатком та невід'ємною частиною договору. Покупець оплачує поставлений товар за ціною, погодженою у специфікаціях. Ціна однієї тонни поставленого товару встановлюється з урахуванням вартості завантажувальних робіт, витрат по отриманню провізних дозволів з залізничним тарифом від станції завантаження до станції призначення. Продавець забезпечує виділення залізничного рухомого складу. Виступає платником за залізничний тариф, станційні і додаткові збори на станції відправлення. Узгоджує термін відгрузки.

Пунктом 2.2. договору поставки продукції №13 від 08.04.2011р. передбачено, що загальна сума договору встановлюється відповідно до специфікації і орієнтовно становить 2000000,00грн. та остаточно визначається згідно фактично переданої кількості товару, згідно підписаних сторонами актів прийому-передачі (накладних).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється до станції, вказаної в письмових заявках покупця, залізничним транспортом, вагонними відправленнями. Кількість товару в кожному вагонному відправленні, визначаються відповідно до прийнятої до виконання заявки.

Пунктом 5.1 договору поставки сторони узгодили, що покупець здійснює 50% попередню оплату за товар шляхом перерахування коштів в національній валюті України - гривнях, на рахунок продавця, вказаний в реквізитах, інші 50% - протягом 5 банківських днів з моменту отримання вагону вантажоодержувачем.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що покупець сплачує продавцю вартість перевезення товару залізничним транспортом в розмірі тарифу за перевезення вантажів в спеціалізованих вагонах-цементовозах загального парку залізничних доріг з врахуванням всіх діючих коефіцієнтів, що входять у вартість товару.

На виконання заявок ПП "Арт-десятка" (відповідача у справі) №12 від 05.07.2011р., №13 від 19.07.2011р., №15 від 20.07.2011р. (а.с. 16, 18, 20), згідно залізничних накладних №513130 від 22.07.2011р., №513121 від 24.07.2011р., №513122 від 25.07.2011р. (а.с. 17, 19, 21) позивач поставив товар (цемент) на загальну суму 153730,08грн..

Проте, відповідач оплатив лише 2000,00грн. вартості отриманого товару, чим порушив п.5.1 договору.

29.03.2012р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 137 про сплату боргу в сумі 151730,08грн. у зв`язку з неналежним виконанням останнім зобов`язань за договором поставки продукції, яка надіслана відповідачеві цінним листом 31.03.2012р. (а.с.24-26).

Проте, відповідач вимоги позивача про сплату боргу в сумі 151730,00грн. не виконав, письмової відповіді останньому не надав.

За наведених обставин, позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь заборгованості в сумі 151730,08грн. (а.с. 3-6).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "СТІНКОМ", посилаючись на порушення ПП "Арт-десятка" ст.ст. 16, 526, 530, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 193, 198, 265, Господарського кодексу України, зокрема, зазначило, що загальна сума заборгованості відповідача становить 151730,08грн..

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Волинської області від 27.08.2012р. позов задоволено повністю (а.с. 50).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 144 ГК України встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 ЦК України вказано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України та ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, свої зобов'язання, передбачені п.5.1 договору №13 від 08.04.2011р. щодо оплати отриманої продукції, вимогу позивача №137 від 29.03.2012р. про сплату заборгованості в сумі 151730,08грн., відповідач не виконав, належних доказів на підтвердження їх виконання суду не надав.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення.

Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати оскаржене рішення лише в частині стягнення 51750,72грн., посилаючись на те, що згідно накладної №513130 від 22.07.2011р., товар на вказану суму отримав підприємець Назарук В.І..

Судом встановлено, що відповідно до умов договору №13 від 08.04.2011р. на виконання заявки відповідача №13 від 19.07.2011р., в якій одержувачем товару зазначено підприємця Назарука В.І., 22.07.2011р. згідно залізничної накладної №513130, відвантажено цемент в кількості 68 тон вартістю 51750,72грн..

При цьому, слід зазначити, в адресованому суду апеляційної інстанції листі №715/12 від 23.10.2012р.відповідач вказує, що дійсно одержувачем товару по залізничній накладній №513130 від 22.07.2011р. на суму 51750,72грн. був суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа Назарук В.І., з яким ПП "Арт-десятка" укладено договір зберігання товару, а тому вимоги ТОВ "СТІНКОМ" про стягнення заборгованості в розмірі 151730,08грн. визнає в повному обсязі (а.с. 125).

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 27.08.2012р. у справі №5004/710/12 слід залишити без змін, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 27.08.2012р. у справі №5004/710/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Арт-Десятка", м.Луцьк - без задоволення.

2. Справу №5004/710/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 5 прим.:

1 -до справи,

2,3 -сторонам,

4 -третій особі,

5 -в наряд.