Ухвала

від 24.10.2012 по справі 2а/1570/5421/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 р.Справа № 2а/1570/5421/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі за позовом Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000661530 від 05.07.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 482 201,72 гривень (321467,81 гривень за основним платежем, 160733,91 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення винесене на підставі Акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 264/15 3/1125815/24 від 16.06.2011 року, складеного СДПІ. На думку позивача висновки Акту неправомірні, оскільки порушення вимог п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, пп. «г»п. 201.1 ст.201 Податкового Кодексу України ним допущено не було.

Позивач вказував, що нарахований ним податковий кредит по господарським відносинам з ТОВ «Пілігрім плюс»підтверджуються належним чином складеними первинними документами, в тому числі податковими накладними. ТОВ «Пілігрім Плюс»здійснено оподаткування податком на додану вартість операції поставки порту дизельного палива та бензину у відповідності до вимог Податкового кодексу України. По зазначеним операціям ПДВ в сумі 321467,82 грн. сплачений ТОВ «Пілігрім плюс»до бюджету в повному обсязі. Отриманий за договорами від ТОВ «Пілігрім Плюс»бензин та дизельне паливо позивач використав для заправки портового флоту та автотранспорту для здійснення основного виду діяльності порту -вантажно-розвантажувальних робіт.

Крім того, позивач вважає, що відповідач в Акті перевірки безпідставно реальні і абсолютно законні господарські операції між ним та вищевказаним контрагентом вважає нікчемними. В Акті перевірки належним чином не обґрунтовано та не доведено порушення позивачем при укладанні угод з ТОВ «Пілігрім плюс»публічного порядку та моральних засад суспільства відповідно до вимог ст. 228 Цивільного Кодексу України. Позивач, посилаючись на ч. 1 ст.207 ГК України та ст. 204 ЦК України вважає, що недійсність правочинів, укладених між ним та вищевказаним контрагентом може бути встановлена тільки в судовому порядку, а не самостійно ДПІ.

Представники відповідача вважали позов необґрунтованим, прийняте податкове повідомлення рішення правомірним, просили в задоволенні позову відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0000661530 від 05.07.2011 року, за яким Державному підприємству «Ізмаїльський морський торговельний порт»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 482201,72 грн. (з яких 321467,81 гривень за основним платежем та 160733,91 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з таким рішенням відповідачем було подано апеляційну скаргу на вказану постанову, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що Державне підприємство «Ізмаїльський морський торговельний порт»зареєстроване рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради народних депутатів 13.06.1995 року за №213. ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт»є державним транспортним підприємством, що засноване на державній власності. ДП «ІМТП»взято на податковий облік Ізмаїльською державною податковою інспекцією 15.06.1995 року за №288, на дату проведення перевірки знаходилось на обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, як великий платник податків.

На підставі наказу СДПІ №423 від 14.06.2011 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт»з питання достовірності даних податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Пілігрім-плюс». За результатами перевірки був складений Акт перевірки № 264/15-3/1125815/24 від 16.06.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт»з питання достовірності даних податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Пілігрім-плюс». Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1,198.3,198.6 ст. 198 , п.п. «ґ»п.201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України внаслідок чого ним занижено ПДВ: за січень 2011 року на суму 133085,06 грн., лютий 2011 року на суму 188382,75 грн.. 23.06.2011 року Позивач надав до СДПІ заперечення на вищевказаний Акт перевірки. СДПІ 30.06.2011 року за №23574/10/15-3 надала відповідь на вказані заперечення позивача. Згідно наданої відповіді висновки вищевказаного Акту перевірки були залишені без змін, а заперечення позивача без задоволення.

На підставі Акту перевірки 05.07.2011 року СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000661530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 482201,72 гривень (321467,81 грн. за основним платежем, 160733,91 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки СДПІ, які містяться в Акті перевірки про безпідставне завищення позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Пілігрім-плюс»базуються на отриманому від ДПІ у Малиновському районі акті перевірки №188/23-214/34506470 від 10.06.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Пілігрім-плюс»за лютий 2011 року». Згідно цього акту перевірки встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Пілігрім-плюс»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Місцезнаходження ТОВ «Пілігрім-плюс»не встановлено. На підставі викладеного ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийшла до висновку про порушення ч.1 ст. 203 , ч.1 ст. 207 , ст. 215 , п.1 ст. 216 , ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Пілігрім-плюс»з постачальниками та покупцями. Враховуючи це, на думку СДПІ, усі операції купівлі-продажу за участю ТОВ «Пілігрім-плюс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Наслідком діяльності ТОВ «Пілігрім-плюс»є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

На підставі вказаних даних, які містяться в акті перевірки №188/23-214/34506470, складеного ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, відповідач в Акті перевірки ДП «ІМТП»№ 264/15-3/1125815/24 зробив висновок про те, що угоди на придбання товарів, укладені між позивачем та ТОВ «Пілігрім-плюс»є протиправними, укладені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені договори відповідно до ст. 215 , п.1, п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного Кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, в Акті перевірки відповідач робить висновок, що враховуючи відсутність ТОВ «Пілігрім-плюс»за своїм місцезнаходженням, в порушення п.п. «ґ»п.201.1 ст.201 ПК України позивачем до складу податкового кредиту було включено суми ПДВ по податкових накладних за січень, лютий 2011р. на загальну суму 321467,81 грн., які оформлені з порушенням діючого законодавства, а саме: постачальником визначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ. Отже, позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до витрат дохідної частини Державного бюджету України.

Суд першої інстанції вірно вважає викладені доводи Акту перевірки безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000661530 таким, що підлягає скасуванню.

Позивачем, як державним підприємством, здійснювалась закупівля паливно-мастильних матеріалів в порядку передбаченому Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 року та Законом України «Про здійснення державних закупівель»№ 2289-VI , що підтверджується оголошеннями про проведення відкритих торгів, реєстрами отриманих тендерних (цінових) пропозицій, протоколами про розкриття тендерних (цінових) пропозицій, протоколами оцінки тендерних (цінових) пропозицій, звітами про результати проведення процедури відкритих торгів, а також документами, наданими ТОВ «Пілігрім-плюс»для участі в тендерних процедурах. На підставі результатів проведених торгів 03.08.2010 року та 23.02.2011 року між позивачем (покупцем за договором) та ТОВ «Пілігрім-плюс»(продавцем) було укладено договори, за якими продавець зобов'язувався передати у власність покупця паливно-мастильні матеріали: дизельне паливо (Л-0,2-62 або підвищеної якості (євро) марки F виду ІІ, або підвищеної якості (євро) марки С виду ІІ, або З-0,2-(-25), бензин А-80, А-95 (талони), а покупець зобов'язався прийняти і сплатити їх вартість в порядку і на умовах, передбачених цими договорами.

Згідно із зазначеними договорами портом закуплено у січні - лютому 2011 року паливо дизельне та бензин на загальну суму 1928806,90 грн. (в т.ч. ПДВ 321467,82 грн.). Факт поставки ТОВ «Пілігрім-плюс»паливно-мастильних матеріалів позивачу та їх оплати підтверджується наданими позивачем і залученими до справи копіями первинних документів: товарно-транспортними накладними на перевезення паливно-мастильних матеріалів, видатковими накладними, прибутковими ордерами, сертифікатами відповідності та паспортами якості на дизельне паливо та бензин, платіжними дорученнями.

Дослідивши договори укладені позивачем з ТОВ «Пілігрим-Плюс», суд першої інстанції вірно вважає, що вони щодо їх форми та змісту відповідають вимогам ст.180 ГК України та ст.203 ЦК України . Жодної підстави, передбаченої законом, вважати вказані договори нікчемними, судом не встановлено.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в Акті перевірки № 264/15-3/1125815/24 від 16.06.2011 року, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не зазначені реквізити жодного договору позивача з ТОВ «Пілігрім-плюс», які на думку перевіряючих мають ознаки нікчемності. Також в Акті перевірки не зазначено жодного доказу щодо не здійснення господарських операцій на підставі договорів між позивачем та ТОВ «Пілігрім-плюс».

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги твердження відповідача, що договори купівлі-продажу не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки жодного доказу того, що господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом мали безтоварний характер, крім посилань на акт перевірки №188/23-214/34506470, складений ДПІ у Малиновському районі м. Одеси відносно ТОВ «Пілігрім-плюс»в Акті перевірки не зазначено, та відповідачем суду не надано.

Дослідивши Акт перевірки № 264/15-3/1125815/24 від 16.06.2011 року, на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд вірно встановив, що він не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року № 984 (далі Порядок № 984), оскільки не містить чітких і об'єктивних документальних підтверджень на обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Пунктом 6 розділу І Порядку № 984 визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Згідно з п.5.2 розділу 2 Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення в акті перевірки необхідно також зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

В Акті перевірки № 264/15-3/1125815/24 від 16.06.2011 року відносно позивача відсутні будь-які посилання на первинні документи. Виходячи зі змісту Акту перевірки відносно позивача будь-які посилання на первинні документи відсутні також в актах ДПІ відносно ТОВ «Пілігрім-плюс».

Суд першої інстанції вірно вважає недостатнім для висновків Акту від 16.06.2011 року посилання в ньому лише на дані інформаційних баз податкової служби та акт ДПІ відносно контрагента позивача, оскільки без дослідження та відображення в Акті від 16.06.2011 року договорів позивача з ТОВ «Пілігрім-плюс», наявності і порядку їх виконання, оформлення, з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття правомірних рішень щодо застосування відповідальності відносно позивача. В акті перевірки лише зазначені статті ПК України та їх зміст, проте не зазначено яким чином вимоги цих статей порушені позивачем. Складання акту перевірки без дослідження та посилання на первинні документи, на підставі яких зроблений висновок про порушення позивачем податкового законодавства суд вважає порушенням вимог ст.86 ПК України та Порядку №984 щодо оформлення результатів перевірки.

Згідно пункту 14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу . Пункти 198.1, 198.2 ст.198 ПК України визначають перелік операцій у разі здійснення яких виникає право на віднесення сум до податкового кредиту, та дати виникнення цього права.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності. Відповідно до п.198.6 зазначеної статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач відніс до податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Пілігрім-Плюс»у січні 2011 року 133085,06 грн., у лютому 2011 року 188382 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Контрагент позивача ТОВ «Пілігрім-Плюс»на час складання податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ , в зв'язку з чим позивач мав право віднести до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені зазначеному контрагенту у вартості отриманих товарів. При таких обставинах суд вважає, що позивач на час включення сум до податкового кредиту мав документи, що відповідали правилам бухгалтерського та податкового обліку та при включенні до податкового кредиту позивач діяв відповідно до вимог ст.ст 198, 201 ПК України.

Суд першої інстанції вірно вважає необґрунтованими доводи Акту перевірки про порушення ТОВ «Пілігрім-плюс»вимог п.п. «г»п.201 ст.201 ПК України при оформленні податкових накладних, на підставі яких позивач формував податковий кредит в січні, лютому 2011 року. СДПІ в Акті перевірки вказує, що ТОВ «Пілігрім-плюс»зазначав в наданих позивачу податкових накладних недостовірну інформацію щодо свого місцезнаходження, оскільки перевіркою, проведеною ДПІ в Малиновському районі м. Одеси встановлено відсутність даної юридичної особи за її місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Гастелло, 52/1. Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку. Згідно ч.1 ст.18 закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Позивачем надано до суду витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 19.01.2012 року відносно ТОВ «Пілігрім-плюс». Згідно інформації, яка міститься у витягу місцезнаходженням ТОВ «Пілігрім-плюс»є: м. Одеса, вул. Гастелло, 52/1. В зв'язку з цим факт відсутності ТОВ «Пілігрім-плюс»за своїм місцезнаходженням є недоведеним.

В акті перевірки відсутні, а представником відповідача не доведено порушень п.198.1,198.3,198.6 ст.198, п.п. «ґ»п.201.1. ст. 201 ПК України зі сторони позивача, а тому висновки Акту перевірки про завищення податкового кредиту у січні 2011 р. на суму 133085,06 грн. та лютому 2011 року на суму 188382,75 грн. суд першої інстанції вірно вважає необґрунтованими та безпідставними

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач (позивач), який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 29.10.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький