Ухвала

від 18.10.2012 по справі 2а-1670/3099/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/3099/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2012р. по справі № 2а-1670/3099/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари ЛТД"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчі товари ЛТД" звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просив визнати дії відповідача при складанні та узгодженні акту №13/15-321/13936625 від 14.02.2012 року "Про результати документальної позапланової перевірки позивача по питанню взаємовідносин із ПП "Анілді" за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року" протиправними, а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000022160051 від 28 лютого 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19 371 грн. 66 коп., в т.ч. за основним платежем 15 497 грн. 33 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 874 грн. 33 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2012 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення № 000022160051 від 28 лютого 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 19 371 грн. 66 коп. (дев'ятнадцять тисяч триста сімдесят одна гривень шістдесят шість копійок), в т.ч. за основним платежем 15 497 грн. 33 коп. (п'ятнадцять тисяч чотириста дев'ятсот сім гривень тридцять три копійки), за штрафними (фінансовими) санкціями 3874 грн. 33 коп. (три тисячі вісімсот вісімдесят чотири гривні тридцять три копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 193 грн. 72 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивача (ідентифікаційний код 13936625) 10.03.1992 року зареєстровано юридичною особою виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області, перебуває на обліку у відповідача з 29.04.1992 року за № 216 та зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01.01.2011 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.01.2011 року № 100315472.

Згідно довідки АБ № 275774, виданої Управлінням статистики у місті Комсомольську 04.03.2011 року, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 51.53.2 - оптова торгівля будівельними матеріалами; 51.90.0 - інші види оптової торгівлі; 52.46.0 - роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом; 70.20.0 - здавання в оренду власного нерухомого майна.

У період з 02.02.2012 року по 08.02.2012 року на підставі ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 31.01.2012 року № 480 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача по питанню взаємовідносин з ПП "Анілді" за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року.

Перевіркою в ході аналізу "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та даних додатку 5 до декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", поданого позивачем до декларації з ПДВ встановлено включення сум до податкового кредиту за результатами господарських операцій з контрагентом ПП "Анілді" (ідентифікаційний код 36007739) на загальну суму 15 497 грн. 33 коп., в т.ч.:-за серпень 2011 підприємством позивача було включено до рядка 26 розділу 2 (Податковий кредит) декларації з ПДВ обсяг придбання товарів на суму 38 014 грн. 17 коп., в т.ч. ПДВ 7 602 грн. 83 коп.;- за вересень 2011 підприємством позивача було включено до рядка 26 розділу 2 (Податковий кредит) декларації з ПДВ обсяг придбання товарів на суму 39 472 грн. 50 коп., в т.ч. ПДВ 7 894 грн. 50 коп.

Відповідно до інформації бази даних відповідача, ПП "Анілді" має стан 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), а згідно поданої останнім податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року - основні фонди відсутні, звіту за формою 1-ДФ за ІІ квартал 2011 року на підприємстві працює один працівник.

Згідно висновків акту позапланової документальної невиїзної перевірки ПП "Анілді" № 7375/15 -322/36007739, складеному відповідачем 25.10.2011 року, через відсутність за місцезнаходженням вказаної особи не має можливості підтвердити наявність поставок товарів (послуг) від підприємства - постачальника, що на думку перевіряючих свідчить про те, що правочини між ПП "Анілді" та підприємствами -покупцями, в т.ч. позивачем, здійснені без мети настання реальних наслідків.

Отже, зазначені правочини відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 цього ж кодексу не створюють ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

22.09.2011 року відповідачем прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП "Анілді".

На цій підставі фахівцями відповідача зроблено висновок про нікчемність правочинів, задекларованих позивачем із ПП "Анілді", а відтак і безпідставність формування за їх результатами податкового кредиту.

За результатами перевірки складено акт від 14.02.2012 року №13/15-321/13936625, в якому встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, частин 1, 5 статті 203, п. 1, 2 статті 215, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижено суму податку на додану вартість за серпень 2011 року в розмірі 7 603 грн. та з вересень 2011 року в сумі 7 895 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 000022160051 від 28 лютого 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19 371 грн. 66 коп., в т.ч. за основним платежем 15497 грн. 33 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 3874 грн. 33 коп.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу до вищестоящого податкового органу в порядку адміністративного оскарження. За наслідками розгляду скарги позивача, рішенням Державної податкової служби у Полтавській області від 04.05.2012 року № 1184/10/10 - 215 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції, виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначає наступне.

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України.

Відповідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, за наявності належно оформлених податкових накладних.

Судовим розглядом встановлено, що 04.05.2011 року між ПП "Анілді" (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір № 14 Т на поставку товарів, специфікація та номенклатура якого за домовленістю сторін визначається в рахунку на оплату. 06.05.2011 року сторонами укладено додаткову угоду до вищевказаного договору, якою змінено порядок та термін оплати за поставлений товар.

Умовами даного договору (п.2.1) визначено, що поставка товару виконується силами Продавця або Покупця за домовленістю сторін.

На виконання вищевказаного договору позивачем було отримано від ПП "Анілді" будівельні матеріали, специфікація та номенклатура, яких визначена в рахунках-фактурі, в межах видів діяльності за КВЕД обох сторін.

Відвантаження товару покупцю було оформлено видатковими накладними № 182 від 01.08.2011 року, № 203 від 12.08.2011 року, № 218 від 22.08.2011 року, № 234 від 01.09.2011 року, № 252 від 14.09.2011 року, № 256 від 19.09.2011 року, № 264 від 20.09.2011 року.

Фактична поставка за домовленістю сторін здійснювалась автотранспортом продавця на склад позивача за адресою м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 54-А, приміщення якого орендується позивачем у ТОВ "Кременчуцький військторг" на підставі договорів оренди нежитлового приміщення від 01.01.2011 року № 3, від 01.03.2011 року № 6 та від 01.06.2011 року № 16, даний факт підтверджується копіями корінців до квитанцій на кожен факт поставки товару. Крім того, товар отримувався на складах позивача безпосередньо директором, згідно довіреностей на отримання ТМЦ, зареєстрованих у Книзі реєстрації довіреностей.

Товар в повному обсязі був оприбуткований на складі позивача, що підтверджується даними складського обліку, а операції по його поставці в повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Крім того, за приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, які передбачають, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підставі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Одже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Оплата за поставлений товар була проведена позивачем в повному обсязі з розрахункового рахунку згідно платіжних доручень № 8 від 12.08.2011 року, № 9 від 16.08.2011 року, № 10 від 30.08.2011 року, № 11 від 31.08.2011 року, № 13 від 21.09.2011 року, № 14 від 30.09.2011 року, списання коштів з розрахункових рахунків підтверджується завіреними банківськими виписками.

На виконання вищевказаного договору та підтвердження господарських операцій з поставки зазначених будівельних матеріалів позивачем було отримано від ПП "Анілді" наступні податкові накладні:- від 01.08.2011 року № 233 на суму 10200,00 грн., в т.ч. ПДВ 1700,00 грн.;- від 12.08.2011 року № 257 на суму 18000 грн., в т.ч. ПДВ 3000,00 грн.;- від 22.08.2011 року № 270 на суму 17417,00 грн., в т.ч. ПДВ 2902,83 грн.;- від 01.09.2011 року № 288 на суму 12000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2000,00 грн.;- від 14.09.2011 року № 315 на суму 15300,00 грн., в т.ч. ПДВ 2550,00 грн.;- від 19.09.2011 року № 321 на суму 10350,00 грн., в т.ч. ПДВ 1725,00 грн.;- від 20.09.2011 року № 328 на суму 9717,00 грн., в т.ч. ПДВ 1619,00 грн.

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ПП "Анілді", яке на момент їх видачі було зареєстровано як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами, та включені позивачем до "Реєстру отриманих та виданих податкових накладних", відповідно у серпні та вересні 2011 року.

Аналізуючи вищевказані первинні бухгалтерські документи, колегія суддів дійшла висновку, що вони мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості.

Як встановлено перевіркою, на підставі вищезазначених податкових накладних позивачем було включено до складу податкового кредиту на загальну суму 15 497 грн. 34 коп., в т.ч. в серпні 2011 року - 7 603 грн. та у вересні 2011 року - 7 895 грн.

Щодо доводів відповідача про порушення ПП "Анілді" порядку заповнення податкових накладних у зв'язку із зазначенням адреси його місцезнаходження, за якою фактично відсутній, судом встановлено наступне.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 27.04.2012 року № 13687568, наданої відповідачем, запис про відсутність юридичної особи ПП "Анілді" було внесено до ЄДР 21.09.2011 року, тобто після завершення господарських операцій із позивачем. Однак, 22.02.2012 року до ЄДР було внесено запис № 1 585 106 0004 006399 про підтвердження відомостей про юридичну особу, в т.ч. інформацію про її місцезнаходження, а саме м. Кременчук, Автозаводський район, вул. Красіна, б. 21, кв. 98.

Матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції було зроблено запит від 29.05.2012 року № 2/2а-1670/3099/12 про підтвердження взаємовідносин у вищевказані періоди із позивачем, який вручено ПП "Анілді" саме за вищевказаною адресою.

Крім того, на вищевказаний запит ПП "Анілді" надано відповідь від 12.06.2012 року № 112 за підписом директора Бродського Г.С., якою підтверджено взаємовідносини із позивачем.

Щодо твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що згідно податкової звітності у ПП "Анілді" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, то колегія суддів з цього приводу зазначає наступне, у зв'язку з тим, що ПП "Анілді" не був виробником поставлених позивачу товарів, а виступав посередником, такий вид діяльності, як оптова торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися готовою продукцією, а трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

На підтвердження зв'язку із своєю господарською діяльністю операцій по придбанню у ПП "Анілді" будівельних матеріалів позивачем надано докази подальшої реалізації товару іншим контрагентам із підтвердженням копіями вказаних договорів, видатковими накладними, податковими накладними, копіями довіреностей, виданих на отримання товарно-матеріальних цінностей за накладними, банківськими виписками.

Таким чином, встановлено зміни у структурі активів позивача, які підпадають під визначення господарської операції у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", осіб які приймали участь у проведенні зазначеної господарської операції, а відтак і реальність їх проведення, а доводи відповідача щодо нереальності та безтоварності вказаних господарських операцій не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Стосовно посилань відповідача на порушення податкового законодавства ПП "Анілді" суд зазначає, що із аналізу чинного законодавства вбачається, що відповідальність платника податку має індивідуальний характер, тому він не несе відповідальності за дії інших осіб. Якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Така відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Виходячи з аналізу наведеного, колегія суддів дійшла висновків про помилковість суджень відповідача про нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом ПП "Анілді" договору, оскільки вищевикладені обставини, на які посилався відповідач в акті перевірки як на підставу для встановлення нікчемності вищевказаного договору не визначаються Цивільним кодексом України як підстава для визнання угод нікчемними. Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, встановлено, що договір між позивачем та ПП "Анілді" не визнавався судом недійсним.

Отже, відповідач зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Таким чином, висновки перевірки позивача по взаємовідносинам із ПП "Анілді" не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Інших порушень правил формування податкового кредиту відповідачем не наведено, а колегією суддів не встановлено.

За таких підстав, колегія суддів робить висновок, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимог щодо визнання протиправними дій службових осіб відповідача при складанні та узгодженні акту № 13/15-321/13936625 від 14.02.2012 року "Про результати документальної позапланової перевірки позивача по питанню взаємовідносин із ПП "Анілді" за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року", то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Дії службових осіб відповідача були направлені на складання вищевказаного акту, який не є актом індивідуальної дії в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, та сам по собі не створює ніяких наслідків для позивача. Податковому повідомленню-рішенню, винесеному на підставі висновків даного акту, та який є актом індивідуальної дії, що впливає на права та обов'язки позивача, правова оцінка суду надана вище. Інших неправомірних дій відповідача, які б створювали правові наслідки для позивача або мали вплив на його права, обов'язки та інтереси.

У зв'язку з чим, колегія суддів, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2012р. по справі № 2а-1670/3099/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В.