Постанова

від 31.10.2012 по справі 5004/935/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року Справа № 5004/935/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

позивача: Світлик Б.М. (довіреність б\н від 10 серпня 2012 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Арт-десятка" на рішення господарського суду Волинської області від 15 серпня 2012 року року у справі №5004/935/12 (суддя Кравчук Антоніна Михайлівна)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія" Інсел"

до Приватного підприємства "Арт-десятка"

про стягнення 53 938 грн. 64 коп..

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія" Інсел" (надалі-Позивач) звернулось в господарський суд Волинської області з позовною заявою (а.с. 3-5) до приватного підприємства "Арт-десятка" (надалі-Відповідач) про стягнення 50 822 грн. 94 коп. основного боргу, 2 469 грн. 99 коп. пені, 493 грн. 24 коп. річних, 152 грн. 47 коп. інфляційних. Під час розгляду справи Позивачем було уточнено позовні вимоги (а.с. 43). Згідно даного уточнення Позивач просив суд стягнути з Відповідача суму основного боргу -50 822 грн. 94 коп., річних в розмірі 492 грн. 91 коп., інфляційних в розмірі 152 грн. 47 коп. В частині стягнення з Відповідача пені, Позивач відмовився.

Рішенням місцевого господарського суду від 15 серпня 2012 року по даній справі (а.с. 89-91) з підстав, вказаних у даному рішенні, позов задоволено частково (згідно уточнених позовних вимог Позивача). Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 50 822 грн. 94 коп. основного боргу, 492 грн. 91 коп. річних, 152 грн. 47 коп. інфляційних. Припинено провадження у справі в частині вимог щодо стягнення пені. Судові витрати в розмірі 1 535 грн. 78 коп. покладено на Відповідача.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 102-105) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав висвітлених в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду Волинської області від 15 серпня 2012 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 2 470 грн. 78 коп., з підстав, вказаних у даній апеляційній скарзі.

Ухвалою суду від 4 вересня 2012 року (а.с. 99) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 26 вересня 2012 року.

Ухвалою суду від 26 вересня 2012 року (а.с. 110-111) розгляд даної справи відкладено на 31 жовтня 2012 року. Водночас, суд апеляційної інстанції зобов'язав Позивача надати нормативне обґрунтування своїх позовних вимог та надати додаткові докази.

В судовому засіданні від 31 жовтня 2012 року представник Позивача заперечив проти доводів, висвітлених в апеляційній скарзі та письмових поясненнях (а.с. 115-116).

В судове засідання представник Відповідача двічі не з'явився. Про дату, час і місце судового розгляду Відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції адресату (а.с. 112). Причин неявки свого повноважного представника Відповідач суду не повідомив.

Враховуючи вищеописане та приписи статей 101,102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача.

Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 30 серпня 2011 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 16 (а.с. 4-16; надалі-Договір).

Згідно підпунктів 1.1, 1.3, 4.1, 4.3, 4.3.1, 6.3 Договору встановлено, що: Позивач зобов'язався поставити і передати у власність товар, вказаний у специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору на загальну вартість, що складається із суми товарів, вказаних у накладних, а Відповідач в свою чергу прийняти та оплатити його вартість на протязі тридцяти календарних днів з моменту отримання товару; перша поставка товару здійснюється з відстрочкою платежу дев'яносто днів з можливістю повернення неходового товару; за несвоєчасну оплату товару Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 11.1 Договору визначено, що Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2012 року.

Колегія суду зауважує, що на виконання умов Договору, Позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 59 322 грн. 94 коп., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 17-32).

Водночас, Відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором щодо оплати вартості отриманого товару оплатив частково, перерахувавши Позивачу кошти в розмірі 8 500 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 68-71).

Вимоги Позивача щодо сплати решти боргу (а.с. 33-35) залишив без відповіді та задоволення. Доказів погашення решти суми заборгованості, Відповідач суду апеляційної інстанції не надав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до статті 11 та статті 509 Цивільного кодексу України: однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору; в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

В силу дії статті 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України: одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що: за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, на основі статей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, колегія суду приходить до висновку про підставність та обґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості по оплаті вартості отриманого товару в розмірі 50 822 грн. 94 коп..

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності у видатковій накладній (а.с. 22) зазначення довіреності та печатки Відповідача, так як дані реквізити не є обов'язковими. Крім того, колегія суду враховує той факт що у матеріалах справи містяться видаткові накладні (а.с. 26, 28), які містять аналогічні підписи з оспорюванню накладною та не оспорюються Відповідачем. Також, Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що жодна сторона не просила суд призначення експертизи по питанню відповідності цього підпису.

Інші наведені апелянтом доводи є надуманими, безпідставними та спростовуються усім вищевказаним у даній постанові.

Враховуючи усе вищевказане, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 50 822 грн. 94 коп. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення. Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині-без змін.

Колегія суду зауважує, що згідно уточнених позовних вимог, Позивачем було заявлено до стягнення річні в розмірі 492 грн. 91 коп. та інфляційні в розмірі 152 грн. 47 коп..

Згідно статі 625 Цивільного кодексу України: України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суду, здійснивши перерахунок інфляційних і трьох процентів річних, погоджується з вірністю цих розрахунків та приходить до висновку про правомірність нарахування та стягнення з Відповідача 152 грн. 47 коп. інфляційних та річних в розмірі 492 грн. 91 коп.. Враховуючи вищевказане суд залишає без змін рішення місцевого господарського суду в частині стягнення інфляційних та річних.

Також, крім суми заборгованості, інфляційних та річних Позивач просив суд стягнути з Відповідача пеню. Проте, під час розгляду даної справи Позивач відмовився від даної вимоги, місцевий господарський суд прийняв дану відмову і законно припинив провадження по справі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи усе вищевикладене, апелянт не довів суду підставність своїх тверджень, як підстави для скасування судового рішення.

У зв'язку з вищенаведеним у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Волинської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача -без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Арт-Десятка"- залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 15.08.12 року у справі № 5004/935/12 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 5004/935/12 повернути на адресу господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.